Справа № 125/1456/23
Провадження №11-кп/801/816/2024
Категорія: 94
Головуючий у суді 1-ї інстанції ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
11 липня 2024 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі судового засідання: ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Вінниці апеляційну скаргу начальника Барського відділу Жмеринської окружної прокуратури ОСОБА_6 на вирок Барського районного суду Вінницької області від 03.05.2024 року у об'єднаному кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023020140000203 від 28.06.2023 та № 12023020140000311 від 03.10.2023 року по обвинуваченню
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина російської федерації, який народився у м. Енгельс Саратовської області російської федерації, непрацевлаштованого, неодруженого, освіта середня спеціальна, РНОКПП НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 185, ч.2 ст. 15, ч. 4 ст. 186 КК України,
за участю сторін кримінального провадження
прокурора : ОСОБА_8
обвинуваченого: ОСОБА_7
28.06.2023 об 11 годині 00 хвилин під час перебування ОСОБА_7 в приміщенні супермаркету «Грош 20», що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , під час дії воєнного стану в Україні, у ОСОБА_7 виник умисел, спрямований на відкрите викрадення продуктів харчування із вказаного супермаркету.
Реалізовуючи умисел, спрямований на відкрите заволодіння чужим майном, ОСОБА_7 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, діючи відкрито, умисно, з корисливим мотивом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з торгівельних полиць взяв продукти харчування, а саме: філе куряче запечене з грибами власного виробництва супермаркету «Грош 20» вагою 0,158 кг, ікряник сушений ваговий «Тепле море» вагою 0,086 кг, четвертину-гриль курячу власного виробництва супермаркету «Грош 20» вагою 0,378 кг, лящ в'ялений ваговий «Бріз» вагою 0,326 кг, окунь гарячого копчення «великий Бріз» вагою 0,324 кг, курку-гриль власного виробництва супермаркету «Грош 20» вагою 1,148 кг, вартість яких відповідно до висновку експерта № 4076-4078/23-21 від 29.06.2023 становить 586 (п'ятсот вісімдесят шість) гривень 22 копійки, та поніс їх до торгівельної каси №1 вказаного супермаркету. Після того, як продавець магазину ОСОБА_9 просканувала вказані продукти харчування, ОСОБА_7 помістив їх до поліетиленового пакету, не розрахувавшись за товар, відкрито, тримаючи в руках поліетиленовий пакет з продуктами харчування, попрямував до виходу з приміщення супермаркету «Грош 20». В подальшому ОСОБА_9 , яка перебуваючи за касою №1 супермаркету, зробила зауваження та висловила вимогу ОСОБА_7 щодо необхідності заплатити гроші за товар або повернути товар, однак він, не реагуючи на законну вимогу ОСОБА_9 , разом із викраденими продуктами харчування попрямував до виходу з приміщення супермаркету «Грош 20» та вийшов з приміщення супермаркету на вулицю. Таким чином ОСОБА_7 виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від його волі, оскільки його дії були припинені працівниками супермаркету «Грош 20» ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які на вулиці біля приміщення магазину наздогнали та зупинили ОСОБА_7 .
Воєнний стан в Україні було запроваджено Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» відповідно до Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІХ, та востаннє продовжено Указом Президента України № 254/2023 від 01.05.2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» відповідно до Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 02.05.2023 № 3057-IX.
Окрім того, 03.10.2023 о 02 годині 30 хвилин, перебуваючи за місцем проживання, у ОСОБА_7 виник умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна з території домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_3 , власником якого є ОСОБА_11 . Реалізуючи свій умисел, 03.10.2023 близько 03 год. 00 хв., ОСОБА_7 , перелізши через паркан, потрапив на територію домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 , де підійшов до вхідних дверей приміщення літньої кухні, та смикнувши за ручку, виявив, що вони не зачинені на замок, після чого проник всередину приміщення. Перебуваючи всередині приміщення літньої кухні, ОСОБА_7 під час дії воєнного стану в Україні, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, таємно, умисно, з корисливих мотивів, вчинив крадіжку велосипеда торгової марки «CUBE» моделі «Aim SL 29», що належить ОСОБА_12 , вартість якого, відповідно до висновку судово-товарознавчої експертизи № 6215/23-21 від 11.10.2023, становить 15529 (п'ятнадцять тисяч п'ятсот двадцять дев'ять) гривень 00 копійок. Після чого ОСОБА_7 з місця вчинення злочину разом з викраденим зник та в подальшому розпорядився ним на власний розсуд, чим спричинив потерпілому ОСОБА_12 матеріальну шкоду на суму 15529 (п'ятнадцять тисяч п'ятсот двадцять дев'ять) гривень 00 копійок.
Воєнний стан в Україні було запроваджено Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» відповідно до Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІХ, та востаннє продовжено Указом Президента України № 254/2023 від 01.05.2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» відповідно до Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 02.05.2023 № 3057-IX.
Вироком Барського районного суду Вінницької області від 03.05.2024 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 15 частиною 4 статті 186 Кримінального кодексу України.
На підставі статті 69 Кримінального кодексу України призначено ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років за вчинення злочину, передбаченого частиною 2 статті 15 частиною 4 статті 186 Кримінального кодексу України.
ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого частиною 4 статті 185 Кримінального кодексу України і призначено йому покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
На підставі частини 1 статті 70 Кримінального кодексу України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення одного покарання іншим призначено ОСОБА_7 остаточне покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
На підставі статті 75 Кримінального кодексу України звільнено ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання з випробуванням і встановити йому іспитовий строк 3 (три) роки.
Відповідно до статті 76 Кримінального кодексу України покладено на ОСОБА_7 такі обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
- працевлаштуватися або за направленням уповноваженого органу з питань пробації звернутися до органів державної служби зайнятості для реєстрації як безробітного та працевлаштуватися, якщо йому буде запропоновано відповідну посаду (роботу).
Іспитовий строк ОСОБА_7 обчислювати з моменту проголошення вироку суду.
Скасовано арешт, накладений ухвалою слідчого судді Барського районного суду Вінницької області 09.10.2023 (справа № 125/1938/23, провадження №1-кс/125/218/2023), на велосипед торгової марки «CUBE» чорного кольору із вставками на рамі оранжевого та сірого кольорів, у справному стані з незначними слідами експлуатації, об'ємом коліс 29 дюймів, кількістю швидкостей - 27, дисковими гальмами.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів в сумі 4787 (чотири тисячі сімсот вісімдесят сім) гривень 82 копійки.
Вирішено долю речових доказів.
Прокурор Барського відділу Жмеринської окружної прокуратури ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, просив вирок Барського районного суду Вінницької області від 03.05.2024 відносно ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 186, ч. 4 ст. 185 КК України, скасувати в частині призначеного покарання через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, внаслідок м'якості.
Постановити новий вирок, яким визнати винуватим ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 186 КК України і призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 6 років 8 місяців, за ч. 4 ст.185 КК України призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання покарань, остаточно призначити ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі строком 7 років 6 місяців.
Виключити з мотивувальної частини вироку вказівку про пом'якшуючі покарання обставини відносно обвинуваченого ОСОБА_7 , а саме щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_7 рахувати з моменту його затримання на виконання вироку.
В решті вирок залишити без змін.
Вимоги апеляційної скарги прокурора мотивовано тим, що Барським районним судом Вінницької області при призначенні покарання ОСОБА_7 неправомірно застосовано до засудженого положення ст. 69 КК України та звільнено від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України, що призвело до призначення м'якого покарання.
Визнані у вироку обставини, які пом'якшують покарання ОСОБА_7 щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення не є обставинами, які пом'якшують покарання.
Крім того суд, в межах своїх дискреційних повноважень врахував як обставину для застосування ст. 69 КК України - вартість продуктів харчування, які намагався викрасти обвинувачений, є незначною що не підлягає застосуванню відносно ОСОБА_7 , оскільки суспільна небезпечність вчиненого ним діяння (замах на грабіж вчинений в умовах воєнного стану) полягає не у вартості предмету посягання, а у неприхованому, відкритому для сторонніх осіб намірі протиправно заволодіти майном, ігноруючи волю потерпілого чи осіб, у володінні чи під охороною яких перебуває майно, і нехтуючи думкою очевидців.
Суд, при призначенні покарання, не врахував усі характеризуючі дані про особу винного, зокрема, враховуючи, обставину «на обліку лікаря- психіатра та лікаря-нарколога не перебуває» суд упустив, що ОСОБА_7 , тривалий час зловживає алкогольним напоями, є алкозалежним, але не лікується.
Також, суд мотивуючи призначення покарання, визначає обставиною, що істотно зменшує суспільну небезпеку вчиненого діяння - незловживання умовами воєнного стану, в той час, як воєнний стан, запроваджений Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» відповідно до Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-IX, триває на даний час і є кваліфікуючою ознакою вчиненого ОСОБА_7 злочину, тому не може применшувати суспільну небезпеку при призначенні покарання.
Також, підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (п. 4 ч. 1 ст. 409 КПК України).
Разом із цим, судом при призначенні остаточного покарання ОСОБА_7 допущено неправильне застосування кримінального закону України.
Зокрема, за змістом ст. 70 КК України, п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання» передбачено, що суд вправі визначити остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим при призначенні за окремі злочини, що входять у сукупність, покарання як одного виду, так і різних. Однакові за видом і розміром покарання поглиненню не підлягають, крім випадку, коли вони призначені у максимальних межах санкцій статей (санкцій частин статей) КК. Застосовуючи принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим, суд повинен зазначити у вироку, про яке саме покарання йдеться - основне чи додаткове.
Проте, судом при призначенні покарання ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 186 КК України (із затосуванням ст. 69 КК України) та за ч. 4 ст. 185 КК України призначено по 5 років позбавлення волі і застосовано остаточне покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого більш суворим, що є неприпустимим, оскільки однакові за видом і розміром покарання поглиненню не підлягають, а можуть бути лише складені повністю або ж частково.
Заслухавши доповідача, думку прокурора ОСОБА_8 , який підтримав вимоги апеляційної скарги прокурора, обвинуваченого ОСОБА_7 , який просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги, вирок залишити без змін, дослідивши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Висновки суду першої інстанції про доведеність вини, кваліфікацію дій обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень передбачених ч.4 ст. 185, ч.2 ст. 15, ч. 4 ст. 186 КК України в апеляційній прокурора не оспорюються.
Однак, наявні підстави для скасування вироку.
Перевіряючи рішення суду, суд апеляційної інстанції вважає, що твердження апеляційної скарги прокурора щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, що потягло невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі обвинуваченого є слушними, належним чином обгрунтованими.
Згідно ст.413 КПК України неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування судового рішення, є застосування закону, який не підлягає застосуванню.
Перевіряючи застосування ст. 69 КК України, при призначенні покарання за ч.2 ст. 15, ч.4 ст. 186 КК України суд апеляційної інстанції враховує те, що суд умотивував своє рішення, вказавши, що за наявності щирого каяття та активного сприяння розкриттю злочину, з урахуванням особи обвинуваченого дійшов висновку щодо можливості застосування ст. 69 КК України.
У відповідності до ст.69 КК України, за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу.
Відповідно до висновку Верховного суду від 27.04.2021 у справі №712/4384/20, однією з обов'язкових умов для застосування до винної особи положень ст. 69 КК України є наявність декількох (не менше двох) обставин, що пом'якшують покарання.
З висновком суду першої інстанції погоджується суд апеляційної інстанції, вважає застосування ст. 69 КК України доцільним .
Суд остаточно визначив покарання на підставі ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 15, ч.4 ст. 186 , ч.4 ст. 185 КК України
За змістом ст. 70 КК України, п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання» передбачено, що суд вправі визначити остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим при призначенні за окремі злочини, що входять у сукупність, покарання як одного виду, так і різних. Однакові за видом і розміром покарання поглиненню не підлягають, крім випадку, коли вони призначені у максимальних межах санкцій статей (санкцій частин статей) КК. Застосовуючи принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим, суд повинен зазначити у вироку, про яке саме покарання йдеться - основне чи додаткове.
Проте, судом першої інстанції при призначенні покарання ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 15,
ч. 4 ст. 186 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді 5 років позбавлення волі та за ч. 4 ст. 185 КК України у виді 5 років позбавлення волі і визначено остаточне покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого більш суворим, що є неприпустимим, оскільки однакові за видом і розміром покарання поглиненню не підлягають, а можуть бути лише складені повністю або ж частково.
Враховуючи конкретні обставини кримінальних правопорушень, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, щире розкаяння, наявність у обвинуваченого постійного місця проживання, невеликий розмір шкоди юридичній особі, а також те, що викрадений велосипед буде повернутий потерпілому, і обоє потерпілих не мають жодних претензій до обвинуваченого, суд переконаний, що виправлення обвинуваченого можливе без відбування призначеного покарання та застосував ст. 75 КК України.
Однак, при цьому суд застосував положення ст.75 КК України без достатніх правових підстав, оскільки послався на ті самі пом”якшуючі обставини, які були підставою застосування ст. 69 КК України.
З урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність, а саме безпідставно застосовано ст. 75 КК України, внаслідок чого суд призначив покарання, яке не відповідає тяжкості кримінального правопорушення, особі обвинуваченого через м”якість, що є підставою для скасування вироку суду відповідно до ст. 409 КПК України.
При цьому доводи прокурора щодо виключення обставин, які пом'якшують покарання щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення суд апеляційної інстанції вважає безпідставними.
Так, щире каяття характеризує суб'єктивне ставлення винного до вчиненого злочину, яке полягає в тому, що він визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажає виправити ситуацію, що склалася.
Колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду у своїй постанові від 22.03.2018 у справі №759/7784/15-к вказала про те, що розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправши наслідки вчиненого. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.
З матеріалів справи вбачається, що під час судового розгляду ОСОБА_7 свою вину визнав повністю, не ухилявся від суду, надав суду показання, у яких розповів про усі обставини вчинення злочинів, щиро розкаявся, критично оцінив свою поведінку.
Активне сприяння розкриттю злочину як обставина, що пом'якшує покарання, як зазначив Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 263/15605/17 від 07.04.2021 зазначив, означає добровільну допомогу слідству будь-яким чином: повідомлення правоохоронним органам або суду фактів у справі, надання доказів, інших відомостей про власну кримінальну діяльність чи діяльність інших осіб, викриття інших співучасників, визначення ролі кожного з них у вчиненні злочину, надання допомоги в їх затриманні, видача знарядь і засобів вчинення злочину, майна, здобутого злочинним шляхом. Тому, беззаперечно, воно має бути активним, тобто певним чином ініціативним.
Пом'якшуючі покарання обставини були зазначені органом досудового розслідування в обвинувальному акті № 12023020140000311 від 03.10.2023 року відносно ОСОБА_7 , який був погоджений прокурором у кримінальному провадженні.
Згідно ст.414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість.
Згідно ч.1 ст.65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» суд при призначені покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину має додержуватись принципу законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
За змістом ст. 50 КК України, покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи, яка вчинила злочин, та попередження вчиненню ним нових злочинів.
Вирішуючи питання про призначення покарання, суд апеляційної інстанції у відповідності з положеннями ст. 50, ст. 65 КК України, керуючись роз”ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» враховує тяжкість кримінальних правопорушень, які відносяться згідно ст. 12 КК України до тяжких злочинів, вчинених в умовах воєнного стану, особу обвинуваченого, обставини вчинення кримінальних правопорушень, наслідки, думку потерпілих, обставини, які згідно ст. 66 КК України пом'якшують покарання щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, обставину, яка відповідно ст. 67 КК України обтяжує покарання вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння.
За наявності обставин, які пом”якшують покарання, суд апеляційної інстанції вважає за доцільне при призначенні покарання за ч.2 ст. 15, ч. 4 ст. 186 КК України застосувати ст. 69 КК України, за ч.4 ст. 185 КК України з урахуванням особи обвинуваченого, тяжкості кримінального правопорушення, думки потерпілого суд вважає достатнім покарання у виді позбавлення волі в межах санкції цієї зазначеної статті.
Така позиція відповідає практиці Європейського суду з прав людини, яка відповідно при розгляді справ застосовується як джерело, зокрема у справі «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 року (заява № 10249/03), де зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.
З урахуванням вимог ст. 70 КК України суд апеляційної інстанції визначає покарання шляхом часткового складання покарань за сукупністю кримінальних правопорушень.
Відповідно до п.2 ч.4 ст. 374 КПК України, у разі визнання особи винуватою у резолютивній частині вироку, з-поміж іншого, зазначається початок строку відбування покарання.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_7 слід рахувати з дня затримання обвинуваченого на виконання вироку суду.
Відповідно до вимог ч. 15 ст. 615 КПК України в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд має право обмежитись проголошенням його резолютивної частини з обов'язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 413 414,420, 615 КПК України, суд апеляційної інстанції ,
Апеляційну скаргу прокурора задоволити частково.
Вирок Барського районного суду Вінницької області від 03.05.2024 року відносно ОСОБА_7 за ч.2 ст. 15, ч.4 ст. 186 , ч.4 ст. 185 КК України скасувати в частині призначення покарання.
Ухвалити новий вирок.
ОСОБА_7 за ч.2 ст. 15, ч.4 ст. 186 КК України з застосуванням ст. 69 КК України призначити покарання у виді 5 років позбавлення волі, за ч.4 ст. 185 КК України призначити покарання у виді 5 років позбавлення волі.
На підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом часткового складання покарань остаточно визначити покарання у виді 5 років 3 місяців позбавлення волі.
Початок строку відбування покарання рахувати з дня затримання на виконання вироку суду.
В решті вирок залишити без змін.
Судове рішення може бути оскаржено в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня проголошення до Верховного Суду.
Відповідно до ч. 4 ст. 532 КПК України судове рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_13