Справа № 760/2282/24 Головуючий у І інстанції - Зуєвич Л.Л.
Суддя-доповідач - Мельничук В.П.
11 липня 2024 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого-судді: Мельничука В.П.
суддів: Бужак Н.П., Костюк Л.О.,
при секретарі: Руденко Д.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, згідно з ст. 229 КАС України, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 20 травня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
ОСОБА_1 звернувся до Солом'янського районного суду міста Києва з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції, в якому просив:
- скасувати постанову серії ЄАС № 6964664 від 10.05.2023 про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, яка винесена Інспектором роти № 2 батальйону № 1 УПП в Черкаській області Рижак Андрієм Володимировичем про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 340,00 грн відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП);
- провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КУпАП України закрити за відсутності події і складу правопорушення.
Позов обґрунтований тим, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, оскільки відсутня вина та умисел у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 20 травня 2024 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити його позов.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.
Апеляційна скарга мотивована доводами, які аналогічні викладеним у позовній заяві, та стосуються того, що матеріали справи не містять належних доказів вчинення адміністративного правопорушення.
Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в якому він просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на те, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам чинного законодавства.
Представником Позивача - адвокатом Прядкою Віталієм Михайловичем подано клопотання про відкладення розгляду справи, в якому просить, у зв'язку з участю його в інших судових засіданнях, які відбуватимуться у м. Черкаси, відкласти розгляд даної адміністративної справи на іншу дату та час.
Колегія суддів не вбачає підстав для відкладення розгляду справи, з огляду на наступне.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
За змістом частини 1 статті 8 КАС України, всі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.
Відповідно до частини 1 статті 44 КАС України учасники справи мають рівні процесуальні права та обов'язки.
Згідно з частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що Заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Щодо вказаних Представником Позивача - адвокатом Прядкою Віталієм Михайловичем причин відкладення розгляду справи слід зазначити, що посилаючись на участь його в інших судових засіданнях, які відбуватимуться у м. Черкаси, останній жодним чином не обґрунтував та не надав жодних доказів на підтвердження вказаного.
З огляду на викладені обставини, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання Представника Позивача - адвоката Прядка Віталія Михайловича про відкладення розгляду справи № 760/2282/24.
Також, колегія суддів зазначає, що явка сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалась, тому в силу приписів ч. 2 ст. 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, у зв'язку з чим, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних у ній доказів, без участі Представника Позивача - адвоката Прядка Віталія Михайловича.
Крім того, Представник Позивача - адвокат Прядко Віталій Михайлович міг звернутись з дотриманням вимог ст. 195 КАС України з клопотанням про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та взяти участь у розгляді справи в режимі відеоконференції.
З огляду на викладені обставини, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання Представника Позивача - адвоката Прядка Віталія Михайловича про відкладення розгляду даної адміністративної справи.
Відповідно до частини 5 ст. 286 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у десятиденний строк після закінчення строку апеляційного оскарження з повідомленням учасників справи.
Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, оскільки учасники справи у судове засідання не з'явились.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши та перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 10 травня 2023 року Інспектором роти № 2 батальйону № 1 УПП в Черкаській області лейтенантом поліції Рижаком Андрієм Володимировичем було прийнято постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЄАС № 6964664.
У вказаній постанові зазначається, що Позивач 10 травня 2023 року о 23 год. 01 хв., в м. Черкаси по вул. Надпільна, 605, керуючи транспортним засобом марки Skoda моделі Octavia A5 Elegance, з державним номерним знаком НОМЕР_1 , не виконав вимогу дорожнього знаку 3.21 «В'їзд заборонено», чим порушив вимоги пункту 8.4.в Правил дорожнього руху України (далі - ПДР України), за що передбачена відповідальність частиною 1 ст. 122 КУпАП.
Даною постановою до Позивача застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340,00 грн.
Позивач, вважаючи постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЄАС № 6964664 від 10 травня 2023 року протиправною, звернувся з даним адміністративним позовом до адміністративного суду.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що враховуючи наявні в справі відеозаписи, доводи Позивача не знайшли підтвердження в ході судового розгляду, отже відсутні підстави для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 280 КУпАП встановлює, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (зокрема статті 122-126).
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України «Про Національну поліцію» від 2 липня 2015 року № 580-VIII.
За приписами п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Поліція відповідно до покладених нею завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі (п. 11 ч. 1 ст. 23).
Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів.
Процедуру оформлення поліцейськими підрозділів патрульної поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов'язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція (далі - поліцейський), матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, визначає Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджена наказом МВС України від 07.11.2015 № 1395.
У разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу (абз 1 п. 4 розділ 1 Інструкції).
Пункт 1 розділу ІІІ Інструкції визначає, що справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Згідно з п. 2 розділу ІІІ Інструкції постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою, третьою і п'ятою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140, частинами шостою, сьомою статті 152-1 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Відповідно до п. 1 розділу IV Інструкції, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення.
Згідно з ч.ч 2, 4 ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису).
У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу або залишається повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів у разі їх фіксації у режимі фотозйомки (відеозапису), крім випадків фіксації в автоматичному режимі правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Отже, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення без складання відповідного протоколу.
Відповідно до частини 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (із змінами та доповненнями, далі ПДР).
За пунктом 1.3 ПДР, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Згідно з положеннями п. 2.3 розд. 2 ПДР для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний, серед іншого, бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну та не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху.
Пунктом 1.9 розд. 1 ПДР встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до п. 8.4 (в) ПДР Дорожні знакиподіляються на групи, зокрема заборонні знаки, які запроваджують або скасовують певні обмеження в русі.
Так, дорожній знак 3.21 «В'їзд заборонено» забороняє в'їзд усіх транспортних засобів з метою:
- запобігання зустрічному руху транспортних засобів на ділянках доріг з одностороннім рухом;
- запобігання виїзду транспортних засобів назустріч загальному потоку на дорогах, позначених знаком 5.8;
- організації відокремленого в'їзду і виїзду на майданчиках, що використовуються для стоянки транспортних засобів, майданчиках відпочинку, автозаправних станцій тощо;
- запобігання в'їзду на окрему смугу руху, при цьому знак 3.21 повинен застосовуватися разом з табличкою 7.9;
- запобігання в'їзду на дороги, що безпосередньо простягаються у межах прикордонної смуги до державного кордону і не забезпечують пересування до встановлених пунктів пропуску через державний кордон (крім сільськогосподарської техніки, інших транспортних засобів і механізмів, задіяних у провадженні відповідно до законодавства і за наявності відповідних на те законних підстав сільськогосподарської діяльності або інших робіт, ліквідації надзвичайних ситуацій та їх наслідків, а також транспортних засобів Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Держприкордонслужби, ДМС, ДФС, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, Національної поліції і органів прокуратури під час виконання оперативних та службових завдань).
Згідно з частиною 1 статті 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП України обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Стаття 69 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Статтею 248 КУпАП визначено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється на засадах рівності перед законом і органом (посадовою особою), який розглядає справу, всіх громадян незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мови та інших обставин.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).
Отже, особа, яка уповноважена розглядати справу про адміністративне правопорушення зобов'язана по-перше, встановити склад правопорушення, яким згідно статті 9 КУпАП протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність, по-друге, дослідити докази та оцінити їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно зі ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію» полiцiя може застосовувати такi превентивнi заходи, окрім іншого, перевiрка документiв особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технiчних приладiв i технiчних засобiв, що мають функцiї фото- i кiнозйомки, вiдеозапису, засобiв фото- i кiнозйомки, вiдеозапису.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 10.05.2023 відносно ОСОБА_1 (Позивача) складено протокол про адміністративне правопорушення та постанову про накладення адміністративного стягнення.
Так, постановою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 30 травня 2023 року, залишеною без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 08 травня 2024 року у справі 711/3030/23 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та притягнуто його до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень та одного року позбавлення права керування транспортними засобами.
Як встановлено у вказаних судових рішеннях, з протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 457613 вбачається, що в результаті проведеного поліцейським огляду в Позивача виявлені ознаки алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, порушення координації рухів та зазначено підозру у перебуванні останнього в стані алкогольного сп'яніння. В зв'язку з чим, ОСОБА_1 було запропоновано пройти освідування на місці зупинки транспортного засобу, за допомогою спеціального приладу, або проїхати до медичного закладу ЧОНД. За бажанням ОСОБА_1 було доставлено до КНП «ЧОНД» де останній відмовився від проходження освідування, аргументуючи тим, що він не керував транспортним засобом, а за кермом перебувала його дружина. Проте, в ході перегляду відеозапису з нагрудних камер працівників поліції встановлено, що саме ОСОБА_1 керував автомобілем безпосередньо перед його зупинкою.
Враховуючи вище викладене, огляд проведений у відповідності до ст. 266 КУпАП, а поведінку правопорушника суд оцінив, як умисні, цілеспрямовані дії на ухилення від проходження медичного огляду, і які не пов'язані з іншими обставинами.
Також, у вказаних судових рішеннях зазначено, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення в повному обсязі підтверджується матеріалами адміністративної справи, а саме:
-протоколом про адміністративне правопорушення ААД № 457613;
- рапортом Інспектора взводу № 1 роти № 2 БУПП в Черкаській області ДПП ст.лейтенанта поліції Рижак А., згідно якого встановлено, що 09.05.2023 року близько 23.01 за адресою: м. Черкаси, вул. Надпільна, 605 у складі екіпажу АГАТ-103, було зупинено транспортний засіб Scoda A5, державний номерний знак НОМЕР_1 , а саме водій ОСОБА_1 керував вищевказаним транспортним засобом по дорозі з одностороннім рухом в протилежному напрямку. Після зупинки транспортного засобу з водійської двері вийшов ОСОБА_1 та представився працівником поліції та під час спілкування з останнім у нього були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, порушення координації рухів, після чого водій почав нервувати та намагатися втекти з місця події, після чого останнього було затримано із застосуванням фізичної сили та в ході затримання водій завдав тілесні ушкодження працівнику поліції ОСОБА_2 . Було повідомлено командира роти та відповідні служби про дану подію, а також викликано БШМД котра госпіталізувала працівника поліції. На водія ОСОБА_1 було складено адміністративні матеріали, а саме протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП серії ААД 457613, постанова за ч. 1 ст. 122 КУпАП серії ЕАС 6964664, вилучено посвідчення водія серії НОМЕР_2 . Подія фіксувалася на б/к 473274 , 470987, 472486;
- висновком медичного огляду КНП ЧОНД № 320 від 09.05.2023 року згідно якого, в ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , від медичного огляду на стан сп'яніння відмовився;
- відеозаписом з нагрудних камер працівників поліції, в ході перегляду якого встановлено, що саме ОСОБА_1 09.05.2023 року близько 23.01 год. керував автомобілем Skoda Octavia державний номерний знак НОМЕР_1 . Останній здійснював рух по вул. Надпільна в м. Черкаси, яка має один напрямок руху, в протилежному напрямку. Після зупинки вказаного транспортного засобу встановлено особу водія. В ході спілкування з останнім у нього були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, порушення координації рухів, про що повідомлено ОСОБА_1 та йому запропоновано пройти освідування, як на місці зупинки транспортного засобу, так і в медичному закладі, а саме КНП «ЧОНД». За згодою водія пройти освідування в медичному закладі, його було доставлено до КНП «ЧОНД», де від проходження огляду на стан сп'яніння ОСОБА_1 відмовився, аргументуючи тим, що він не перебував за кермом, а тому не повинен проходити таке освідування. Після чого, відносно ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Надані докази, не викликали у суду сумнівів, оскільки вони є логічними, послідовними та узгоджуються з матеріалами справи № 711/3030/23.
Позицію правопорушника ОСОБА_1 щодо не керування ним транспортним засобом, суд оцінив критично та сприйняв її як таку, що направлення на уникнення останнім відповідальності.
Позивач в апеляційній скарзі у даній адміністративній справі посилається на те, що ознайомившись з матеріалами справи, а саме з відеозаписом, який зазначений в оскаржуваній постанові працівниками поліції (відео з реєстратора бк 473274), встановлено, що відеозапис розпочинається з 23 год. 01 сек. 09.05.2023 року. Беручи до уваги ракурс зйомки, можна дійти до висновку, що відеозапис здійснюється з камери, яка перебувала в особи, яка знаходилась на передньому пасажирському сидінні автомобіля. З відеозапису чутно, що автомобіль подає звукові сигнали, проте, ділянки дороги по якій рухається автомобіль та інші транспортні засоби, які рухались в той період часу на зустріч службовому автомобілю чи в попутному напрямку відносно нього на відеозаписі не видно, оскільки, положення камери не захвачує такий об'єм відповідні території. Тому, об'єктивно зробити висновок про рух інших транспортних засобів не можливо. Після цього, вбачається, що автомобіль здійснює поворот ліворуч та з'їжджає ймовірно в провулок та зупиняється. Після зупинки службового автомобіля, з нього виходить особа у якої була відповідна бодікамера, та в цей момент вона фіксує автомобіль, який перебуває у нерухомому стані (який ймовірно зупинився чи вже стояв припаркованим, виключно з відео стверджувати достовірно неможливо).
На підставі наведеного, Позивач вважає, що відсутні належні та допустимі докази, які свідчили б про вчинення ним інкримінованого адміністративного правопорушення.
Колегія суддів звертає увагу, що Відповідачем до відзиву на адміністративний позов було додано диск із відеозаписами, які колегією суддів було досліджено та встановлено, що:
- відеозапис 1 (сlіp-0) зроблений встановленим в автомобілі поліцейських відеореєстратором починається о 23:01 год. 10.05.2023 з того, що транспортний засіб марки Skoda моделі Octavia, з державним номерним знаком НОМЕР_1 , рухається в напрямку, протилежному інформаційно-вказівному дорожньому знаку 5.16 «Напрямки руху по смугах», яким показано кількість смуг на перехресті і дозволені напрямки руху по кожній з них.
Також з вказаного відеозапису чітко видно (запис починаючи з 21 секунди) що зі сторони водійського місця виходить саме Позивач, а не інша особа, тим більше жіночої статі. Крім того, між зупинкою транспортного засобу (момент, коли вимкнулися фари сигналів гальмування) і початком виходу Позивача з автомобіля минуло всього 2 секунди, що спростовує доводи Позивача, про те, що не він керував транспортним засобом.
Відеозапис 2 (сlіp-1) зроблений на бодікамеру працівника поліції № 470987 починається о 23:01 год. з того, що автомобіль поліцейських переслідує транспортний засіб, після зупинки якого до інспектора підходить саме Позивач.
Відеозапис 3 (сlіp-2) зроблений на бодікамеру працівника поліції № 473274, який вказаний в оскаржуваній постанові як додаток, починається о 23:01 год. з того, що автомобіль поліцейських переслідує інший автомобіль, після зупинки якого з транспортного засобу виходить саме Позивач.
Тобто, після дослідження колегією суддів відеофайлів в судовому засіданні суду апеляційної інстанції встановлено, що саме Позивач керував транспортним засобом марки Skoda моделі Octavia, з державним номерним знаком НОМЕР_1 .
Отже, доводи Позивача стосовно того, що він не керував транспортним засобом, а тому в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 122 КУпАП, то колегія суддів вважає їх безпідставними та такими, що спростовуються матеріалами справи.
Крім того, факт керування Позивачем 10.05.2023 о 23:01 хв. транспортним засобом було встановлено постановою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 30 травня 2023 року, залишеною без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 08 травня 2024 року у справі № 711/3030/23.
Щодо доводів Позивача, про те, що в оскаржуваній постанові невірно вказано номерний знак автомобіля, яким він керував, колегія суддів звертає увагу, що Інспектор помилково вказав цифри номерного знаку « 5163», замість вірних « 5153».
Разом з тим, оскільки з вищевказаних відеозаписів вбачається, яким саме автомобілем керував Позивач, така технічна помилка в постанові не спростовує в його діях складу адміністративного правопорушення.
Щодо доводів Позивача про ненадання працівниками поліції можливості останньому скористатися правовою допомогою, колегія суддів звертає увагу, що дослідивши наявні в справі відеозаписи встановлено, що після зупинки ОСОБА_1 та виявлення у нього ознак сп'яніння, йому було роз'яснено право на отримання правової допомоги.
Крім того, судовими рішеннями у справі № 711/3030/23 встановлено, що працівниками поліції неодноразово було запропоновано Позивачу самостійно запросити адвоката для захисту його прав, або надати номер телефону за яким він бажає викликати захисника або отримати від нього консультацію. Позивач зазначав, що транспортним засобом керувала його дружина, а не він, тому, якщо вона бажає то викликає собі адвоката. При цьому, поруч з ОСОБА_1 весь час перебували його повнолітня донька та дружина, які також мали змогу на виклик адвоката проте не скористалися цим правом.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів, дослідивши наявні в справі відеозаписи, дійшла висновку, що доводи Позивача не знайшли підтвердження в ході судового розгляду, а Відповідачем доведено належними та допустимими доказами підтвердження керування саме Позивачем транспортним засобом марки Skoda моделі Octavia, з державним номерним знаком НОМЕР_1 не виконавши вимогу дорожнього знаку 3.21 «В'їзд заборонено», порушивши вимоги пункту 8.4.в Правил дорожнього руху України, тобто вчинення Позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.
Оцінюючи інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Зі змісту ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно та всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розглянувши доводи ОСОБА_1 , викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 229, 241, 242, 243, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 20 травня 2024 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий-суддя: В.П. Мельничук
Судді: Н.П. Бужак
Л.О. Костюк