Справа № 569/10426/24
1-кс/569/4709/24
10 липня 2024 року Рівненський міський суд Рівненської області
у складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
з участю прокурора ОСОБА_3 ,
слідчого ОСОБА_4 ,
підозрюваного ОСОБА_5 ,
захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівне клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу УСБУ в Рівненській області підполковник юстиції ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28, ч.2 ст.113 КК України,
Старший слідчий в особливо важливих справах слідчого відділу УСБУ в Рівненській області підполковник юстиції ОСОБА_4 за погодженням із начальником відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Рівненської обласної прокуратури ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_5 підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28, ч.2 ст.113 КК України..
В обґрунтування клопотання вказав, до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22024180000000088 від 03.06.2024, за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.113, за підозрою ОСОБА_5 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28, ч.2 ст.113 КК України.
Із матеріалів клопотання убачається, що громадянин України ОСОБА_5 , діючи умисно, в умовах воєнного стану, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але до 03.06.2024, вступив у злочинну змову з ОСОБА_7 та іншими невстановленими на даний час досудовим розслідуванням особами, спрямовану на вчинення диверсії з метою ослаблення держави.
Так, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , у невстановлений досудовим розслідуванням час та спосіб, але до 03.06.2024, отримали від невстановлених на даний час досудовим розслідуванням осіб завдання здійснити підпал об'єкта, який має важливе народогосподарське значення, а саме залізничної релейної шафи, яка відповідає за контроль безпеки руху залізничного транспорту, з метою виведення з ладу елементів управління залізничного транспорту Рівненського регіону.
З метою реалізації свого злочинного плану, діючи спільно з ОСОБА_7 , ОСОБА_5 прибули 03.02.2024 на АЗС 17/020, що за адресою: АДРЕСА_2 , де в проміжку часу з 06 год. 20 хв. по 06 год. 30 хв. придбали 2 літри бензину, який планували використати для підпалу залізничної шафи.
Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 прослідували до магазину «БудТема», що за адресою: АДРЕСА_3 , де близько 09 год. 40 хв. придбали металевий монтажний лом чорного кольору з метою забезпечення проникнення до середини залізничної шафи для безпосереднього підпалу обладнання всередині неї.
Надалі, реалізовуючи свій злочинний умисел на вчинення диверсії, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , використовуючи таксі, приїхали за адресою: АДРЕСА_4 , звідки пішки прослідували до залізничної колії, розташованої поблизу.
Продовжуючи свою злочинну діяльність, діючи з прямим умислом, з метою ослаблення держави, усвідомлюючи, що їхні дії можуть призвести до аварії залізничного транспорту, порушення режиму його роботи і зв'язку, створити небезпеку для життя і здоров'я людей, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 за допомогою придбаного металевого монтажного лому чорного кольору, зламали двері релейної шафи вхідного світлофору «Ч» станції «Рівне», що встановлена на 236 км. пк.1 ділянки «Рівне-Обарів». Надалі ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , використовуючи придбаний попередньо бензин, здійснили підпал зазначеної шафи зсередини.
Внаслідок вказаного підпалу релейної шафи вхідного світлофору «Ч» станції «Рівне», яка має важливе народногосподарське значення та встановлена на 236 км. пк.1 ділянки «Рівне-Обарів», знищено обладнання, яке знаходилось всередині шафи, що призвело до затримок у русі поїздів, в тому числі приміського, пасажирського та швидкісного по прослідуванні станції Рівне.
За вказаним фактом 28.06.2024 ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.113 КК України, а 10.07.2024 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28, ч.2 ст.113 КК України.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні даного кримінального правопорушення підтверджується зібраними у ході досудового розслідування доказами, в їх сукупності, а саме: протоколом огляду від 03.06.2024, протоколом огляду від 27.06.2024, протоколом допиту свідка ОСОБА_8 , протоколом пред'явлення для впізнання за фотознімками від 11.06.2024, протоколом огляду від 14.06.2024, протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 12.06.2024, протоколом пред'явлення для впізнання за фотознімками від 12.06.2024, протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 27.06.2024, протоколом пред'явлення для впізнання за фотознімками від 27.06.2024, іншими матеріалами кримінального провадження в сукупності.
Таким чином, громадянин України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , обґрунтовано підозрюється у вчиненні умисного особливо тяжкого злочину, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк п'ятнадцять років або довічним позбавленням волі, з конфіскацією майна.
На даному етапі кримінального провадження, до встановлення судом фактичної істини у ньому, сукупність зазначених матеріалів є достатньою для висновку про обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Відповідно до вимог ст. 9 КПК України, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінальних правопорушень, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваних, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують їх покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Незважаючи на те, що підозрюваному ОСОБА_5 вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28, ч.2 ст.113 КК України, на вказаній стадії досудового слідства у матеріалах кримінального провадження наявні відомості, які дають підстави вважати, що є реальна необхідність у дослідженні всіх обставин вчинення ним та іншими невстановленими особами, як вказаного так і інших злочинів.
Відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.184 КПК України, під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених у п.п. 1, 2, 3 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме: можливість переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, можливість знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин вчинення кримінальних правопорушень.
Вказані ризики існують, оскільки на даний час у зазначеному провадженні не встановлено всіх фактичних обставин та інших осіб, причетних до вчинення особливо тяжкого кримінального правопорушення, яке характеризується латентністю його організації та подальшої реалізації, із залученням до вказаної протиправної діяльності інших на даний час невстановлених органом досудового розслідування осіб, у зв'язку з чим необхідний тривалий період часу для отримання доказів, які можуть бути використані під час судового розгляду та притягнення до кримінальної відповідальності інших осіб, які причетні до його вчинення, а перебування підозрюваного на волі призведе до неможливості повного та об'єктивного досудового розслідування з вищенаведених причин.
Зокрема, ризик того, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду підтверджується тим, що будучи обізнаним про затримання його співучасника ОСОБА_7 працівниками правоохоронних органів, ОСОБА_5 неодноразовою змінював місця проживання, з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Більш того, зважаючи на те, що за вчинене кримінальне правопорушення у якому підозрюється особа, у випадку його доведення в суді, підозрюваному загрожує безальтернативне покарання, санкція якого передбачає п'ятнадцять років або довічне позбавлення волі, з конфіскацією майна, що не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, більш м'яким запобіжним заходом ніж тримання під вартою.
Ризик того, що підозрюваний може незаконно впливати на свідків випливає з того, на даний час органом досудового розслідування встановлюються особи, які можуть бути допитані як свідки щодо відомих їм обставин вчинення ОСОБА_5 вищезазначеної протиправної діяльності, тому у разі незастосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, він може незаконно впливати на них з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Крім того, відповідно до ч.1 ст.23 КПК України, суд досліджує докази безпосередньо та показання учасників кримінального провадження отримує усно, що не виключає ризику впливу ОСОБА_5 на свідків після дачі ними показань у ході досудового розслідування до початку судового розгляду.
Ризик знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин вчинення кримінальних правопорушень підтверджується тим, що на даний час не встановлені місця підготовки до вчинення кримінального правопорушення та інші причетні особи, які за вказівкою ОСОБА_5 у разі перебування останнього на волі, можуть знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин вчинення кримінальних правопорушень.
Тому, на підставі викладеного, можна прийти до висновку про неможливість запобігання вищевказаним ризикам шляхом застосування щодо ОСОБА_5 більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.
З метою забезпечення у повному обсязі вимог ч. 2 ст. 2, ст.ст. 91-94 КПК України, а також інших положень цього Кодексу, суду за доцільно врахувати особливу складність даного кримінального провадження, наявність факту вчинення зазначеного кримінального правопорушення у латентній формі та з чіткими правилами конспірації як підозрюваного так і інших осіб, необхідністю проведення значної кількості слідчих та процесуальних дій, та на основі такої мотивації застосувати стосовно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою для забезпечення повного та об'єктивного здійснення досудового розслідування.
Відповідно до ч.6 ст.176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.
Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2.
Викладене дає обґрунтовані підстави вважати, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, а тому необхідним є застосування саме запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Вивченням особи ОСОБА_5 на даний час встановлено, що він працездатний, офіційно не працює.
Даних, які б вказували на неможливість застосування до ОСОБА_5 вказаного запобіжного заходу, не встановлено.
Сукупність матеріалів на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у ньому є достатньою для висновку про обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення відповідає критеріям, сформованих в практиці Європейського суду з прав людини, зокрема, позиції у рішенні від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», якою відзначено, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення; а також позиції у рішенні від 30 серпня 1990 року у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства», якою відзначено, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав, посилаючись на викладені у ньому обставини. Просили обрати щодо ОСОБА_5 запобіжний захід - тримання під вартою.
Підозрюваний ОСОБА_5 та його захисник у судовому засіданні заперечували проти задоволення клопотання, просили застосувати запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Заслухавши думку прокурора, пояснення слідчого, підозрюваного, захисника, дослідивши надані матеріали кримінального провадження, оцінивши їх у сукупності з іншими доказами, слідчий суддя прийшов до висновку, що клопотання підлягає до задоволення із наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Судом встановлено, що громадянин України ОСОБА_5 , діючи умисно, в умовах воєнного стану, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але до 03.06.2024, вступив у злочинну змову з ОСОБА_7 та іншими невстановленими на даний час досудовим розслідуванням особами, спрямовану на вчинення диверсії з метою ослаблення держави.
Так, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , у невстановлений досудовим розслідуванням час та спосіб, але до 03.06.2024, отримали від невстановлених на даний час досудовим розслідуванням осіб завдання здійснити підпал об'єкта, який має важливе народогосподарське значення, а саме залізничної релейної шафи, яка відповідає за контроль безпеки руху залізничного транспорту, з метою виведення з ладу елементів управління залізничного транспорту Рівненського регіону.
З метою реалізації свого злочинного плану, діючи спільно з ОСОБА_7 , ОСОБА_5 прибули 03.02.2024 на АЗС 17/020, що за адресою: АДРЕСА_2 , де в проміжку часу з 06 год. 20 хв. по 06 год. 30 хв. придбали 2 літри бензину, який планували використати для підпалу залізничної шафи.
Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 прослідували до магазину «БудТема», що за адресою: АДРЕСА_3 , де близько 09 год. 40 хв. придбали металевий монтажний лом чорного кольору з метою забезпечення проникнення до середини залізничної шафи для безпосереднього підпалу обладнання всередині неї.
Надалі, реалізовуючи свій злочинний умисел на вчинення диверсії, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , використовуючи таксі, приїхали за адресою: АДРЕСА_4 , звідки пішки прослідували до залізничної колії, розташованої поблизу.
Продовжуючи свою злочинну діяльність, діючи з прямим умислом, з метою ослаблення держави, усвідомлюючи, що їхні дії можуть призвести до аварії залізничного транспорту, порушення режиму його роботи і зв'язку, створити небезпеку для життя і здоров'я людей, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 за допомогою придбаного металевого монтажного лому чорного кольору, зламали двері релейної шафи вхідного світлофору «Ч» станції «Рівне», що встановлена на 236 км. пк.1 ділянки «Рівне-Обарів». Надалі ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , використовуючи придбаний попередньо бензин, здійснили підпал зазначеної шафи зсередини.
Внаслідок вказаного підпалу релейної шафи вхідного світлофору «Ч» станції «Рівне», яка має важливе народногосподарське значення та встановлена на 236 км. пк.1 ділянки «Рівне-Обарів», знищено обладнання, яке знаходилось всередині шафи, що призвело до затримок у русі поїздів, в тому числі приміського, пасажирського та швидкісного по прослідуванні станції Рівне.
10.07.2024 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28, ч.2 ст.113 КК України.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 КПК України зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до якого, зокрема, відноситься: верховенство права.
Згідно ч. 2 ст. 8 КПК України принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Узагальнююче визначення «обґрунтованість підозри» у вчиненні кримінального правопорушення, доведення якої, як одного з трьох обов'язкових елементів, визначених КПК України для можливості взагалі обрання запобіжного заходу, покладено на прокурора, сформульовано у правових позиціях Європейського суду з прав людини.
У п. 175 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року вказав, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. ЄСПЛ в даному рішенні наголошує, що вимога, що підозра має ґрунтуватись на обґрунтованих підставах, є значною частиною гарантії недопущення свавільного затримання і тримання під вартою.
Крім того, як зазначено у матеріалі ВССУ від 11.07.2016р. «захист прав людини у кримінальному провадженні: доказування та докази», передумовою для подання клопотання стороною обвинувачення про застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри про те, що особа вчинила кримінальне правопорушення. Слідчий, прокурор зобов'язані з належним обґрунтуванням викласти обставини, що дають підстави підозрювати, обвинувачувати особу у вчиненні кримінального правопорушення, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини. Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначив, що абстрактна можливість перешкоджання кримінальному провадженню, знищення, сховати або спотворити річ, яка має істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, ризик незаконного впливу на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення є недостатньою для обґрунтування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини, у справі «Бойченко проти Молдови» №41088/05, рішення від 11 липня 2006 року - «одне тільки посилання судів на відповідну норму закону без вказівки підстав з яких вони вважають обґрунтованими твердження про те, що ніби заявник може перешкоджати провадженню в справі, переховуватись від правосуддя або скоювати нові злочини, не є достатнім для ухвалення рішення про обрання запобіжного заходу».
Згідно ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого.
При цьому, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм застосування більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин кримінального правопорушення та особливості підозрюваного і його поведінки.
Згідно п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Як передбачено ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, законним та обґрунтованим визнається арешт особи, коли він є необхідним для запобігання вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення, а також для забезпечення виконання будь-якого обов'язку, встановленого законом.
Згідно п.п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу та особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
При цьому, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм застосування більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин кримінального правопорушення та особливості підозрюваного і його поведінки.
Таким чином, прокурор при розгляді клопотання довів наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28, ч.2 ст.113 КК України, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може можливість переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, можливість знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин вчинення кримінальних правопорушень.
А тому, враховуючи, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк п'ятнадцять років або довічним позбавленням волі, з конфіскацією майна, вік, стан здоров'я, репутацію, раніше судимий, вчинення злочину в період іспитового строку, майновий стан, наявність ризиків передбачених ст.177 КПК України жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти вищевказаним ризикам, слідчий суддя прийшов до висновку, що до нього слід застосувати запобіжний захід - тримання під вартою.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 судом враховуються вимоги п. п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практика Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Даних, які б вказували на неможливість застосування до ОСОБА_5 вказаного запобіжного заходу, не встановлено.
З урахуванням наведеного, є необхідним застосувати відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Згідно з абз. 3 ч. 4 ст. 183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.176-178, 183, 184, 202, 395 КПК України, слідчий суддя -
Клопотання задовольнити.
Застосувати щодо ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28, ч.2 ст.113 КК України, запобіжний захід - тримання під вартою, в межах строку досудового розслідування до 28 серпня 2024 року.
Строк тримання під вартою рахувати з 12 год. 55 хв. 10 липня 2024 року.
Визначити, що строк дії ухвали до 28 серпня 2024 року.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя Рівненського міського суду Рівненської області ОСОБА_11