11.07.2024
Ленінський районний суд м. Полтави
Справа № 553/1425/24
Провадження№ 2/553/951/2024
11 липня 2024 року м. Полтава
Ленінський районний суд м. Полтави у складі головуючого судді Високих М.С., за участі секретаря судового засідання Сіомашко В.Р.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за цивільним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,
ОСОБА_1 звернулася до суду із згаданим позовом до відповідача, в якому прохає стягнути з ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/2 частини всіх видів заробітку (доходів), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно і до досягнення дітьми повноліття, починаючи стягнення з 01.05.2024. Одночасно позивач прохає стягнути на її користь понесені витрати на професійну правничу допомогу.
Заявлені вимоги вмотивовані позивачем тим, що вони з відповідачем перебували у зареєстрованому шлюбі, мають трьох спільних синів, які після розірвання шлюбу залишись проживати разом із нею. Відповідач участі у вихованні дітей не бере, коштів на їх утримання не надає, хоча є працездатним і може утримувати дітей, що і стало підставою для звернення до суду із вказаним позовом.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави від 03.05.2024 позовну заяву прийнято до провадження з призначенням до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
Будучи належним чином повідомленими про час і місце розгляду справи, сторони до суду не з'явились. Від представника позивача на адресу суду надійшло клопотання про проведення судового засідання за його відсутності, позовні вимоги підтримав повністю, проти заочного розгляду заперечень не мав.
Відповідач правом надання відзиву на позовну заяву та доказів, що підтверджують заперечення проти позову, не скористався, причин не прибуття не повідомив.
У зв'язку з неявкою в судове засідання усіх учасників справи, відповідно до положень ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось
У відповідності до вимог ч.1 ст.281 ЦПК України судом 11.07.2024 постановлена ухвала про проведення заочного розгляду даної справи.
Дослідивши приєднані до справи матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд вказує про наступне.
Як встановлено судом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 02.06.2012 перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірваний рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 02.03.2023 (а.с.24-25).
Сторони мають спільних неповнолітніх дітей ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується долученими до справи копіями свідоцтв про народження дітей НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , батьками дітей у яких записані ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Згідно із ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ст.12 ЦПК України).
Згідно із ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Вирішуючи питання щодо застосування правових норм, суд вказує, що спірні правовідносини регулюються нормами сімейного законодавства.
Статтею 180 СК України визначено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними (ч.1 ст.181 ЦПК України).
Згідно із ч.3 ст.181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
За змістом статті 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Суд зауважує, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. При цьому мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (частина друга статті 182).
Аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви (ч.1 ст.191 СК України).
Виходячи із змісту позову, після розірвання шлюбу спільні неповнолітні діти сторін залишились проживати разом із ОСОБА_1 та внаслідок збройної агресії позивач разом із синами виїхали за межі України, що узгоджується із відмітками в паспорті позивача та довідками про тимчасовий захист в республіці Ірландія, які залучені до справи. Відповідач матеріальної допомоги на утримання дітей не надає.
Інших обставин, які в розумінні ст.182 СК України, враховуються при визначенні розміру аліментів, в тому числі щодо стану здоров'я, наявності утриманців, сторонами суду повідомлено не було і відповідних доказів не надано.
Розглянувши справу у межах заявлених вимог, враховуючі всі обставини справи, повідомлені сторонами відомості про стан здоров'я, матеріальне становище дітей, платника аліментів, суд вважає, що з ОСОБА_2 необхідно стягнути на користь позивача аліменти на утримання їх трьох спільних неповнолітніх синів у розмірі 1/2 частини з усіх видів заробітку, але не менше встановленого законодавством мінімального гарантованого розміру аліментів для дитини відповідного віку. Щодо часу присудження аліментів, враховуючи, вимоги ст. 191 СК, суд вважає, що стягнення аліментів слід присудити з дня пред'явлення позову - 01.05.2024.
Питання про судові витрати вирішено відповідно до ст.141 ЦПК України.
Враховуючи, що позивач звільнена від сплати судового збору при подачі позову, з відповідача на користь держави підлягає стягненню 1211,20 грн судового збору.
Також, при поданні відзиву позивач прохала стягнути на її користь 7000 грн понесених витрат на правову допомогу.
Згідно із ст.133 ЦПК України, судові витрати у справі складаються з судового збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи, до кола яких, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Витрати пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч.ч.1,2 ст.137 ЦПК України).
За змістом ч.ч.3,4,5 ст.137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Частинами 2, 3, 8 статті 141 ЦПК України визначено, що інші судові втирати витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Представництво позивача ОСОБА_1 у суді здійснював адвокат Кобрись О.М., на підтвердження повноважень якого до справи залучено ордер про надання правової допомоги ВІ № 1193492 від 11.04.2024 за договором № 09 від 11.04.2024 та копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю.
Понесення позивачем витрат на правову допомогу підтверджується договором про надання правової допомоги № 9 від 11.04.2024, витягом з договору від 11.04.2024, актом прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг), згідно з якими загальна вартість послуг за договором склала 7000 грн.
При цьому суд вказує, що стягненню підлягають не лише ті витрати на правничу допомогу, що стосуються участі в судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі, наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, підготовка запитів тощо.
Водночас, у разі недотримання вимог ч.4 ст.137 ЦПК України, якою врегульовано питання співмірності витрат на оплату послуг адвоката, суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
При цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідачем клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу подано не було.
За таких обставин, враховуючи складність справи, обсяг наданої правничої допомоги, час витрачений адвокатом на її надання, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, з огляду на критерії реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру, беручи до уваги задоволення позовних вимог у повному обсязі, суд приходить до висновку що на користь позивача підлягають стягненню понесені нею витрати на правничу допомогу в розмірі 7000 грн, які є документально підтверджені.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.263-265 ЦПК України, суд,
Цивільний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/2 частини заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Аліменти стягувати щомісячно починаючи з 01.05.2024 до повноліття дитини.
Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 1211,20 грн судового збору.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 7000 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Полтави шляхом подання протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач:ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідач:ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_1 .
Суддя
Ленінського районного суду м. Полтави М.С. Високих