Справа № 646/4013/24
№ провадження 3/646/2113/2024
23.05.2024 м. Харків
Суддя Червонозавоського районного суду міста Харкова Сіренко Ю.Ю., розглянувши матеріали адміністративної справи, які надійшли з Куп'янського РВП ГУНП в Харківській області, про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , громадянки України, пенсіонерки, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 ,
за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
08.04.2024 року близько 13 год. 30 хв. за адресою: АДРЕСА_2 , було встановлено факт того, що онук ОСОБА_1 - неповнолітній ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , знаходився в зоні бойових дій, де була примусова евакуація населення, тобто ОСОБА_1 усунулась від виконання батьківських обов'язків у відношенні неповнолітнього онука та порушила вимоги ст. 12 ЗУ «Про охорону дитинства»
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явилась, про день та час слухання справи повідомлена своєчасно та належним чином.
Відповідно до вимог ст. 129 Конституції України, ст. 11 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» розгляд справ про адміністративні правопорушення відбувається в судах відкрито, що гарантує особі, яка притягається до адміністративної відповідальності можливість своєчасно дізнатись про день та час судового засідання.
Крім того, як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 року, гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Суд при цьому враховує, що Європейський суд у своїй практиці широко тлумачить дане питання, основним у якому є доступ до суду в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
В той же час, Європейський суд у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання.
Заборона зловживання правом знайшла своє закріплення у статті 17 Конвенції, згідно якої жодне з положень Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції.
При розгляді справ про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 184 КУпАП, законом не встановлено обов'язкової присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Відповідно суду не надано права у разі ухилення від явки на виклик судді цю особу піддати приводу органом внутрішніх справ (Національною поліцією).
За даних обставин суддя вважає, що неявка ОСОБА_1 не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що вона була повідомлена належним чином про час та місце розгляду справи.
Відповідно до ст. 245 КУпАП основним завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із Законом.
На підставі положень ст. 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно належно з'ясовувати питання: чи було вчинене таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При складанні протоколу про адміністративне правопорушення саме на посадову особу, яка його складає, покладається обов'язок надання суду доказів на підтвердження того правопорушення, яке зазначається у протоколі про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Адміністративним порушенням відповідно до ч. 1 ст. 184 КУпАП визнається ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей - тягне за собою попередження або накладення штрафу від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Дослідивши матеріали справи, суддя вважає, що в діях ОСОБА_1 вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП.
Винність ОСОБА_1 у вчиненні даного адміністративного правопорушення підтверджується матеріалами справи про адміністративне правопорушення, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАВ №552231 від 08.04.2024 року, рапортом про те, що заяву зареєстровано ЄО за №3597 від 08.04.2024 року, поясненнями ОСОБА_1 , заявою ОСОБА_1 , актом обстеження умов проживання, поясненнями ОСОБА_3 .
За таких обставин, встановлюючи наявність чи відсутність адміністративного правопорушення в діях особи, щодо якої складено протокол, та даючи оцінку фактичним даним, наявним у матеріалах справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, вбачається, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, повністю доводиться дослідженими доказами.
Відповідно ст. 26 КУпАП попередження як захід адміністративного стягнення виноситься в письмовій формі. У передбачених законом випадках попередження фіксується іншим установленим способом.
З врахуванням вищевикладеного, вирішуючи питання про накладення адміністративного стягнення, суд враховує характер вчиненого правопорушення, ступінь вини правопорушника, його відношення до вчиненого, відсутність обставин, які б обтяжували відповідальність, а також щире каяття, як обставина, що пом"якшує її відповідальність і вважає за необхідне накласти на неї стягнення у виді попередження.
Відповідно до вимог ст. 40-1 КУпАП у провадженні по справі про адміністративні правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення особою, на яку накладено таке стягнення, сплачується судовий збір.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 26, 33, 249, 283, 284 КУпАП, суддя, -
Визнати винною ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , та проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною 1 статтею 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та застосувати до неї адміністративне стягнення у виді попередження.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , та проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , у дохід держави судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Строк пред'явлення до виконання постанови в частині стягнення штрафу 3 місяці.
Строк пред'явлення до виконання постанови в частині стягнення судового збору 3 місяці.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Червонозаводський районний суд м. Харкова протягом 10 днів з дня її винесення.
Суддя - Ю.Ю. Сіренко