10.07.2024
Справа № 522/10412/24
Провадження № 1-кп/522/2920/24
Іменем України
10 липня 2024 року
Приморський районний суд міста Одеси у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
секретаря - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12018160500007350 від 2 листопада 2018 року у відносно
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеса, громадянина України, з середньою освітою, офіційно не працевлаштованого, раніше не судимого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
обвинуваченого за статтею 197-1 ч.3 КК України,
За участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_4
захисника - адвоката ОСОБА_5
обвинуваченого - ОСОБА_3
Органом досудового розслідування ОСОБА_3 обвинувачується в наступному.
Статтями 13, 14 Конституції України передбачено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Статтею 40 Земельного кодексу України передбачено, що громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом. Понад норму безоплатної передачі громадяни можуть набувати у власність земельні ділянки для зазначених потреб за цивільно-правовими угодами.
Згідно з частини 1 статті 81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно - правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).
Відповідно до статті 84 Земельного кодексу України право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.
Частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Відповідно статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Згідно статті 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Крім того, частини 1 статті 375 Цивільного кодексу України передбачено, що лише власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.
Згідно з частинами 1, 2 статті 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Згідно з частиною 1 статті 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» замовник має право виконувати будівельні роботи після: подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об'єктів будівництва, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1), та щодо об'єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта та які не потребують отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об'єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються Кабінетом Міністрів України; видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об'єктів, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з середніми (СС2) та значними (ССЗ) наслідками або підлягають оцінці впливу на довкілля згідно із Законом України «Про оцінку впливу на довкілля».
Відповідно до статті 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування.
Згідно зі статті 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам є комунальною власністю.
Статтею 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» визначено, що самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.
Так, в 2017 році, точну дату в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_3 уклав із ОСОБА_6 та ОСОБА_7 усний договір про проведення будівельних робіт на території земельної ділянки загальною площею 111,8 кв. м. розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , за яким брав на себе зобов'язання виконувати обов'язки бригадира, тобто здійснювати організаційно-розпорядчі функції при проведенні вказаних будівельних робіт. Замовниками в особі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 було визначено перед ОСОБА_3 обсяг будівельних робіт, вид будівельних робіт - реконструкція та визначено межі земельної ділянки, на якій вказані будівельні роботи мають бути виконані, з якої ділянка площею 32 кв. м. на праві приватної власності належить ОСОБА_6 та відповідно ділянка площею 79,8 кв. м. на праві приватної власності належить ОСОБА_7 .
Крім того, замовниками ОСОБА_6 та ОСОБА_7 до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради подано повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1) / про зміну даних у повідомленні про початок виконання будівельних робіт щодо об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1) на проведення реконструкції житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , без зміни геометричних розмірів фундаментів у плані, про що було достовірно відомо ОСОБА_3 .
Так, в період часу з 2017 року до листопада 2018 року, у ОСОБА_3 , діючого на підставі усного договору про проведення будівельних робіт на території земельної ділянки загальною площею 111,8 кв. м. розташованої за адресою: АДРЕСА_2 укладеного із ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , при здійсненні будівництва на вказаній земельній ділянці, з якої ділянка площею 32 кв. м. на праві приватної власності належить ОСОБА_6 та ділянка площею 79,8 кв. м. на праві приватної власності належить ОСОБА_7 відповідно, достовірно знаючи, що суміжна земельна ділянка площею 94,2 кв. м. по АДРЕСА_2 не перебуває у власності останніх та не виділялася їм для здійснення будівництва житлового будинку, виник умисел на збільшення площі земельної ділянки необхідної для будівництва житлового будинку, шляхом самовільного зайняття сусідньої земельної ділянки площею 94,2 кв. м., що належить територіальній громаді міста Одеса.
Реалізуючи свій злочинний умисел направлений на здійснення самовільного будівництва будівель та споруд на самовільно зайнятій земельній ділянці загальною площею 206 кв. м., у період часу з 2017 року по листопад 2018 року (більш точної дати та часу в ході досудового розслідування не встановлено) ОСОБА_3 усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно - небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи умисно, самовільно, усвідомлюючи відсутність будь-яких законних підстав набуття ОСОБА_6 та ОСОБА_7 права на землю, без належного оформлення права власності, права користування чи оренди на землю та державної реєстрації, а також відповідних документів, які дають право виконувати будівельні роботи, діючи всупереч ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» та ст. 1 Закону України «Про землеустрій», тобто фактично використовуючи земельну ділянку за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) та за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, самовільно зайняв земельну ділянку площею 94,2 кв. м. комунальної форми власності, що належить територіальній громаді міста Одеса, на якій в подальшому самовільно збудував каркас будівлі житлового будинку загальною площею 206 кв. м., який частково - площею 94,2 кв. м., знаходиться на самовільно зайнятій земельній ділянці.
За викладених вище обставин дії ОСОБА_3 органом досудового розслідування кваліфіковано за ч. 3 ст. 197-1 КК України (в редакції Закону України № 578-V від 11.01.2007) - самовільне будівництво будівель на самовільно зайнятій земельній ділянці.
ОСОБА_3 обвинувачується у тому, що він в період часу з 2017 року до листопада 2018 року, точну дату в ході досудового розслідування не встановлено, діючи на підставі усного договору укладеного із ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про проведення будівельних робіт на території земельної ділянки загальною площею 111,8 кв. м. розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , з якої ділянка площею 32 кв. м. на праві приватної власності належить ОСОБА_6 та ділянка площею 79,8 кв. м. на праві приватної власності належить ОСОБА_7 відповідно, достовірно знаючи, що суміжна земельна ділянка площею 94,2 кв. м. по АДРЕСА_2 не перебуває у власності останніх та не виділялася їм для здійснення будівництва житлового будинку, маючи умисел на самовільне зайняття земельної ділянки з метою самовільного будівництва будівлі, діючи всупереч встановленому законом порядку, у порушення вимог ст.ст. 13, 14 Конституції України, ст. 40 ч. 1 ст. 81, ст. 80, ст. 83, ч. 1 ст. 116, ст. 125, ст. 126 Земельного кодексу України, ч. 1 ст. 375, ч. ч. 1, 2 ст. 376 Цивільного кодексу України, ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» та ст. 1 Закону України «Про землеустрій», усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно - небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи умисно, самовільно, усвідомлюючи відсутність будь-яких правоустановчих документів на право користування земельною ділянкою та без реєстрації у встановленому законом порядку документів, які б давали право на виконання будівельних робіт, використовуючи земельну ділянку за відсутності відповідного рішення уповноваженого органу місцевого самоврядування та державної реєстрації про передачу у власність чи надання у користування земельної ділянки, та за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, самовільно зайняв земельну ділянку площею 94,2 кв. м. комунальної форми власності, що належить територіальній громаді міста Одеса, на якій в подальшому самовільно збудував каркас будівлі житлового будинку загальною площею 206 кв. м., який частково - площею 94,2 кв. м., знаходиться на самовільно зайнятій земельній ділянці, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 197-1 КК України (в редакції Закону України № 578-V від 11.01.2007) - самовільне будівництво будівель на самовільно зайнятій земельній ділянці.
На підставі викладеного, ОСОБА_3 , обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 197-1 Кримінального Кодексу України (в редакції Закону України № 578-V від 11.01.2007), за кваліфікуючими ознаками: самовільне будівництво будівель на самовільно зайнятій земельній ділянці.
В судовому засіданні захисник адвокат ОСОБА_5 заявив клопотання про звільнення ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
ОСОБА_3 підтримав клопотання захисника і просив звільнити його від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності.
Прокурор не заперечував проти задоволення клопотання.
Суд вислухавши захисника, обвинуваченого, прокурора, вважає, що клопотання підлягає задоволенню з наступних підстав.
ОСОБА_3 обвинувачується у скоєні кримінального правопорушення , передбаченого статтею 197 -1 ч.3 Кримінального Кодексу України.
Відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, злочин, у вчинені якого обвинувачується ОСОБА_8 є нетяжким злочином.
Стаття 49 КК України передбачає, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло п'ять років, у разі вчинення нетяжкого злочину.
З дня скоєння ОСОБА_8 злочину минуло понад п'ять років.
В зв'язку з викладеним суд приходить до висновку про необхідність задоволення клопотання обвинуваченого та захисника про звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_3 , закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_3 , обвинуваченого у скоєні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 197 -1 ч.3 Кримінального Кодексу України та звільнення ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності, передбаченої статтею 197-1 ч.3 Кримінального Кодексу України.
На підставі статті 49 КК України та керуючись статтями 285-288 КПК України, суд,-
Кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12018160500007350 від 2 листопада 2018 року відносноОСОБА_3 , обвинуваченого у скоєні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 197 -1 ч.3 Кримінального Кодексу України - закрити.
Звільнити ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності, передбаченої статтею 197 -1 ч.3 Кримінального Кодексу України.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду через Приморський районний суд міста Одеси протягом семи днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1