Справа № 308/8890/24
11.07.2024 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі:
Головуючого - судді ОСОБА_1
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали судового провадження № 11-сс/4806/418/24 за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 05 червня 2024 року,
Ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 05 червня 2024 року клопотання заступника начальника відділу СУ ГУНП в Закарпатській області майора поліції ОСОБА_7 , погоджене процесуальним керівником у кримінальному провадженні - прокурором відділу Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_8 , - задоволено.
В порядку ч. 6 ст. 193 КПК України, обрано відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ужгород, Закарпатської області, громадянина України, одруженого, раніше судимого, тимчасово непрацюючого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України - запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Після затримання підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і не пізніш як через 48 годин з часу його доставки до місця кримінального провадження, слідчий суддя за участю підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його заміну на більш м'який запобіжний захід.
З матеріалів судового провадження вбачається, що слідчий, за погодженням з прокурором, звернувся до слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду з вказаним клопотанням у якому зазначив, що слідчим управлінням ГУНП в Закарпатській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні за № 12024070000000273 від 22.05.2024 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України.
Клопотання мотивоване тим, що ОСОБА_6 , обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, а саме незаконне придбання, зберігання з метою збуту, а також незаконний збут психотропних речовин, вчиненому повторно, у великих розмірах, організованою групою.
А тому на підставі вищенаведеного слідчий просив задовольнити клопотання та обрати відносно підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Задовольняючи клопотання слідчого, своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що приймаючи до уваги вищенаведене та фактичні обставини справи, враховуючи обґрунтованість підозри, тяжкість ймовірного покарання, конкретні обставини кримінального правопорушення, встановлені ризики, оцінені в сукупності з даними про особу підозрюваного, вважав, що матеріали внесеного клопотання містять достатньо обставин, які свідчать, що інші більш м'які запобіжні заходи можуть бути недостатніми для запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, а тому слідчий суддя прийшов до висновку, що внесене слідчим клопотання є обґрунтованим, відповідає вимогам закону та підлягає до задоволення. Також слідчий суддя зазначив, що відповідно до вимог ч. 4 ст. 183 КПК України при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, розмір застави не визначається.
Не погодившись з ухвалою слідчого судді, адвокат ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу в якій вказала, що слідчий суддя на цей раз не дослухався доводів захисту і задовольнив клопотання, що свідчить про неповноту судового розгляду та про невідповідність висновків суду фактичним обставинам, і є окремими підставами для скасування ухвали в порядку ч. 1 ст. 409 КПК України. На думку сторони захисту ОСОБА_6 не має статусу підозрюваної особи в цьому кримінальному провадженні в розумінні ч. 1 ст. 42 КПК України, оскільки жодних доказів вручення йому чи членам його сім'ї, з якими він проживає, повідомлення про підозру не існує. Зазначає, що клопотання та додані до нього документи не містять жодних доказів переховування ОСОБА_6 від органів досудового розслідування, враховуючи, що останній виїхав за межі України ще до складення щодо нього повідомлення про підозру у кримінальному провадженні. Звертає увагу на те, що ризики, які зазначені в клопотанні нічим не підтверджені, не мотивовані, це просто перелік того, що зазвичай слідчі та прокурори пишуть у подібних клопотаннях. Просить суд, оскаржувану ухвалу слідчого судді скасувати, у задоволенні клопотання відмовити.
Апеляційна скарга розглядається за відсутності учасників судового процесу, неявка яких, з огляду на положення ст. 405 КПК України, не перешкоджає її розгляду. Приймаючи рішення про розгляд справи за відсутності сторін, апеляційний суд бере до уваги, що: учасники судового процесу належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги; заяви про відкладення розгляду апеляційної скарги не подавали; і від підозрюваного не надходило клопотання про бажання брати участь у розгляді апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді про суть ухвали, повідомлення про те, ким і в якому обсязі вона оскаржена, про основні доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали судового провадження, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Частина 1 ст. 404 КПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду 1-ої інстанції в межах апеляційної скарги.
Так в силу ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є винятковим, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Частина 6 ст. 193 КПК України передбачає, що слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених ст.177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Так, апеляційний суд критично оцінює твердження сторони захисту з приводу того, що повідомлення про підозру належним чином не було вручено ОСОБА_6 , внаслідок чого він до теперішнього часу не набув статусу підозрюваного, з огляду на наступне.
Частиною 1 ст. 42 КПК України встановлено, що підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому ст.ст. 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок не встановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 278 КПК України, письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Повідомлення у кримінальному провадженні, згідно з ч. 3 ст. 111 КПК України, здійснюється у випадках, передбачених цим Кодексом, у порядку, передбаченому главою 11 цього Кодексу, за винятком положень щодо змісту повідомлення та наслідків неприбуття особи.
При цьому, глава 11 КПК України містить нормативне регулювання здійснення в кримінальному провадженні викликів слідчим, прокурором, а також регулює судовий виклик та привід.
Згідно ч.ч. 1 та 2 ст. 135 КПК України, особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв'язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою. У разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім'ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.
На підставі аналізу матеріалів судового провадження вбачається, що 15.04.2024 року старшим слідчим в ОВС відділу СУ ГУНП в Закарпатській області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_9 складено повідомлення про підозру ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 3 ст. 307 КК України, яке у зв"язку з тим, що ОСОБА_6 17.02.2024 року виїхав за межі України, і на даний час не повертався, вручено останньому у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Так, 15.04.2024 ОСОБА_10 було повідомлено про підозру шляхом вручення повідомлення про підозру двоюрідній сестрі ОСОБА_6 - ОСОБА_11 .
Крім цього, 29.04.2024 копія повідомлення про підозру скеровано на адресу ОСОБА_6 засобами поштового зв'язку, а також за адресою АДРЕСА_1 за місцем проживання ОСОБА_6 .
Також 03.05.2024 копія підозри вручена рідній тітці ОСОБА_6 , а саме ОСОБА_12 , яка проживає протягом тривалого часу за тією ж адресою , що і підозрюваний ОСОБА_6 , а саме АДРЕСА_1 .
Крім цього, 01.06.2024 за допомогою мобільного додатку «Телеграм» із особистого мобільного телефону, в порядку ст. 135, 278 КПК України, слідчим було скеровано на додаток «Телеграм» який прикріплений до номеру мобільного телефону НОМЕР_1 та належить ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , скановане повідомлення про підозру ОСОБА_6 і, як вбачається із долучених до клопотання матеріалів, повідомлення про підозру ОСОБА_6 отримав, надавши відповідь на повідомлення також у додатку «Телеграм».
Належними доказами, долученими до клопотання, встановлено , що номер мобільного телефону НОМЕР_1 належить ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що також підтвердила в судовому засіданні адвокат ОСОБА_5 .
Таким чином, апеляційний суд констатує, що органом досудового розслідування вжито всіх можливих та передбачених ст. 135 КПК України заходів щодо вручення ОСОБА_6 повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, складеного 15.04.2024. На підставі чого, на переконання колегії суддів стороною обвинувачення було забезпечено дотримання прав ОСОБА_6 щодо належного вручення останньому повідомлення про підозру в передбачений кримінальним процесуальним законом спосіб та останній набув статусу підозрюваного.
При цьому, колегія суддів також зауважує на тому, що норми чинного кримінального процесуального закону не передбачають можливості відкладення вручення повідомлення про підозру до настання певних сприятливих обставин для його вручення особі, яка не може отримати таке повідомлення в день його складення, натомість, ст.ст. 135, 278, 279 КПК України містять імперативне правило, згідно якого повідомлення про підозру вручається або надсилається в день його складення слідчим або прокурором.
Таким чином, на переконання апеляційного суду, повідомлення про підозру від 15.04.2024 вручено ОСОБА_6 у спосіб, передбачений чинним кримінальним процесуальним законом для вручення повідомлень, зокрема, у порядку здійснення виклику в кримінальному провадженні за ч. 2 ст. 135 КПК України, тобто органом досудового розслідування було вжито всіх можливих заходів для вручення ОСОБА_6 повідомлення про підозру з урахуванням відсутності у органу досудового розслідування на момент вручення повідомлення достовірних відомостей щодо точного місця знаходження підозрюваного.
Враховуючи викладене вище та всупереч твердженням сторони захисту, колегія суддів доходить висновку про те, що ОСОБА_6 в зазначеному кримінальному провадженні №12024070000000273 статусу підозрюваної особи набув.
Окрім того, колегія суддів доходить переконання про те, що факт обізнаності ОСОБА_6 про підозру у вчиненні інкримінованого йому злочину та набуття ним статусу підозрюваного додатково підтверджується поведінкою останнього та тим, що він з дня повідомлення йому про підозру використовував надані йому ст. 42 КПК України права, зокрема, залучив для здійснення захисту своїх інтересів захисника, через якого реалізовував своє право на оскарження ухвали слідчого судді про застосування стосовно нього запобіжного заходу.
Застосовуючи щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, слідчим суддею належним чином і в повній мірі досліджені у сукупності наявні докази у провадженні, долучені до клопотання, які є достатньо вагомими на підтвердження обґрунтованості підозри й дають достатньо вагомі підстави зробити об'єктивний висновок, що ОСОБА_6 міг вчинити кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 307 КК України.
Слідчий суддя також, у відповідності до вимог ст. 178 КПК України, належним чином врахував тяжкість та обставини злочину, який відноситься до особливо тяжких злочинів, покарання, яке загрожує підозрюваному, у разі визнання його винуватим, у виді позбавлення волі на строк від дев'яти до дванадцяти років, дані про особу ОСОБА_6 , а також наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що підозрюваний може переховуватись від органу досудового розслідування або суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, знищити, сховати документи, речі які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється. З таким висновком погоджується і колегія суддів та вважає, що наявність цих ризиків підтверджено матеріалами клопотання.
Дані висновки узгоджуються із практикою Європейського Суду з прав людини, який неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Колегія суддів за результатами розгляду провадження дійшла висновку, що слідчим суддею правильно встановлено, що інший, менш суворий запобіжний захід не зможе забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, що випливають зі змісту ст. 177 КПК України, і тримання підозрюваного під вартою в повній мірі відповідає меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу.
Доводи апелянта про недоведеність існування вищевказаних ризиків є непереконливими, адже при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу дається оцінка сукупності обставин, які можуть свідчити про існування чи відсутність саме ризиків (можливості) вчинення дій передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а не факту конкретного їх вчинення.
Зазначені обставини самі по собі можуть бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду, оскільки тяжкість можливого покарання може спонукати підозрюваного переховуватися від суду. Це твердження узгоджується з практикою ЄСПЛ, зокрема позицією, викладеною у справі "Ілійков проти Болгарії" № 33977/96 від 26 липня 2001 року, в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. Відтак, сама по собі тяжкість злочину не є єдиною визначальною умовою при встановленні ризику, проте разом з іншими обставинами повинна враховуватись слідчим суддею під час вирішення розгляду клопотання про обрання особі запобіжного заходу.
Жодних нових обставин, які б впливали на обґрунтованість поданої апеляційної скарги, апеляційним переглядом не встановлено.
Обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, що виключають можливість застосування стосовно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, ні слідчим суддею, ні апеляційним судом під час апеляційного розгляду скарги не встановлено.
Приймаючи рішення про обрання підозрюваному ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя повно та об'єктивно дослідив усі обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, врахував що органом досудового розслідування, на виконання вимог ст. 194 та ч. 6 ст. 193 КПК України, було доведено у сукупності факт набуття ОСОБА_6 у встановленому законом порядку статусу підозрюваної особи у кримінальному провадженні №12024070000000273, обґрунтованість підозри останнього у вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, оголошення його у міжнародний розшук відповідно до вимог закону, а також наявність в зазначеному провадженні ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, дані про особу підозрюваного, при цьому дослідив належним чином матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення, а також керуючись положеннями абз. 2 ч. 4 ст. 183 КПК України, врахував той факт, що підозрюваний ОСОБА_6 оголошений в міжнародний розшук, не визначив розмір застави.
Процесуальних порушень, які б могли слугувати підставами для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.
Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають, а ухвала слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 05 червня 2024 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, є законною, обґрунтованою і вмотивованою, та відповідає вимогам ст. 370 КПК.
Керуючись ст.ст. 176-179, 183, 194, 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу захисника - адвоката ОСОБА_5 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 , - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Ужгродського міськрайонного суду Закарпатської області від 05 червня 2024 року про обрання запобіжного заходу щодо ОСОБА_6 у вигляді тримання під вартою - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді