Справа № 646/2739/24
№ провадження 1-кп/646/648/2024
08 липня 2024 року м.Харків
Червонозаводський районний суд м. Харкова
у складі: головуючого судді - ОСОБА_1 ,
при секретарі - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові матеріали кримінального провадження № 62023170020002134 від 27.09.2023 з обвинувальним актом відносно ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України,
за участю: прокурора - ОСОБА_4
захисника - адвоката ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_3 ,
В провадженні Червонозаводського районного суду міста Харкова знаходяться матеріали кримінального провадження за № 62023170020002134 з обвинувальним актом відносно ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
В судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3 на строк 60 днів, посилаючись на те, що строк дії попередньої ухвали суду про продовження відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою спливає, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, крім того, залишаються підстави вважати, що обвинувачений може переховуватися від суду; незаконно впливати на свідків; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення, що свідчить про те, що заявлені ризики не зменшилися та існує неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Обвинувачений ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечував проти задоволення заявленого прокурором клопотання, просив суд зменшити розмір застави, щоб повернутися до військової служби.
Захисник адвокат ОСОБА_5 також заперечував проти задоволення клопотання прокурора, прокурором не доведені ризики на які він посилається у клопотанні, оскільки обвинувачений не має наміру переховуватися від суду, зобов'язується з'являтися за першим викликом, має намір повернутися на службу та не має наміру впливати на свідків, тому просить суд відмовити у задоволенні клопотання прокурора в повному обсязі.
З'ясувавши думку учасників судового процесу, судом встановлено наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Відповідно до п.4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до ст.2 КПК України одним із завдань кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень.
Згідно вимог ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватись від слідства та суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків та інших учасників судового процесу та інше.
Вимогами ст. 178 КПК України передбачені обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу, зокрема тяжкість покарання, яке загрожує відповідній особі, вік та стан здоров'я обвинуваченого, міцність соціальних зв'язків, в тому числі наявність родини та утриманців, наявність постійного місця роботи, наявність судимостей, дотримання обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувались раніше та інші обставини.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.02.2010 року у справі "Гарькавий проти України" зазначив, що особа не може бути позбавлена або не може позбавлятися свободи, крім випадків, встановлених у п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.
Згідно положень п. "С" ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, нікого не може бути позбавлено свободи інакше, ніж відповідно до процедури, встановленої законом, і в таких випадках, як: законний арешт або затримання особи, здійснені з метою припровадження її до встановленого законом компетентного органу на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо є розумні підстави вважати за необхідне запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Таким чином, право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які чітко визначені в законі.
Відповідно до ч. 8 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні злочину у сфері злочинів проти порядку несення військової служби (військові кримінальні правопорушення), вчиненого в умовах воєнного стану та збройної агресії Російської Федерації. Зважаючи на тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим за ч.5 ст.407 КК України позбавлення волі на строк від 5 до 10 років, на даний час встановлений за ухвалою суду строк тримання під вартою спливає. ОСОБА_3 раніше не судимий, має на утриманні неповнолітню дитину, інших непрацездатних осіб на утриманні на території України не має.
У зв'язку з цим суд враховує прецедентну практику Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ), який у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001 року зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування».
За таких обставин суд погоджується з думкою прокурора про те, що на цей час є наявними ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме ризик переховування обвинуваченого від суду, враховуючи ймовірну тяжкість покарання, яке загрожує останньому у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення.
Ризик незаконного впливу на свідків у цьому ж кримінальному провадженні підтверджується тим, що ОСОБА_3 може вплинути на свідків, які разом з ним проходять військову службу в одній військовій частині, що фактично створить умови для здійснення впливу на безпосередніх свідків, у тому числі шляхом залякування, може чинити тиск на свідків, з метою змусити їх надати неправдиві свідчення.
Тобто, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й в подальшому на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Тому, на думку суду, на цей час продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а тому продовження обвинуваченому строку тримання під вартою в повній мірі відповідатиме меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, в тому числі зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці ЄСПЛ і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема, правовим позиціям, викладеним в рішеннях ЄСПЛ у справах «Летельє проти Франції», «Лабіта проти Італії».
Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризику передбаченого ст. 177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою в судовому засіданні не встановлено.
Виходячи з вище наведеного, суд вважає, що клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого до шістдесяти днів - до 05 вересня 2024 року підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 176-178, 183, 196, 197, 199, 331 КПК України, суд
Клопотання прокурора - задовольнити.
Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до шістдесяти днів - до 05 вересня 2024 року із застосуванням застави, у розмірі визначеному відповідно до ухвали Харківського апеляційного суду від 14.02.2024, у сумі 90 840,00 грн.
Копію ухвали для виконання надіслати до Державної установи « Харківський слідчий ізолятор».
Строк дії ухвали встановити до 05 вересня 2024 року.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а особами, що перебувають під вартою - у той же строк, з дня отримання копії ухвали. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Повний текст ухвали складено та проголошено 12 липня 2024 року о 09 годині 00 хвилин.
Суддя: ОСОБА_1