12.07.2024
Справа № 642/2062/22
Провадження № 1-кп/642/51/24
12 липня 2024 року Ленінський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
за участю секретаря ОСОБА_2
сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 62022170020000918, відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Петропавлівка Куп'янського району Харківської області, громадянина України, з повною вищою освітою, розлученого, перебуваючого у цивільному шлюбі, на момент вчинення кримінального правопорушення працюючого на посаді головного державного інспектора відділу митного оформлення «Сортувальний» митного поста «Куп'янськ» Харківської митниці, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.111-1 КК України,-
Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки 24.08.1991 схвалено «Акт проголошення незалежності України», яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України. У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16.07.1990 вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах. Відповідно до розділу V Декларації, територія України в існуючих кордонах є недоторканою і не може бути змінена та використана без її згоди. Україна самостійно визначає адміністративно - територіальний устрій та порядок утворення національно - адміністративних одиниць.
Рішенням Конституційного Суду України № 3-зп від 11.07.1997 зазначено, що засади конституційного ладу в Україні закріплені у розділах І, ІІІ та ХІІІ Основного Закону України - Конституції України.
Зокрема положення статей 1 та 2 Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократично, соціальною, правовою унітарною державою, суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.
Згідно зі статтею 5 Конституції України, носієм суверенітету та єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.
Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами.
Відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Статтею 73 Конституції України визначено, що виключно всеукраїнським референдумом вирішуються питання про зміну території України.
Відповідно до статей 132-134 Конституції України територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території. До складу України входять: Автономна Республіка Крим, Вінницька, Волинська, Дніпропетровська, Донецька, Житомирська, Закарпатська, Запорізька, Івано-Франківська, Київська, Кіровоградська, Луганська, Львівська, Миколаївська, Одеська, Полтавська, Рівненська, Сумська, Тернопільська, Харківська, Херсонська, Хмельницька, Черкаська, Чернівецька, Чернігівська області, міста Київ та Севастополь. Місто Севастополь має спеціальний статус, Автономна Республіка Крим (далі - АР Крим) є невід'ємною складовою частиною України і в межах повноважень, визначених Конституцією України, вирішує питання, віднесені до її відання.
Згідно зі статтею 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.
На території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом. На території України не допускається розташування іноземних військових баз.
Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, ІV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією 1997 року та іншими міжнародно - правовими актами, є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним правовим діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.
24 жовтня 1945 року набув чинності Статут Організації Об'єднаних Націй, підписаний 26 червня 1945 року, яким фактично створено Організацію Об'єднаних Націй (далі - ООН).
До складу ООН входять Україна, Російська Федерація та ще 49 країн-засновниць, а також інші країни світу.
Відповідно до частини 4 статті 2 Статуту ООН, усі Члени вказаної організації утримуються в своїх міжнародних відносинах від погрози силою або її застосування як проти територіальної недоторканності або політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-яким іншим чином, несумісним із Цілями Об'єднаних Націй.
Декларацією Генеральної Асамблеї ООН № 36/103 від 9 грудня 1981 року про недопустимість інтервенції та втручання у внутрішні справи держав та резолюціями - № 2131 (ХХ) від 21 грудня 1965 року, що містить Декларацію про неприпустимість втручання у внутрішні справи держав та про захист їх незалежності та суверенітету; № 2625 (XXV) від 24 жовтня 1970 року, що містить Декларацію про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин і співробітництва між державами відповідно до Статуту ООН; № 2734 (ХХV) від 16 грудня 1970 року, що містить Декларацію про зміцнення міжнародної безпеки, та № 3314 (ХХІХ) від 14 грудня 1974 року, що містить Визначення агресії, - установлено, що жодна з держав не має права здійснювати інтервенцію чи втручання у будь-якій формі або з будь-якої причини у внутрішні та зовнішні справи інших держав. Цими ж міжнародними документами закріплено обов'язок держав: утримуватися від озброєної інтервенції, підривної діяльності, військової окупації, здійснення сприяння, заохочення чи підтримки сепаратистської діяльності; не допускати на власній території навчання, фінансування та вербовки найманців чи засилання таких найманців на територію іншої держави.
Крім того, у статтях 1-5 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 14 грудня 1974 року № 3314 (ХХІХ) серед іншого визначено, що ознаками агресії є:
- застосування збройної сили державою проти суверенітету, територіальної недоторканності чи політичної незалежності іншої держави;
- застосування збройної сили державою в порушення Статуту ООН.
Будь-яке з наступних діянь, незалежно від оголошення війни, кваліфікується як акт агресії:
- вторгнення або напад збройних сил держави на територію іншої держави або будь-яка військова окупація, який би тимчасовий характер вона не мала, яка є результатом такого вторгнення або нападу, або будь-яка анексія із застосуванням сили території іншої держави або частини її;
- бомбардування збройними силами держави території іншої держави або застосування будь-якої зброї державою проти території іншої держави;
- блокада портів або берегів держави збройними силами іншої держави;
- напад збройними силами держави на сухопутні, морські або повітряні сили, або морські та повітряні флоти іншої держави;
- застосування збройних сил однієї держави, що знаходяться на території іншої держави за угодою з приймаючою державою, у порушення умов, передбачених в угоді, або будь-яке продовження їх перебування на такій території після припинення дії угоди;
-дія держави, яка дозволяє, щоб її територія, яку вона надала в розпорядження іншої держави, використовувалася цією іншою державою для здійснення акту агресії проти третьої держави;
- засилання державою або від імені держави збройних банд, груп, іррегулярних сил або найманців, які здійснюють акти застосування збройної сили проти іншої держави, які мають настільки серйозний характер, що це є рівносильним наведеним вище актам, або її значна участь у них.
Жодні міркування будь-якого характеру, чи то політичного, економічного, військового чи іншого характеру, не можуть слугувати виправданням агресії.
Порушуючи вказані норми президент російської федерації (далі - рф) ОСОБА_6 , а також інші представники влади рф, діючи всупереч вимогам пп. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципам Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимогам ч. 4 ст. 2 Статуту ООН і Декларації Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй від 09.12.1981 № 36/103, від 16.12.1970 № 2734 (ХХV), від 21.12.1965 № 2131 (ХХ), від 14.12.1974 № 3314 (ХХІХ), спланували, підготували і розв'язали агресивну війну та воєнний конфлікт проти України, а саме віддали наказ на вторгнення підрозділів збройних сил рф (дали - зс рф) на територію України.
Так, 24.02.2022 на виконання вищевказаного наказу військовослужбовці зс рф шляхом збройної агресії, із застосуванням зброї незаконно вторглись на територію України через державні кордони України в Донецькій, Луганській, Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській та інших областях, і здійснили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об'єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, житлові масиви та інші цивільні об'єкти, та здійснили окупацію частини території України, чим вчинили дії з метою змін меж території та державного кордону України усупереч порядку, встановленому Конституцією України, що продовжується по теперішній час та призводить до загибелі значної кількості людей та інших тяжких наслідків.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Верховною Радою України, у зв'язку з військовою агресією рф проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
Указом Президента України від 14.03.2022 № 133/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 15.03.2022 № 2119-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому було продовжено та який діє до теперішнього часу.
У частині 2 статті 9 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» зазначено, що Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.
Частиною 1 статті 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» передбачено, що у період воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також судів, органів прокуратури України, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність.
Так, згідно з наказом Харківської митниці Державної митної служби України від 30.06.2021 № 10-о призначено з 01.07.2021 ОСОБА_4 на посаду головного державного інспектора відділу митного оформлення «Сортування» митного посту «Куп'янськ» Харківської митниці.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, після незаконного вторгнення на територію України збройних сил російської федерації, тобто після 24.02.2022, у невстановлений досудовим розслідуванням час, у громадянина України ОСОБА_4 , який перебував на тимчасово окупованій території Куп'янського району Харківської області, є працівником правоохоронного органу - Державної митної служби України, виник протиправний, кримінально караний умисел, направлений на добровільне зайняття у незаконних органах влади, створених російською федерацією на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора, посади, пов'язаної з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій.
З цією метою ОСОБА_4 , перебуваючи на території с. Петропавлівка Куп'янського району Харківської області, в період часу з початку липня 2022 року, точніший час в ході досудового розслідування не встановлено, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, реалізуючи свій протиправний кримінально караний умисел, добровільно надав згоду не встановленим представникам окупаційної адміністрації рф на призначення на посаду, пов'язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території с. Петропавлівка Куп'янського району Харківської області.
В подальшому, ОСОБА_4 , у вказаний період часу, будучи призначеним представниками країни-агресора до незаконно створеного органу - «в. о. завідувача сектору житлово-комунального господарства Петропавлівської об'єднаної територіальної громади військової цивільної адміністрації Куп'янського району Харківської області» («исполняющим обязанности заведующего сектором ЖКХ Петропавловского территориального отдела ВГА, Купянского района Харьковской области»), займаючи вищезазначену «посаду», виконував організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції, а саме: здійснював прийом документації та кореспонденції незаконному органі влади, організовував роботу із прийому документів для отримання виплат рф місцевому населенню.
Крім того, ОСОБА_4 , діючи добровільно, за дорученням окупаційної влади, здійснював збір інформації та заяв від мешканців АДРЕСА_1 , з приводу вирішення питань організаційного та гуманітарного характеру, надавав обов'язкові для виконання вказівки про проведення ряду ремонтних та підсобних робіт підлеглим працівникам ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , зокрема щодо публічного поширення символіки держави-агресора у публічних місцях - фарбування споруд зупинок громадського транспорту в с. Петропавлівка Куп'янського району Харківської області в кольори державного прапору російської федерації - офіційного державного символу держави-агресора, - три рівновеликі горизонтальні смуги білого, синього та червоного кольорів. Тобто, ОСОБА_4 виконував організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції, обіймаючи посаду у незаконному органі влади, створеному представниками рф на тимчасово окуповані території Куп'янського району Харківської області. Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення не визнав повністю, та пояснив, що 24.02.2024 року йому зателефонували з митного посту «Куп'янськ» Харківської митниці де він на той час працював на посаді головного державного інспектора відділу митного оформлення « ОСОБА_10 », та повідомили, що війська зброєних сил рф перетнули державний кордон України. Його керівник наказав йому знаходитись за містом мешкання до особливого розпорядження. На початку березня 2022 відшукали 6 одиниць української військової техніки з боєкомплектами снарядів а також зброєю про що повідомив голову сільради ОСОБА_11 та дільничого. Разом з ОСОБА_12 вони сховали цю військову техніку в ангарах у селі. Про це також було відомо заступнику сільради ОСОБА_13 . В селі ОСОБА_14 російських військ не було. На відстані, приболизно, 5 км. від села на дорогах були встановлені російські блок-пости. Йому було відомо, що росіяни не пропускають через блокпости держслужбовців та затримують їх у разі виявлення та направляють на фільтрацію до ОСОБА_15 , а тому він не бажав виїджати з села. Голова сільради ОСОБА_16 відмовилася після окупації виконувати обов'язки голови. Приблизно на початку квітня 2022 року до нього звернувся ОСОБА_13 , який на той час займав посаду голови ІНФОРМАЦІЯ_2 , на яку він був призначений окупаційною владою рф, з питанням, щодо його призначсення ним та працевлаштування на посаду керівника в сільраді по ЖКХ , але він відмовився, сказав, що не хоче займати ніяких керівних посад. ОСОБА_13 запропонував йому поміркувати над його пропозицією зайняти цю посаду. У квітні 2022 року до його будинку під'їхала вантажівка та ОСОБА_17 з ОСОБА_13 . В бесіді з ним ОСОБА_13 сказав йому, щоб він роздав людям як гуманітарну допомогу цукор, гречку та муку. Він залишив мішки з продуктами біля його дому. Це були продукти з вагонів, які до почутку вторгденя йшли в росію та Узбекистан з України. На протязі дня він роздавав громадянам в селі ці продукти як гуманітарну допомогу. На початку липня 2022 року до нього знову додому приїхав ОСОБА_13 разом з двома озброєними військовими з рф та сказав, що по селу потрібно щось робити та повторно запропонував очолити відділ ЖКХ Петропавлівської громади, ставши його керівником, на що він знову відмовився. Сказав, що косити траву в селі буде, але займати якісь посади, ні. Тоді ОСОБА_13 сказав, щоб він просто виходив на роботи косити траву, тому що має газонокосарку і якщо він знову буде відмовлятися, то повідомить росіянам, що він ховав українську військову техніку і того відправлять на підвал. Після цього, він з липня став виходити на роботу до сільради. Роботу виконував разом з іншими чоловіками та не ким з них не керував. Розпорядження, щодо виконання робіт він разом з іншими отримував від ОСОБА_13 та будь-яких вказівок сам ніколи нікому не давав. Будь-якої зарплатні він не отримував. 15.07.2022, він прийшов до сільради, ОСОБА_13 запропнував йому посаду, на що він відмовився, з військовими рф не спілкувався, зарплатню в рублях не отримував. ОСОБА_13 показав відомості щодо перерахування йому зарплатні, він її отримувати відмовився. Одного разу ОСОБА_13 надав йому на підпис пусті аркуші, на яких він поставив свої підписи, гадаючи, що можливо розписується за виконанні роботи. Ніяких заяв на прийняття на роботу не писав. Підписував не документ, а чистий лист на стадіоні, коли косили траву, приїхав ОСОБА_13 , надав чистий листок, який він підписав. Він не знав, що потім могли на них надрукувати. Будь-якого приміщення в сільраді він не займав і йому взагалі не було відомо про те, що він обіймає якусь посаду і будь-яких посадових обов'язків йому не доводилось. В окупації він залишився тому, що на початку війни керівництво митниці наказала знаходиться дома, а потім він не мав змоги виїхати, тому що його не пропускали на блокпостах. На виконання робіт по покосу трави та фарбування бордюрів і зупинок, він погодився через погрози ОСОБА_13 , що його посадять до «ями». Російські війська до с. Петропавлівки ніколи не заходили до деокупації.
Незважаючи на повне невизнання своєї вини обвинуваченим у вчиненні інкримінованого йому злочину, його винуватість у повному обсязі пред'явленого обвинувачення підтвердилась також наступними доказами, дослідженими судом у судовому засіданні, а саме:
- показаннями свідка ОСОБА_9 , допитаного у судовому засіданні, який пояснив, що все своє життя мешкає за адресою: АДРЕСА_1 . На початку війни офіційно працював підсобним робітником у Петропавлівській сільській раді. Головою територіальної громади була ОСОБА_18 . Коли до села зайшли російські військові, в них в селі почали робити спеціальні організації для благоустрою села. ОСОБА_13 був керівником сільської ради під час окупації, до цього часу він там не працював. Наскільки йому відомо ОСОБА_19 на той час також робив кимось по екології, але він йому як робітник не підпорядковувався та ОСОБА_19 йому ніяких вказівок не давав, щодо роботи. Йому взагалі не відомо були у ОСОБА_19 в підпорядкуванні якісь робітники чи ні. ОСОБА_19 разом з ним косив бур'яни та красив автобусну зупинку та взагалі виконував такі саме підсобні роботи. Всі вказівки, що стосувались виконання робіт, він отримував від ОСОБА_13 та ОСОБА_12 . До окупації він не був знайомий з ОСОБА_19 , декілька разів бачив в селі, так як він був його односільчанином. Де ОСОБА_19 працював до війни він не знає. ОСОБА_12 був його однокласником до 3-го класу, де зараз знаходиться ОСОБА_12 йому не відомо. Чи приймав ОСОБА_19 документи від громадян на отримання гуманітарної допомоги він не знає. Заробітну плату видавав ОСОБА_13 , журнали/газети від агресора знаходились на столі в приміщенні укрпошти, хто їх там залишав йому не відомо. Він не бачив будь-якого робочого міста в адміністративних будівлях, яке належало ОСОБА_19 і лише бачив кабінет з прізвищем на таблички ОСОБА_13 .
- показаннями свідка ОСОБА_20 , допитаної у судовому засіданні, яка пояснила, що з 23.09.2013 року працювала на посаді головного державного інспектора ВМО «Сортувальний» митного поста « ОСОБА_15 ». З моменту початку війни, знаходилась на території м. Куп'янська, за місцем своєї реєстрації: АДРЕСА_2 . З ОСОБА_4 вони знайомі, тому як працювали на митниці. З чуток їй було відомо, що ОСОБА_4 під час окупації займався гуманітарною допомогою від окупантів, але особисто вона цього не бачила. Чим займався ОСОБА_4 під час окупації ще, вона не знає. На момент окупації вона не працювала, заробітну плату отримувала від своєї роботи на якій була у мирний час, гуманітарну допомогу під час окупації вона не отримувала. На початку окупації була створена група в якій було перераховано всіх чоловіків з їх роботи, цим займався ОСОБА_21 .
- показаннями свідка ОСОБА_22 , допитаної у судовому засіданні, яка пояснила, що з 2010 року вона була обрана головою Петропавлівської селищної ради Куп'янського району Харківської області та працювала на цій посаді до 24.06.2022 року. Фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 . Після початку війни Петропавлівська селищна рада працювала в звичайному режимі та забезпечувала місцеве населення (близько 5000 осіб) всіма необхідними послугами. Заступником голови Петропавлівської селищної ради з 2019 року було призначено ОСОБА_13 . Під час окупації стала помічати, що ОСОБА_23 почав схилятись на співпрацю з окупаційною владою. У подальшому він відкрито почав співпрацювати з окупаційними військами рф. Починаючи з червня 2022 року він почав розвозити російську гуманітарну допомогу населенню с. Петропавлівка та агітувати місцеве населення за росію. В свою чергу вона починаючи з перших днів окупації не зупиняла здійснювати допомогу населення та надання послуг від Петропавлівської селищної ради. Їй стало відомо, що ОСОБА_13 неодноразово зустрічався з представниками окупаційної влади та наполягав на її усуненні від влади у ІНФОРМАЦІЯ_3 . На початку липня 2022 року до неї додому приїхали військові рф та провели обшук, на той час вона була на виїзді у зв'язку з поривом водопостачання на території Петропавлівської громади. По прибуттю додому, від сусідів, вона дізналась, що військові рф забрали її чоловіка до ОСОБА_15 . По прибуттю до комендатури її одразу завели до підвалу та помістили у камеру. Пізніше дізналася, що чоловіка одразу відпустили. У комендатурї її протримали чотири дні. Їй пропонували співпрацювати з окупаційною владою, на що вона відмовилась. Після повернення, дізналась, що Петропавлівською селищною радою почав керувати ОСОБА_23 . Всі працівники Петропавліської селищної ради, окрім двох осіб відмовились від співпраці з окупантами та разом з нею більше не виходили на роботу. ОСОБА_23 переніс Петропавлівську селищну раду до колишньої будівлі Укрпошти. З часом, вона дізналась, що ОСОБА_23 призначив своїм заступником ОСОБА_24 .
ОСОБА_4 вона знає з дитинства, до війни він працював на митниці. З ОСОБА_19 під час окупації бачились майже кожного дня, з ним та зі своїм чоловіком ховали техніку, щоб вона не дісталась агресору. Їй особисто не відомо та ніхто не розповідав чи обіймав ОСОБА_19 якісь посади під час окупації. У всіх була можливість відмовитись виконувати доручення від агресорів. На території с. Петропавлівка техніки агресора не було, коли вони зайшли до села, то почали перефарбовувати зупинки у «триколор». Вона особисто бачила, як ОСОБА_4 особисто фарбував зупинки громадського транспорту у російськи триколори, на зупинці ОСОБА_25 . Також бачила, як ОСОБА_4 здійснював видачу російської гуманітарної допомоги прямо з власного подвір'я за адресою: АДРЕСА_1 хтось давав вказівку ОСОБА_19 на роздачу гуманітарної допомоги вона не бачила. Українську гуманітарну допомогу ОСОБА_19 не роздавав. Їй було відомо, що гуманітарну допомогу йому додому привозив ОСОБА_13 . Щоб ОСОБА_19 комусь видавав якісь вказівки чи приймав якісь документи вона не бачила, їй не відомо чому ОСОБА_19 не виїхав з села, на той час він мешкав зі своєю цивільною дружиною. Чому ОСОБА_19 пішов на співпрацю з агресором їй не відомо. Хто не пішов на співпрацю з агресором, вони отримували заробітну плату від України. Після відсторонення її від посади, вона постійно знаходилась вдома та займалась власними справами. 22 вересня 2022 року виїхала до м. Харкова де і знаходилась до звільнення Петропавлівської сільської ради.
- показаннями свідка ОСОБА_8 , допитаного у судовому засіданні, який пояснив, що все своє життя мешкає за адресою: АДРЕСА_3 . До початку війни офіційно працював електриком у Петропавлівській селищній раді. Головою Петропавлівської сільської ради була ОСОБА_18 . Після початку війни він також працював електриком. В червні 2022 року голова Петропавлівської сільської ради ОСОБА_18 відпустила його у відпустку за його проханням. В середині липня 2022 року до нього приїхав заступник голови Петропавлівської сільської ради ОСОБА_13 та викликав його на роботу для заміни насосу на водяній скважені, яка запитувала водою все село. Через декілька днів до нього знову приїхав ОСОБА_13 та наказав йому виходити на роботу, хоча у нього ще була відпустка. Через це у них виникла з ним суперечка, в ході якої він пригрозив, що у разі не виходу на роботу за його сином приїдуть військові рф та заберуть його. Після цього він вимушений був вийти на роботу. Після виходу на роботу він дізнався, що окупаційною владою ОСОБА_13 було призначено в.о. голови Петропавлівської сільської ради. Наскільки йому було відомо ОСОБА_13 призначив ОСОБА_26 - в.о. начальника сектору адміністративно-господарського забезпечення. З липня 2022 року він вийшов на роботу до ІНФОРМАЦІЯ_4 місце розташовувалось у приміщенні пожарної частини с. Петропавлівки. Його безпосереднім керівником був ОСОБА_12 . Заробітну плату він отримував від ОСОБА_13 купюрами рф. Фактично, він отримав заробітну плату лише один раз наприкінці серпня 2022 року. З ОСОБА_19 був знайомий, з ним були лише службові стосунки, наскільки йому відомо він усе життя мешкав у с. Петропавлівка, але він мало з ним спілкувався, чув, що до війни він працював на митниці. В кінці серпня 2022 року він побачив, що ОСОБА_4 працює, яку саме посаду займав ОСОБА_4 йому не відомо. Під час окупації він бачив, що ОСОБА_19 обрізав дерева, фарбував все, білив. Хто саме йому ці вказівки давав йому не відомо. Він не бачив, щоб ОСОБА_4 видавав гуманітарну допомогу. ОСОБА_27 допомогу від ОСОБА_19 він не отримував. Він бачив, що ОСОБА_4 був присутнім при фарбуванні зупинки в триколор. Він також жодного разу не бачив ОСОБА_19 в адміністративних приміщення де були робочі місця ОСОБА_13 та його зама ОСОБА_12 і ще декількох дівчат. Також він ні разу не бачив, щоб ОСОБА_19 віддавав комусь розпорядження або розпоряджався якимось майном.
- показаннями свідка ОСОБА_28 , допитаного у судовому засіданні, який пояснив, що з 2020 року працював на посаді головного державного інспектора ВМО «Сортувальний» митного поста « ОСОБА_15 ». З моменту початку війни, знаходився на території м. Куп'янська, за місцем свого проживання. Увесь час окупації займався ремонтом автомобілів місцевих мешканців м. Куп'янська, так як мав таке хобі та потрібно було виживати. Ремонтом автомобілів займався разом з братом ОСОБА_29 за адресою його постійного місця проживання АДРЕСА_4 . Сусідом брата являється його колега ОСОБА_4 . З ОСОБА_19 вони знайомі, тому як працювали на митниці. В середині серпня 2022 року до його брата звернувся ОСОБА_4 та повідомив, що окупаційною владою організовується новостворена митниця, та просив цю інформацію, щоб брат передав йому. Коли він приїхав до брата, до них знову завітав ОСОБА_4 та запропонував йому взяти участь у створенні та роботі новоствореної окупаційної митниці. ОСОБА_4 розказав куди треба звернутися в м. Куп'янську з цього приводу, але йому було відмовлено, з приводу того, що він перебував під слідством. Більше він нікуди не ходив, і його нікуди не викликали. Зі слів брата він чув, що ОСОБА_4 працював у новоствореній окупаційною владою Петропавлівській сільській раді, яку він займав посаду йому не відомо, займався господарчими роботами, що він співпрацював з агресорами йому не відомо. Також зі слів брата йому було відомо, що ОСОБА_4 завідував видачою російської гуманітарної допомоги.
- показаннями свідка ОСОБА_7 , допитаного у судовому засіданні, який пояснив, що з 1990 року мешкає за адресою: АДРЕСА_5 . До початку війни неофіційно працював збірником меблі у магазині «Світ Меблі». У зв'язку із скрутним становищем та відсутністю можливості прогодувати родину був вимушений почати пошук роботи в с. Петропавлівка. В середині червня 2022 року звернувся до Петропавлівської сільської ради з метою отримання хоча б якоїсь роботи. Самопроголошеним головою Петропавліської сільської ради був ОСОБА_13 . Після виходу на роботу він дізнався, що окупаційною владою ОСОБА_13 було призначено в.о. голови ІНФОРМАЦІЯ_5 . Наскільки йому було відомо ОСОБА_13 призначив ОСОБА_12 - в.о. начальника сектору адміністративно-господарського забезпечення. З липня 2022 року він вийшов на роботу до ІНФОРМАЦІЯ_4 місце розташовувалось у приміщенні пожарної частини с. Петропавлівки. Його безпосереднім керівником був ОСОБА_12 . Заробітну плату він отримував від ОСОБА_23 купюрами рф. Фактично, він отримав заробітну плату лише один раз наприкінці серпня 2022 року. З ОСОБА_4 був знайомий, з ним були лише службові стосунки, наскільки йому відомо він усе життя мешкав у с. Петропавлівка, але він мало з ним спілкувався, чув, що до війни він працював на митниці. В кінці серпня 2022 року він побачив, що ОСОБА_19 працює, яку саме посаду займав ОСОБА_4 йому не відомо. Він чув, що коли ОСОБА_13 обговорював, кого на які посади призначити, то ОСОБА_19 планували призначити на посаду начальника ЖКХ, але йому не відомо, чи був ОСОБА_19 на цю посаду призначений. ОСОБА_19 будь-яких вказівок на виконання робіт не давав та працював разом з ними.
- показаннями свідка ОСОБА_30 , допитаної у судовому засіданні, яка пояснила, що з 14.08.2000 року поступила на роботу до ІНФОРМАЦІЯ_6 на посаду головний державний інспектор 08.11.2021 була звільнена з відділу митного оформлення « ОСОБА_31 » митного поста « ОСОБА_15 » у зв'язку з не проходженням тестування. З моменту звільнення з митних органів офіційно не працювала. У зв'язку із скрутним фінансовим становищем вона почала шукати роботу на території м. Куп'янська. На початку серпня 2022 року до неї звернувся колишній колега ОСОБА_32 , та порадив разом з ним з'їздити до Печеніжського ОСОБА_33 щодо майбутнього працевлаштування. Він повідомив, що від ОСОБА_19 , дізнався, що окупаційною владою планується створення митниці. Необхідно було скласти резюме та подати список необхідних документів для працевлаштування. Після складання резюме вони поїхали здавати документи, але їй так ніхто і не зателефонував. З ОСОБА_19 вони знайомі, тому як працювали на митниці. З чуток їй було відомо, що ОСОБА_19 під час окупації займався гуманітарною допомогою від окупантів, але особисто вона цього не бачила. Чим займався ОСОБА_19 під час окупації вона не знає.
Всі свідки, які були допитані в судовому засіданні, повідомили, що їм не було відомо про те, що ОСОБА_4 був змушений зайняти керівну посаду в окупаційній владі села Петропавлівка під будь-яким фізичним або психічним тиском з боку будь-кого.
- витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 62022170020000918 від 25.10.2022, відповідно до якого внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення за ч.5 ст.111-1 КК України відносно головного державного інспектора відділу митного оформлення «Сортувальний» митного поста «Куп'янськ» Харківської митниці ОСОБА_4 (а.с.192 т.1);
- постановою про виділення матеріалів досудового розслідування від 25.10.2022 відповідно до якої із матеріалів досудового розслідування кримінального провадження №62022170020000588 від 16.08.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.111 КК України було виділено кримінальне провадження стосовно ОСОБА_4 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.111-1 КК України (а.с.193-196, т.1);
- витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 62022170020000588 від 16.08.2022, відповідно до якого внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення за ч.2 ст.111 КК України відносно деяких працівників Харківської митниці Державної митної служби України, які з початку збройної агресії рф проти України, тобто з 24.02.2022 надають допомогу представникам рф у проведенні підривної діяльності проти України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України, в умовах воєнного стану (а.с.199 т.1);
- рапортом оперуповноваженого відділу ТУ ДБР, розташованого у м. Полтава ОСОБА_34 № 714 вн/15-08-2 від 15.08.2022 щодо можливого надання іноземній державі допомоги в проведенні підривної діяльності працівниками Харківської митниці (а.с.200 т.1);
-копією доручення про проведення слідчих (розшукових) дій у кримінальному провадженні № 62022170020000588 від 16.08.2022 за ч.2 ст.111 КК України (в порядку ст.40 КПК України) №588/вн-02-2 від 18.08.2022 (а.с.206-207, т.1);
- рапортом ст. оперуповноваженого в ОВС відділу ТУ ДБР, розташованого у м. Полтава Олексія Зенницького № 775ви/15-03-2 від 26.08.2022 з інформацією щодо особи ОСОБА_4 (а.с.209-215 т.1);
- рапортом слідчого ТУ ДБР ОСОБА_35 про внесення відомостей до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.111-1 КК Українине відносно ОСОБА_4 по кримінальному провадженню № 62022170020000868 від 13.10.2022(а.с.216 т.1);
- витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 62022170020000588 від 16.08.2022 (об'єднане кримінальне провадження) (а.с.222-223 т.1);
- рапортом ст. оперуповноваженого в ОВС відділу ТУ ДБР, розташованого у м. Полтава від 13.10.2022 про затримання ОСОБА_4 13.10.2022 о 16-30 год., ( а.с.224, т.1);
- протоколом затримання від 13.10.2022 ОСОБА_4 в якості підозрюваного у вчиненні злочину, під час якого вилучено: паспорт, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, тимчасове посвідчення № НОМЕР_1 , посвідчення водія, довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру, військовий квиток, мобільний телефон «ZTE Blade A7s», (а.с.225-229, т.1);
- micro-SD із записом затримання ОСОБА_4 , (а.с.230, т.1);
- копією (далі російською) «Распоряжения Петропавловского териториального отдела Военно-гражданской администрации Купянского района Харьковской области » №3 от 22.07.2022 за підписом (далі російською) «И.о. Петропавловского териториального отдела Военно-гражданской администрации Купянского района Харьковской области ОСОБА_23 » о создании рабочей группы, в склад якої включено (далі російською )« и.о. заведующего сектором ЖКХ ОСОБА_4 », про свідчить його підпис в графі (далі російською) «Ознакомлен» (а.с.231-232, т.1);
- копією «Трудового договора», б/н, б/д з ОСОБА_4 про прийняття на роботу на посаду « и.о. заведующего сектором ЖКХ Петропавловского территориального отдела ВГА» ( а.с.233-236, т.1);
- витягом з наказу від 30.06.2021 № 10-о, про призначення ОСОБА_4 на посаду головного державного інспектора відділу митного оформлення «Сортувальний» митного поста «Куп'янськ», з біографічною довідкою та випискою про трудову діяльність (а.с.237-239, т.1);
- листом про надання інформації № 7.4-1/-25/8.14/1432 від 02.12.2022 Харківської митниці про те, що службова перевірка щодо ОСОБА_4 не проводилась, щодо останнього вирішується питання порушення дисциплінарного провадження, (а.с.240. т.1);
- дорученням про проведення слідчих (розшукових) дій у кримінальному провадженні № 918/вн-02-2 від 22.11.2022 про встановлення наявності у ОСОБА_4 нерухомого майна, цінних паперів, банківських рахунків, тощо та проведення огляду мобільних телефонів і флеш-носіїв, вилучених у обвинуваченого, (а.с.241-242, а.с.1);
- інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта: у зазначених реєстрах відомості на особу РНОКПП НОМЕР_2 : житловий будинок за адресою - АДРЕСА_1 ,
- відповіддю на запит ГСЦ РСЦ МВС в Харківській області: інформація щодо реєстрації транспорту на ОСОБА_4 , зареєстровано УАЗ 452А 2445 (1976), (а.с.245, т.1)
- ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 29.11.2022 про накладення арешту на майно ОСОБА_4 : автомобіль УАЗ 452А 2445 (1976), 2/6 частки житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , (а.с.246-247, т.1)
- заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, (а.с.248-249, т.1)
- протоколом огляду від 26.11.2022 мобільного телефону «ZTE Blade A7s», з фототаблицею до нього (а.с.250-253, т.1)
- рапортом ст. оперуповноваженого в ОВС відділу ТУ ДБР, розташованого у м. Полтаваі, ОСОБА_36 про вилучення документів в ході проведеного обшуку в приміщенні Куп'янської окружної прокуратури Харківської області під час розслідування кримінального провадження, внесеного в ЄРДР за № 620221700200001246 за правовою кваліфікацією- ч.2 ст.111 КК України, які мають значення у кримінальному провадженні № 62022170020000918 від 25.10.2022; (а.с.20, т.2)
- ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 08.12.2022 про надання тимчасового доступу до документів (що стали підставою проведення обшуку 30.11.2022 у приміщенні Куп'янської окружної прокуратури); (а.с.21-22, т.2)
- протоколом тимчасового доступу до речей і документів та додатком до протоколу (опис речей і документів, які були вилучені) від 08.12.2022; (а.с.23-25, т.2)
- копіями матеріалів кримінального провадження № 62022170020000146 від 14.03.2022; (а.с.26-27, т.2)
- копією клопотання про проведення обшуку від 28.11.2022 у кримінальному провадженні № 62022170020000146 від 14.03.2022; (а.с.32-35, т.2)
- копією ухвали Ленінського районного суду м. Харкова від 28.11.2022 у кримінальному провадженні № 62022170020000146 від 14.03.2022 про надання дозволу на проведення обшуку у приміщенні Куп'янської окружної прокуратури; (а.с.36-38, т.2)
- копією протоколу обшуку від 30.11.2022 у кримінальному провадженні №62022170020000146 від 14.03.2022 у приміщенні Куп'янської окружної прокуратури; (а.с.39-44, т.2)
- копією протоколу огляду речових доказів 30.11.2022 - 02.12.2022 у кримінальному провадженні № 62022170020000146 від 14.03.2022 («Распоряжение ВГА Купянского района Харьковской области № 3 от 22.07.2022» та «Трудовой договор» б/н, б/д з ОСОБА_4 про прийняття на роботу на посаду «и.о. заведующего сектором ЖКХ Петропавловского территориального отдела ВГА» - арк. протоколу огляду - 130); (а.с.45-46, т.2)
-копією постанови від 02.12.2022 у кримінальному провадженні
№ 62022170020000146 від 14.03.2022 про визнання речовим доказом та долучення до матеріалів кримінального провадження («Распоряжение ВГА Купянского района Харьковской области №3 от 22.07.2022» та «Трудовой договор» б/н, б/д з ОСОБА_4 про прийняття на роботу на посаду «и.о. заведующего сектором ЖКХ Петропавловского территориального отдела ВГА» - п.п. 1605, 1606, арк. постанови - 139); (а.с.47-48, т.2)
- копією ухвали Ленінського районного суду м. Харкова від 06.12.2022 у кримінальному провадженні № 62022170020000146 від 14.03.2022 про накладення арешту на тимчасово вилучене в ході обшуку 30.11.2022 у приміщенні Куп'янської окружної прокуратури майно, у т.ч. «Распоряжение ВГА Купянского района Харьковской области №3 от 22.07.2022» та «Трудовой договор» б/н, б/д з ОСОБА_4 про прийняття на роботу на посаду «и.о. заведующего сектором ЖКХ Петропавловского территориального отдела ВГА» (п.п. 1605, 1606, останній аркуш ухвали); (а.с.52-57, т.2)
- оригіналом «Трудового договора» б/н, б/д з ОСОБА_4 про прийняття на роботу на посаду «и.о. заведующего сектором ЖКХ Петропавловского территориального отдела ВГА», де стоїть його підпис; (а.с.58-61, т.2)
- оригіналом «Распоряжения ВГА Купянского района Харьковской области №3 от 22.07.2022 о создании рабочей группы», до складу якої включено «и.о. заведующего сектором ЖКХ» ОСОБА_4 , на звороті «Ознакомлены», де серед інших ОСОБА_4 та стоїть його підпис; (а.с.62, т.2)
- постановою про відбір зразків підпису та почерку для порівняльного дослідження від 02.12.2022; (а.с.63-64, т.2)
- протокол відібрання зразків для експертизи від 05.12.2022; (а.с.65-75, т.2)
- запитом в.о. начальнику Харківської митниці щодо надання документів, складених ОСОБА_4 ; (а.с.76, т.2)
- документами, необхідними для проведення почеркознавчої експертизи та супровідний лист на них № 7.14-1/25/8.14/4193 від 07.12.2022; (а.с.77-82, т.2)
- висновком почеркознавчої експертизи № СЕ-19/121-22/16883-ПЧ від 13.12.2022 згідно якого підпис від імені ОСОБА_4 « ІНФОРМАЦІЯ_7 22.02.2022 № 3, виконаний ОСОБА_4 . Два підписи від імені ОСОБА_4 на 4 аркуші в « Трудовом договоре № ____ «___»____2022 г. Купянска » с ОСОБА_4 виконані ОСОБА_4 . (а.с.85-91, т.2)
- протоколом огляду від 16.12.2022 «Распоряжения ВГА Купянского района Харьковской области №3 от 22.07.2022 о создании рабочей группы» та «Трудового договора» з ОСОБА_4 з фототаблицею; (а.с.93-96, т.2)
Позицію обвинуваченого щодо невизнання своєї вини у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення суд розцінює, як обраний ним спосіб захисту від пред'явленого обвинувачення.
Аналізуючи зібрані у кримінальному провадженні та досліджені під час судового розгляду докази в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на неупередженому, повному та всебічному дослідженні усіх обставин кримінального правопорушення, керуючись законом та оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд визнає їх належними та допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, логічно пов'язані з тими обставинами, що підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні та становлять предмет доказування, передбачені як джерела доказування у КПК України, зібрані у відповідності з чинним кримінальним процесуальним законодавством.
Недопустимості доказів згідно вимог ст.ст. 87-89 КПК України судом не встановлено, оскільки всі докази встановлені, зібрані та досліджені органом досудового розслідування, а згодом судом, відповідно до вимог кримінального процесуального законодавства України. Порушень прав та свобод людини, визначених ст. 87 КПК України, судом також не встановлено. Досліджені в судовому засіданні докази узгоджуються між собою та не викликають сумнівів у суду. Порушень вимог КПК України, спроможних спростувати висновки суду при розгляді справи, не встановлено.
Підстави ставити під сумнів вказані вище документи, усі інші докази, досліджені судом, відсутні, оскільки усі вони взаємоузгоджені, належні, допустимі, достовірні та не викликають сумнівів у суду.
Обвинувальний вирок може бути ухвалений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин учинений і обвинувачений винний у вчиненні цього злочину.
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винуватою за пред'явленим обвинуваченням.
Тобто, дотримуючись засад змагальності, та виконуючи свій професійний обов'язок, передбачений статтею 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред'явлено обвинувачення.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що суди при оцінці доказів керуються критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення у справах «Нечипорук і Йонкало проти України», «Яременко проти України», «Кобець проти України», «Ірландія проти Сполученого Королівства» та ін.).
Дослідивши у змагальній процедурі й зіставивши зазначені докази, оцінивши їх в аспекті ст. 94 КПК з точки зору належності, допустимості й достовірності, а також з'ясувавши передбачені ст. 91 вказаного Кодексу обставини, що належать до предмета доказування, суд вважає, що ці докази в їх сукупності та взаємозв'язку доводять факт вчинення обвинуваченим кримінально-караного діяння, передбаченого ч. 5 ст.111-1 КК України і вони, в їх сукупності та взаємозв'язку, є достатніми для ухвалення обвинувального вироку стосовно ОСОБА_4 .
Суд, розглядаючи кримінальне провадження відповідно до вимог ст.337 КПК України, в межах висунутого обвинувачення, вважає вину ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення встановленою та доведеною у повному обсязі, та кваліфікує його дії за ч.5 ст.111-1 КК України, як колабораційна діяльність - добровільне зайняття громадянином України посади, пов'язаної з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора .
Так, об'єктом кримінальних правопорушень, передбачених ст. 111-1 КК України, є основи національної безпеки України.
Суб'єктивна сторона кримінальних правопорушень характеризується прямим або непрямим умислом.
У ряді складів кримінальних правопорушень за ч. 2, 5, 7 ст. 111-1 КК України важливе значення має добровільність (якщо особа здійснювала відповідні дії не добровільно, а під примусом (байдуже яким), склад правопорушення відсутній).
За частиною 5 ст. 111-1 КК України передбачена відповідальність за дії у формі: добровільного зайняття громадянином України посади, пов'язаної з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора, добровільного обрання до таких незаконних органів; участі в організації та проведенні незаконних виборів та/або референдумів на тимчасово окупованій території; публічних закликів до проведення таких незаконних виборів та/або референдумів на тимчасово окупованій території.
Щодо першого складу (добровільне зайняття посади), то йдеться про керівну посаду - пов'язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій. Вказане кримінальне правопорушення може бути вчинено лише шляхом дії. У складах правопорушень за ч. 5 ст. 111-1 (крім публічних закликів до проведення незаконних виборів і референдумів на тимчасово окупованій території) важливим для кваліфікації є місце його вчинення- на тимчасово окупованій території України. Законодавець у ч. 5 встановлює ознаку добровільності як до дій щодо зайняття посади, так і щодо обрання до певних органів влади окупанта.
Суб'єктом злочину, пов'язаного з колабораційною діяльністю, є лише громадянин України. Колабораційна діяльність вчиняється виключно на користь держави-агресора.
Державою-агресором за загальним визначенням є країна, яка першою застосовує збройну силу проти іншої країни, тобто тим самим вчиняє агресію. Державою-агресором може бути визнана не лише одна країна, а група країн, в т.ч. пов'язаних між собою угодами про військову допомогу.
При кваліфікації злочинів за ст. 111-1 КК України державою-агресором наразі вважається російська федерація. При цьому враховуються, зокрема, постанова Верховної Ради України від 27.01.2015 № 129-VIII, Указ Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затверджений Законом України № 2102-IX від 24.02.2022.
Загалом, колабораційна діяльність, як і державна зрада, вчиняється на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України.
Під організаційно-розпорядчими функціями розуміється здійснення керівництва галуззю промисловості, трудовим колективом, ділянкою роботи, виробничою діяльністю окремих працівників на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності. Такі функції виконують, зокрема, керівники міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, державних, колективних чи приватних підприємств, установ і організацій, їхні заступники, керівники структурних підрозділів (начальники цехів, завідуючі відділами, лабораторіями, кафедрами), їхні заступники, особи, які керують ділянками робіт (майстри, виконроби, бригадири тощо).
Під добровільним заняттям посади слід розуміти зайняття громадянином України посади у відповідних незаконно створених органах влади з власної волі та за відсутності фізичного чи психічного примусу, крайньої необхідності.
Добровільне зайняття посади є результатом вільного волевиявлення особи, з урахуванням супутніх обставин.
Під час дослідження доказів у даному кримінальному провадженні даних про те, що ОСОБА_4 під тиском погодився зайняти посаду, пов'язану з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, суду надано не було, жоден з допитаних свідків не повідомив про зазначені обставини.
Будь-яких доказів на підтвердження даних доводів стороною захисту надано не було.
Із досліджених судом матеріалів, не було встановлено жодних обставин, які б ставили під сумнів добровільність зайняття ОСОБА_4 вищевказаної посади. Навпаки, дослідженими судом доказами, які містять зафіксовані у них відомості, а саме: оригінал «Распоряжения ВГА Купянского района Харьковской области №3 от 22.07.2022 о создании рабочей группы», до складу якої включено «и.о. заведующего сектором ЖКХ» ОСОБА_4 , на звороті «Ознакомлены», де серед інших ОСОБА_4 та стоїть його підпис, а також оригіналом «Трудового договора» б/н, б/д з ОСОБА_4 про прийняття на роботу на посаду «и.о. заведующего сектором ЖКХ Петропавловского территориального отдела ВГА», де стоїть його підпис, показаннями допитаних судом свідків: ОСОБА_9 , ОСОБА_20 , ОСОБА_22 , ОСОБА_8 , ОСОБА_28 , ОСОБА_7 , ОСОБА_30 про те, що їм не відомо, що ОСОБА_4 примушувався незаконною окупаційною владою або військовослужбовцями рф до заяняттся керівної посади , які є послідовними та узгоджуються між собою, підтверджується саме добровільне, з власної волі та за відсутності фізичного чи психічного примусу, крайньої необхідності, зайняття ОСОБА_4 посади «и.о. заведующего сектором ЖКХ Петропавловского территориального отдела ВГА».
Таким чином, розглянувши кримінальне провадження з дотриманням положень ч.1 ст.337 КПК України, в межах висунутого обвинувачення, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ, наданий стороною обвинувачення, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, вважає зазначені докази належними, допустимими, достовірними та в сукупності достатніми для прийняття рішення про винуватість обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні ним інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст.111-1 КК України, поза розумним сумнівом.
Відтак, виходячи з зазначеного, судом достовірно встановлено, що ОСОБА_4 добровільно, будучи громадянином України, зайняв посаду «и.о. заведующего сектором ЖКХ Петропавловского территориального отдела ВГА», пов'язану з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 111-1 КК України.
Суд враховує, що практика Європейського суду з прав людини вказує на необхідність оцінювати докази, керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (Рішення ЄСПЛ від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» п. 43). Також має братися до уваги якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність (Рішення ЄСПЛ від 11.07.2013 у справі «Веренцов проти України» - п.86). Вищевказані показання свідків та письмові докази узгоджуються між собою, не містять суперечностей, які б могли поставити під сумнів їх правдивість та достовірність.
Посилання сторони захисту про ухвалення виправдовувального вироку відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , суд не приймає до уваги, оскільки досліджені докази під час судового розгляду, як кожний окремо, так і у сукупності свідчать про доведення стороною обвинувачення, наявності в діянні ОСОБА_4 , складу злочину передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України.
Водночас, наведені захистом твердження не обгрунтовані жодним доказом. У цій справі захисником обвинуваченого не було наведено будь-яких переконливих аргументів чи доказів, які б свідчили, що висунуте щодо нього обвинувачення було необґрунтованим.
У відповідності до положень ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно ст. 50 цього ж Кодексу покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.
Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24.10.2003 року виходячи з того, що встановлення пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин має значення для правильного його призначення, судам необхідно всебічно досліджувати матеріали справи щодо наявності таких обставин і наводити у вироку мотиви прийнятого рішення. При цьому таке рішення має бути повністю самостійним і не ставить у залежність від наведених в обвинувальному висновку обставин, які пом'якшують чи обтяжують покарання. Суди, зокрема, можуть не визнати окремі з них такими, що пом'якшують чи обтяжують покарання, а також визнати такими обставинами ті, які не зазначено в обвинувальному висновку.
Обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого відповідно до ст. 66 КК України, судом не встановлено.
Відповідно до ч. 1 ст.67 КК України обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, суд не вбачає.
Вивченням особи обвинуваченого встановлено, що ОСОБА_4 має повну вищу освіту, на час вчинення злочину працював на посаді головного державного інспектора відділу митного оформлення «Сортувальний» митного поста «Куп'янськ» Харківської митниці, має постійне місце реєстрації та проживання, розлучений, перебуває у цивільному шлюбі, на утриманні неповнолітніх дітей не має, позитивно характеризується за місцем мешкання, неодноразово нагороджувався почесними граматами та дипломами за місцем роботи, вперше притягається до кримінальної відповідальності, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває.
Призначаючи покарання обвинуваченому у відповідності до вимог ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, відомості про обвинуваченого, обставини, що пом'якшують покарання, обставину, що його обтяжує.
Згідно наданої суду органом пробації досудової доповіді, дослідженням інформації, що характеризує особу обвинуваченого за місцем його проживання/перебування, умов його життєдіяльності, відносин у суспільстві, результати оцінки ризику вчинення ним повторного кримінального правопорушення, а також його імовірної небезпеки для суспільства свідчать про можливість виправлення особи без ізоляції від суспільства. На думку органу пробації, зважаючи на виявлені фактори ризику вчинення повторного правопорушення (криміногенні потреби) у випадку прийняття судом рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням, вваажають доцільним, крім обов'язків, передбачених частиною 1 статті 76 КК України, покласти на особу додаткові обов'язки передбачені частиною 3 статті 76 КК України, зокрема: - не виїжджати за межі України без погодження з оргвном пробаці.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд виходить із положень ст.ст. 50, 65 КК України, а саме: принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для подальшого виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень як самим обвинуваченим, так і іншими особами, враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.111-1 КК України, яке згідно з ст. 12 КК України є тяжким злочином, особу обвинуваченого ОСОБА_4 , який раніше не судимий, проте враховуючи також, що обвинувачений вчинив даний злочин умисно, усвідомлюючи свої дії, які полягли у сприянні окупаційної влади держави-агресора, з метою його перевиховання та попередження скоєння злочинів в подальшому, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого неможливе без реального відбування покарання. На переконання суду обвинуваченому доцільно призначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 5 ст. 111-1 КК України, оскільки його виправлення неможливе без ізоляції від суспільства, з призначенням додаткового покарання, визначеного санкцією ч. 5 ст. 111-1 КК України як обов'язкового, у виді позбавлення права обіймати посади в правоохоронних органах, в тому числі Державній митній службі України, а також займати посади пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на підприємствах, установах, організаціях усіх форм власності та з призначенням додаткового покарання, визначеного санкцією ч. 5 ст. 111-1 КК України як альтернативне, у виді конфіскації всього майна, яке є його особистою власністю. Дійшовши висновку про необхідність призначення ОСОБА_4 основного покарання у виді позбавлення волі, з призначенням додаткових покарань, на думку суду, саме таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, що відповідає меті покарання.
Крім того, згідно з приписами статті 54 КК України, засуджена за тяжкий чи особливо тяжкий злочин особа, яка має військове, спеціальне звання, ранг, чин або кваліфікаційний клас, може бути позбавлена за вироком суду цього звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу.
Це покарання є спеціальним і тому застосовується не до будь-якого суб'єкта злочину, а лише до тих, які на момент постановлення вироку мали військове, спеціальне звання, ранг, чин або кваліфікаційний клас, котрі були присвоєні їм у встановленому законом порядку.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Суд не бере до уваги надану центром пробації досудову доповідь, з підстав, зазначених вище, дійшовши висновку про необхідність призначення обвинуваченому основного покарання у виді позбавлення волі, з призначенням додаткових покарань, зазначених вище, суд не вбачає підстав до застосування положень ст. 75 КК України щодо звільнення від відбування покарання з випробуванням, оскільки, на думку суду, таке покарання не буде достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
З урахуванням характеру і ступеня тяжкості скоєного кримінального правопорушення, даних про особу обвинуваченого ОСОБА_4 , як громадянин України, вчинив тяжкий злочин проти основ національної безпеки України в період встановленого в Україні воєнного стану, обставин кримінального провадження в їх сукупності, суд приходить до висновку про відсутність передбачених законом підстав для застосування до призначеного покарання положень ст. 69 КК України, призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом, оскільки, на думку суду, таке покарання не буде достатнім для виправлення обвинуваченої та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
З цих же підстав, суд дійшов висновку про необхідність призначення обвинуваченому ОСОБА_4 основного покарання у виді позбавлення волі, з призначенням додаткових покарань, зазначених вище, також і додаткового покарання у виді позбавлення спеціального звання радника митної служби ІІІ рангу.
Арешт накладений на майно ОСОБА_4 , з огляду на призначення йому додаткового покарання у виді конфіскації майна, не скасовується.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
Речові докази в даному кримінальному провадженні відсутні.
Відповідно до ст. 124 КПК України процесуальні витрати на залучення експертів у зв'язку з проведенням по справі судової почеркознавчої експертизи Харківським НДЕКЦ МВС України № СЕ-19/121-22/16883-ПЧ від 13.12.2022 в розмірі 3775 грн. 60 коп. необхідно стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь держави.
Керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, -
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.111-1 КК України, та призначити йому покарання у виді 7 (семи) років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах, в тому числі Державній митній службі України, а також займати посади пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на підприємствах, установах, організаціях усіх форм власності на строк 10 (десять) років, з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна.
На підставі ст. 54 КК України позбавити ОСОБА_4 спеціального звання радник митної служби ІІІ рангу.
Строк покарання ОСОБА_4 рахувати з моменту його фактичного затримання, а саме з 13.10.2022 року.
Запобіжний захід стосовно ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили залишити без змін у виді тримання під вартою у ДУ «Харківський слідчий ізолятор», а після вступу вироку в законну силу - скасувати.
Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова від 29 листопада 2022 року, на майно, належне ОСОБА_4 , а саме:
- легковий автомобіль «УАЗ-452А 2445», 1976 року випуску, синього кольору, державний номерний знак НОМЕР_3 , свідоцтво про реєстрацію ТЗ НОМЕР_4 від 23.02.2021;
- 2/6 частки житлового будинку з надвірними будівлями, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2310693663237) - залишити без змін до виконання вироку суду в частині конфіскації майна засудженого.
Стягнути з засудженого ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати, пов'язані з проведенням по справі судової почеркознавчої експертизи Харківським НДЕКЦ МВС України № СЕ-19/121-22/16883-ПЧ від 13.12.2022 в розмірі 3775 грн. 60 коп.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим, який перебуває під вартою, - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.
Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя ОСОБА_1