Справа № 626/2422/24
Провадження № 1-кп/626/250/2024
Красноградський районний суд Харківської області
Іменем України
12 липня 2024 Красноградський районний суд Харківської області
у складі: судді ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши в порядку спрощеного провадження кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12024226080000110 від 13.06.2024 відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Красноград, Красноградського району Харківської області, громадянина України, має повну загальну середню освіту, інвалідності не має, неповнолітніх дітей та батьків похилого віку не має, неодружений, не працює, зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , не судимий в силу ст. 89 КК України, у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ст. 390-1 КК України,-
15.05.2024 за заявою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , Красноградським районним судом Харківської області в цивільній справі № 626/1845/24 (провадження №2-о/626/216/2024) ухвалене рішення про видачу обмежувального припису стосовно ОСОБА_3 , яким визначено заходи тимчасового обмеження його прав строком на 6 місяців, а саме: заборонено наближатися ближче ніж на 50 метрів до зареєстрованого та постійного місця проживання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_2 ; заборонено вести листування, телефонні переговори або контактувати через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб з ОСОБА_4 ; заборонено особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_4 , якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому ОСОБА_3 , переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею.
Разом з тим, 07.06.2024 близько 18:30, ОСОБА_3 , будучи належним чином ознайомленим із зазначеним вище рішенням Красноградського районного суду Харківської області та з умовами обмеження та юридичними наслідками у разі їх порушення, діючи умисно, з метою з'ясування міжособистісних стосунків, використовуючи мобільний зв'язок, провів телефонну розмову з ОСОБА_4 , чим порушив тимчасові обмеження його прав в частині заборони телефонних переговорів, встановлених рішенням Красноградського районного суду Харківської області від 15.05.2024.
Тобто ОСОБА_3 умисно вчинив невиконання обмежувальних приписів особою, щодо якої такі заходи застосовані судом.
Частинами 2,3 ст.381 КПК України визначено, що суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акту. Спрощене провадження щодо кримінальних проступків здійснюється згідно із загальними правилами судового провадження, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цього параграфа.
До обвинувального акту прокурором ОСОБА_5 долучено клопотання, в якому зазначено, що враховуючи те, що підозрюваний ОСОБА_3 беззаперечно визнає свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згоден з розглядом обвинувального акту за його відсутності, у відповідності до положень ч.1 ст.302 КПК України просить суд розглянути кримінальне провадження за його обвинуваченням у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ст. 390-1 України у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.
Обвинувачений ОСОБА_3 надав письмову заяву, в якій зазначає, що свою вину у вчиненні у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ст. 390-1 КК України беззаперечно визнає, згоден із встановленими досудовим розслідуванням обставинами.
Також, у вказаній заяві зазначив, що йому роз'яснено та зрозуміло зміст встановлених досудовим розслідуванням обставин, а також про його обізнаність у тому, що у разі надання згоди на розгляд обвинувального акту у спрощеному порядку він буде позбавлений права оскаржувати вирок в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Крім того, в заяві обвинувачений вказав, що його згода на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні без його участі є добровільною та висловленою без будь-якого примусу.
Добровільність беззаперечного визнання винуватості підозрюваного, його згоду зі встановленими в результаті досудового розслідування обставинами і згоду на розгляд обвинувального акту за його відсутністю підтверджено підписом в заяві обвинуваченого адвоката ОСОБА_6 з якою він уклав договір.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 382 КПК України вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному КПК України, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.
Суд має право призначити розгляд у судовому засіданні обвинувального акту щодо вчинення кримінального проступку та викликати для участі в ньому учасників кримінального провадження, якщо визнає це за необхідне.
Враховуючи викладене, та те, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального проступку, а також приймаючи до уваги його заяву, в якій він зазначає, що не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акту у спрощеному порядку без його участі, відсутність сумнівів в добровільності такої позиції обвинуваченого, який надав свою згоду в присутності захисника, з урахуванням клопотання прокурора, суд дійшов висновку, що обвинувальний акт має бути розглянутий в порядку, визначеному статтями 381-382 КПК України.
При цьому, у відповідності до частини 4 ст.107 КПК України в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Суд, вивчивши обвинувальний акт та матеріали кримінального провадження, вважає доведеним, що ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст. 390-1 КК України, а саме умисно вчинив невиконання обмежувальних приписів особою, щодо якої такі заходи застосовані судом.
Органом досудового розслідування встановлено обставини вчинення кримінального правопорушення, які підтверджують обставини, встановлені судом.
ОСОБА_3 в поданій заяві зазначені обставини не оспорює, вважає, що органом досудового розслідування вони встановлені в повному обсязі, свою вину у вчиненні вказаного кримінального проступку беззаперечно визнає в повному обсязі, його позиція є добровільною та не є наслідком будь-якого примусу.
Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, дійшов висновку, що під час розгляду обвинувального акту підтверджено факт скоєння ОСОБА_3 кримінального проступку, дії обвинуваченого вірно кваліфіковані за ст. 390-1 КК України, а як умисне невиконання обмежувальних приписів особою, щодо якої такі заходи застосовані судом.
При призначенні покарання обвинуваченому, згідно з вимогами ст.ст. 65-67 КК України, суд враховує, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують покарання, вимоги ч.2 ст.50 КК України, якою передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження нових злочинів.
Обставинами, які відповідно до ст. 66 КК України пом'якшують покарання обвинуваченому, суд визнає щире каяття. Обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання судом не встановлено.
Судом вивчалися відомості про особу обвинуваченого та встановлено, що він є громадянином України, не судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, характеризується за місцем проживання посередньо.
Також при призначенні покарання суд враховує, що відповідно до ст. 12 КК України вчинене кримінальне правопорушення обвинуваченим є кримінальним проступком.
Приймаючи до уваги вищевикладене, суд приходить до переконання, що виправлення обвинуваченого можливе с призначенням покарання у виді обмеження волі .
Разом з тим, суд вважає за можливе звільнити його від відбуття зазначеного покарання, застосувавши положення ст. 75 КК України із таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді обмеження волі не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Суд враховує, що обвинувачений вчинив кримінальний проступок, тяжких наслідків від нього не настало, як особа обвинувачений характеризується посередньо, щиро розкаявся.
Таким чином, на думку суду є всі підстави для звільнення ОСОБА_3 від відбування покарання із випробуванням.
Також на думку суду, саме таке покарання буде запобігати вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.
Процесуальні витрати відсутні.
Цивільний позов не заявлено..
Прокурор відповідно до ч.4 ст. 176 та ч.1 ст. 331 КПК України не звертався з письмовим клопотанням про обрання запобіжного заходу відносно обвинуваченого, тому суд позбавлений можливості вирішити це питання при ухваленні вироку.
Керуючись ст. ст. 381-382, ст. ст. 368-371, 373-374, 376 КПК України, суд, -
ОСОБА_3 , визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку , передбаченого ст. 390-1 КК України та призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк один рік .
Застосувати до нього ст.75 КК України та звільнити від відбування покарання з випробуванням на строк один рік.
Згідно ст.76 КК України покласти на засудженого такі обов'язки:
1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.
Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Красноградський районний суд Харківської області впродовж 30 днів з дня його проголошення.
У відповідності до частини 1 статті 394 КПК України вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини. Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Копію вироку за результатами розгляду обвинувального акту щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.
Суддя