Справа №766/7028/24
н/п 2-з/766/187/24
з питання забезпечення позову
11 липня 2024 року м. Херсон
Суддя Херсонського міського суду Херсонської області Ус О.В., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 про забезпечення його позову до ОСОБА_2 про визнання розірваним договору, стягнення грошових коштів та моральної шкоди,-
В провадженні суду перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання розірваним договору, стягнення грошових коштів та моральної шкоди, у якій позивач просить:
-визнати розірваним договір купівлі-продажу від 21 листопада 2017 року укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 легкового автомобілю AUDI, модель A5, рік випуску 2008 року, колір сірий, тип ТЗ легковий, тип кузова купе, номерний знак НОМЕР_1 , № кузова (рами) НОМЕР_2 , на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (реєстраційного документа), серія CAA, № НОМЕР_3 , виданого МРЕП ДАІ м. Херсона (назва РЕП ДАІ) 20 січня 2010 року;
-стягнути з ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_1 , грошові кошти в розмірі 14100 доларів США;
- стягнути з ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_1 , 3% річних у розмірі 1027,58дол. США;
- стягнути з ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_1 , моральну шкоду річних у розмірі 10000 доларів США
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 03.07.2024 року провадження у справі зупинено до припинення перебування ОСОБА_2 на службі у складі Збройних Сил України.
09.07.2024 року через Електронний Суд позивачем подано заяву про забезпечення позову, в обґрунтування якої вказав, що в провадженні суду перебуває справа про визнання розірваним договору, стягнення грошових коштів та моральної шкоди. Враховуючи недобросовісну поведінку відповідача щодо повторного продажу вказаного автотранспортного засобу не зважаючи на зобов'язання за договором купівлі-продажу від 21 листопада 2017 року, вважають, що існує необхідність вжиття заходів забезпечення позову відносно об'єктів нерухомого майна що належать йому на праві власності. Враховуючи, що сума стягнення за даним позовом є значною, та може бути погашена виключно за рахунок реалізації майна відповідача, існує нагальна потреба в арешті майна відповідача з метою недопущення ухилення ним від виконання зобов'язань за договором та виконання рішення суду. Враховуючи, що позивач має зареєстроване в установленому законом порядку місце проживання та має майно, що знаходиться на території України, в розмірі достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; крім того відсутні будь-які докази відносно дій позивача які можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові, вважають, що відсутня необхідність застосування заходів зустрічного забезпечення позову. З огляду на викладене, просить вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони будь-яким особам, у тому числі органам державної реєстрації прав, державним та приватним реєстраторам прав на нерухоме майно, нотаріусам, іншим особам та органам у разі виконання ними повноважень державного реєстратора, іншим уповноваженим суб'єктам державної реєстрації прав здійснювати дії щодо реєстрації прав: продажу, оренди, суборенди: квартири АДРЕСА_1 ; квартири АДРЕСА_2 .
Розглянувши заяву про забезпечення позову, дослідивши матеріали справи в межах заявленої заяви, суд дійшов наступного.
У п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України встановлено види забезпечення позову, зокрема, забороною вчиняти певні дії.
Відповідно до вимог ч.1, 2 ст. 149 Цивільного процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.
За змістом цих норм заходи забезпечення позову застосовуються судом, як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи, та як гарантія реального виконання рішення суду.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам, про що зазначено в абзаці 1 п. 4 Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову".
З матеріалів справи вбачається, що вид забезпечення позову, шляхом заборони будь-яким особам, у тому числі органам державної реєстрації прав, державним та приватним реєстраторам прав на нерухоме майно, нотаріусам, іншим особам та органам у разі виконання ними повноважень державного реєстратора, іншим уповноваженим суб'єктам державної реєстрації прав здійснювати дії щодо реєстрації прав: продажу, оренди, суборенди: квартири АДРЕСА_1 ; квартири АДРЕСА_2 , є неспівмірними із заявленими позивачем вимогами, тобто засіб забезпечення позову не пов'язаний з предметом позову, виходить за межі цивільного спору, є необґрунтованим.
Заява про забезпечення позову жодним чином не мотивована, є незрозумілим чим реєстрація оренди або суборенди квартир, що належать відповідачу, та не є предметом позову можуть утруднити або унеможливити виконання рішення суду в разі задоволення вимог позивача.
При цьому суд не наділений правом обирати інший вид забезпечення позову, ніж той про який просить заявник.
Таким чином, заявником не наведено і судом не встановлено, що невжиття таких заходів забезпечення позову про які ним заявлено може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду у цій справі, тому в задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.
Також, зважаючи на наведені норми, при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд насамперед має дослідити, чи існує небезпека ускладнення можливості виконання рішення суду, чи є така небезпека реальною, та чи співмірні запропоновані заходи забезпечення позову позовним вимогам. При цьому, єдиною передбаченою законом підставою для застосування заходів забезпечення позову є ризик ускладнення виконання або неможливості виконання рішення суду у справі.
За таких обставин, аналізуючи вищевикладені обставини, приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з врахуванням роз'яснення Верховного Суду України, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв'язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає, оскільки судом не встановлено, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду в разі задоволення позову, а також заявником належним чином не обґрунтовано свої вимоги щодо забезпечення позову та їх співмірності із заявленими позовними вимогами.
Ухвала в повному обсязі виготовлена та підписана суддею 11 липня 2024 року.
Керуючись ст.149, 150, 153, 258, 259, 260, 261, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення його позову до ОСОБА_2 про визнання розірваним договору, стягнення грошових коштів та моральної шкоди - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому повної ухвали суду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Херсонського апеляційного суду.
СуддяО. В. Ус