12.07.2024
Справа № 642/3562/24
Провадження №1-кп/642/514/24
12 липня 2024 року
м.Харків
Ленінський районний суд м.Харкова у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2
сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_3
захисника- адвоката ОСОБА_4
обвинуваченого - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м.Харкові обвинувальний акт по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12024221220000700 від 02.05.2024 за обвинуваченням:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Лисичанська, Луганської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, офіційно не працевлаштований, не одружений, інвалід 3 групи, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимий 24.12.2012 Лисичанським міським судом Луганської області за ст. 70, ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст.187, ч. 4 ст. 187 КК України до позбавлення волі строком на 10 років з конфіскацією майна, звільнений 24.07.2020 у зв?язку з відбуттям строку покарання,
який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185, ч.1 ст.357 КК України,-
В провадженні Ленінського районного суду м. Харкова перебуває обвинувальний акт у кримінальному №12024221220000700 від 02.05.2024 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185, ч.1 ст.357 КК України.
Прокурор в судовому засіданні надав суду клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляду тримання під вартою щодо обвинуваченого, зазначив, що так як на даний час судовий розгляд кримінального провадження не завершено, ризики, передбачені п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, які були враховані слідчим суддею при обранні запобіжного заходу, не зменшились і не зникли. Прокурор зазначає, що більш м'які запобіжні заходи не зможуть запобігти ризикам, передбаченим п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, та не зможуть забезпечити виконання обвинуваченим ОСОБА_5 покладені на нього процесуальні обов'язки.
Обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник - адвокат ОСОБА_4 при вирішенні питання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді утримання під вартою заперечували, просили обрати домашній арешт за місцем мешкання, так як на утриманні обвинуваченого перебуває матір похилого віку, є ВПО, інших доглядальників не має, є інвалідом 3 групи.
Потерпілий в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав суду заяву про розгляд судових засідань за його відсутності.
Відповідно до ст.56 КПК України брати участь у судовому засіданні - це право, а не обов'язок потерпілого і його представника у кримінальному провадженні, перелік його прав не є вичерпним і не обмежується лише цією статтею, тому суд, порадившись на місці, ухвалив розпочати розгляд кримінального провадження за відсутністю потерпілого, вирішивши в ході подальшого судового розгляду необхідність його обов'язкової присутності.
Заслухавши думку осіб, які беруть участь у судовому засіданні, суд приходить до наступного висновку.
За змістом ч. 3 ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м.Харкова від 17.05.2024 обвинуваченому ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою до 15.07.2024 включно. Визначено суму застави у розмірі 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб -90 840 грн., які необхідно внести на депозитний рахунок ТУ ДСА України у Харківській області, протягом дії ухвали.
Згідно ч. 1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України
Суд враховує наявність ризиків, передбачених п.п. 1,3,5 ст. 177 КПК України, а саме те, що обвинувачений з метою уникнення покарання за вчинене кримінальне правопорушення може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, вчините інше кримінальне правопорушення, незаконно впливати на свідків та потерпілу,може перешкоджати кримінальному провадженню будь-яким іншим чином, а саме - не з'являтися до суду, чим умисно затягувати строки розгляду справи.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» («Klishyn v. Ukraine» № 306/1/04 від 23.02.2012) наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).
Надаючи оцінку можливості підозрюваного переховуватися від органу досудового розслідування та суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого йому злочину може вдатися до відповідних дій, враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за яке законом передбачено покарання у вигляді п'ятнадцяти років позбавлення волі або довічне позбавлення волі.
При цьому суд враховує правову позицію ЄСПЛ у рішенні у справі «Тодоров проти України» («Todorov v. Ukraine» № 16717/05 від 12.04.2012), відповідно до якої «для продовження тримання під вартою повинні бути винятково вагомі причини, при цьому лише тяжкість вчиненого злочину, складність справи та серйозність обвинувачень не можуть вважатися достатніми причинами для тримання особи під вартою протягом досить тривалого строку.
Відповідно до висновків щодо застосування норм права, викладених, зокрема, у постановах Верховного Суду від 20.06.2019 по справі № 166/313/17, від 13.08.2020 по справі №674/1202/19, від 27.02.2019 по справі № 0503/10653/2012, усвідомлення ймовірності визнання вини особи з висунутим їй обвинуваченням та тиск тягаря можливого відбування покарання, є обставинами, що свідчить про наявність ризику переховування від суду та є підставою для тримання особи під вартою.
Даних про наявність захворювань у обвинуваченого, які унеможливлюють його перебування в умовах тримання під вартою під час розгляду справи суду не надано.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес. Тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
З урахуванням конкретних обставин вчинення кримінального правопорушення, яке інкримінується обвинуваченому, даних про його особу, з урахуванням характеру та тяжкості злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 , сукупність обставин, на підставі яких встановлено наявність ризиків, передбачених у статті 177 КПК України, вказує на недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для забезпечення підозрюваним виконувати покладених на нього процесуальних обов'язків та запобіганню спробам вчинити дії, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України.
ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення -злочину, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк до 8 років, неповнолітніх дітей на утриманні не має, тобто відсутні стійкі соціальні зв'язки, раніше судимий, а саме: 24.12.2012 Лисичанським міським судом Луганської області за ст. 70, ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст.187, ч. 4 ст. 187 КК України до позбавлення волі строком на 10 років з конфіскацією майна, звільнений 24.07.2020 у зв?язку з відбуттям строку покарання, на шлях виправлення не став та знову вчинив кримінальні правопорушення.
Існування ризику переховування обвинуваченим ОСОБА_5 від суду підтверджується наступним.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.
Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Враховуючи тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому ОСОБА_5 , оскільки санкцією ч.4 ст.185 КК України передбачено можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на строк до восьми років, а також враховуючи дані про особу обвинуваченого, раніше судимий за тяжкі злочини, на шлях виправлення не став та знову вчинив корисливий злочин, не має стійких соціальних зв'язків, тому існують обґрунтовані ризики того, що у разі зміни запобіжного заходу обвинувачений ОСОБА_5 може покинути місце мешкання та виїхати за межі м.Харкова та України, так як є інвалідом 3 групи, з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності, у зв'язку з чим наявний ризик його переховування від суду.
Ризик незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні.
Суд враховує встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками чи потерпілими у кримінальному провадженні, а саме спочатку, на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду, на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК).
При цьому, суд може обґрунтовувати свої висновки лише показаннями, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею.
Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК). За таких обставин, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом, а також, у разі необхідності і після цих стадій, під час дослідження судом письмових доказів, оскільки у сторін кримінального провадження може виникнути необхідність для повторного допиту деяких свідків, у разі задоволення судом такого клопотання. На переконання суду, з переходом на стадію судового провадження ризик незаконного впливу на свідків лише актуалізується, адже за наслідками ознайомленням з матеріалами кримінального провадження, обвинувачені стають обізнаними про всіх осіб, які допитувалися у цьому кримінальному провадженні.
Наявність зазначеного ризику обґрунтовується характером та обставинами вчинення злочину, а також тим, що на теперішній час ОСОБА_5 відомі відомості про особи свідків, потерпілого, місце їх проживання, коло спілкування, що дає їй можливість впивати на їх свідчення.
Ризик вчинити інше кримінальне правопорушення підтверджується тим, що він не має будь-яких офіційних та законних джерел доходу, у зв'язку з чим не виключена можливість того, що перебуваючи поза умовами ізоляції, він може вчинити інші кримінальні правопорушення з метою забезпечення своїх елементарних життєвих потреб. При цьому, злочин, що інкриміновано ОСОБА_5 вчинено з корисливих мотивів.
Також суддя бере до уваги те, що на даний час до обставин, які підвищують ступінь встановлених ризиків, належить військова агресія російської федерації проти України, яка суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях та якісно погіршує криміногенну обстановку.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, на теперішній час не зможе запобігти ризикам, передбаченим п. 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_5 та виконання покладених на нього процесуальних обов'язків, у зв'язку з чим стосовно нього необхідно продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Задовольняючи клопотання про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховуючи всі обставини справи, ставлення обвинуваченого до інкримінованого йому кримінального правопорушення, вважає за необхідне залишити обвинуваченому той самий розмір застави, що був визначений слідчим суддею при обранні ОСОБА_5 запобіжного заходу - 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки застава в такому розмірі зможе запобігти ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України, та не є завідомо непомірною для нього.
Керуючись ст. ст. 318, 325, 331, 333, 369, 372, 376КПК України, суд, -
постановив:
Оголосити перерву в судовому засіданні до 13-30 години 23.08.2024 року.
Повторити виклик учасників судового розгляду.
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.
Продовжити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор» на 60 днів, а саме до 09.09.2024 включно.
Встановити строк дії даної ухвали до 09.09.2024 року включно.
Визначений ухвалою Ленінського районного суду м.Харкова від 17.05.2024 року розмір застави, як альтернативного запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_5 обов'язків, передбачених КПК України у розмірі 40 (сорока) прожиткових мінімумів для працездатних осіб - залишити без змін.
Копію ухвали направити до Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» для долучення до матеріалів особової справи ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та вручення обвинуваченому.
Ухвала підлягає негайному виконанню, проте може бути оскаржена в частині продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення, а обвинуваченим - в той же строк, але з моменту вручення йому копії ухвали суду.
Копію ухвали вручити присутнім учасникам судового провадження.
Головуючий суддя ОСОБА_7