Справа № 643/7430/24
Провадження № 2-н/643/1744/24
про відмову у видачі судового наказу
12.07.2024 м. Харків
Суддя Московського районного суду м. Харкова Поліщук Т.В., розглянувши заяву
ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітніх дітей, -
Заявник звернулась до суду із заявою про видачу судового наказу в якій просить видати судовий наказ про стягнення з ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з дати пред'явлення заяви і до досягнення дитиною повноліття та судових витрат на правову допомогу у розмірі 6100 грн. 00 коп.
Вищезазначена заява та додані до неї документи подані в електронному вигляді через систему «Електронний суд».
Вивчивши подану заяву, вважаю, що у видачі судового наказу слід відмовити з наступних підстав.
Статтею 161 ЦПК України визначено, що судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 4 ст. 163 ЦПК України, якщо заяву подано в електронній формі до боржника, який має зареєстровану офіційну електронну адресу, заявник у подальшому повинен подавати будь-які процесуальні та інші документи, пов'язані з розглядом його заяви виключно в електронній формі.
Як встановлено ч. 7 ст. 43 ЦПК України, у разі подання до суду документів в електронній формі учасник справи зобов'язаний надати доказ надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій поданих до суду документів.
Крім того, суд вважає необхідним звернути увагу на аналогію в даному випадку норм ЦПК України, які стосуються можливості учасника справи звернутись до суду в електронній формі.
Так, враховуючи положення абз. 2 ч. 1 ст. 177 ЦПК України, а також ч. 2 ст. 169 ЦПК України, у разі подання до суду заяви та документів, що додаються до неї в електронній формі, заявник зобов'язаний додати до заяви доказ надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій поданих до суду документів.
Вивчивши матеріали справи встановлено, що дану заяву подано до суду через систему «Електронний суд», тобто в електронній формі. Однак, при цьому, не виконано вимоги ч. 1 ст. 177 ЦПК України та не додано до заяви докази надсилання заявником на адресу боржника копії заяви та копій всіх доданих до неї документів листом з описом вкладення.
Окрім того, ОСОБА_1 заявлено вимогу про відшкодування витрат на правничу допомогу в розмірі 6100 грн. 00 коп.
Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядомсправи, до яких також належать і витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 1 ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Зі змісту ч. 5, 6 ст.137 ЦПК України вбачається, що розмір судових витрат може бути зменшений за клопотанням іншої сторони, якщо така особа доведе неспівмірність таких витрат.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
З системного аналізу положень ст.ст.137,141 ЦПК України вбачається, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входять до предмету доказування по справі і має бути підтвердженим належними та допустимими доказами, при цьому законодавець надає іншій стороні право надавати пояснення, заперечення, докази щодо обґрунтованості заявлених до стягнення судових витрат, натомість у рамках наказного провадження боржник позбавлений такої можливості.
Вирішення судом питання про розподіл між сторонами витрат на правничу допомогу адвоката відбувається за участю сторін, статус яких ст. 42 ЦПК України визначений лише в справах позовного провадження, в той час, як за приписами частини другої наведеної норми процесуального права при розгляді вимог у наказному провадженні учасниками справи є заявник та боржник. Порядок розгляду справ наказного провадження визначений розділом ІІ ЦПК України «Наказне провадження». Вказаний розділ ЦПК України окремо не встановлює порядку відшкодування витрат, пов'язаних із розглядом справи, які понесені боржником.
З урахуванням того, що ст.161 ЦПК України не передбачено видачу судового наказу про стягнення витрат на правову допомогу та такі витрати не вважаються безспірними, вони не можуть бути стягнуті з боржника при видачі судового наказу про стягнення аліментів.
Таким чином, вимога про стягнення витрат на правову допомогу не підлягає розгляду в порядку наказного провадження.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заява подана з порушеннями вимог статті 163 цього Кодексу.
За результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу (ч. 2 ст. 167 ЦПК України).
За приписами ч. 1 ст.166 ЦПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених п.1,2,8,9 ч. 1 ст. 165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
Керуючись ст. 165, 258-260 ЦПК України,
У видачі судового наказу за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітніх дітей - відмовити.
Роз'яснити заявнику що відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя Т.В.Поліщук