Справа № 526/810/24
Провадження № 2-а/526/27/2024
іменем України
10 липня 2024 року Гадяцький районний суд Полтавської області в складі
головуючої судді Максименко Л.В.
секретаря судового засідання Павленко Т.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Гадяч адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення серії АА № 00017187 від 14.02.2024,
04 березня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення серії АА № 00017187 від 14.02.2024, вказуючи, що 22 лютого 2024 року на його адресу надійшла постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті зафіксоване в автоматичному режимі серії АА №00017187 від 14.02.2024 Державної служби України з безпеки на транспорті.
Відповідно до постанови відповідальна особа допустила рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів зазначених пунктом 22.5 ПДР України, а саме перевищення перевищення навантаження на строєні осі транспортного засобу на 11,8% (2,478 тонн) при дозволеному максимальному навантаженню на строєні осі 21 тонна та відстані між осями 1,3 м або менше, в зв'язку з чим на нього було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 17 000 грн за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП.
Позивач вважає, що постанова складена з порушенням вимог чинного законодавства, тому вона є незаконною, отже підлягає скасуванню, також просить стягнути з відповідача на його користь понесені ним судові витрати.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не достовірно та неточно обрахував відстань між строєною осю причепу, що призвело до некоректних обрахувань гранично допустимого навантаження на строєну вісь, доказом чого буде експертний висновок, в якому буде зазначено точну відстань між осями причепу. Відповідач не зазначив відомості про причеп та його технічні характеристики, не врахував категорію та тип транспортного засобу та причепу, що призвело до хибного обрахування нормативно-допустимих показників вагових параметрів. Окрім того, показники обрахування відстані між осями причепу є неточними, так як були обраховані без встановленої технічним регламентом вагового обладнання похибки у розмірі 2%. Крім того, спірна постанова була винесена із порушеннями ст. 283 КУпАП, Порядку 1174 від 27.12.2019 та Інструкції № 512 від 27.09.2021.
Ухвалою суду від 07 березня 2024 року провадження по справі відкрито у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін та надано відповідачу строк на подання відзиву.
У відведений строк, з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження, від сторін не надійшли заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження чи клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.
Позивач ОСОБА_1 копію ухвали про відкриття провадження отримав 07.03.2024 року, яка була надіслана йому на його електронну адресу.
Відповідач Державна служба України з безпеки на транспорті отримала копію ухвали про відкриття провадження, копію позовної заяви з доданими до неї документами 19.03.2024.
21 березня 2024 року Державна служба України з безпеки на транспорті направила до суду відзив на адміністративний позов ОСОБА_1 в якому позовні вимоги позивача не визнала та просить відмовити в задоволенні позову з тих підстав, що дії Укртрансбезпеки щодо встановлення факту вчинення адміністративного правопорушення, винесення оскаржуваної постанови та притягнення позивача до відповідальності у виді штрафу в розмірі 17000 грн є цілком правомірними. Дії відповідача під час її формування є законними та такими, що відповідають вимогам статті 19 Конституції України. В свою чергу, позовні вимоги позивача по справі 526/810/24 є безпідставними та не підлягають задоволенню.
Так, відповідач вказує, що засобами автоматичної фіксації було виявлено порушення габаритно-вагових норм під час руху одного транспортного засобу - перевищення навантаження на осі, що є підставою для притягнення відповідальної особи до адміністративної відповідальності та застосування штрафу. Відповідач зазначає, що оскільки відсоток перевищення нормативних параметрів навантаження на строєні осі транспортного засобу було на 11,8% (2,478 тонн) при дозволеному максимальному навантаженні на строєні осі 21 тонна та відстані між осями 1,3 м, позивача було притягнуто до відповідальності за перевищення навантаження на строєні осі та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000,00 грн, що вбачається з тексту оскаржуваної постанови, зокрема, відповідна інформація також зазначена у відомостях щодо виявленого порушення, розміщених на веб-сайті в мережі Інтернет, посиланням на яких міститься в постанові.
Також, відповідач вважає безпідставними доводи позивача в частині недостовірності даних автофіксації з огляду на те, що автоматичним пунктом було зафіксовано фактичну відстань між строєними осями напівпричепу 1300 мм, про що безпосередньо вказано в оскаржуваній постанові, у той час як, на думку позивача, дійсна міжосьова відстань становить більше 1300 мм.
29 березня 2024 року відповідач направив до суду висновок експерта за №1489 від 29.02.2024, який зроблено Національним науковим центром «Інституту судових експертиз імені заслуженого професора М.С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України, в якому вказано відстань між строєними осями напівпричепу FRUEHAUF TX 34CS, державний номерний знак НОМЕР_1 - 1 м 33 см, та просив врахувати його під час прийняття рішення по справі як доказ відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення.
Зважаючи на те, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч.2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд вважає за можливе, відповідно до ст. 279 ЦПК України, розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
Стаття 68 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний неухильно дотримуватись Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від відповідальності.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні: адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення адміністративної відповідальності.
Відповідно до ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушення (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Судом встановлено, що 14 лютого 2024 року головним спеціалістом відділу провадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті, Соколюком Л. М. винесено постанову серії АА № 00017187 відносно ОСОБА_1 про накладення на нього адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має місця проживання /перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України, згідно якої 01 лютого 2024 року о 18 год. 25 хв., за адресою: М-30, км. 996+491, Дніпропетровська область зафіксовано транспортний засіб MAN TGX 18.480, ДНЗ НОМЕР_2 . Відповідальна особа допустила рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів зазначених пунктом 22.5 ПДР України: навантаження на строєні осі транспортного засобу на 11,8 % (2,478 тонн) при дозволеному максимальному навантаженню на строєні осі 21 тонна та відстані між осями 1,3 м або менше.
При цьому у постанові серії АА № 00017187 від 14 лютого 2024 зазначено, що правопорушення зафіксовано в автоматичному режимі. При проведенні вагового контролю використовувався технічних засіб WIM 60, WAGA-WIM35, зав. №9, номер свідоцтва про повірку технічного засобу № 04/4446; 1624; 1625, дійсне до 22.11.2024 року.
Судом, також встановлено, що ОСОБА_1 на праві власності належить транспортний засіб марки MAN TGX 18.480, державний номерний знак НОМЕР_2 , а також причеп марки FRUEHAUF, державний номерний знак НОМЕР_1 , що підтверджується свідоцтвами про реєстрацію транспортних засобів відповідно серії НОМЕР_3 та серії НОМЕР_4 .
За таких обставин суд вважає, що адміністративна відповідальність за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху транспортного засобу засобу MAN TGX 18.480, державний номерний знак НОМЕР_2 з причепом марки FRUEHAUF, державний номерний знак НОМЕР_1 автомобільними дорогами покладається саме на їх власника ОСОБА_1 .
Відповідно до частини дванадцятої статті 6 Закону України «Про автомобільний транспорт», державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
Частиною другою статті 29 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
За приписами статті 33 Закону України «Про автомобільні дороги» рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
У той же час, відповідно до пункту 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними, переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 №30 (далі - Правила проїзду), транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.
Відповідно до п. 22.5 ПДР України за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.
Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.
Згідно з п.22.5 ПДР України, затверджених постановою Кабінету міністрів України від 10.10.2001 №1306, рух транспортних засобіб та їх составів допускається у разі, коли їх параметри не перевищують «: …в) навантаження на вісь: кількість осей, максимального значення для автомобільних доріг державного значення, тонн, місцевого значення, тонн. На строєні осі, в тому числі транспортних засобів спеціалізованого призначеня (контейнеровозів), що здійснюють перевезення одного або більше контейнерів , якщо відстань між осями: 1,3 метра або менше - 21, 13, понад 1,3 до 1,4 метра 24, 14…».
Рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоча б один з їх габаритних та/або вагових параметрів перевищує нормативи, визначені цим пунктом, здійснюється відповідно до Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 №30 «Про проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами».
Разом з тим, згідно частини 2 статті 132-1 КУпАП, перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами - тягне за собою накладення штрафу в розмірі: п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно; однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20%; двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20%, але не більше 30%; трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30%.
Механізм фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі визначено Порядком фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2019 №1174 (далі - Порядок №1174).
Відповідно до пункту 8 Порядку №1174 вимоги до технічних засобів автоматичних пунктів визначаються Технічним регламентом засобів вимірювальної техніки, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2016 №163.
Технічні засоби фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, які здійснювали фіксацію вказаного правопорушення, відповідають вимогам Технічного регламенту засобів вимірювальної техніки, на підтвердження чого відповідач надав копії сертифікатів перевірки типу та свідоцтв про повірку законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки.
Згідно з пунктом 2 Порядку №1174 система фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі (далі - система) - взаємопов'язана сукупність автоматичних пунктів та інформаційно-телекомунікаційної системи.
Відповідно до пункту 7 Порядку №1174 фіксація правопорушень в автоматичному режимі здійснюється на автоматичних пунктах, які облаштовані відповідно до вимог, визначених у додатку.
Положеннями пункту 12 Порядку №1174 врегульовано, що автоматичний пункт може забезпечувати: вимірювання навантажень, що припадають на кожну вісь транспортного засобу; вимірювання загальної маси транспортного засобу; визначення кількості осей транспортного засобу та віднесення транспортного засобу до однієї із відповідних категорій;
вимірювання міжосьових відстаней транспортного засобу; визначення кількості коліс (скатності) на осях транспортного засобу; вимірювання габаритів транспортного засобу;
фіксацію та розпізнавання державних номерних знаків транспортного засобу, причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/ або заднього державного номерного знаку транспортного засобу); фіксацію фронтального зображення транспортного засобу; фіксацію загального вигляду транспортного засобу (вигляд збоку) в момент проїзду через автоматичний пункт (оглядова фотографія транспортного засобу, на якій відображені його контури та кількість осей); первинне оброблення зібраних даних та передачу інформації до інформаційно- телекомунікаційної системи за допомогою засобів захищених каналів зв'язку із використанням наскрізного шифрування; автентифікацію автоматичного пункту, контроль цілісності, авторства, доступності, а також неспростовності дій щодо інформації, що передається від автоматичного пункту до інформаційно-телекомунікаційної системи.
Інформація від автоматичних пунктів передається до інформаційно- телекомунікаційної системи у вигляді метаданих (пункт 14 Порядку №1174).
Згідно пункту 15 Порядку №1174 метадані повинні містити дані про: засоби вимірювальної техніки - назва засобу вимірювальної техніки та його умовне позначення, серійний номер, найменування виробника, рік виготовлення, метрологічні характеристики, найменування власника засобу вимірювальної техніки, документи про відповідність та/або результати повірки (дата повірки, строк дії повірки); місце фіксації (кілометр + метр, географічні координати); найменування автомобільної дороги загального користування, вулиць і доріг міст та інших населених пунктів; дату і час фіксації здійснення вимірювання, смугу руху, напрямок руху, максимальне дозволене навантаження на вісь, державний номерний знак транспортного засобу, причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/ або заднього державного номерного знаку транспортного засобу), категорію транспортного засобу, тип транспортного засобу згідно з пунктом Г.2 додатка Г ДСТУ 8824:2019 «Автомобільні дороги. Визначення інтенсивності руху та складу транспортного потоку», повну масу транспортного засобу, ширину, висоту, довжину, розподіл навантаження за осями транспортного засобу (номер осі, фактичне навантаження на вісь, сумарне фактичне навантаження на осі, сукупність осей, фактичну міжосьову відстань, фактичну шинність (кількість коліс) на осі); фотографії транспортного засобу - фронтальна, фотографія державного номерного знаку транспортного засобу, фотографія державного номерного знаку причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/ або заднього державного номерного знаку транспортного засобу), оглядова фотографія із зображенням розпізнаного державного номерного знаку - відеозапис руху транспортного засобу через автоматичний пункт (за наявності).
Під час передачі інформаційних файлів та метаданих проводиться їх автоматизована перевірка в інформаційно-телекомунікаційній системі на цілісність та походження даних (пункт 10 Порядку №1174).
Відповідно до пунктів 16, 17 Порядку №1174 у постанові про накладення адміністративного стягнення за правопорушення, зафіксоване в автоматичному режимі, зазначаються виміряні з урахуванням похибки вагові та габаритні параметри транспортного засобу, які перевищили нормативні вагові та/або габаритні параметри транспортних засобів на ділянці автомобільної дороги, а також нормативні габаритно-вагові параметри транспортних засобів на даній ділянці автомобільної дороги.
Рішення посадової особи Укртрансбезпеки, прийняті під час розгляду справ про правопорушення, зафіксовані в автоматичному режимі, підтверджуються шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису та створення кваліфікованої електронної печатки із використанням засобів кваліфікованого електронного підпису, що мають вбудовані апаратно-програмні засоби, що забезпечують захист записаних на них даних від несанкціонованого доступу, від безпосереднього ознайомлення із значенням параметрів особистих ключів та їх копіювання.
Згідно статті 268 КУпАП, особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1 -279-8 цього Кодексу.
При цьому, положення статті 279-5 КУпАП прямо визначає про те, що постанова про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, може виноситися без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Щодо змісту постанови про притягнення до адміністративної відповідальності суд виходить з наступного.
Стаття 283 КУпАП встановлює, що постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), крім даних, визначених частинами другою і третьою цієї статті, повинна містити відомості про адресу веб-сайту в мережі Інтернет, на якому особа може ознайомитися із зображенням чи відеозаписом транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення, ідентифікатор для доступу до зазначеної інформації та порядок звільнення від адміністративної відповідальності.
Окрім того, відповідно до пункту 17 Порядку №1174, у постанові про накладення адміністративного стягнення за правопорушення, зафіксоване в автоматичному режимі, зазначаються виміряні з урахуванням похибки вагові та габаритні параметри транспортного засобу, які перевищили нормативні вагові та/або габаритні параметри транспортних засобів на ділянні автомобільної дороги, а також нормативні габаритно-вагові параметри транспортних засобів на даній ділянці автомобільної дороги.
Суд встановив, що оскаржувана постанова серії АА № 00017187 від 14.02.2024 містить всі передбачені законодавством відомості щодо обставин вчинення адміністративного правопорушення, що підтверджується, зокрема: 1) фотографіями транспортного засобу, здійсненими у момент фіксації транспортного засобу в момент проїзду через автоматичний пункт, який суд оглянув під час розгляду даної справи за посиланням в інтернеті на веб-сайт, яке міститься в правому нижньому куті постанови; інформаційною карткою автоматичного пункту габаритно-вагового контролю, сформованою автоматичним пунктом при фіксації адміністративного правопорушення, вчиненого позивачем; витягом з програми АРМ-аудиту щодо виявленого правопорушення.
Водночас, постанова містить інформацію про перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великоваговим транспортним засобом автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами у вигляді зазначення конкретних вагових параметрів транспортного засобу, які перевищили нормативні вагові параметри транспортних засобів на ділянці автомобільної дороги, - загальної маси та навантаження на осі транспортного засобу.
Перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великоваговим транспортним засобом позивача підтверджується загальними результатами зважування.
З матеріалів, долучених до відзиву, вбачається, що порушення стосуються саме нормативних вагових параметрів навантаження на строєні осі транспортного засобу в аспекті перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм.
Щодо доводів позивача про невідповідність змісту оскаржуваної постанови вимогам Інструкції № 512 з огляду на відсутність у ній повного обсягу необхідної інформації, суд вважає, що вказані твердження позивача є безпідставними.
Так, згідно пункту 3 Інструкції № 512, під час опрацювання матеріалів інформаційного файлу та встановлення факту вчинення адміністративного правопорушення, розгляд якого віднесено до компетенції Державної служби України з безпеки на транспорті, уповноважена посадова особа виносить сформовану системою в автоматичному режимі постанову без складання протоколу про адміністративне правопорушення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України, оформлюється відповідно до додатка 1 до цієї Інструкції.
Так, відповідно до додатку 1 до Інструкції № 512 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин та на даний час) в постанові має міститися виключно інформація про дату, час та місце вчинення адміністративного правопорушення, марка, модель, державний номерний знак транспортного засобу, прізвище, власне ім'я, по батькові (за наявності) особи, зазначеної у статті 14-3 КУпАП, дата народження, місце проживання (перебування), реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті, опис обставин, установлених під час розгляду справи. Зазначення в тексті постанови інших відомостей, положеннями даного нормативно-правового акту не передбачено.
Позивач в обґрунтування своїх доводів про відсутність в постанові відомостей про найменування виробника, рік виготовлення, метрологічні характеристики, найменування власника засобу вимірювальної техніки, дата повірки; смугу руху та напрямок руху; максимальне дозволене навантаження на вісь; категорію та тип транспортного засобу, ширину, висоту, довжину, розподіл навантаження за вісями; сумарне навантаження на осі, фактичну шинність коліс на вісі, посилається на норми Інструкції № 512, які на момент виникнення спірних правовідносин втратили чинність.
Зокрема, редакція додатку №1 до Інструкції № 512, яка передбачала обов'язкове зазначення в постанові вказаних позивачем відомостей, втратила чинність 10.06.2022, тобто більше ніж за рік до дати винесення оскаржуваної постанови.
Зазначена позивачем інформація входить до складу метаданих, що опрацьовуються посадовою особою від час розгляду справи, та була врахована під час розгляду справи та винесення оскаржуваної постанови.
При цьому, відомості про найменування засобу вимірювальної техніки та строк дії повірки, зазначені безпосередньо в тексті оскаржуваної постанови в розділі «Інформація про технічний засіб, яким в автоматичному режимі зафіксовано правопорушення», так само як і відомості про ширину, висоту, довжину, розподіл навантаження за вісями, сумарне навантаження на осі, фактична шинність коліс на вісі містяться в розділі «Фактичні зафіксовані параметри ТЗ».
В свою чергу, інформація про категорію та тип транспортного засобу, смугу руху та напрямок руху містяться в інформаційній картці габаритно-вагового контролю («class», «direction», на підтвердження чого відповідач надав копію опису протоколу взаємодії вагових комплексів/автоматичних пунктів габаритно-вагового контролю з програмним забезпеченням інформаційно-телекомунікаційної системи щодо розшифровки даних вагового обладнання), а також відображена в матеріалах фотофіксації.
Допустимі габаритно-вагові параметри транспортних засобів для проїзду на даній ділянці автомобільної дороги зазначені в постанові шляхом посилання на пункт 22.5 Правил дорожнього руху, що не передбачає диференціації вагових параметрів транспортних засобів залежно від тієї чи іншої ділянки дороги, що унеможливлює помилкове тлумачення у вказаному аспекті, та безпосередньо зазначені в описовій частині постанови.
Натомість, доводи позивача про відсутність в постанові відомостей щодо розміру штрафу та порядку його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу; порядок звільнення від адміністративної відповідальності, не відповідають дійсності, адже оскаржувана постанова містить відповідну інформацію.
Зокрема, відомості про реквізити та можливі способи оплати штрафу розміщені на звороті постанови, у той час як інформація про порядок набрання постановою законної сили, сплату штрафу, оскарження постанови та варіанти звільнення від відповідальності міститься в примітках.
Таким чином, зміст постанови АА № 00017187 від 14.02.2024 відображає усі істотні ознаки складу правопорушення, усі відомості, які містяться в оскаржуваній постанові, відповідають вимогам чинного законодавства.
При цьому, Інструкцією №512 затверджено лише форму, а не вимоги до змісту постанови. Дана форма визначає перелік інформаційних даних, які можуть міститися в постанові в залежності від обставин вчинення правопорушення.
Таким чином, оскаржувана постанова про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/ перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України відповідає усім вищенаведеним критеріям та містить усю необхідну інформацію, передбачену КУпАП та пунктом 17 Порядку №1174.
Щодо доводів позивача про невідповідність змісту оскаржуваної постанови вимогам Інструкції № 512 та Порядку №1174 через відсутність у ній відомостей про марку, модель, державний номерний знак причепу, суд вважає, що вони є безпідставними виходячи з наступного.
Так, з результатів автоматичної фіксації вбачається, що засобами автофіксації було зафіксовано транспортний засіб: MAN TGX 18.480, державний номерний знак НОМЕР_2 з напівпричепом, державний номерний знак НОМЕР_1 , що підтверджується фотографіями транспортного засобу в момент проїзду через автоматичний пункт та відомостями системи АРМ-аудиту.
Зокрема, зафіксовано наступні фактичні параметри транспортного засобу: кількість вісей - 5 шт.; спарені колеса - 2 вісь; відстань між вісями 1-2: 3600 мм, 2-3: 5740 мм, 3-4: 1300 мм; 4-5: 1300 мм; навантаження на вісь 1 - 6750 кг, 2 - 10000 кг, 3 - 9450 кг, 4 - 9200 кг; 5 - 9300 кг, загальна маса - 44700 кг.
Тобто, автофіксацією встановлено, що перевищення нормативних параметрів, встановлених п. 22.5 ПДР допущено транспортним засобом, який складається з тягача та напівпричепу.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт», причіп або напівпричіп - транспортний засіб без власного джерела енергії, пристосований для буксирування автомобілем; напівпричіп - причіп, вісь (осі) якого розміщено позаду центра мас транспортного засобу (за умови рівномірного завантаження) і який обладнано зчіпним пристроєм, що забезпечує передачу горизонтальних і вертикальних зусиль на інший транспортний засіб, що виконує функції тягача.
Відповідно до пункту 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 №363, сідельний тягач - автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для буксирування напівпричепа.
Отже напівпричіп - це транспортний засіб без власного джерела енергії та самостійно пересуватись і перевозити вантажі по дорогах не може, отже рушійною силою для нього є саме тягач, який є основним транспортним засобом, котрий здійснює перевезення вантажів і власник якого є суб'єктом адміністративної відповідальності за порушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, в тому числі за статтею 132-1 КУпАП.
Нормативні параметри, передбачені пунктом 22.5 Правил дорожнього руху України визначені для руху саме транспортних засобів та їх составів.
Оскільки сам по собі напівпричіп, державний номерний знак НОМЕР_1 , рухатися не міг, а лише за допомогою тягача, тому у постанові зазначено лише тягач MAN TGX 18.480, державний номерний знак НОМЕР_2 , який допустив перевищення нормативних параметрів зазначених пунктом 22.5 ПДР України.
Окрім того, чинна редакція додатку №1 до Інструкції № 512 не передбачає обов'язкового зазначення в частині «Установив (-ла)» відомостей про марку, модель, державний номерний знак напівпричепу.
Зазначені відомості входять до складу метаданих, що опрацьовуються посадовою особою Укртрансбезпеки під час розгляду матеріалів інформаційного файлу, отриманого з інформаційно-телекомунікаційної системи та були враховані під час винесення оскаржуваної постанови.
У свою чергу, редакція додатку №1 до Інструкції № 512, що передбачала обов'язок зазначення відомостей про марку, модель, державний номерний знак напівпричепа втратила чинність 10.06.2022, тобто більше ніж за рік до дати фіксації адміністративного правопорушення.
Відтак, згадані вище доводи позивача про неправомірність оскаржуваної постанови з огляду на відсутність у ній відомостей про напівпричіп не відповідають дійсності та спростовуються долученими до даного відзиву доказами.
Більше того, навантаження розподілялося з врахуванням вагових норм і тягача, і причепа, що чітко вбачається з матеріалів адміністративного правопорушення зафіксованого в автоматичному режимі.
Окрім того, з матеріалів автоматичного пункту зважування чітко вбачається фіксування і причепу і тягача та встановлена фактична маса, чим підтверджується факт вчинення правопорушення та допущення перевищення вагових норм.
Щодо розрахунку відсоткового значення перевищення габаритних норм транспортного засобу з урахуванням допустимої похибки вагового комплексу.
З матеріалів справи вбачається, що фіксація адміністративного правопорушення була здійснена вимірювальним обладнанням автоматичного пункту WIM 60, WAGA-WIM35, зав. №9.
Судом встановлено, що прилад автоматичний для зважування дорожніх транспортних засобів у русі WIM 60, WAGA-WIM35, зав. №9, відповідає вимогам Технічного регламенту засобів вимірювальної техніки, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України, на підтвердження чого відповідач надав копії сертифікатів перевірки типу та свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки.
При цьому, здійснення габаритно-вагового контролю відбулося з використанням технічно справного зважувального обладнання, щодо якого проведено періодичну повірку (метрологічну атестацію).
Щодо розрахунку відсоткового значення перевищення габаритних норм трянспортного засобу з урахуванням допустимої похибки вагового комплексу, суд враховує наступне.
Так, фіксація адміністративних правопорушень була здійснена вимірювальним обладнанням автоматичного пункту WIM 60, WAGA-WIM35, зав. №9.
Прилад автоматичний для зважування дорожніх транспортних засобів у русі WIM 60, WAGA-WIM35, зав. №9, відповідає вимогам Технічного регламенту засобів вимірювальної техніки, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України, що підтверджується копіями сертифікатів перевірки типу та Свідоцтвами про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки.
При цьому, здійснення габаритно-вагового контролю відбулося з використанням технічно справного зважувального обладнання, щодо якого проведено періодичну повірку (метрологічну атестацію).
Таким чином, факт перевищення позивачем нормативних параметрів транспортних засобів, визначених пунктом 22.5 Правил дорожнього руху, зафіксований за допомогою даних WIM-комплексу, доведено належними, допустимими та достовірними доказами, що пов'язано із правомірністю порядку проведення габаритно-вагового контролю, а також використання при проведенні останнього належного технічного приладу.
Щодо посилань позивача на неврахування відповідачем похибки вагового пристрою на обрахування відстані між осями +/-2% .
Так, позивач, посилаючись на Посібник з експлуатації та технічного обслуговування вагового комплексу призначеного для зважування транспортних засобів у русі та визначення навантаження на осі Q-FREE HI-TRACK TMU4, вказує, що згідно п.3.4.3 «Класифікація ТЗ» вбачається, що міжосьова відстань обраховується з точністю +/- 2%, проте вказана постанова винесена без урахування вказаної похибки, з урахуванням якої показники відстані між осями причепу повинні складати 1326 мм, а не 1300 мм, а отже гранично допустиме навантаження мало б обраховуватись не з 21 т, а з 24 т, у зв'язку з чим постанова винесена відносно нього є протиправною.
Судом встановлено, що фіксація адміністративного правопорушення та визначення габаритно-вагових параметрів належного позивачу транспортного засобу була здійснення вимірювальним обладнанням автоматичного пункту WIM 60, WAGA-WIM35, зав. №9, а не Q-FREE НІ-TRACK TMU4, виробником якого, згідно документів сертифікації є ТОВ «Телеком Україна», а не Q-Free (Bristol) UK Limited. Тому документи щодо експлуатації вимірювального обладнання Q-FREE HITRACK TMU4 не стосуються фактичних обставин даної справи та не є належним доказом у справі.
Відповідач у поясненнях вказує, що виробником вимірювального обладнання WIM 60, WAGA-WIM35, зав. №9, передбачену іншу величину похибки вимірювання міжосьових відстаней, зокрема, за даними пункту 2.1 «Технічні параметри» пункту 2 «Технічні дані» зазначений показник «Максимально допустима похибка (МДП) вимірювання міжосьових відстаней ТЗ, м», якому відповідає значення 0,03 м (або 3 см чи 30 мм), що підтверджується витягом з сертифікату перевірки типу UA.TR. 113-0695-21.
Отже, при фіксації події, при контролі габаритів транспортного засобу відстань між осями транспортного засобу фіксується з урахуванням 0,03 метра від попередньо визначеного. Тобто, отримані дані, представлені в постанові вже є такими, що не потребують додаткових обчислень та застосування до фактичних виміряних відстаней будь-яких відсоткових показників, оскільки ця похибка є «вмонтованою» у програмне забезпечення приладу.
З огляду на зазначене, зафіксовані в оскаржуваній постанові показники відстані між строєними осями напівпричепа 3-4 та 4-5 - 1300 мм вказані уже із застосуванням максимальної похибки вимірювання 30 мм.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що розрахунки позивача щодо обов'язкового додавання до даних показників 2% похибки є помилковими та не відповідають фактичним обставинам справи.
В частині доводів позивача про неправомірність притягнення його до адміністративної відповідальності, оскільки зазначена в товарно-транспортній накладній загальна маса транспортного засобу з вантажем не перевищувала допустимих вагових параметрів, суд звертає увагу на те, що позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності не за перевищення нормативних параметрів загальної маси транспортного засобу, а за перевищення максимально допустимого навантаження на строєні осі.
Так, засобами автоматичної фіксації було зафіксовано перевищення нормативних вагових параметрів транспортного засобу, а саме:
- навантаження на строєні осі транспортного засобу на 11.8% (2.478 тон), при дозволеному максимальному навантаженню на строєні осі 21 тона та відстані між осями 1,3 м або менше, при цьому вказано навантаження з урахуванням похибки вагового комплексу - 23 478 кг.
Так як відсоток перевищення нормативних параметрів навантаження на строєні осі транспортного засобу (що становив 11,8%), тому позивача було притягнуто до відповідальності та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000,00 грн, що вбачається з тексту оскаржуваної постанови.
Відповідна інформація також зазначена у відомостях щодо виявленого порушення, розміщених на веб-сайті в мережі Інтернет, посиланням на яких міститься в постанові.
Щодо доводів позивача в частині недостовірність даних автофіксації з огляду на те, що автоматичним пунктом було зафіксовано фактичну відстань між строєними осями напівпричепу 1300 мм.
Так, позивач в позовній заяві стверджує, що належний йому напівпричіп FRUEHAUF, державний номерний знак НОМЕР_1 , є спеціалізованим контейнеровозом із відстанню між осями, що перевищує 1300 мм, у зв'язку з чим до останнього мають застосовуватися збільшені вагові параметри навантаження на строєні осі відповідно до пункту 22.5 Правил дорожнього руху, а саме 24 т, а не 21 т, як зазначено в оскаржуваній постанові.
Відповідно до наданого позивачем свідоцтва про реєстрацію серії НОМЕР_4 транспортний засіб напівпричіп FRUEHAUF, державний номерний знак НОМЕР_1 , є спеціалізованим напівпричепом - контейнеровозом, що призначений для перевезення особливих видів вантажів - контейнерів/сипучих вантажів (зернових культур).
Водночас, відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 №363 (далі - Правила №363) вантажний контейнер - одиниця транспортного обладнання багаторазового використання, призначена для перевезення та короткочасного зберігання вантажів без проміжних перевантажень, зручна для механізованого навантаження та розвантаження, завантаження та вивантаження (внутрішній об'єм дорівнює 1 куб.м і більше).
Тобто, вантажний контейнер не є транспортним засобом, а є лише одиницею транспортного обладнання. Транспортним засобом (контейнеровозом), виходячи з технічних характеристик якого (у тому числі щодо відстані між осями) визначаються допустимі габаритно-вагові параметри, є саме напівпричіп, що являє собою своєрідну платформу для розміщення на ній контейнера.
Зазначаючи про фактичну відстань більше ніж 1300 мм між осями вказаного напівпричепа, позивач посилається не на технічні характеристики вказаного напівпричепу, а на технічні характеристики вантажного контейнера типу К-60, що, як зазначалося вище, не є транспортним засобом, та саме документи щодо придбання та технічний паспорт якого додано до позовної заяви.
При цьому, зі змісту даних документів жодним чином не можливо встановити необхідну відстань між осями транспортного засобу (напівпричепа), що може використовуватися для перевезення даного контейнеру.
Таким чином, додані позивачем до позовної заяви документи щодо технічних характеристик вантажного контейнера типу К-60 жодним чином не підтверджують доводи позивача про відстань між осями вказаного напівпричепу більше ніж 1300 мм та, відповідно, жодним чином не спростовують результатів автофіксації, а тому не мають значення для вирішення даної справи.
Натомість, щодо посилань позивача на протокол №00732-00943-23 від 09.05.2023 перевірки технічного стану транспортного засобу напівпричепа FRUEHAUF, державний номерний знак НОМЕР_1 , суд зазначає, що вказаний протокол містить лише загальний висновок про технічну справність транспортного засобу, та не містить жодних технічних характеристик, у тому числі щодо відстані між осями.
Проведення обов'язкового періодичного контролю транспортного засобу та видача відповідного протоколу перевірки технічного стану регламентовано нормами Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.01.2012 №137 (далі - Порядок №137).
Відповідно до положень зазначеного Порядку перевірка технічного стану транспортного включають перевірку вагових та габаритних параметрів транспортного засобу (навантаження, ширини, висоти чи довжини, відстані між осями).
Відповідно, положення протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу не містять жодних відомостей щодо відповідності чи невідповідності вагових та габаритних параметрів, зокрема, загальної маси та довжини транспортного засобу, відстані між осями, встановленим законодавством нормативам.
Натомість, у таких протоколах міститься виключно інформація про дату складання такого протоколу, місце проведення та суб'єкта технічного контролю, VIN або номер кузова (рами), категорію, марку, модель, номерний знак транспортного засобу, показник одометра, дату державної реєстрації, відомості про переобладнання транспортного засобу, екологічний рівень, вантажність, призначення, дату проходження чергового технічного контролю, а також характеристики гальмової системи.
Відтак, надані позивачем до позовної заяви протоколи перевірки технічного стану транспортного засобу жодним чином не стосуються фактичних обставин справи та не є належними та допустимими доказами відповідності фактичних параметрів загальної маси та навантаження на осі транспортного засобу нормативним ваговим параметрам.
Позивачем на підтвердження позовних вимог надано висновок експерта Національного наукового центру «Інституту судових експертиз імені заслуженого професора М.С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України за №1489 від 29.02.2024, яким визначено відстані напівпричепа між першою та другою осями, яка дорівнює 1 м 33 см; другою та третьою осями 1 м 33 см; першою та третьою осями 2 м 66 см.
Розглядаючи даний висновок, суд вважає зазначити наступне.
Так, на вирішення вказаного експертного дослідження поставлене наступне питання: «Зробити експертний висновок щодо визначення точної відстані між осями напівпричепа (марки Fruehauf, модель TX 34CS, державний номерний знак НОМЕР_1 ».
Згідно цього висновку, на підставі проведених досліджень напівпричепа Fruehauf TX 34 CS, державний номерний знак НОМЕР_1 » були визначені відстані між першою та другою осями, яка дорівнює 1 м. 33 см.; другою та третьою осями 1 м. 33 см.; першою та третьою осями 2 м. 66 см.
Статтею 1 Закону України «Про судову експертизу» передбачено, що судова експертиза це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об'єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.
Відповідно до частин першої-третьої статті 101 КАС України висновок експерта це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені перед експертом, складений у порядку, визначеному законодавством.
Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.
Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.
Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.
Згідно зі статтею 102 КАС України, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності.
У разі необхідності суд може призначити декілька експертиз, додаткову чи повторну експертизу.
При призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. З урахуванням обставин справи суд має право визначити експерта чи експертну установу самостійно. У разі необхідності може бути призначено декілька експертів для підготовки одного висновку (комісійна або комплексна експертиза).
Питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом.
Учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз'яснення яких, на їх думку, потребує висновку експерта. У разі відхилення або зміни питань, запропонованих учасниками справи, суд зобов'язаний мотивувати таке відхилення або зміну.
Питання, які ставляться експерту, і його висновок з них не можуть виходити за межі спеціальних знань експерта.
На підставі частини першої статті 108 КАС України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 90 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивованим у судовому рішенні..
В постанові Верховного Суду від 12.07.2021 р. у справа № 766/12142/16-а (адміністративне провадження № К/9901/43949/18), суд касаційної інстанції зазначив, що висновок експерта може бути доказом у справі лише тоді, коли експертиза здійснена на підставі ухвали суду відповідними судово-експертними установами. У разі коли висновок експертизи наданий стороною як додаток до позовної заяви, тобто проведений відповідною експертною установою за клопотанням сторони чи її представника, то такий висновок може розцінюватися лише як письмовий доказ, який підлягає дослідженню в судовому засіданні та відповідній оцінці.
Згідно статті 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до статті 76 зазначеного Кодексу достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Перш за все суд звертає увагу на те, що експертне дослідження було проведено та висновок надано 29.02.2024 за заявою позивача від 23.02.2024, тобто після спливу майже 1 місяця з моменту виявлення порушення - 01.02.2024.
З огляду на сплив відповідного періоду часу та тривалу подальшу експлуатацію транспортного засобу поряд з відсутністю відомостей щодо можливих тих чи інших дій з даним транспортним засобом у вказаний період, встановлені даним висновком обставини не можуть беззаперечно свідчити про відповідність встановлених у висновку обставин тим, що мали місце 01.02.2024 під час фіксації факту вчинення адміністративного правопорушення.
Суд вважає, що не є ідентичними стан транспортного засобу, в якому останній було надано для проведення експертизи, тому що мав місце на момент фіксації адміністративного правопорушення, характер вантажу та ступінь завантаженості, що безпосередньо впливає на подібність фактичної обстановки, достовірність проведених вимірювань та результати експертного дослідження.
Зокрема, не можна виключати ряд факторів, які можуть впливати на відстань між осями, і відомості про які відсутні, серед яких наступні: деякі моделі напівпричепів можуть мати можливість регулювання ширини підвіски або положення осей, що може впливати на відстань між ними; зношені чи пошкоджені компоненти, такі як балки, ресори чи кріплення, можуть впливати на ширину підвіски та відстань між осями; розподіл вантажу на напівпричепі може впливати на деформацію підвіски та зміну відстані між осями; стан коліс напівпричепа може впливати на ряд параметрів, включаючи відстань між строєними осями; знос компонентів підвіски, таких як підшипники, може впливати на висоту напівпричепа та його геометрію; деякі напівпричепи можуть мати спеціальне обладнання для регулювання ширини підвіски або функції, що впливають на відстань між осями; якщо використовується пневматична підвіска на напівпричепі, то це може впливати на відстань між строєними осями; розподіл вантажу та зміни ваги на напівпричепі можуть викликати реакцію пневматичної підвіски, що впливає на висоту та відстань між осями; деформації в підвісці можуть змінювати геометрію напівпричепа та впливати на відстань між осями.
Тому вказана експертиза не дає можливості достовірно підтвердити доводи позивача щодо відстані між осями на момент вчинення правопорушення, адже вони підтверджують зазначені обставини, що мали місце зі сплином майже 1 місяця після правопорушення, що не виключає виникнення та усунення наслідків перелічених факторів впливу на вказані обставини і не спростовують покази законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки, яким зафіксоване правопорушення, саме в момент його вчинення.
У зв'язку з цим наданий позивачем висновок експертного дослідження, проведений після спливу значного проміжку часу (близько 1 місяця) з моменту фіксації адміністративного правопорушення та за наявності численних істотних невідповідностей в фактичних обставинах проведеного дослідження, не може вважатися належним, допустимим, достовірним та достатнім доказом по даній справі, а тому не може бути взятий до уваги при постановленні рішення по справі.
При цьому, жодних інших доказів на підтвердження фактичної відстані між осями напівпричепа FRUEHAUF, державний номерний знак НОМЕР_1 , більше ніж 1300 мм позивачем до позовної заяви не додано.
Натомість, технічними засобами автоматичного пункту WIM 60, WAGA-WIM35, зав. №9, було зафіксовано фактичну відстань між осями напівпричепа 1300 мм. Вказані технічні засоби є технічно справними, належним чином повіреними та відповідають вимогам технічного регламенту, з огляду на що підстави ставити під сумнів достовірність даних автоматичної фіксації відсутні.
Щодо відповідних посилань позивача на збільшених вагових параметрів загальної маси транспортного засобу для контейнеровозів слід зазначити, що чинна редакція пункту 22.5 Правил дорожнього руху передбачає збільшені вагові норми щодо загальної маси транспортного засобу 42 т для двовісного автомобіля (тягача) з трьохвісним напівпричепом (контейнеровозом) виключно у разі перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра.
При цьому, вказані вимоги щодо збільшеної максимальної фактичної маси транспортного засобу застосовуються виключно за умови дотримання вимог Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.01.1997 №363 (далі - Правила №363), щодо перевезень у контейнерах.
Водночас, в обґрунтування позовних вимог позивачем до матеріалів справи не долучено жодних належних доказів на підтвердження того, що під час проведення габаритно-вагового контролю транспортного засобу, який належить позивачу, здійснювалися безпечні вантажні перевезення в контейнері згідно з їх призначенням та з відповідним маркуванням.
Так, в обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про те, що у даному випадку здійснювалося перевезення вантажу з використанням напівпричепа марки FRUEHAUF, державний номерний знак НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу є спеціалізованим напівпричепом- контейнеровозом та змінного кузова.
Відповідно до особливих відміток свідоцтва про реєстрацію напівиричепа- контейнеровоза марки FRUEHAUF, державний номерний знак НОМЕР_1 , серія НОМЕР_4 , вказаний напівпричеп є спеціалізованим напівпричепом н/пр-контейнеровоз для перевезення контейнерів/ сипких вантажів (зернових культур) з можливістю самоскидного розвантаження.
З аналізу свідоцтва про реєстрацію напівпричепа-контейнеровоза марки FRUEHAUF, державний номерний знак НОМЕР_1 , серія НОМЕР_4 вбачається, що вказаний напівпричіп призначений для перевезення особливого виду вантажу - контейнерів. Відомості щодо переобладнання вказаного напівпричепу для перевезення змінного кузова в особливих примітках зазначеного свідоцтва відсутні.
В свою чергу, відповідно до Правил №363 н/причеп-контейнеровоз - транспортний засіб спеціалізованого призначення, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів певних категорій - контейнерів.
Первинне значення «контейнеровоза» - це контейнерне судно, спеціалізоване суховантажне судно, призначене для перевезення вантажів у контейнерах стандартних резервуарах багаторазового використання, для яких чітко встановлені габаритно-вагові одиниці вимірювання.
При цьому, вантажний контейнер - одиниця транспортного обладнання багаторазового використання, призначена для перевезення та короткочасного зберігання вантажів без проміжних перевантажень, зручна для механізованого навантаження та розвантаження, завантаження та вивантаження (внутрішній об' єм дорівнює 1 куб. м і більше).
За визначенням Міжнародної конвенції про безпечні контейнери «контейнер» означає предмет транспортного обладнання: а) що має постійний характер і, відповідно, є досить міцним, щоб бути придатним для багаторазового використання; b) спеціально сконструйований для полегшення перевезення вантажів одним або кількома видами транспорту без проміжного перевантаження; с) сконструйований з урахуванням необхідності закріплення та (або) легкої обробки й для цього обладнаний кутовими фітингами; d) такого розміру, що площа, яка знаходиться між чотирма зовнішніми нижніми кутами, складає: і) не менше 14 кв.м (150 кв. футів) або іі) не менше 7 кв.м (75 кв. футів), якщо його обладнано верхніми кутовими фітингами; термін "контейнер" не включає ні транспортних засобів, ні пакування; однак він поширюється на контейнери, коли вони перевозяться на шасі.
Розрізняють контейнери універсальні, спеціалізовані і контейнери-платформи.
Універсальні контейнери (ГОСТ 18447-79) використовуються для перевезення штучних вантажів широкої номенклатури, укрупнених вантажних одиниць і дрібноштучних вантажів.
Універсальний контейнер загального призначення є повністю закритим, пиловодонепроникним сталевим «ящиком» зварної конструкції. Він складається з каркаса, пов'язаного по всіх кутах фітингами, і обшивки, оснащений дахом, бічними та торцевими стінками з гофрованого заліза, досить жорсткими, щоб витримати можливі навантаження та удари.
Існують різновиди універсальних контейнерів відкритого типу - подібні у всіх відносинах з контейнером загального призначення, за винятком того, що в них замість жорсткого даху є гнучкий розсувний або чохол, що знімається, зроблений, наприклад, з брезента або пластику (іноді армованого) і зазвичай підтримується відкидними або знімними балками.
Спеціалізовані контейнери призначені для вантажів обмеженої номенклатури чи окремих видів вантажів (ГОСТ 19417-74).
Контейнер-платформа - вантажна платформа з конструктивними особливостями і розмірами основи контейнера.
Відповідно до Правил №363 (пункт 17.2, 17.4) забороняється перевозити в універсальних контейнерах вантажі, які швидко псуються, сипучі вантажі без тари, вибухові, займисті, їдкі та отруйні речовини, смердючі вантажі та ті, які забруднюють стіни і підлогу контейнера, а також вантажі, які не можуть бути завантажені в контейнер або вивантажені з нього без застосування вантажно- розвантажувальних механізмів.
Універсальні автомобільні контейнери, що належать перевізникам, повинні мати єдину нумерацію, а також нанесене фарбою, що контрастно виділяється від кольору контейнера, таке маркування: розпізнавальний знак; номер контейнера; найменування власника контейнера; вантажність і маса тари контейнера, кг; внутрішній об'єм контейнера, куб.м; місце, місяць і рік виготовлення контейнера; час останнього капітального ремонту і наступного ремонту контейнера.
Номер контейнера наноситься на всіх бокових стінках, даху і всередині контейнера.
Крім цього, відповідно до вимог п. 17.15 Правил №363 після завантаження вантажу вантажовідправник повинен зачинити контейнер, закріпити ручку замка контейнера дротом діаметром не менше 2 мм, опломбувати контейнер у порядку, передбаченому розділом 9 цих Правил навісити бірку довжиною 120-150 мм і шириною 80-100 мм, на якій зазначаються пункти відправлення та призначення вантажу і найменування вантажоодержувача.
Відповідно до вимог законодавства забороняється перевезення вантажів у контейнерах, які завантажені з порушенням Міжнародної конвенції щодо безпечних контейнерів.
Відповідно до чинного українського законодавства у разі, якщо в реєстраційних документах транспортний засіб вказано як «контейнеровоз», тобто як колісний транспортний засіб спеціалізованого призначення, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів певних категорій - контейнерів, то і його експлуатація повинна відповідати як його конструкції, так і його призначенню для перевезення саме контейнерів, а не будь-якого іншого транспортного обладнання.
Отже, якщо в реєстраційних документах транспортного засобу вказано «контейнеровоз», він є типу причепа або напівпричепа для перевезення контейнерів по автомобільним дорогам, то лише при використанні такого транспортного засобу як засобу спеціалізованого призначення, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів певних категорій - контейнерів, допускається навантаження, передбачене пунктом 22.5 Правил дорожнього руху.
У свою чергу, автотранспортний засіб зі змінним кузовом - спеціалізований транспортний засіб, обладнаний пристроєм для установки та знімання швидко відокремлюваного від шасі кузова, установлюваного при зніманні на опори чи дорожню поверхню. Для перевезення змінних кузовів найчастіше використовуються шасі одиночних автомобілів і напівпричепів. Змінні кузови можуть бути виконані у виді безбортової платформи, фургона, цистерни, касетної чи самоскидної платформи.
Наказом Державного підприємства "Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості" від 10.06.2019 №148 «Про прийняття та скасування національних стандартів, прийняття поправки до національного стандарту» прийнято національні стандарти, гармонізовані з європейськими стандартами, методом підтвердження з наданням чинності з 01 серпня 2019 року, зокрема: - ДСТУ EN 12406:2019 (EN 12406:1999, IDT) «Знімні кузови. Термообмінні кузови класу С. Розміри та загальні вимоги»; - ДСТУ EN 12410:2019 (EN 12410:1999, IDT) «Знімні кузови. Термообмінні кузови класу А. Розміри та загальні вимоги».
Наведені ДСТУ прийняті на підставі європейських стандартів EN 12406:1999 «Swap bodies - Thermal swap bodies of Class C - Dimensions and general requirements», a також EN 12410:1999, IDT «Swap bodies - Thermal swap bodies of Class A -Dimensions and general requirements, IDT».
Стандарти Європейського союзу, можуть враховуватися адміністративними судами як аргументація, міркування стосовно гармонійного тлумачення національного законодавства України згідно з усталеними стандартами правової системи Європейського союзу, однак не як правова основа (джерело права) врегулювання відносин, щодо яких виник спір.
Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 по справі №9901/636/18, від 03.08.2022 по справі №910/9627/20.
Зі змісту наведених Європейських стандартів вбачається, що змінний кузов - це кузов, придатний для міжнародних перевезень та перевезень автомобільним, залізничним транспортом, а також змішаних перевезень.
Змінний кузов класу «А» позначає всі змінні кузови які обладнані нижніми фітингами, розташованими у відповідності до специфікації визначеною для контейнерів типу 1А (40') відповідно до міжнародного стандарту ISO 668:1995 (див. розділ 1, EN 12410:1999, IDT).
Змінний кузов класу «Є» позначає всі змінні кузови які обладнані фітингами, розташованими у відповідності до специфікації визначеною для контейнерів типу 1C (20') відповідно до міжнародного стандарту ISO 668:1995 (див. розділ 1, EN 12406:1999, IDT).
Крім того, у розділах 2 наведених Європейських стандартів EN 12406:1999 IDT, EN 12410:1999 IDT зазначено, що вказані стандарти прийняті, зокрема, у відповідності до EN 283:1991 «Swap bodies - Testing».
При цьому з аналізу стандарту EN 283:1991 «Swap bodies - Testing» вбачається, що вказаний стандарт встановлює вимоги до змінних кузовів, яким вони мають відповідати за результатами випробування, а також регламентують порядок проведення таких випробувань.
Зазначений стандарт передбачає можливість випуску вказаних змінних кузовів за умови їх відповідності вимогам та на підставі рішення уповноваженого органу влади відповідної держави. Окрім того, Європейським стандартом EN 13044:2000 «Swap bodies - Coding, identification and marking» встановлює вимоги до маркування змінних кузовів з метою їх подальшої ідентифікації.
Так, маркування змінних кузовів для їх ідентифікації здійснюється шляхом нанесення коду, який має містити інформацію про власника, серійний номер змінного кузову, контрольну цифру та ідентифікатор категорії обладнання (див. розділу З, EN 13044:2000).
Підсумовуючи наведене, вищевказані положення Європейських стандартів встановлюють чіткі вимоги для змінних кузовів (контейнерів), їх випробування, необхідність отримання дозволу уповноваженого органу відповідної держави для їх подальшого випуску, а також вимоги до їх маркування ; з метою подальшої ідентифікації.
Водночас, зазначаючи про здійснення 01.02.2024 вантажних перевезень з використанням змінного кузова, позивач не надає жодних підтверджуючих документів, які б свідчили про перевезення саме змінного кузову, ідентифікації такого кузова, доказів щодо придбання або використання змінного кузову, товарно-супровідних документів на перевезення вантажу тощо, які б могли свідчити на користь доводів позивача.
Відповідна інформація відсутня і в товарно-транспортній накладній у розділі, що містить відомості про транспортний засіб, та у розділі, що містить відомості про вантаж (відсутня вказівка про перевезення змінного кузова).
В обґрунтування позовних вимог позивачем до позовної заяви додано копію технічного паспорту на контейнер К 60 з пристроєм для самовивантаження, а не змінного кузова, як зазначає позивач в позовній заяві.
Окрім того, в матеріалах справи відсутні будь-які відомості на підтвердження того, що в момент фіксації адміністративного правопорушення транспортним засобом позивача здійснювалося перевезення саме контейнера типу К-60 чи іншого змінного кузова.
Водночас, в обґрунтування позовних вимог позивачем до матеріалів справи не долучено жодних належних доказів на підтвердження того, що під час проведення габаритно-вагового контролю транспортного засобу, який належить позивачу, здійснювалися безпечні вантажні перевезення в контейнері чи перевезення з використанням змінного кузова згідно з їх призначенням та з відповідним маркуванням.
Відповідно до наданої позивачем копії товарно-транспортної накладної вантаж, який перевозився в транспортному засобі - пшениця; завантаження здійснено насипом, без тари, не в контейнері.
Таким чином, доказів того, що зазначений напівпричіп перевозив контейнер чи змінний кузов позивачем в ході розгляду справи не надано, з огляду на що позивачем не доведено наявності підстав для застосування у даному випадку для даного транспортного засобу збільшених вагових параметрів загальної маси.
Тобто, позивач здійснював вантажні перевезення транспортним засобом, який не є контейнеровозом в розумінні вищезазначених норм та не використовувався в момент зафіксованого порушення як контейнеровоз.
Варто також звернути увагу, що завантажуючи вантажний автомобіль у межах дозволеної фактичної маси, перевізник зобов'язаний враховувати дозволені навантаження на осі транспортного засобу, нерівномірний розподіл маси вантажу на осі, зміну маси транспортного засобу та можливе перевищення вагових параметрів після здійснення заправки автомобіля пальним, та використовувати, в таких випадках, транспортний засіб з відповідними технічними параметрами.
Щодо доводів позивача про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, оскільки визначена в товарно-транспортній накладній загальна маса транспортного засобу з вантажем не перевищувала допустимих вагових параметрів, визначених пунктом 22.5 ПДР, суд зазначає наступне.
Так, об'єктивною стороною правопорушення, щодо якого винесено оскаржувану постанову, є перевищення навантаження на строєні осі, тобто з'ясування маси вантажу не має значення для вирішення спірних правовідносин.
Ураховуючи приписи п. 22.5 Правил дорожнього руху, перевізник, зважаючи на особливості та характер вантажу, зобов'язаний обрати вагу, яка водночас не перевищуватиме як повну масу транспортного засобу, так і навантаження на осі.
Разом з цим товарно-транспортна накладна підтверджує надання послуг перевезення та не може вважатися документом, який беззаперечно визначає масу вантажу.
Таким чином, дії Укртрансбезпеки щодо встановлення факту вчинення адміністративного правопорушення, винесення оскаржуваної постанови та притягнення позивача до відповідальності у виді штрафу в розмірі 17000 грн є цілком правомірними.
Згідно ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Суд також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів позивача), сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також, згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
За таких обставин, суд, враховуючи, що факт вчинення адміністративного правопорушення підтверджено наявними у справі доказами, не вбачає достатніх правових підстав для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, а відтак позов ОСОБА_1 слід залишити без задоволення.
Оскільки ОСОБА_1 у задоволенні позову відмовлено судові витрати зі сплати судового збору необхідно віднести на рахунок позивача.
Керуючись ст.ст. 6, 8, 9, 10, 14, 241-246, 255, 286, 293 КАС України, суд,
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення серії АА № 00017187 від 14.02.2024 - залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне найменування сторін:
Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання - АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податку - НОМЕР_5 .
Відповідач - Державна служба України з безпеки на транспорті, адреса: проспект Перемоги,14, м. Київ, 01135, ЄДРПОУ 39816845.
Головуючий: Л. В. Максименко