Справа № 627/671/24
11.07.2024
11.07.2024 рокус-ще Краснокутськ
Суддя Краснокутського районного суду Харківської області Вовк Л. В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, що надійшла із Сектору поліцейської діяльності №1 Богодухівського районного відділу поліції ГУ НП в Харківській області, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Костянтинівка Краснокутського району Харківської області , не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованого по АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ,
у вчиненні адміністративного правопорушення , передбаченого ч.1 ст.130, ч.1 ст.122-2 КУпАП ,
30 травня 2024 року, о 18 год 42 хв, за адресою: Харківська область, Богодухівський район, с .Колонтаїв, вул.Центральна , водій ОСОБА_1 керував автомобілем ВАЗ 21063, реєстраційний номер НОМЕР_2 , у стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння, у встановленому законом порядку, проводився в закладі охорони здоров'я КНП» Краснокутська ЦРЛ» , що підтверджується висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення на стан алкогольного сп'яніння № 34 від 30.05.2024 , чим порушив вимоги п. 2.9 (а) Правил дорожнього руху України.
Також , 30 травня 2024 року, о 18 год 42 хв, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем ВАЗ 21063, реєстраційний номер НОМЕР_2 , по вул. Центральна в с.Колонтаїв Богодухівського району Харківської області, не виконав вимогу поліцейського, подану за допомогою увімкненого проблискового маячка синього і червоного кольору та спеціального звукового сигналу, про зупинку транспортного засобу, чим порушив вимоги п.2.4, 8.9. б ПДР України.
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративного правопорушення , передбаченого ч.1 ст.130 , ст.122-2 КУпАП визнав , щиро розкаявся , пояснивши , що дійсно вживав спиртні напої, керував автомобілем в стані алкогольного сп'яніння , а також не виконав вимогу поліцейського про зупинку транспортного засобу.
Вислухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та оцінивши зібрані докази в їх сукупності, суддя дійшла наступних висновків.
Не дивлячись на повне визнання своєї вини , вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, ч.1 ст.122-2 КУпАП підтверджується наявними в матеріалах справи доказами в їх сукупності, а саме:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 013797 від 30.05.2024, який складено стосовно ОСОБА_2 за ч.1 ст. 130 КУпАП, згідно якого ОСОБА_1 власноручно зазначив , що випив горілку та керував автомобілем;
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 013798 від 30.05.2024, який складено стосовно ОСОБА_2 за ч.1 ст. 122-2 КУпАП, згідно якого ОСОБА_1 власноручно зазначив , що не зупинив автомобіль на вимогу поліцейського ;
- актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, яким підтверджується, що у ОСОБА_2 виявлені ознаки алкогольного сп'яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода , нечітка мова , від проведення огляду на стан сп'яніння за допомогою газоаналізатора Драгер 6810 , ОСОБА_2 відмовився ;
- актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу № 179 від 30.05.2024, згідно якого автомобіль ВАЗ 21063, реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_2 , тимчасово затримано;
- відеозаписом з нагрудної камери поліцейського, на якому 30.05.2024 зафіксовано момент руху транспортного засобу ВАЗ 21063, реєстраційний номер НОМЕР_2 , а також , що водій ОСОБА_1 на вимогу поліцейського , не зупинив транспортний засіб. Окрім того , водій ОСОБА_1 відмовився пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою газоаналізатора Драгер 6810 , а пройшов огляд в медичному закладі КНП « Краснокутська ЦРЛ» , за результатами огляду якого, водій ОСОБА_1 перебував в стані алкогольного сп'яніння з результатом 3,000‰.
Відповідно до вимог ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Вищевказані докази є належними та допустимими доказами по справі про адміністративне правопорушення, на підставі яких суддя встановлює наявність події адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Суддя вважає безпосередньо досліджені докази належними, допустимими, достовірними, і в сукупності достатніми для належної правової оцінки дій особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та визнання її винуватості.
Вимогами ст.68 Конституції України визначено, кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Згідно з пунктом 1.9 ПДР України особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до вимог пункту 2.9 а) ПДР України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Частиною 1 статті 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Згідно з вимогами ст. 266 КУпАП, особи, які керують транспортними засобами, і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та зібрані докази в їх сукупності, суддя вважає, що огляд водія ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння було проведено поліцейським з дотриманням вимог статті 266 КУпАП та положень «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 № 1452/735.
Пунктом 2.4 Правил дорожнього руху визначено, що водій на вимогу працівника поліції України зобов'язаний зупинитися з дотриманням приписів правил дорожнього руху.
Відповідно до підпункту «б» п.8.9. ПДР України , вимога про зупинку транспортного засобу подається працівником міліції за допомогою увімкненого проблискового маячка синього і червоного або лише червоного кольору та (або) спеціального звукового сигналу.
Частиною 1 ст.122 -2 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за невиконання водіями вимог поліцейського про зупинку транспортного засобу.
За результатами проведеного огляду встановлено, що водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, що підтверджується висновком КНП « Краснокутська ЦРЛ» на стан алкогольного сп'яніння та відеозаписом з нагрудної камери поліцейського, що є порушенням вимог пункту 2.9 а) ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а також невиконання водіями вимог поліцейського про зупинку транспортного засобу, що є порушенням вимог п.2.4, 8.9 б) ПДР України України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 122-2 КУпАП
Таким чином, в діях водія ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме: керування транспортним засобом особою, яка перебуває в стані алкогольного сп'яніння, а також склад адміністративного правопорушення, передбачений ч.1 ст.122-2 КУпАП, а саме невиконання водієм вимог поліцейського про зупинку транспортного засобу .
Обставин, що пом'якшують/обтяжують відповідальність ОСОБА_1 , згідно ст.34, 35 КУпАП, суддею не встановлено.
Поряд з цим, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Дотримуючись вимог вищенаведеного закону суд бере до уваги наступну практику Європейського суду з прав людини.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 , яке з урахуванням положень статей 8,9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі держави.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008 , «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
Крім того, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Ісмаїлов проти Росії» від 06 листопада 2008 року зазначив, що згідно з принципом верховенства права однією з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіх статтях Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам.
Згідно положень ст.23 КУпАП, адміністративні стягнення є мірою відповідальності і застосовуються з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчинення нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.
Згідно з ч. 2 ст. 33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.
Оскільки вчинені адміністративні правопорушення охоплюються єдиною кваліфікацією за ч. 1 ст. 130 КУпАП, тому судом накладається одне адміністративне стягнення за їх вчинення.
Враховуючи вищевикладене, особу правопорушника ОСОБА_1 , характер правопорушень, ступінь їх суспільної небезпеки - дані правопорушення являються грубим порушенням правил дорожнього руху , є потенційно небезпечними для суспільства та становлять реальну небезпеку учасникам дорожнього руху, загрожує їх життю, здоров'ю, тяжкість ймовірних наслідків, ступінь його вини, суддя дійшла висновку, що факт правопорушення та вина ОСОБА_1 підтверджені повністю та до нього доцільно застосувати адміністративне стягнення, на підставі ч.2 ст.36 КУпАП , в межах санкції ч.1 ст.122-2, ч.1 ст.130 КУпАП, у виді штрафу на користь держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Таке стягнення буде справедливим, необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових правопорушень.
Згідно положень ст.40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Відповідно до вимог ст. 40-1 КУпАП, п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», з правопорушника на користь держави підлягає стягненню судовий збір - 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (з 1 січня 2024 року - 3028,00 грн), що складає 605,60 грн.
Враховуючи викладене та керуючись ч.1 ст.130, ч.1 ст.122-2 ,245, 251, 252,283, 284,287, 288 КУпАП, суддя
Визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130, ч.1 ст.122-2 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення
за ч.1 ст.130 КУпАП у вигляді штрафу на користь держави у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн 00 коп, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік;
за ч.1 ст.122-2 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі дев'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян , що становить 153 ( сто п'ятдесят три ) грн ;
Відповідно до ч. 2 ст. 36 КУпАП остаточно накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення за вчинення правопорушень, передбачених ч.1 ст.122-1 , ч.1 ст.130 КУпАП, в межах санкції, встановленої за більше серйозне правопорушення, у виді штрафу на користь держави у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн 00 коп, який зарахувати на рахунок: Отримувач ГУК Харківськ обл/Харкiвобл/21081300, Код отримувача (ЄДРПОУ) 37874947, Банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.), номер рахунку UA168999980313020149000020001, Код класифікації доходів бюджету 21081300, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави (отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106) в розмірі 605 (шістсот п'ять) грн 60 коп.
Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Документ, що підтверджує сплату штрафу, або його копія не пізніше трьох робочих днів після закінчення строку, передбаченого частиною першою статті 307 КУпАП, надсилається правопорушником до органу (посадовій особі), який виніс постанову про накладення цього штрафу.
У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.
Строк пред'явлення постанови до виконання три місяці.
У разі оскарження постанови перебіг строку давності зупиняється до розгляду скарги.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Краснокутський районний суд Харківської області протягом 10 (десяти) днів з дня винесення постанови.
Суддя Л. В. Вовк