Справа № 541/1583/24
Номер провадження 2-др/541/9/24
іменем України
10 липня 2024 року м. Миргород
Миргородський міськрайонний суд Полтавської області у складі:
головуючого судді - Городівського О.А.
за участю секретаря судового засідання - Ніколаєнко М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника позивача ОСОБА_1 , адвоката Акрітова Кіріака Костянтиновича про ухвалення додаткового рішення по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди заподіяної злочином,
Рішенням Миргородського міськрайонного суду від 02 липня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 97517 гривень та 80000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди.
02 липня 2024 року представник ОСОБА_1 , адвокат Акрітов К.К. звернувся із заявою про ухвалення додаткового рішення, в частині вирішення питання про судові витрати на правничу допомогу. Просив стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 8250,60 гривень. На підтвердження розміру витрат правничої допомоги надав розрахунок зазначених витрат.
В заяві вказував, що при розгляді справи ним отримано від ОСОБА_1 оплату за послуги професійної правничої допомоги в сумі 8250,60 грн.
В судових дебатах ним відповідно до ст. 141 ЦПК України, було зроблено відповідну заяву про стягнення з позивача судових витрат на правничу допомогу.
Крім того, встановлено, що судом при ухваленні рішення не вирішено питання щодо стягнення витрат по оплаті судового збору .
Сторони в судове засідання не з'явилися, про дату час та місце розгляду заяви повідомлені (а.с. 82,83).
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно п.3 ч.1 ст.270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно ч. 1, п. 2 ч. 2, ч..5, ч. 8 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача. Якщо сума судових витрат, заявлених до відшкодування та підтверджених відповідними доказами, є неспівмірно меншою, ніж сума, заявлена в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат (крім судового збору) повністю або частково, крім випадків, якщо така сторона доведе поважні причини зменшення цієї суми. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до ст. 30 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Положеннями ст. 137 ЦПК України встановлено, що до складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов'язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов'язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов'язана зі справою.
Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Необхідно зауважити, що ч. 6 ст. 137 ЦПК України передбачає, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява N 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Аналогічна позиція викладена в Постанові Великої Палати Верховного Суду України від 19.02.2020 справа № 755/9215/15-ц.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року (справа № 904/4507/18) вказує на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
При вирішенні питання розподілу судових витрат суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність, а й також чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (п.61 Постанови Верховного Суду від 24 жовтня 2019 у справі № 905/1795/18).
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
В ході судового розгляду представник позивача до закінчення судових дебатів у справі зробив заяву про намір звернутися і з клопотанням про стягнення витрат на професійну правничу допомогу та подав відповідну заяву із розрахунком судових витрат на суму 8250,60 грн. При зверненні до суду з позовною заявою подав попередній розрахунок судових витрат на професійну правничу допомогу (а.с. 41-43).
Як встановлено в судовому засіданні, позивачем ОСОБА_1 понесені витрати на правничу допомогу в розмірі 8250,60 грн. (а.с. 77-79), що підтверджується розрахунком вартості послуг на правову допомогу від 02.07.2024 , довідкою від 02.07.2024 про прийняття від ОСОБА_1 8250,60 грн.
На думку суду витрати на професійну правничу допомогу є співмірними зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони.
Також встановлено, що позивач при зверненні до суду з позовною заявою, відповідно до вимог п.6 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», була звільнена від сплати судового збору.
Оскільки при ухваленні судом рішення, не вирішено питання щодо відшкодування судових витрат, а саме судового збору та витрат на правничу допомогу понесених позивачем шляхом стягнення з відповідача, тому враховуючи, що позовні вимоги задоволено частково в загальній сумі 177517,00 грн (97517,00+80000,00), що становить 44% від заявлених позовних вимог, суд вважає за необхідне ухвалити додаткове рішення та з урахуванням вимог ч.1, ч.6 ст.141 ЦПК України, стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 1770 гривень 30 копійок (сума судового збору, що підлягала сплаті при зверненні до суду 4023,42*44/100) та на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 3630,26 гривень (8250,60*44/100).
Керуючисьст.133,141,142, 270 ЦПК України, суд,
Ухвалити додаткове рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди заподіяної злочином.
Заяву представника позивача, адвоката Акрітова Кіріака Костянтиновича про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правову (правничу) допомогу задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , рнокпп НОМЕР_2 , витрати на правничу допомогу в розмірі по 3630 (три тисячі шістсот тридцять) гривень 26 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_1 , на користь держави судовий збір в сумі 1770 (одна тисяча сімсот сімдесят) гривень 30 копійок .
Додаткове рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя: О. А. Городівський