Справа № 947/29342/22
Провадження № 1-кс/947/8616/24
09.07.2024 року м.Одеса
Слідчий суддя Київського районного суду міста Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у судовому засіданні в місті Одесі клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні №42021162240000053 від 28.09.2021 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.199, ч.1 ст.204, ч.2 ст.28 ч.1 ст.204, ч.2 ст.28 ч.2 ст.204, ч.3 ст.209 КК України,
Як вбачається з клопотання сторони обвинувачення про арешт майна, Одеською обласною прокуратурою здійснюється процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні №42021162240000053, зареєстрованому в Єдиному реєстрі досудових розслідувань 28.09.2021 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 199, ч. 1 ст. 204, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 204, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 204, ч. 3 ст. 209 КК України.
Відомості про кримінальні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 199, ч. 1 ст. 204 КК України, внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за повідомленнями 25 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України за №№ 955, 956 від 27.09.2021, згідно яких жителі Білгород - Дністровського, Татарбунарського, Болградського районів Одеської області за участі інших залучених ними осіб, здійснюють незаконне виготовлення, зберігання, транспортування з метою збуту та збут підакцизних товарів з використанням підроблених марок акцизного податку.
Досудовим розслідуванням встановлено, що приблизно на початку початку 2022 року мешканець м. Одеси ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керуючись прагненням до наживи, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, перебуваючи у межах міста Одеси, з корисливих мотивів, вирішив здійснити незаконне придбання з метою збуту, транспортування з метою збуту, зберігання з цією метою, а також збут незаконно виготовлених тютюнових виробів на території м. Одеси, Одеської області та інших регіонів України.
В ході досудового розслідування 27.06.2024 на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м.Одеси проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 . За результатами проведеного обшуку виявлено та вилучено майно, а саме:
1. Сигарети без марок акцизного податку:
-Desert - 500 пачок;
2. Полімерна ємність з прозорою рідиною з запахом спирту об'ємом 10 літрів - 5 од.;
3. Полімерна ємність з прозорою рідиною з запахом спирту об'ємом 10 літрів, у якій приблизно 1,5 літрів заповнено - 1 од.;
4. Полімерна ємність з бурою рідиною з запахом спирту об'ємом 5 літрів - 1 од.;
5. Синя папка із накладними у загальній кількості 84 од.;
6. Накладні з чорновими записами - 27 од.:
7. Відеореєстратор Dahua s/n 3400B0EPAZC8712 з блоком живлення;
8. Документ, схожий на паспорт громадянина НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_5 ;
9. Документ, схожий на паспорт громадянина НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_6 ;
10.Документ, схожий на тимчасове посвідчення військовозобов'язаного НОМЕР_3 на ім'я ОСОБА_5 ;
11. Документ, схожий військовий квиток НОМЕР_4 від 05.12.1988 на ім'я ОСОБА_7 ;
12. Документ, схожий на «Учетно-послужная карточка» на ім'я ОСОБА_7 ;
13. Довідка ВЛК від 12.06.2023 № 2577 на ім'я ОСОБА_5 ;
14. Довідка ВЛК від 14.03.2023 № 8/31 на ім'я ОСОБА_7 ;
15. Предмети, схожі на банкноти 100 доларів США - 15 од.;
16. Мобільний телефон Iphone 15 Pro, s/n НОМЕР_5 .
В подальшому, вищевказані речі документи було визнано речовими доказами та винесено відповідну постанову від 27.06.2024.
Посилаючись на обставини, викладені в клопотанні прокурор звертається з клопотанням про арешт майна з метою збереження речових доказів.
Прокурор надав заяву в якій клопотання підтримав, просив задовольнити посилаючись на доводи викладені письмово та розглянути у його відсутності.
Представник власника майна - адвокат ОСОБА_8 надав письмові заперечення на клопотання, в яких зазначив, що прокурор не ідентифікував вилучене майно, а саме сигарети. Звернув увагу на те, що вилучені сигарети та рідина із запахом спирту знаходилися за місцем мешкання ОСОБА_5 у зв'язку з придбанням останнім їх на ринку «Привоз» для надання в подальшому безоплатно місцевим мешканцям, в якості подяки за надану допомогу у захороненні тестя ОСОБА_9 . Зазначив, що ОСОБА_5 під час проведення обшуку наведені обставини повідомив особам, які проводили обшук, однак така інформація була проігнорована. Щодо вилучених документів, вказав, що вони жодним чином не відносяться до кримінального правопорушення, деякі з них належать не особисто ОСОБА_5 , а іншим особам. Щодо вилучених грошових коштів зазначив, що вони належать родині ОСОБА_5 та не мають жодного відношення до кримінального провадження, не набуті злочинним шляхом. Крім того, вилучені відеореєстратор та мобільний телефон не містять жодного доказу того, що вказані предмети містять на собі сліди кримінального правопорушення. Просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора та розглянути клопотання у його відсутності.
Вивчивши клопотання та матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, письмові заперечення адвоката ОСОБА_8 , слідчий суддя приходить до наступного.
Частиною другою ст.173 КПК України встановлено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п.1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).
Згідно з ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Частиною другою статті 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення : 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У відповідності до ч.2 ст.171 КПК України, у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
Однак, з матеріалів, доданих з клопотанням вбачається, що прокурором під час складання вищевказаного клопотання не в повній мірі дотримані вимоги вищевказаних норм КПК України.
Так, на думку слідчого судді клопотання про арешт майна не відповідає вимогам кримінального процесуального Закону, з огляду на таке.
У відповідності до ч.2 ст.171 КПК України, у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу.
До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
Як вбачається з поданого клопотання та долучених в його обґрунтування матеріалів, слідчим під час складання клопотання не було дотримано вимог ч.2 ст.171 КПК України, що позбавляє можливості слідчого суддю розглянути таке клопотання по суті.
Так, в порушення вимог ч.2 ст.171 КПК України, у клопотанні слідчого про арешт майна належним чином не обґрунтовано наявність підстав та необхідності в дії заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна.
Зокрема, згідно з нормами Глави 10 та Глави 17 КПК України, правові підстави, з яких слідчим вноситься клопотання про накладення арешту та, відповідно, накладається арешт слідчим суддею, мають співвідноситися з обставинами кримінального провадження.
Відповідно до ч.3 ст.170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 цього Кодексу.
Згідно з ч.1 ст.98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
З поданого клопотання вбачається, що досудове розслідування в рамках даного кримінального провадження здійснюється за фактом можливого вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.199, ч.1 ст.204, ч.2 ст.28 ч.1 ст.204, ч.2 ст.28 ч.2 ст.204, ч.3 ст.209 КК України.
В даному клопотанні прокурор зазначає, що вилучене майно, має доказове значення для даного злочину та має значення для обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.
Разом з тим, будь-яке обґрунтування, на підставі якого слідчий суддя міг би вирішити питання обґрунтованості вказаних доводів сторони обвинувачення, зокрема перевірити факт відповідності майна категоріям речових доказів (ч.1 ст.98 КПК України), отже дане клопотання такого обґрунтування не містить.
Крім того, слідчий суддя враховує доводи представника ОСОБА_5 з приводу того, що під час обшуку вилучені документи: паспорти громадян іншої держави, військові квитки, довідки ВКЛ, що належать не тільки останньому, а і іншим особам ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . Таким чином, прокурором в порушення зазначених вище вимог не наведено належного обґрунтування який зв'язок є між кримінальними правопорушеннями, які розслідуються та документами, документами та грошовими коштами, що належать третім особам.
Таким чином, прокурором не було надано відповідне доку ментальне обґрунтування необхідності накладення арешту на вилучене майно.
Вказані обставини позбавляють слідчого суддю можливості в повній мірі дослідити обставини, якими обґрунтовані доводи клопотання та прийняти рішення по суті.
Відтак, оскільки за винятком викладених у даному клопотанні фактичних обставин даного кримінального провадження таке клопотання містить відповідні норми законодавства, якими регламентується порядок та підстави накладення арешту майна, між тим останнє не містить належного обґрунтування, яке б давало підстави для висновку про відповідність вилученого майна категорії речових доказів, а також яке б свідчило про наявність необхідності в забезпеченні його збереження, слідчий суддя приходить до переконання, що вказане клопотання підлягає поверненню прокурору.
За таких обставин та враховуючи викладене, керуючись ст.ст.171, 172, 309 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні №42021162240000053 від 28.09.2021 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.199, ч.1 ст.204, ч.2 ст.28 ч.1 ст.204, ч.2 ст.28 ч.2 ст.204, ч.3 ст.209 КК України - повернути прокурору для усунення недоліків, зазначених в мотивувальній частині ухвали.
Встановити строк для усунення недоліків в сімдесят дві години з моменту отримання повного тексту ухвали.
Ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1