Справа № 643/7029/23
Провадження № 2/643/297/24
09.07.2024 м. Харків
Московський районний суд м. Харкова у складі головуючого судді Крівцова Д.А., за участю секретаря судових засідань Ісоєва К.М., відповідача ОСОБА_1 , представника відповідача - адвоката Литвиненка В.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Райффайзен Банк», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»», до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості
Зміст позовних вимог
АТ «Райффайзен Банк», правонаступником якого є ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» (позивач), просить стягнути з ОСОБА_1 (відповідач) заборгованість за кредитним договором № 010/1915/82/680876 від 11.10.2019 в розмірі 81395,67 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2684,00 грн.
Обставини, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги
23.08.2019 відповідач звернулась до АТ «Райффайзен Банк» і підписала Угоду № CMDPI-62850 про акцепт Публічної пропозиції, згідно якої прийняла/акцептувала публічну пропозицію позивача про надання послуг. 11.10.2019 між АТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого за всіма правами та обов'язками є АТ «Райффайзен Банк», та відповідачем укладено Заяву про відкриття карткового рахунку та надання кредиту «Кредитна картка» № 010/1915/82/680876, за яким позивач надав відповідачу кредитні кошти в межах поточного ліміту у розмірі 10000,00 грн. строком до 11.10.2023 (48 місяців) під 48 % річних, а відповідач зобов'язалась належним чином використати та повернути позивачу суму отриманого кредиту, а також сплатити проценти за користування кредитом у порядку та строки, визначенні договором. З дати початку кредитування позивач надав відповідачу грошові кошти в розмірі 73011,00 грн. Відповідач свої зобов'язання за договором належним чином не виконала, у зв'язку з чим у неї станом на 23.05.2023 утворилась заборгованість в розмірі 81395,67 грн., з яких: 73011,00 грн. - заборгованість за дозволеним овердрафтом; 8384,67 грн. - заборгованість за недозволеним овердрафтом.
В ході розгляду справи суду наданий договір відступлення права вимоги № 114/2-64 від 20.10.2023, укладений між АТ «Райффайзен Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит - Капітал», згідно з умовами якого останньому відступлене право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором .
Основні процесуальні дії у справі
Ухвалою судді Московського районного суду м. Харкова від 23.08.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в справі. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою Московського районного суду м. Харковавід 07.02.2024, постановленої без виходу до нарадчої кімнати, ухвалено замінити АТ «Райффайзен Банк» на правонаступника ТОВ «ФК «Кредит-Капітал»».
Стислий виклад позиції учасників судового процесу
Представник відповідача надав відзиви, в яких заперечував проти позову.
Представник ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» надав відповідь на відзив, в якій наполягав на задоволенні позовних вимог.
Відповідач та її представник адвокат Литвиненко В.Л. у судовому засіданні 09.07.2024 визнали позов у розмірі заборгованості в сумі 47118,37 грн., яка існувала станом на 01.03.2022. Проти стягнення іншої частини заборгованості заперечували.
Представник ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» надав клопотання, згідно з яким просив розглядати справу за його відсутності.
Основні фактичні обставини та докази, на підставі яких вони встановлені
Між АТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого за всіма правами та обов'язками є АТ «Райффайзен Банк», та відповідачем 23.08.2019 укладено Заяву № CMDPI-626850 про акцепт Публічної пропозиції/Угоду, згідно умов якої відповідач прийняла публічну пропозицію позивача про надання послуг в порядку і на умовах, викладених в Правилах банківського обслуговування фізичних осіб, та визнала, що публічна пропозиція, заява про акцепт, правила, тарифи, заяви у сукупності є договором банківського обслуговування.
11.10.2019 між позивачем та відповідачем укладено Заяву про відкриття Карткового рахунку та надання Кредиту «Кредитна картка» № 010/1915/82/680876, згідно з якою позивач надав відповідачу кредитні кошти в межах поточного ліміту на дату початку кредитування в розмірі 10000,00 грн. строком 48 місяців під 48 % річних, а відповідач зобов'язалась належним чином використати та повернути позивачу суму отриманого кредиту, а також сплатити проценти за користування кредитом у порядку та строки, визначенні договором. Максимальний ліміт кредитування за кредитним договором встановлений у розмірі 500000,00 грн.
Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором № 010/1915/82/680876 від 11.10.2019, виконаним позивачем, у відповідача станом на 23.05.2023 утворилась заборгованість в розмірі 81395,67 грн., з яких: 73011,00 грн. - заборгованість за дозволеним овердрафтом; 8384,67 грн. - заборгованість за недозволеним овердрафтом.
Як вбачається з договору про відступлення права вимоги № 114/2-64 від 20.10.2023, укладеного між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», витягу з Реєстру боржників від 25.10.2023 та платіжної інструкції № 73076 від 20.10.2023, АТ «Райффайзен Банк» передало (відступило) ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» право вимоги до відповідача за кредитним договором № 010/1915/82/680876 від 11.10.2019 в розмірі 102795,72 грн., з яких: 102795,72 грн. -заборгованість за основною сумою боргу по кредиту.
Застосовне законодавство та релевантна судова практика
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфу, які регулюють відносини позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає з суті кредитного договору.
Згідно з ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо в зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк.
Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Якщо можливість стягнення процентів (плати за користування кредитом) після закінчення строку кредитування передбачено умовами кредитного договору, який укладено між сторонами, то є правильним і обґрунтованим висновок суду про наявність підстав для стягнення процентів (плати за користування кредитом) після закінчення строку кредитування (постанова Верховного Суду від 08.08.2022 у справі № 234/7298/20).
Боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору, і таке виконання є належним. Тобто, факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов'язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язань (постанова Верховного Суду від 06.02.2019 у справі № 361/2105/16-ц).
Верховний Суд наголошує на тому, що на позивача покладено обов'язок довести належними та допустимими доказами наявність та розмір заборгованості, який підлягає стягненню з позичальника на користь банку, а відповідач має довести, що у нього немає такого обов'язку щодо заборгованості, яка підлягає стягненню. Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 02 жовтня 2020 року у справі № 911/19/19 зазначив, що суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем). Суд апеляційної інстанції правомірно врахував надані банком розрахунки заборгованості та наявні матеріали кредитної справи, оскільки указані документи стосуються предмета доказування у справі. Відповідач, заперечуючи проти розміру заборгованості, не спростував його (постанова Верховного Суду від 12.10.2023 у справі № 308/3956/15-ц).
Банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів за конкретним банківським рахунком, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором. Отже, наявний у матеріалах справи розрахунок кредитної заборгованості відповідача та виписки з його рахунків є належними доказами наявності заборгованості позичальника (постанова Верховного Суду від 25.01.2023 у справі № 209/3103/21).
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. (постанова Великої Палати Верховного Суду від 11.10.2023 у справі № 756/8056/19).
Стороною відповідача не спростовано розмір заборгованості, завлений стороною позивача. Враховуючи, що при вирішенні цивільних справ судами враховується стандарт доказування «більшої вірогідності», висновки суду апеляційної інстанції про недоведеність вимог у частині розміру заборгованості є необґрунтованими (постанова Верховного Суду від 25.01.2023 у справі № 209/3103/21).
Хоча п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень (рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 у справі "Руїз Торія проти Іспанії", від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України»).
Позиція суду
Оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності та взаємозв'язку, суд вважає доведеним, що між АТ «Райффайзен Банк» та відповідачем укладений вказаний вище кредитний договір, згідно умов якого відповідач отримала кредит та зобов'язалась повернути кредитні кошти, а також сплатити проценти за користування кредитом.
Відповідач свої зобов'язання щодо повернення кредиту належним чином не виконала, у зв'язку з чим у неї станом на 23.05.2023 року утворилась заборгованість в розмірі 81395,67 грн., з яких: 73011,00 грн. - заборгованість за дозволеним овердрафтом; 8384,67 грн. - заборгованість за недозволеним овердрафтом.
Право вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором набуло ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» на підставі вказаного вище договору про відступлення права вимоги.
Ураховуючи наведене, суд приходить до висновку щодо обґрунтованості позовних вимог та задовольняє позов у повному обсязі.
Оцінюючи доводи відповідача та її представника відносно того, що у справі наявні підстави виключно для стягнення заборгованості, яка утворилась станом на 01.03.2022, в розмірі 47118,37 грн., суд керується таким.
На підтвердження вказаних доводів суду надані історії по картковому рахунку відповідача, згідно з якими станом на 01.03.2022 вихідний залишок по рахунку складає «-47118,37 грн». Станом на 23.10.2023 вихідний залишок складає «-102795,72 грн.».
За доводами представника відповідача, після введення воєнного стану позивач на підставі п. 18 Закону України № 2120-IX від 15.03.2022 втратив право нараховувати відповідачу проценти за користування кредитом. Відповідач після 01.03.2022 кредитні кошти не отримувала, у зв'язку з чим повинна сплатити виключно заборгованість, що утворилась станом на 01.03.2022.
Згідно з п. 18 Закону України № № 2120-IX від 15.03.2022 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 40-44, ст. 356) доповнено пунктом 18 такого змісту: "18. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».
Таким чином, вказаною нормою, на яку посилався представник відповідача в обґрунтування своєї правової позиції, позичальники звільняються виключно від сплати процентів у розмірі 3 % річних, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, та від сплати неустойки за прострочення виконання зобов'язання.
Позивачем не заявлялась вимога про стягнення з відповідача процентів, нарахованих на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Ураховуючи наведене, суд відхиляє вказані вище доводи представника відповідача, якими він обґрунтовував наявність підстав для стягнення заборгованості в розмірі 47118,37 грн., яка утворилась станом на 01.03.2022.
Також суд звертає увагу, що згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості, у відповідача відсутня заборгованість за процентами та штрафами.
Оцінюючи посилання представника відповідача на факт введення воєнного стану в України як на форс-мажорну обставину та вплив вказаної обставини на можливість виконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором, суд керується таким.
Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, яка має назву «Відповідальність за порушення грошового зобов'язання», боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як вбачається з висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Верховного Суду від 16.08.2023 у справі № 910/17639/21, надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості. Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов'язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (п.38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20), а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним. Такі правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 31.08.2022 у справі №910/15264/21. Між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов'язання має бути причинно-наслідковий зв'язок. Тобто неможливість виконання зобов'язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин.
Суд зауважує, що виходячи з приписів ст. 617 ЦК України, наявність обставин непереборної сили є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, а не від виконання самого зобов'язання.
Виходячи з найменування та змісту Глави 51 ЦПК України «Правові наслідки порушення зобов'язання. Відповідальність за порушення зобов'язання» та приписів ст. 625 вказаної Глави «Відповідальність за порушення грошового зобов'язання», зобов'язання зі сплати заборгованості за тілом кредиту та процентами не є мірою (видом) відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
Ураховуючи наведене, суд відхиляє вищезазначені аргументи відповідача.
Доводи представника відповідача щодо нікчемності кредитного договору з підстав відсутності в ньому умов про відповідальність кредитодавця суд відхиляє, оскільки вказані вище заява про акцепт та заява про відкриття карткового рахунку містять істотні умови, необхідні для визначення змісту кредитного договору та його істотних умов, в тому числі процентної ставки та строку дії. Крім того, суд враховує, що в даній справі позивачем не пред'являлась вимога про стягнення з відповідача грошових коштів, нарахованих в якості відповідальності за порушення зобов'язання.
Посилання представником відповідача на відсутність на копії Умов отримання фінансових кредитів ТОВ ФК «ЦФР» підписів сторін правочину суд відхиляє, оскільки ТОВ ФК «ЦФР» не є учасником даної справи.
Посилання представника відповідача на те, що розмір відсотка є непропорційно великою сумою компенсації та не відповідає засадам справедливості, добросовісності та розумності, суд відхиляє, оскільки на переконання суду визначену сторонами кредитного договору проценту ставку в розмірі 48 % річних не можна визнати вочевидь непропорційною.
Крім того, положеннями ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Таким чином, укладення кредитного договору, в тому числі визначення розміру процентної ставки, було наслідком вільного волевиявлення відповідача.
Оцінюючи посилання представника відповідача на скрутний матеріальний стан відповідача та надані на підтвердження вказаних аргументів докази, суд керується таким.
Чинним законодавством України не передбачено таку підставу для звільнення від виконання зобов'язання, як неможливість його виконання, зокрема через скрутний фінансовий стан позичальника.
Ба більше, положеннями ч. 1 ст. 625 ЦК України прямо передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Ураховуючи наведене, доводи щодо скрутного фінансового стану відповідача не можуть бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст. 2, 4, 10-13, 76-81, 89, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України
Позов Акціонерного товариства «Райффайзен Банк», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»», до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»» (місцезнаходження: м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корп. 28, 3 пов, код ЄДРПОУ 35234236, IBAN: НОМЕР_2 , банк отримувача АТ «Райффайзен Банк») заборгованість за кредитним договором в розмірі 81395,67 грн.
Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»» (місцезнаходження: м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корп. 28, 3 пов, код ЄДРПОУ 35234236, IBAN: НОМЕР_2 , банк отримувача АТ «Райффайзен Банк») понесені останнім судові витрати в загальному розмірі 2684,00 грн.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 12.07.2024.
Суддя Д.А. Крівцов