Справа № 635/6905/24
Провадження: № 2/635/3924/2024
12 липня 2024 року смт Покотилівка
Харківський районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді - Назаренко О.В.,
за участі секретаря судового засідання Літінської Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Пісочинської селищної ради Харківського району Харківської області, третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини,
представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , яка діє на підставі ордеру на надання правничої допомоги за №1463968,
позивач, через свого представника ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом, в якому просить визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_4 з матір'ю ОСОБА_1 за її місцем проживання; стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації АДРЕСА_2 ) судові витрати в розмірі 1211,20 грн. судового збору та 10000.00 (десять тисяч) гривень витрат на правову допомогу.
Представник позивача - ОСОБА_3 одночасно з позовною заявою подала суду заяву про забезпечення позову, в якій просить забезпечити позовну заяву ОСОБА_1 шляхом встановлення зустрічей ОСОБА_1 з донькою ОСОБА_4 за місцем проживання матері без присутності батька до винесення судом рішення, а саме з 17 липня 2024 року по 31 липня 2024 року; з 15 серпня 2024 року по 15 вересня 2024 року; з 15 жовтня 2024 року по 15 листопада 2024 року; з 16 грудня 2024 року по 15 січня 2025 року; з 15 лютого 2025 року по 15 березня 2025 року; з 15 квітня 2025 року по 15 травня 2025 року; з 15 червня 2025 року по 15 липня 2025 року, з моменту постановлення даної ухвали та до набрання рішенням у справі законної сили.
В обґрунтування заявлених вимог посилалась на те, що ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_1 , позивачка, народила доньку ОСОБА_5 . З моменту народження дитини і до початку повномасштабного вторгнення країни агресора на територію України, майже три роки, її біологічний батько, ОСОБА_2 , відповідач, не цікавився ні життям ані розвитком доньки взагалі, крім того не визнавав її своєю донькою, тому в свідоцтві про народження в графі «батько» було проставлено «прочерк».
На початку 2023 року, через чотири роки після народження доньки відповідач став виявляти зацікавленість щодо дочки. Почав приїжджати за адресою проживання позивачки у АДРЕСА_3 з метою спілкування з дитиною та її матір'ю. В ході спілкування начебто в інтересах дитини відповідач визнав батьківство ОСОБА_5 , вмовив позивачку внести зміни в реєстр актів громадянського стану щодо актового запису про народження доньки, змінивши її прізвище.
Діючи в інтересах дитини, позивачка, погодилася внести відповідні зміни у відомості, що містяться в реєстрі актів цивільного стану громадян щодо зміни актового запису цивільного стану.
Влітку 2023 року на запрошення відповідача, позивачка приїхала за адресою відповідача в с. Пісочин разом з донькою, щоб надати можливість дитині познайомитися з її братами (іншими дітьми ОСОБА_6 ) та теперішньою дружиною відповідача ОСОБА_7 . В ході спілкування сторони домовилися, що з урахуванням того, що відповідач, як батько, має право брати участь у вихованні дитини, мешкає в іншій області, дитина не ходить ще до школи, цілком прийнятно, щоб донька проживала по два місяці у кожного із батьків. Донька погодилася залишитися у батька, з урахуванням того, що вони до цього вже спілкувалися наодинці, позивачка її залишила в селищі Пісочин за місцем проживання батька на два місяці. При цьому сторони домовилися, що у випадку якщо донька буде сумувати чи захоче раніше повернутися додому відповідач її привезе особисто або повідомить позивачку і вона зможе забрати доньку раніше. При цьому позивачка майже щодня спілкувалася за допомогою телефонного зв'язку з відповідачем, його дружиною ОСОБА_7 та донькою. Донька, після місяця перебування у відповідача, почала говорити, що сумує за матір'ю і бабусею і попросила щоб позивачка приїхала до неї. Позивачка майже відразу поїхала за донькою, бо відповідач повідомив, що він не зможе її привезти. Після цього, вересень - жовтень 2023 року дитина жила з позивачкою у м. Києві, де відвідувала садочок, спілкувалася з родиною, відповідач так само часто спілкувався з нею за допомогою телефонного та відео зв'язку. В ході спілкування, відповідач вмовив позивачку зареєструвати дитину за місцем його проживання, аргументуючи це тим, що його сім'я як багатодітна (четверо неповнолітніх дітей), зможе отримувати додаткові соціальні виплати та інші види соціальної допомоги. Позивачка погодилася, так як знала, що відповідач не має постійного джерела доходу, не працює, а його дружина знаходиться у декретній відпустці і також не має змоги працювати.
Наприкінці листопада 2023 року сторони змінили адресу реєстрації доньки і відповідач забрав дитину до себе на два місяці, згідно усної домовленості сторін. Наприкінці січня 2024 року в телефонній розмові донька знов повідомила, що вона сумує, і хоче повернутися додому до Києва.
Узгодивши з відповідачем дату свого приїзду, позивачка приїхала за донькою, але відповідач доньку не віддав, вигнав позивачку з двору і почав погрожувати, що якщо вона буде наполягати на поверненні дитини, то він взагалі позбавить її батьківських прав.
Станом на день подання заяви про забезпечення позову позивачка позбавлена можливості спілкуватися з дитиною ані телефоном ані особисто.
Дочка, знаходиться під впливом батька, який фактично своїми діями позбавив дитину сталих соціальних зв'язків з родиною, спілкування з матір'ю і родичами по лінії матері, і намагається розірвати між ними будь який психологічний та соціальний зв'язок.
При цьому, жодних обставин, які б унеможливлювали право матері на спілкування з малолітньою донькою, чи обставин, які б свідчили про спілкування матері з дитиною, яке перешкоджало б нормальному розвитку дитини також відсутні.
Таким чином вважають, що відповідним належним заходом забезпечення позову буде визначення часу спілкування малолітньої дитини ОСОБА_4 , 2018 р. народження, з матір'ю за місцем проживання останньої без присутності батька, а саме:
з 17 липня 2024 року по 31 липня 2024 року;
3 15 серпня 2024 року по 15 вересня 2024 року;
з 15 жовтня 2024 року по 15 листопада 2024 року;
з 16 грудня 2024 року по 15 січня 2025 року;
з 15 лютого 2025 року по 15 березня 2025 року,-
з 15 квітня 2025 року по 15 травня 2025 року,
з 15 червня 2025 року по 15 липня 2025 року.
На думку сторони позивача, встановлення саме такого графіку спілкування відповідає моделі спільної батьківської опіки над дитиною, яка широко застосовується в європейських країнах і вперше була застосована Верховним судом у постанові від 16.02.2024 року у справі №465/6496/19.
При вирішенні заяви просила врахувати постанови Верховного Суду та практику ЄСПЛ.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову; забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Частиною 1 ст. 150 ЦПК України встановлені види забезпечення позову, зокрема позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками вказаного судового процесу.
Відповідно до ч. 10 ст. 150 ЦПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Дослідивши матеріали заяви та цивільної справи, суд, не вбачає підстав для задоволення заяви про забезпечення позову та зобов'язання відповідача забезпечити позовну заяву ОСОБА_1 шляхом встановлення зустрічей ОСОБА_1 з донькою ОСОБА_4 за місцем проживання матері без присутності батька до винесення судом рішення, а саме з 17 липня 2024 року по 31 липня 2024 року; з 15 серпня 2024 року по 15 вересня 2024 року; з 15 жовтня 2024 року по 15 листопада 2024 року; з 16 грудня 2024 року по 15 січня 2025 року; з 15 лютого 2025 року по 15 березня 2025 року; з 15 квітня 2025 року по 15 травня 2025 року; з 15 червня 2025 року по 15 липня 2025 року, з моменту постановлення даної ухвали та до набрання рішенням у справі законної сили, оскільки такі заходи забезпечення позову за змістом співпадають із вимогами позову, які є предметом розгляду справи по суті. Вжиття саме такого виду забезпечення позову прямо заборонено законом, тому суд на підставі ч. 10 ст. 150 ЦПК України залишає без задоволення заяву представника позивача - ОСОБА_3 про забезпечення позову.
Керуючись ст. ст. 149,150 ЦПК України, суд:
заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Бєгунової Ольги Олексіївни про забезпечення позову - залишити без задоволення.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Харківського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасники справи мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо така скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення їм ухвали суду.
Оскарження ухвали не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Повний текст ухвали складений 12.07.2024 року.
Суддя О.В. Назаренко