79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"09" липня 2024 р. Справа №914/2441/15(914/2778/21)
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючий суддя Панова І.Ю.,
Судді Малех І.Б.,
Зварич О.В.,
секретар судового засідання Залуцький Д.Т.,
за участю представників сторін:
від прокуратури: Рогожнікова Н.Б.;
від позивача: Вольда М.А;
від відповідача-1: Золотий Я.М.
від відповідача-2: Кріль Н.Г;
керуючий санацією: Степаненко І.Є;
розглянувши матеріали апеляційної скарги Заступника керівника Львівської обласної прокуратури вих.№15/4-566вих-24 від 09.05.2024 (вх. №01-05/1359/24 від 09.05.2024) та матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства “Львівська вугільна компанія” б/н від 09.05.2024 (вх. №01-05/1358/24 від 09.05.2024)
на рішення Господарського суду Львівської області від 09.04.2024 (повний текст рішення складено 19.04.2024)
та матеріали апеляційної скарги Заступника керівника Львівської обласної прокуратури вих.№15/4-566вих-24 від 09.05.2024 (вх. №01-05/1360/24 від 09.05.2024)
на ухвалу Господарського суду Львівської області від 30.06.2022
про зміну процесуального статусу учасника справи
у справі №914/2441/15(914/2778/21) (суддя Цікало А.І.)
за позовом: Заступника керівника Львівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства енергетики України
до відповідача-1: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях
до відповідача-2: Публічне акціонерне товариство “Львівська вугільна компанія”
про скасування наказів Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області
у межах справи № 914/2441/15
про банкрутство Публічного акціонерного товариства “Львівська вугільна компанія”
Короткий зміст вимог позовної заяви, ухвали та рішення суду першої інстанції.
13.09.2021 р. на розгляд Господарського суду Львівської області за вх. № 3018 надійшла позовна заява заступника керівника Львівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства енергетики України до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях про:
- скасування наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області від 28.09.2007 р. № 1004 «Про прийняття рішення щодо приватизації цілісного майнового комплексу державного підприємства «Центральна збагачувальна фабрика «Червоноградська», що зданий в оренду»;
- скасування наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області від 05.05.2008 р. № 191 «Про створення ВАТ «Львівська вугільна компанія» в процесі приватизації ЦМК ДП «ЦЗФ «Червоноградська», що зданий в оренду»;
- скасування наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області від 23.04.2008 р. № 168 «Про затвердження акту оцінки майна цілісного майнового комплексу ДП «Центральна збагачувальна фабрика «Червоноградська».
Позовні вимоги прокурор обґрунтовував тим, що РВ ФДМ України по Львівській області, приймаючи оскаржувані накази, діяло за відсутності передбачених законом для цього підстав. Незаконність наказу РВ ФДМ України по Львівській області від 28.09.2007 р. № 1004 про приватизацію зданого в оренду згідно укладеного між РВ ФДМ України по Львівській області та ЗАТ «Львівсистеменерго» Договору оренди державного майна від 15.12.2000 р. цілісного майнового комплексу ДП «ЦЗФ «Червоноградська» шляхом продажу належних державі акцій ВАТ, заснованого органом приватизації та орендарем, прокурор вважає з підстав того, що:
- при його прийнятті порушено вимоги ст. 2 Закону України «Про приватизацію державного майна» щодо забезпечення соціальної захищеності та рівності прав участі громадян у процесі приватизації, створення сприятливих умов для залучення інвестицій, застосування конкурентних способів;
- порушено вимоги ст. 15 Закону України «Про приватизацію державного майна», оскільки вибрано спосіб приватизації державного майна, не передбачений діючим законодавством;
- порушено вимоги ст. ст. 10, 18, 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», оскільки при приватизації ЦМК ДП «ЦЗФ «Червоноградська» не враховано, що з боку орендаря ЗАТ «Львівсистеменерго» мали місце систематичні та суттєві порушення договору оренди;
- у зазначеному наказі також міститься безпідставне посилання з приводу приватизації вказаного об'єкта, як орендного підприємства, у порядку передбаченому ст. 17 Закону України «Про приватизацію державного майна», оскільки відповідно до вимог ст. 115 Господарського кодексу України та Постанови Ради міністрів Української РСР від 15.05.1990 р. № 112 колектив ЦМК ДП «ЦЗФ «Червоноградська» не приймав участі у створенні ЗАТ «Львівсистеменерго».
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 30.06.2022 у справі №914/2441/15(914/2778/21) задоволено клопотання керуючого санацією ПАТ “Львівська вугільна компанія” про зміну процесуального статусу учасника справи - ПАТ “Львівська вугільна компанія” на співвідповідача та замінено статус Публічного акціонерного товариства “Львівська вугільна компанія” з третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача на співвідповідача у справі № 914/2441/15 (914/2778/21).
Ухвала мотивована тим, що в даному спорі розглядається питання про створення ПАТ “Львівська вугільна компанія”, яке утворилась в процесі приватизації державного майна отже, виходячи з предмету спору, вбачається, що він безпосередньо пов'язаний з майном ПАТ “Львівська вугільна компанія”, яке ним використовується в господарській діяльності
Рішенням Господарського суду Львівської області від 09.04.2024 у справі №914/2441/15(914/2778/21) відмовлено у задоволені позову заступника керівника Львівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства енергетики України до відповідача-1 Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, до відповідача-2 Публічного акціонерного товариства “Львівська вугільна компанія” про скасування наказів Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області.
Рішення мотивовано тим, що позовні вимоги про скасування наказів Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області від 28.09.2007 р. № 1004 “Про прийняття рішення щодо приватизації цілісного майнового комплексу державного підприємства “Центральна збагачувальна фабрика “Червоноградська”, що зданий в оренду”, від 05.05.2008 р. № 191 “Про створення ВАТ “Львівська вугільна компанія” в процесі приватизації ЦМК ДП “ЦЗФ “Червоноградська”, що зданий в оренду” та від 23.04.2008 р. № 168 “Про затвердження акту оцінки майна цілісного майнового комплексу ДП “Центральна збагачувальна фабрика “Червоноградська” є обґрунтованими, оскільки такі накази прийняті з порушенням вимог чинного законодавства, однак прокурором та позивачем не доведено поважності причин неподання позову з 2009 року, а отже не доведено поважності причин пропущення позовної давності.
Короткий зміст вимог та узагальнених доводів учасників справи.
Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, Заступник керівника Львівської обласної прокуратури оскаржив таке в апеляційному порядку. Апеляційні скарги надійшли на адресу Західного апеляційного господарського суду 09.05.2024. В апеляційних скаргах прокурор просить скасувати ухвалу Господарського суду Львівської області від 30.06.2022 та рішення Господарського суду Львівської області від 09.04.2024 у справі №914/2441/15(914/2778/21) та прийняти нове рішення, яким задоволити позов у повному обсязі.
Вказує, що прокуратурі стало відомо про порушення законності при приватизації цілісного майнового комплексу Державного підприємства “Центральна збагачувальна фабрика “Червоноградська” у ході здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42016000000002667 від 05.10.2016 р. за фактом вчинення службовими особами регіонального відділення Фонду державного майна у Львівській області, ЗАТ “Львівсистеменерго” та ВАТ “Львівська вугільна компанія” кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 233, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366, ч. 5 ст. 191, ст. 219 КК України.
Водночас, прокурор зазначає, що Міністерство енергетики не було органом приватизації та який погоджував відповідні накази, тому не володіло інформацією про його видачу у 2007-2008 роках та умови їх виконання.
Також, Публічне акціонерне товариство “Львівська вугільна компанія” звернулося в апеляційному порядку. Апеляційна скарга надійшла на адресу Західного апеляційного господарського суду 09.05.2024. В апеляційній скарзі скаржник просить змінити рішення Господарського суду Львівської області від 09.04.2024 у справі №914/2441/15(914/2778/21), а саме - його мотивувальну частину: відмовити в задоволенні позову заступника керівника Львівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства енергетики України про скасування наказів Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області від 28.09.2007 №1004 “Про прийняття рішення щодо приватизації цілісного майнового комплексу державного підприємства “Центральна збагачувальна фабрика “Червоноградська”, що зданий в оренду”, від 05.05.2008 №191 “Про створення ВАТ “Львівська вугільна компанія” в процесі приватизації ЦМК ДП “ЦЗФ “Червоноградська”, що зданий в оренду” та від 23.04.2008 №168 “Про затвердження акту оцінки майна цілісного майнового комплексу ДП “Центральна збагачувальна фабрика “Червоноградська” по суті.
Зазначає, що на засіданні наглядової ради ВАТ "Львівська вугільна компанія" 29.04.2009 (протокол №2 від 29.04.2009), в ході якого прийняте рішення про малоймовірність повернення дебіторської заборгованості на суму 12 172 594,70 грн, яка врахована при визначенні розміру статутного капіталу ВАТ "Львівська вугільна компанія", та її заміну грошовими коштами з обов'язковим приведенням у відповідність бухгалтерських документів. Заміна вищевказаної дебіторської заборгованості грошовими коштами проведена в повному обсязі, що підтверджується аудиторським висновком від 26.08.2009.
Також, вказує, що суб'єкт оціночної діяльності визначив, що ринкова вартість невід'ємних поліпшень нерухомого майна, зроблених з дозволу орендодавця, становить 31 428,390 тис.грн. Зазначена сума невід'ємних покращень при формуванні статутного капіталу ВАТ була віднесена до вартості частки орендаря. Невід'ємні покращення орендованого нерухомого майна, здійснені орендарем без згоди орендодавця, в сумі 457,9 тис.грн. були включені до вартості державної частки в статутному капіталі ВАТ.
Крім цього, звертає увагу на те, що під час формування статутного капіталу ВАТ «Львівська вугільна компанія», що створено в процесі приватизації ЦМКДМ«ЦЗФ «Червоноградська», зданого в оренду, порушень не допущено, а наказ РВ ФДМУ по Львівській області від 23.04.2008 №168 є законним.
03.06.2024 від Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях надійшов відзив вих. №14-11-02245 від 03.06.2024 (вх. №01-04/3771/24) в якому відповідач 1 зазначає, що при визначенні вартості державної частки в статутному капіталі ВАТ станом на 29.02.2008 р. було враховано, що на балансі підприємства відповідно до інвентаризаційних описів, а саме: товарно-матеріальних цінностей, обліковувались виробничі запаси - тонкі (рідкі) відходи в кількості 10545975 тонн на загальну суму 305833,28 грн., з яких 10100597 тонн тонких відходів на загальну суму 292917,32 грн. утворились до 04.04.2001 р. (до дати реорганізації ДП “ЦЗФ “Червоноградська” шляхом приєднання до орендаря) і є такими, що належать державі. В зв'язку з чим, при формуванні Акту оцінки комісією з приватизації підприємства тонкі відходи на загальну суму 292,9 тис. грн., як запаси, були віднесені до вартості майна, що належить державі, і включені до статутного капіталу ВАТ, як частка держави
Також, відповідач-1 зазначає, що прокурором зроблено необгрунтований висновок щодо безпідставності зарахування до частки орендаря проведених ним невід'ємних поліпшень орендованого майна та порушення процедури визначення їх вартості, оскільки в процесі проведення оцінки необоротних активів ЦМК ДП “ЦЗФ Червоноградська”, зданого в оренду, суб'єктом оціночної діяльності було ідентифіковано (підтверджено фізичну наявність) виконаних орендарем невід'ємних поліпшень, відповідно до розділу 2 Порядку оцінки орендованого нерухомого майна, що містить невід'ємні поліпшення, здійснені за час його оренди, під час приватизації, затвердженого наказом ФДМУ від 27.02.2004 р. № 377 та зареєстрованого Міністерством юстиції України 18.03.2004 р. за № 343/8942. Суб'єкт оціночної діяльності визначив, що ринкова вартість невід'ємних поліпшень нерухомого майна, зроблених з дозволу орендодавця, становить 31428,390 тис.грн. Зазначена сума невід'ємних покращень при формуванні статутного капіталу ВАТ була віднесена до вартості частки орендаря. Невід'ємні покращення орендованого нерухомого майна, здійснені орендарем без згоди орендодавця, в сумі 457,9 тис.грн. були включені до вартості державної частки в статутному капіталі ВАТ.
03.06.2024 від Міністерства енергетики України надійшов відзив б/н б/д (вх. №01-04/3759/24) в якому позивач просить задовольнити апеляційну скаргу прокурора з підстав, що викладені прокурором у апеляційній скарзі.
Відповідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.05.2024 вказану справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Панова І.Ю., суддів Малех І.Б. та Зварич О.В.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 14.05.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заступника керівника Львівської обласної прокуратури вих.№15/4-566вих-24 від 09.05.2024 (вх. №01-05/1359/24 від 09.05.2024) на рішення Господарського суду Львівської області від 09.04.2024 у справі №914/2441/15(914/2778/21).
Ухвалами суду 23.05.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства “Львівська вугільна компанія” б/н від 09.05.2024 (вх. №01-05/1358/24 від 09.05.2024) на рішення Господарського суду Львівської області від 09.04.2024 у справі №914/2441/15(914/2778/21), апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заступника керівника Львівської обласної прокуратури вих.№15/4-566вих-24 від 09.05.2024 (вх. №01-05/1360/24 від 09.05.2024) на ухвалу Господарського суду Львівської області від 30.06.2022 у справі №914/2441/15(914/2778/21) та вирішено здійснювати розгляд апеляційних скарг Публічного акціонерного товариства “Львівська вугільна компанія” та Заступника керівника Львівської обласної прокуратури в одному апеляційному провадженні.
Ухвалою суду від 25.05.2024 призначено розгляд справи на 18.06.2024.
Ухвалою суду від 18.06.2024 відкладено розгляд справи на 09.07.2024.
В судовому засіданні 09.07.2024 прокурор та представник позивача заперечили доводи апеляційної скарги відповідача-1 та підтримали доводи апеляційної скарги прокуратури з підстав викладених у апеляційній скарзі та відзиві позивача. Керуючий санацією та представники відповідача 1, 2 заперечили доводи апеляційної скарги прокуратури та підтримали доводи апеляційної скарги відповідача 1 з підстав викладених у апеляційній скарзі та відзивах відповідача 1 та 2.
У відповідності до вимог ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Відповідно до вимог ч 6 ст. 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Частинами 1 та 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
Згідно з встановленими судом першої інстанції обставинами, і визначених відповідно до них правовідносинами, вбачається, що:
Центральна збагачувальна фабрика “Червоноградська” (надалі - ЦЗФ “Червоноградська”) здана в експлуатацію 28.12.1979 р. з метою збагачення високозольного вугілля Львівсько-Волинського вугільного басейну.
В період з 1980 року по 2000 рік ЦЗФ “Червоноградська” знаходилась спочатку в складі виробничого об'єднання “Укрзахідвугілля” на правах структурної одиниці, після створення в процесі корпоратизації Державної холдингової компанії “Укрзахідвугілля” - в складі Державної холдингової компанії “Укрзахідвугілля” (реорганізовано в ДП “Львіввугілля”) як дочірнє підприємство.
Зі згоди холдингової компанії “Укрзахідвугілля” наказом Мінпаливенерго від 17.11.2000 р. № 511 ЦЗФ “Червоноградська” було вилучено зі складу Державної холдингової компанії “Укрзахідвугілля” та реорганізовано шляхом перетворення його у Державне підприємство “ЦЗФ “Червоноградська” з прямим підпорядкуванням Міністерству.
У 2000 році ЗАТ “Львівсистеменерго” виступило з ініціативою передачі йому в оренду цілісного майнового комплексу Державного підприємства “ЦЗФ “Червоноградська”.
15.12.2000 р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області та Закритим акціонерним товариством “Львівсистеменерго” укладено Договір оренди державного майна цілісного майнового комплексу ДП “ЦЗФ “Червоноградська” № 14/2000, за умовами якого, з метою підвищення ефективності використання державного майна та досягнення найкращих результатів господарської діяльності РВ ФДМ України по Львівській області передало, а ЗАТ “Львівсистеменерго” прийняло в строкове платне користування цілісний майновий комплекс Державного підприємства “Центральна збагачувальна фабрика “Червоноградська”, склад і вартість якого визначено відповідно до Акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу, затвердженого наказом РВ ФДМ України по Львівській області від 15.12.2000 р. та передавального балансу вказаного підприємства, складеного станом на 01.12.2000 р. і становить 61152 тис.грн., в тому числі майно - 57636тис. грн., основні фонди за залишковою вартістю - 101887 тис.грн., основні фонди за балансовою вартістю - 57636 тис.грн., основні засоби - 3335 тис. грн. ЗАТ “Львівсистеменерго” викуповує оборотні матеріальні засоби вартістю 181 тис.грн.
Згідно з п. 1.2. Договору від 15.12.2000 р., орендоване майно включається до балансу ЗАТ “Львівсистеменерго” із зазначенням, що це майно є орендованим. Припинення діяльності ДП “ЦЗФ “Червоноградська” здійснюється шляхом його реорганізації через приєднання до ЗАТ “Львівсистеменерго” з дати видання наказу органу, уповноваженого управляти державним майном.
Термін дії вказаного договору до 15.12.2015 р. (п. 10.1 Договору).
Наказом Міністерства палива та енергетики України від 04.04.2001 р. за № 148 вирішено припинити діяльність Державного підприємства “ЦЗФ “Червоноградська” шляхом його реорганізації через приєднання.
Проте, 03.09.2004 р. наказом Міністерства палива та енергетики України за № 538 скасовано наказ від 04.04.2001 р. за №148, у зв'язку з невиконанням ЗАТ “Львівсистеменерго” умов договору оренди.
У п. 2 наказу Міністерства палива та енергетики України від 03.09.2004 р. № 538 наказано повідомити РВ ФДМ України по Львівській про відкликання згоди на передачу в оренду зазначеного державного майна, скасування наказу Мінпаливенерго від 04.04.2001 р. № 148 та пропозиції Міністерства щодо визначення ДП “Львіввугілля” балансоутримувачем державного майна, що повертається з оренди.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 09.09.2004 р. у справі №1/672-21/245, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 20.10.2004 р., відмовлено у задоволенні позову Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області до ЗАТ “Львівсистеменерго” про розірвання договору оренди від 15.12.2000 р.
Однак, після прийняття вказаних судових рішень, наказ Міністерства палива та енергетики України від 03.09.2004 р. № 538 про скасування наказу Мінпаливенерго від 04.04.2001 р. № 148 не переглядався, не скасовувався та залишився чинним.
Також суд зазначає, що предметом розгляду у справі № 1/672-21/245 було порушення орендарем умов договору оренди в частині здійснення ремонту згідно п.5.4 договору оренди.
Проте, орендарем порушувались інші умови договору оренди від 15.12.2000 р. № 14/2000.
Зокрема, орендар мав заборгованість по орендній платі на суму 638285,76 грн., що підтверджується листом арбітражного керуючого, який надійшов до РВ ФДМ по Львівській області 27.09.2004 р. за вх. № 11-3017.
Також, відповідно до п. 5.9. Договору оренди державного майна від 15.12.2000р. № 14/2000, орендар зобов'язаний дотримуватись чинного законодавства України про відходи.
Як встановлено ревізією Контрольно-ревізійного відділу у м.Червонограді ЗАТ “Львівсистеменерго” (акт від 05.10.2006 р. № 23-38/30), всупереч Закону України “Про відходи”, використовуючи власні виробничі потужності, протягом 2001-2005 років та за 7 місяців 2006 року здійснено виїмку рідких відходів в кількості 339,59 тис.тонн., з яких протягом 2004-2005 років та 7 місяців 2006 року реалізовано 168,57 тис.тонн на загальну суму 5283,77 тис.грн. Окрім цього, використовуючи відходи вуглезбагачення з мулонакопичувача № 2 ЦЗФ протягом періоду з 01.01.2004 р. по 01.08.2006 р. товариством без права власності на відходи виготовлено вугільної продукції в кількості 351,52 тис.грн., яка протягом вказаного періоду реалізовувалася споживачам разом з іншою продукцією товариства.
Вказаний акт про порушення складений після прийняття Господарським судом Львівської області рішення від 09.09.2004 р. у справі №1/672-21/245 про відмову в задоволенні позову про розірвання договору оренди від 15.12.2000 р. № 14/2000.
Крім того, ухвалою Господарського суду Львівської області від 05.05.2004 р. порушено справу № 6/194-4/105 за заявою Червоноградської об'єднаної Державної податкової інспекції про банкрутство ЗАТ “Львівсистеменерго”.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 24.12.2004 р. у справі № 6/194-4/105 затверджено реєстр вимог кредиторів ЗАТ “Львівсистеменерго” на загальну суму 55467571 грн., в тому числі заборгованість по заробітній платі у розмірі 1631760 грн.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 11.08.2006 р. припинено провадження у справі у справі № 6/194-4/105 про банкрутство ЗАТ “Львівсистеменерго” у зв'язку із укладенням мирової угоди між боржником та кредиторами.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 26.04.2007 р. № 226-р “Про затвердження переліків господарських товариств і холдингових компаній, державні пакети акцій (частки) яких підлягають продажу, державних підприємств, холдингових компаній і відкритих акціонерних товариств, які підлягають підготовці до продажу в 2007 році”, цілісний майновий комплекс Державного підприємства “Червоноградська” включено до переліку державних підприємств, холдингових компаній і відкритих акціонерних товариств, які підлягають підготовці до продажу у 2007 році (згідно переліку, зазначеного у Додатку № 2 до вказаного Розпорядження).
Враховуючи договір оренди державного майна цілісного майнового комплексу ДП “ЦЗФ “Червоноградська”, укладений 15.12.2000 р. за № 14/2000 між РВ ФДМ України по Львівській області та ЗАТ “Львівсистеменерго”, та на підставі заяви про приватизацію, поданої орендарем ЗАТ “Львівсистеменерго”, 28.09.2007 р. Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області видано наказ № 1004 “Про прийняття рішення щодо приватизації цілісного майнового комплексу державного підприємства “Центральна збагачувальна фабрика “Червоноградська”, що зданий в оренду”, яким наказано приватизувати цілісний майновий комплекс державного підприємства “Центральна збагачувальна фабрика “Червоноградська”, що зданий в оренду, шляхом продажу належних державі акцій відкритого акціонерного товариства, заснованого органом приватизації (РВ ФДМУ по Львівській області) та орендарем (ЗАТ “Львівсистеменерго”).
За результатами підготовчої роботи, 05.05.2008 р. прийнято спільне рішення органу приватизації (РВ ФДМ України по Львівській області) та орендаря (ЗАТ “Львівсистеменерго”) створити відкрите акціонерне товариство “Львівська вугільна компанія”.
Наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області від 05.05.2008 р. № 191 “Про створення ВАТ “Львівська вугільна компанія” в процесі приватизації ЦМК ДП “ЦЗФ “Червоноградська”, що зданий в оренду” створено відкрите акціонерне товариство “Львівська вугільна компанія” в процесі приватизації цілісного майнового комплексу державного підприємства “Центральна збагачувальна фабрика “Червоноградська”, що зданий в оренду, визначивши засновниками ВАТ державний орган приватизації (РВ ФДМУ по Львівській області) та орендар (ЗАТ “Львівсистеменерго”).
Державна реєстрація відкритого акціонерного товариства “Львівська вугільна компанія” відбулась 08.05.2008 р.
Акт приймання-передавання нерухомого майна до статутного фонду ВАТ “Львівська вугільна компанія” датовано 08.05.2008 р.
На підставі наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області від 27.05.2008 р. № 251, з моменту створення ВАТ “Львівська вугільна компанія” припинено дію Договору оренди державного майна цілісного майнового комплексу ДП “ЦЗФ “Червоноградська” від 15.12.2000 р. № 14/2000.
В ході проведення оцінки цілісного майнового комплексу ДП “ЦЗФ “Червоноградська” станом на 29.02.2008 р. комісією з приватизації підписано акт оцінки майна, затверджений наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області від 23.04.2008 р. № 168, згідно якого визначено розмір статутного фонду відкритого акціонерного товариства, що створюється на базі майна цілісного майнового комплексу ДП “Центральна збагачувальна фабрика “Червоноградська”, що зданий в оренду, в розмірі 305610,0 тис.грн., частка держави в яких становила 114841 тис.грн. (37,578 %), частка орендаря - ЗАТ “Львівсистеменерго” - 190768,1 тис.грн. (64,422%).
З урахуванням вимог Закону України “Про акціонерні товариства”, Відкрите акціонерне товариство “Львівська вугільна компанія” 07.12.2011 р. перереєстроване у Публічне акціонерне товариство “Львівська вугільна компанія”.
При перегляді ухвали та рішення господарського суду колегія суддів Західного апеляційного господарського суду керувалась наступним.
Згідно з ст.131-1 Конституції України на органи прокуратури України покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Виходячи з вимог п.п.1, 2 ч.1 ст. З Закону України "Про прокуратуру", діяльність органів прокуратури ґрунтується на засадах верховенства права та законності.
Відповідно до частини 3 статті 23 цього ж нормативно-правового акту, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття інтерес держави.
Суд зазначає, що рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2002 №15-рп/2002 (справа про досудове врегулювання спорів) визначено, що положення частини другої статті 124 Конституції України стосовно поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист. Обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (п. 4 мотивувальної частини).
Ці міркування Конституційний Суд зробив у контексті офіційного тлумачення Арбітражного процесуального кодексу України, який уже втратив чинність. Однак висловлене Судом розуміння поняття інтереси держави має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".
Відтак, інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація інтересів держави, особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.
Аналіз ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" дає суду підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.
Перший виключний випадок передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються. У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
Не здійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
При цьому суд звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
Враховуючи наведене, колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що прокурор дотримався визначеного законом порядку і правомірно захищає інтереси держави в господарському суді в межах наданих йому повноважень.
Щодо розгляду справи по суті.
Відповідно до ч.1 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно з ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Статтею 1 Закону України «Про Фонд Державного майна України» встановлено, що Фонд державного майна України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об'єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об'єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.
Відповідно до статті 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (у чинній станом на момент прийняття оскаржуваних наказів редакції), за договором оренди орендаря може бути зобов'язано використовувати об'єкт оренди за цільовим призначенням відповідно до профілю виробничої діяльності підприємства, майно якого передано в оренду, та виробляти продукцію в обсягах, необхідних для задоволення потреб регіону.
Як зазначалося вище, 15.12.2000р. між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області (орендодавець) та ЗАТ "Львівсистеменерго" (орендар) укладено договір оренди державного майна цілісного майнового комплексу ДП "ЦЗФ "Червоноградська"".
Статтею 15 Закону визначено, що орендар стає правонаступником прав та обов'язків підприємства відповідно до договору оренди, а у разі оренди цілісного майнового комплексу структурного підрозділу - також правонаступником прав та обов'язків підприємства, пов'язаних з діяльністю цього структурного підрозділу.
Пунктом 6.6 договору оренди передбачено, що орендар має право приватизувати орендоване майно в порядку, визначеному чинним законодавством.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 26.04.2007р. №226-р «Про затвердження переліків господарських товариств і холдингових компаній, державні пакети акцій (частки) яких підлягають продажу, державних підприємств, холдингових компаній і відкритих акціонерних товариств, які підлягають підготовці до продажу в 2007 році», цілісний майновий комплекс ДП ЦЗФ Червоноградська включено до переліку державних підприємств, холдингових компаній і відкритих акціонерних товариств, які підлягають підготовці до продажу у 2007 році з балансовою вартістю майна 57636 тис. грн. (згідно переліку, зазначеного у додатку №2 до вказаного розпорядження).
28.09.2007р. регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області видано наказ №1004 «Про прийняття рішення щодо приватизації цілісного майнового комплексу Державного підприємства "Центральна збагачувальна фабрика"Червоноградська"", що зданий в оренду», яким наказано приватизувати цілісний майновий комплекс державного підприємства "Центральна збагачувальна фабрика" Червоноградська"", що зданий в оренду, шляхом продажу належних державі акцій відкритого акціонерного товариства, заснованого органом приватизації (РВ ФДМУ по Львівській області) та орендарем (ЗАТ "Львівсистеменерго").
Статтею 25 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (у чинній станом на момент прийняття оскаржуваних наказів редакції) передбачено, що приватизація об'єкта оренди здійснюється відповідно до чинного законодавства.
Згідно з ч.2 ст.2 Закону України «Про приватизацію державного майна» (у чинній станом на момент прийняття оскаржуваних наказів редакції) приватизація здійснюється на основі, зокрема, принципів законності; державного регулювання та контролю; надання громадянам України пріоритетного права на придбання державного майна; надання пільг для придбання державного майна членам трудових колективів підприємств, що приватизуються; пріоритетного права трудових колективів на придбання майна своїх підприємств.
Частиною 1 статті 15 вказаного Закону передбачено, що приватизація державного майна здійснюється шляхом продажу акцій (часток, паїв), що належать державі у господарських товариствах, на аукціоні, за конкурсом, на фондових біржах та іншими способами, що передбачають загальнодоступність та конкуренцію покупців; продажу на конкурсній основі цілісного майнового комплексу державного підприємства, що приватизується, або контрольного пакета акцій відкритого акціонерного товариства при поданні покупцем документів, передбачених частиною першою статті 12 цього Закону; викупу майна державного підприємства згідно з альтернативним планом приватизації.
Неконкурентні способи продажу майна державних підприємств застосовуються щодо об'єктів, не проданих на аукціоні, за конкурсом.
Приватизація зданих в оренду цілісних майнових комплексів державних підприємств, організацій та їх структурних підрозділів, крім невеликих державних підприємств, здійснюється шляхом продажу належних державі акцій відкритих акціонерних товариств (далі - товариства), заснованих державними органами приватизації та орендарями (ч.1 ст.1 Закону).
Згідно з ч.ч.1, 3, 6 ст.17 Закону України "Про приватизацію державного майна", приватизація зданих в оренду цілісних майнових комплексів державних підприємств, організацій та їх структурних підрозділів, крім невеликих державних підприємств, здійснюється шляхом продажу належних державі акцій відкритих акціонерних товариств (далі - товариства), заснованих державними органами приватизації та орендарями; з моменту реєстрації товариства договір оренди вважається розірваним, діяльність підприємства, створеного на базі орендованого майна, або будь-якого суб'єкта підприємницької діяльності, який орендує майно, припиняється, створене товариство стає правонаступником прав і обов'язків орендаря; члени організації орендарів, члени трудового колективу підприємства, створеного орендарем, а також колишні працівники об'єкта приватизації, які вийшли на пенсію, звільнені на підставі пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України і не працюють з моменту звільнення на інших підприємствах, особи, які мають право відповідно до законодавства повернутися на попереднє місце роботи на цьому підприємстві, та інваліди, звільнені у зв'язку з каліцтвом або професійним захворюванням, мають право на придбання акцій за кошти відповідно до статті 25 цього Закону.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, трудовий колектив ЦМК ДП "ЦЗФ"Червоноградська"" не приймав участі у створенні ЗАТ "Львівсистеменерго".
Крім того, суд зазначає, що статтею 25 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (у чинній станом на момент винесення розпорядження) не передбачено такого способу приватизації як оренда із викупом, а отже, відсутнє і переважне право орендаря на викуп об'єкта оренди, окрім випадків, якщо таке право передбачено договором оренди, укладеним до набрання чинності цим законом (у редакції від 14.03.1995р.).
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що рішення про приватизацію зданого в оренду цілісного майнового комплексу ДП "ЦЗФ"Червоноградська"" шляхом продажу належних державі акцій відкритого акціонерного товариства, заснованого органом приватизації та орендарем, прийняте відповідачем 28.09.2007р. на підставі заяви ЗАТ "Львівсистеменерго", про що видано наказ від 28.09.2007р. №1004, суперечить вимогам статтей 1, 15 Закону України Про приватизацію державного майна, оскільки обрано спосіб приватизації, не передбачений законодавством, ст.ст.10,18,19,25 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", оскільки не враховані порушення договору оренди з боку ЗАТ "Львівсистеменерго" та ст.17 Закону України "Про приватизацію державного майна", оскільки трудовий колектив ЦМК ДП "ЦЗФ "Червоноградська"" не приймав участі у створенні ЗАТ Львівсистеменерго.
05.05.2008р. регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області прийнято наказ від №191 "Про створення ВАТ "Львівська вугільна компанія" в процесі ЦМК ДП ЦЗФ Червоноградська, що зданий в оренду", яким створено відкрите акціонерне товариство Львівська вугільна компанія в процесі приватизації цілісного майнового комплексу державного підприємства Центральна збагачувальна фабрика Червоноградська, що зданий в оренду, визначивши засновниками ВАТ державний орган приватизації (РВ ФДМУ по Львівській області) та орендаря (ЗАТ "Львівсистеменерго").
Згідно з ч.1, ч.7 ст. 11 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» (в редакції чинної на момент виникнення спірних правовідносин) корпоративні права держави не можуть передаватися господарським товариствам для формування їх статутних фондів, крім передачі до статутних фондів державних акціонерних товариств та державних холдингових компаній відповідно до цього Закону. Створення господарських організацій на базі об'єктів державної власності здійснюється за умови, що розмір корпоративних прав держави перевищуватиме 50 відсотків їх статутного фонду.
Згідно акту проведення оцінки майнового комплексу ДП "ЦЗФ "Червоноградська"" станом на 29.02.2008р., затверджений наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області від 23.04.2008р. №168, розмір статутного капіталу визначено в розмірі 305610 тис.грн., в яких частка держави становила 114841 тис.грн. (37,578 %), частка орендаря ЗАТ Львівсистеменерго - 190768,1 тис.грн. (64,422%).
Проте, як вбачається з матеріалів справи, формування статутного капіталу ВАТ "Львівська вугільна компанія" відбулось з порушенням вимог статтей 17,20,27 Закону України «Про приватизацію державного майна», ст.12.3.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки до активів ВАТ "Львівська вугільна компанія" віднесено дебіторські заборгованості на суму 12172594,7грн., зокрема ТзОВ Інтелпром в розмірі 6774627,3грн., ТзОВ Віртекс 2211394,5 грн., ПП Преміум-Пасіфік 10851,12 грн., ТзОВ Паритет-Днєпр 1771536 грн., ТзОВ Сугурт 329924,88 грн., станом на момент внесення дебіторських заборгованостей до активів ВАТ "Львівська вугільна компанія" боржники були ліквідовані за результатами затвердження ліквідаційного балансу банкрутів, згідно якого у банкрутів відсутне майно, що підтверджується ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 18.12.2006р. про припинення провадження у справі №Б40/282-06 якою ліквідовано ПП Преміум-Пасіфік; ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 11.12.2006р. про припинення провадження у справі №Б29/246-06 якою ліквідовано ТзОВ Паритет-Днєпр; ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 26.02.2007р. про припинення провадження у справі №Б29/312-06 ліквідовано ТОВ Віртекс; ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 28.08.2006р. про припинення провадження у справі №Б15/135-06 ліквідовано ТзОВ Інтелпром; ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 19.01.2007р. про припинення провадження у справі №Б 40/366-06 ліквідовано ТзОВ Сугурд.
Відповідно до ч.1 ст.20 Закону України "Про приватизацію державного майна", визначення початкової вартості об'єкта приватизації або розміру статутного фонду господарського товариства, що створюється на основі державного підприємства, здійснюється відповідно до методики, що затверджується Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст.12.3.3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (чинного на момент винесення оскаржуваних наказів), безнадійна заборгованість позичальника, визнаного банкрутом у встановленому законодавством порядку, відшкодовується за рахунок страхового резерву кредитора після прийняття судом рішення про визнання дебітора банкрутом. Кошти, отримані кредитором внаслідок завершення ліквідаційної процедури та продажу майна позичальника, включаються до складу валових доходів кредитора в податковий період їх надходження.
Посилання скаржників на те, що вказана вище дебіторська заборгованість була оплачена у 2009р. грошовими коштами судом не береться до уваги, оскільки статутний фонд та розподілення часток уже на той час був сформований.
Крім того, колегія суддів Західного апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що згідно з вимогами п. 6 ст. 31 Закону України « Про відновлення платоспроможності боржника або визнання йог банкрутом» в редакції, що була чинною на момент виникнення правовідносин, що склалися, вимоги кредиторів не задоволені за недостатністю майна банкрута вважаються погашеними.
Тобто, виходячи з вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», в разі ліквідації юридичної особи банкрута в зв'язку із затвердженням ліквідаційного балансу банкрута та відсутністю майна, всі незадоволені в ліквідаційної процедурі грошові вимоги до банкрута вважаються погашеними.
Відтак, колегія суддів вважає, що включивши погашену заборгованість підприємств, ліквідованих у процедурах банкрутства за відсутністю майна та затвердженням ліквідаційного балансу у встановленому законодавством порядку, ЗАТ "Львівсистеменерго" протиправно заволоділо акціями ВАТ "Львівська вугільна компанія" в кількості 48690379 штук на суму 12 172 594,70 грн., незаконно збільшивши розмір статутного капіталу останнього з 293437405 грн. до 305610000 грн.
В порушення вимог ст. 20 Закону України "Про приватизацію державного майна" проведено неправильну оцінку майна та включення до частки орендаря в статутному капіталі ВАТ Львівська вугільна компанія вартості невід'ємних покращень орендованого майна цілісного майнового комплексу "Центральної збагачувальної фабрики "Червоноградська"". Так, до статутного фонду ВАТ "Львівська вугільна компанія" включено вартість невід'ємних покращень орендованого майна, зроблених на виконання укладеного між ЗАТ Львівсистеменерго та ТзОВ Дельта-98 договору від 26.02.2006р. №026-06, укладеного між ЗАТ Львівсистеменерго та ТзОВ Унистройпром договору від 03.04.2007р. №116/03-04-07/А, з дозволу відповідача, на суму 31428,390 тис.грн.
В той же час, згідно висновку Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз від 27.12.2011р. №2538 судової будівельно-технічної експертизи по кримінальній справі №2029 щодо фактичного виконання ремонтно-будівельних робіт та їх вартість не підтверджується (а.с. 64-73 том І).
Відтак, суд дійшов висновку, що створення ВАТ Львівська вугільна компанія та визначення частини держави у його статутному фонді відбулось з порушенням вимог п.7 ст.11 Закону України "Про управління об'єктами державної власності", враховуючи, що у сфері управління РВ ФДМУ по Львівській області перебувають державні корпоративні права товариства у вигляді пакету акцій розміром 37,578%, внаслідок вищенаведених порушень вимог чинного законодавства держава фактично позбавлена належного права на прийняття управлінських рішень.
Отже, враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позовні вимоги про скасування наказів Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області від 28.09.2007 р. № 1004 “Про прийняття рішення щодо приватизації цілісного майнового комплексу державного підприємства “Центральна збагачувальна фабрика “Червоноградська”, що зданий в оренду”, від 05.05.2008 р. № 191 “Про створення ВАТ “Львівська вугільна компанія” в процесі приватизації ЦМК ДП “ЦЗФ “Червоноградська”, що зданий в оренду” та від 23.04.2008 р. № 168 “Про затвердження акту оцінки майна цілісного майнового комплексу ДП “Центральна збагачувальна фабрика “Червоноградська” є обґрунтованими, оскільки такі накази прийняті з порушенням вимог чинного законодавства.
Щодо застосування строку позовної давності, колегія суддів зазначає наступне.
З матеріалів справи вбачається, що 20.07.2022 Публічне акціонерне товариство « Львівська вугільна компанія» подало заяву вих.№2/582 від 18.07.2022 (вх. №15517/22) про застосування строків позовної давності ( т.3, а.с. 189)
Відповідно до статей 256, 257 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно з приписами частини четвертої статті 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
За змістом цієї норми, положення якої сформульовано із застосуванням слова "лише" (аналог "тільки", "виключно"), та відсутність будь-якого іншого нормативно-правового акта, який би встановлював інше правило застосування позовної давності, дає підстави для твердження про те, що із цього положення випливає безумовний висновок, відповідно до якого за відсутності заяви сторони у спорі, позовна давність судом не застосовується. Тобто цією нормою встановлені суб'єктивні межі застосування позовної давності, а саме передбачені випадки, до яких позовна давність не застосовується судом у зв'язку з відсутністю відповідної заяви сторони у спорі. Таким чином, позовна давність, як загальна, так і спеціальна є диспозитивною, а не імперативною в застосуванні. При цьому норма частини третьої статті 267 Цивільного кодексу України поширюється як на загальну, так і спеціальну позовну давність
Отже, без заяви сторони у спорі ні загальна, ні спеціальна позовна давність застосовуватися не може за жодних обставин, оскільки можливість застосування позовної давності пов'язана лише з наявністю про це заяви сторони. При цьому суд за власною ініціативою не має права застосувати позовну давність.
За умовами частини першої статті 261 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується лише за наявності встановлення судом факту доведеності порушення права особи, яка звернулася до суду з позовом.
Право на задоволення позову або право на позов у матеріальному розумінні - це право позивача вимагати від суду задоволення позову. Зі спливом позовної давності особа втрачає право на позов саме в матеріальному розумінні. Отже, сплив позовної давності є підставою для відмови у позові. Однак, правила про позовну давність відповідно до статті 267 вказаного Кодексу мають застосовуватися лише тоді, коли буде доведено існування самого суб'єктивного права. У випадках відсутності такого права або коли воно не порушено, в позові має бути відмовлено не з причин пропуску строку позовної давності, а у зв'язку з необґрунтованістю самої вимоги.
У частині 1 статті 261 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
За змістом ст.ст. 256, 261 ЦК України позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу), яка в силу приписів ст. 257 цього Кодексу встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №907/50/16, це правило пов'язане не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об'єктивною можливістю цієї особи знати про такі обставини.
При цьому і в разі пред'явлення позову особою, право якої порушене, і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою, уповноваженою на це особою позовна давність починає обчислюватися з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (ст.ст. 15, 16, 20 ЦК України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права.
Прокурор у даній справі звернувся до господарського суду з позовом про скасування наказів Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області від 28.09.2007 р. № 1004 «Про прийняття рішення щодо приватизації цілісного майнового комплексу державного підприємства «Центральна збагачувальна фабрика «Червоноградська», що зданий в оренду», від 05.05.2008 р. № 191 «Про створення ВАТ «Львівська вугільна компанія» в процесі приватизації ЦМК ДП «ЦЗФ «Червоноградська», що зданий в оренду», від 23.04.2008 р. № 168 «Про затвердження акту оцінки майна цілісного майнового комплексу ДП «Центральна збагачувальна фабрика «Червоноградська».
Прокурор стверджує, що прокуратурі стало відомо про порушення законності при приватизації цілісного майнового комплексу Державного підприємства “Центральна збагачувальна фабрика “Червоноградська” у ході здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42016000000002667 від 05.10.2016 р. за фактом вчинення службовими особами регіонального відділення Фонду державного майна у Львівській області, ЗАТ “Львівсистеменерго” та ВАТ “Львівська вугільна компанія” кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 233, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366, ч. 5 ст. 191, ст. 219 КК України.
Крім того, прокурор зазначає, що Міністерство енергетики не було органом приватизації та який погоджував відповідні накази, тому не володіло інформацією про його видачу у 2007-2008 роках та умови їх виконання.
Зважаючи на факт порушення 24.03.2016 р. Господарським судом Львівської області провадження у справі про скасування наказів Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області від 28.09.2007 р. № 1004 “Про прийняття рішення щодо приватизації цілісного майнового комплексу державного підприємства “Центральна збагачувальна фабрика “Червоноградська”, що зданий в оренду”, від 05.05.2008 р. № 191 “Про створення ВАТ “Львівська вугільна компанія” в процесі приватизації ЦМК ДП “ЦЗФ “Червоноградська”, що зданий в оренду” та від 23.04.2008 р. № 168 “Про затвердження акту оцінки майна цілісного майнового комплексу ДП “Центральна збагачувальна фабрика “Червоноградська” та розгляд справи до 10.11.2020 р., вважає, що прокурором подана позовна заява в межах визначених строків позовної давності.
Однак, колегія суддів не погоджується із такими твердженнями прокурора, оскільки у листопаді 2009 року заступником прокурора Львівської області до Львівського окружного адміністративного суду було подано позов в інтересах держави в особі Сокальської районної державної адміністрації Львівської області до РВ ФДМУ у Львівській області, ВАТ “Львівська вугільна компанія” про визнання незаконним та скасування наказу РВ ФДМУ у Львівській області від 28.09.2007 р. № 1004; визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації ВАТ “Львівська вугільна компанія” та припинення юридичної особи.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 08.12.2009 р. у справі №2а-5320/09/1370 позовну заяву заступника прокурора Львівської області в інтересах держави залишено без розгляду
Також, у матеріали справи відповідачем 2 подано копію ухвали Львівського окружного адміністративного суду від 27.11.2009 у вказаній справі № 2а- 5320/09/1370 за позовом заступника прокурора Львівської області в інтересах держави про визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації та припинення юридичної особи, в тексті якої вбачається, що прокурором оскаржувалися накази Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області від 05.05.2008 р. № 191 «Про створення ВАТ «Львівська вугільна компанія» в процесі приватизації ЦМК ДП «ЦЗФ «Червоноградська», що зданий в оренду» та від 28.09.2007 р. № 1004 «Про прийняття рішення щодо приватизації цілісного майнового комплексу державного підприємства «Центральна збагачувальна фабрика «Червоноградська», що зданий в оренду».
Окрім цього, Постановою Шевченківського районного суду м. Львова від 18.06.2010 р. у справі № 4-353/10 за результатами судового засідання за участю прокурора Єфремова С.О., задоволено скаргу генерального директора ЗАТ “Львівсистеменерго” на постанову старшого слідчого ОВС слідчого відділу УСБУ у Львівській області від 01 04.2009 р. про порушення кримінальної справи відносно службових осіб за ознаками злочину, передбаченого ст. 191 ч. 5 КК України. Постанову старшого слідчого ОВС слідчого відділу УСБУ у Львівській області від 01.04 2009 р. про порушення кримінальної справи відносно службових осіб ЗАТ “Львівсистеменерго” скасовано.
З тексту вказаної постанови вбачається що предметом судового розгляду були обставини приватизації Державного підприємства «Центральна збагачувальна фабрика «Чероноградська».
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що з 2009 року прокуратурі Львівської області було відомо про обставини приватизації та порушення законності при приватизації ЦМК ДП “ЦЗФ “Червоноградська”.
Щодо тверджень прокурора про те, що Міністерство енергетики не було органом приватизації та який погоджував відповідні накази, тому не володіло інформацією про його видачу у 2007-2008 роках та умови їх виконання не приймаються судом до уваги з огляду на те, що для проведення приватизаційних процедур ЦМК ДП “ЦЗФ “Червоноградська”, наказом регіонального відділення від 29.10.2007 р. № 1112 (із змінами та доповненнями) сформовано комісію з приватизації ЦМК ДП “ЦЗФ “Червоноградська”, зданого в оренду, до складу якої включені представники, зокрема, Міністерства вугільної промисловості, правонаступником якого є Міністерство енергетики України (позивач), а отже Міністерству було відомо щодо обставин приватизації державного майна - ЦМК ДП “ЦЗФ “Червоноградська” у 2007-2008 роках.
Згідно з ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що прокурором та позивачем не доведено поважності причин неподання позову з 2009 року та поважності пропущення позовної давності, а отже у задоволенні позову слід відмовити у зв'язку із спливом позовної давності.
Щодо оскарження прокурором ухвали Господарського суду Львівської області від 30.06.2022.
Прокурор вказує, що у суду першої інстанції не було правових підстав для передачі справи № 914/2778/21 для розгляду по суті спору в межах справи про банкрутство № 914/2441/15 та не було підстав для зміни статусу третьої особи на співвідповідача, оскільки у справі № 914/2778/21 сторонами є позивач - Міністерство енергетики України та відповідач - Регіональне відділення ФДМУ по Львівській, Закарпатській та Волинській областях. ПАТ «Львівська вугільна компанія» у справі № 914/2778/21 не була стороною (станом на 08.12.2021), а третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача та не має процесуального права на подання такого клопотання.
Однак, колегія суддів не погоджується із таким твердженням прокуратури з огляду на наступне.
Згідно з частиною 13 статті 30 ГПК України справи, зокрема, передбачені пунктом 8 частини 1 статті 20 цього Кодексу, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням боржника.
Такі майнові спори розглядаються та вирішуються господарським судом за правилами позовного провадження, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, встановлених законодавством про банкрутство, у межах провадження у справі про банкрутство без порушення нових справ.
За вимогами статті 7 КУзПБ спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
Тобто наведеними нормами КУзПБ та ГПК України визначено підсудність спорів одному господарському суду, який акумулює в межах справи про банкрутство усі майнові вимоги за участю боржника, але виключно як сторони у спорі. При цьому в межах справи про банкрутства розглядаються спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених саме боржником.
Згідно з положеннями статей 41, 45 ГПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи. Сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред'явлено позовну вимогу.
Верховний Суд у постанові від 13.10.2020 у справі №910/22904/15 виснував, що виходячи з диспозиції статті 7 КУзПБ, участь боржника у спорі саме як сторони (позивача, відповідача) передбачає, що у будь-якому випадку за результатами розгляду спору настають правові наслідки для боржника (набуття, припинення, зміна прав чи обов'язків).
Водночас диспозиція статті 50 ГПК України, яка передбачає можливий вплив рішення суду у спорі на права або обов'язки третьої особи без самостійних вимог, допускає, що за результатами розгляду відповідного спору такі правові наслідки можуть не настати.
Отже, участь боржника у спорі як третьої особи без самостійних вимог, виключає можливість розгляду такого спору в межах справи про банкрутство за правилами статті 7 КУзПБ.
Подібний за змістом висновок викладений Верховним Судом у постановах від 09.06.2020 у справі №910/3704/13 та від 26.05.2022 у справі №1-23-32/135-08-4825.
Предметом даного спору є скасування наказів Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області, зокрема наказу про створення ВАТ «Львівська вугільна компанія» в процесі приватизації. Отже, в даному спорі розглядається питання про створення ПАТ «Львівська вугільна компанія», яке утворилась в процесі приватизації державного майна. Таким чином, виходячи з предмету спору, вбачається, що він безпосередньо пов'язаний з майном ПАТ «Львівська вугільна компанія», яке ним використовується в господарській діяльності.
Отже, судом першої інстанції правомірно, в даному випадку, задоволено клопотання ПАТ «Львівська вугільна компанія» про зміну процесуального статусу учасника справи та змінено статус Публічного акціонерного товариства «Львівська вугільна компанія» з третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача на співвідповідача у справі № 914/2441/15 (914/2778/21).
Висновок апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до ч.1 ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
За приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ч. 1 ст. 276 ГПК України).
На підставі викладеного колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що ухвала Господарського суду Львівської області від 30.06.2022 та рішення Господарського суду Львівської області від 09.04.2024 у справі №914/2441/15 (914/2778/21) ґрунтується на матеріалах справи та чинному законодавстві і правові підстави для його скасування відсутні, а зазначені в апеляційних скаргах доводи скаржників не обґрунтовані і не визнаються такими, що можуть бути достатньою підставою для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень.
Судові витрати в суді апеляційної інстанції.
Оскільки у цьому випадку суд апеляційної інстанції не змінює рішення, та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 ГПК України). Відтак, згідно з ст.129 ГПК України сплачений судовий збір за подання апеляційних скарг слід залишити за скаржниками.
Керуючись ст.ст. 86,129, 236, 254, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд
1. Апеляційні скарги Заступника керівника Львівської обласної прокуратури вих.№15/4-566вих-24 від 09.05.2024 (вх. №01-05/1359/24 від 09.05.2024), вих.№15/4-566вих-24 від 09.05.2024 (вх. №01-05/1360/24 від 09.05.2024) та Публічного акціонерного товариства “Львівська вугільна компанія” б/н від 09.05.2024 (вх. №01-05/1358/24 від 09.05.2024) - залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду Львівської області від 30.06.2022 та рішення Господарського суду Львівської області від 09.04.2024 у справі №914/2441/15 (914/2778/21) - залишити без змін.
3. Судовий збір за перегляд справи у суді апеляційної інстанції - покласти на скаржників.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі ст.ст. 286-289 ГПК України.
5. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.
Повний текст постанови складено та підписано 11.07.2024.
Головуючий суддя Панова І.Ю.,
Суддя Малех І.Б.
Зварич О.В.