Справа № 320/27101/23 Суддя (судді) першої інстанції: Лисенко В.І.
11 липня 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Чаку Є.В.,
суддів: Єгорової Н.М., Коротких А.Ю.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Черкаської митниці на рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2023 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства "Будпостач" до Черкаської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,-
Приватне підприємство "Будпостач" (далі- позивач) звернулося до суду з позовом до Черкаської митниці (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення Черкаської митниці від 24.07.2023 №UA902080/2023/000011/2 про коригування митної вартості товарів.
Київський окружний адміністративний суд рішенням від 27 жовтня 2023 року позов задовольнив.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову. В апеляційній скарзі апелянт зазначив, рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Апелянт зазначив, що посадовою особою митниці було встановлено, що декларантом не підтверджено заявлену митну вартість товару та не надано відомостей щодо усіх складових митної вартості, а надані до митного оформлення документи містять розбіжності.
Позивач надав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, як таке, що є законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного (в порядку письмового) позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду необхідно залишити без змін, з наступних підстав.
Як убачається з матеріалів справи, 21.01.2021 між позивачем (надалі в т.ч. покупець) та компанією SKYWORTH ELECTRIC CO., LTD (Китай) (надалі в т.ч. продавець) було укладено контракт № 1333, відповідно до якого продавець виробляє та продає, а покупець купує товари (холодильники, морозильні камери, машини пральні, приладдя, запасні частини до них) в кількості, за ціною і на суму, згідно з проформою-інвойсом чи інвойсом, що є невід'ємною частиною контракту.
22.07.2022 позивач уклав з ДП «Кюне і Нагель» (Україна) (далі експедитор) договір транспортного експедирування № КН22072022FS.
20.09.2022 позивач уклав з компанією CMA CGM S.A. (Марсель, Франція) (далі перевізник) договір № 20/09/22 про перевезення товару.
25.01.2023 продавець виписав позивачу прайс-лист щодо ціни імпортованих товарів, а позивач платіжним дорученням № 51 перерахував продавцю кошти, як передоплату за товар, в розмірі 47 474,88 доларів США.
24.03.2023 на підставі контракту № 1333 позивач платіжною інструкцією № 229 перерахував продавцю кошти, як оплату за товар, в розмірі 189 899,52 доларів США.
18.05.2023 продавець виписав позивачу комерційний інвойс № SR-2212007-E-01 на загальну суму 49 225,20 доларів США, передав товари у двох контейнерах №№ ECMU9548820, TEMU7400107 перевізнику для доставки в Україну та одержав, як підтвердження передачі товарів, коносамент № JNG0116889.
У цей же день, 18.05.2023 для вивезення товарів із Китаю до України митними органами Китаю була оформлена митна декларація країни відправлення №230820230083585913.
30.05.2023 на товари вказані в комерційному інвойсі був виписаний сертифікат походження № 23C3201C0782/00550.
05.07.2023 позивач підготував специфікацію № 2 по товарах, які завозились в контейнері TEMU7400107 за ціною 24 612,60 доларів США.
14.07.2023 перевізник виписав позивачу для оплати транспортних витрат рахунок № UFIM0125687.
17.07.2023 перевізник виписав довідку про транспортні витрати № 11/02, згідно з якою розмір транспортних витрат за територією України по контейнеру TEMU7400107 становить 1723,92 доларів США.
18.07.2023 була оформлена транзитна декларація форми Т1 №23PL322080NS613GW4, як документ, що застосовується для товарів, які перетинають територію Євросоюзу транзитом як гарантія доставки товару до місця призначення.
18.07.2023 експедитор виписав позивачу для оплати транспортних витрат рахунок №12030432 та довідку про транспортні витрати, згідно з якою витрати за межами митної території України в порту м. Гданськ (Польща) по оформленню транзитної декларації Т1 по контейнеру TEMU7400107 складають 3 902,72 грн.
19.07.2023 позивач підготував листа до відповідача про порядок оплати за товари, а також виписав довідку на транспортні витрати, та калькуляцію транспортних витрат, оскільки з порту м. Гданськ до України товари перевозилися транспортом, що є власністю позивача, згідно з якими розмір транспортних витрат за територією України становить 24 000,00 грн.
Відповідно до CMR від 17.07.2023 № 0107 товари, що зазначені у специфікації №2, були доставлені до відповідача.
24.07.2023 позивач подав відповідачу митну декларацію № 23UA902080801766U1 для митного оформлення товарів, у якій митну вартість визначив за основним методом за ціною договору (контракту), а у графі 22 зазначив загальну суму згідно специфікації 24 612,60 доларів США.
На підтвердження заявленої митної вартості товарів декларантом разом із митною декларацією надано до митного органу, зокрема наступні документи: контракт від 21.01.2021 № 1333 між продавцем та покупцем з додатковими угодами до нього; договір транспортного експедирування від 22.07.2022 № КН22072022FS між позивачем та ДП «Кюне і Нагель» (Україна); договір від 20.09.2022 № 20/09/22 між позивачем та компанією CMA CGM S.A. (Марсель, Франція); прайс-лист від 25.01.2023 щодо ціни імпортованих товарів; платіжне доручення від 25.01.2023 № 51 про оплату товару; платіжну інструкцію від 24.03.2023 № 229 про оплату товару; комерційний інвойс від 18.05.2023 № SR-2212007-E-01 для оплати товарів позивачем; коносамент від 18.05.2023 № JNG0116889; митну декларацію країни відправлення від 18.05.2023 №230820230083585913; сертифікат про походження товару від 30.05.2023 № 23C3201C0782/00550; специфікацію від 05.07.2023 № 2 до комерційного інвойсу від 18.05.2023 № SR-2212007-E-01; рахунки перевізника від 14.07.2023 № UFIM0125687 та експедитора від 18.07.2023 №12030432 для оплати наданих транспортних послуг; довідки про транспортні витрати виписані перевізником від 17.07.2023 №11/02 та експедитором від 18.07.2023 №б/н, а також позивачем від 19.07.2023 №б/н; лист від 19.07.2023 про порядок оплати за товар; транзитну декларацію Т1 від 18.07.2023 №23PL322080NS613GW4; автотранспортну накладну (CMR) від 17.07.2023 № 0107.
24.07.2023 відповідач направив до декларанта електронне повідомлення № 955930, в якому зобов'язав декларанта надати додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прайс-листи виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Цього ж дня (24.07.2023) позивач направив відповідачу лист, яким додатково надав відповідачу інформацію щодо ціни товарів з джерел Інтернету та видаткові накладні.
Розглянувши подані документи відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості №UA902080/2023/000011/2 від 24.07.2023, яким визначив митну вартість товарів за методом визначення митної вартості щодо подібних товарів на рівні 2,37 доларів США/кг. Джерелом інформації є митна декларація від 06.07.2023 № UA209230/2023/72042.
Не погодившись з рішенням відповідача, вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом.
Задовольняючи позов у повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що визначена позивачем у відповідній митній декларації митна вартість товару базується на об'єктивних, документально підтверджених даних і піддається обчисленню.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів виходить з наступного.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що пов'язані із справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.
Відповідно ж до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно п. 23, 24 ч. 1 ст. 4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
Статтями 49, 50 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу. (ч. 1, 2 ст. 51 МК України).
Згідно ч.1 - 3 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Частинами 1 - 2 статті 58 МК України визначено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) (ч. 1 ст. 64 "Резервний метод" МК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Згідно ч. 1 - 3 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (частини 5 - 6 статті 53 МК України).
Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості (ч. 1 - 3 ст. 54 МК України).
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
В той же час частиною 6 зазначеної статті передбачено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Частиною 1, 2 ст. 55 МК України передбачено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
У разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі (частина 12 статті 264 МК України).
Отже митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України (у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом).
При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов'язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.
Водночас приписи вказаних статей зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.
Судом встановлено, що позивачем до митного оформлення, було подано пакет документів, передбачених частиною другою статті 53 МК України, а саме: контракт від 21.01.2021 № 1333 між продавцем та покупцем з додатковими угодами до нього; договір транспортного експедирування від 22.07.2022 № КН22072022FS між позивачем та ДП «Кюне і Нагель» (Україна); договір від 20.09.2022 № 20/09/22 між позивачем та компанією CMA CGM S.A. (Марсель, Франція); прайс-лист від 25.01.2023 щодо ціни імпортованих товарів; платіжне доручення від 25.01.2023 № 51 про оплату товару; платіжну інструкцію від 24.03.2023 № 229 про оплату товару; комерційний інвойс від 18.05.2023 № SR-2212007-E-01 для оплати товарів позивачем; коносамент від 18.05.2023 № JNG0116889; митну декларацію країни відправлення від 18.05.2023 №230820230083585913; сертифікат про походження товару від 30.05.2023 № 23C3201C0782/00550; специфікацію від 05.07.2023 № 2 до комерційного інвойсу від 18.05.2023 № SR-2212007-E-01; рахунки перевізника від 14.07.2023 № UFIM0125687 та експедитора від 18.07.2023 №12030432 для оплати наданих транспортних послуг; довідки про транспортні витрати виписані перевізником від 17.07.2023 №11/02 та експедитором від 18.07.2023 №б/н, а також позивачем від 19.07.2023 №б/н; лист від 19.07.2023 про порядок оплати за товар; транзитну декларацію Т1 від 18.07.2023 №23PL322080NS613GW4; автотранспортну накладну (CMR) від 17.07.2023 № 0107.
Вказані документи, не містять у собі будь-яких розбіжностей чи недостовірних відомостей.
Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи відповідача, наведені в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів, про те, що в наданих до митного оформлення документах позивача, які підтверджують митну вартість товарів, є розбіжності, а також що в них відсутні всі відомості, що б підтверджували числові значення складових митної вартості.
У рішенні про коригування митної вартості відповідач зазначив, що у наданих до митного оформлення рахунку від 18.07.2023 № 12030432 від імені КЮНЕ І НАГЕЛЬ, рахунку від 14.07.2023 № UFIM0125687 від імені CMA CGM та калькуляції від 19.07.2023 б/н від імені ПП «Будпостач» відсутні відомості про операції навантаження, вивантаження, спростовуються наступними обставинами.
Колегія суддів вважає необгрунтованими такі висновки відповідача оскільки вказані відомості не свідчать про наявність обставин, що передбачені ч.3 ст. 53 МК України, як підстави для витребування додаткових документів.
До того ж вказані висновки спростовуються наступним:
-зі змісту інвойсу від 18.05.2023 № SR-2212007-E-01 вбачається, що поставка товару здійснювалась на умовах FOB відповідно до умов Інкотермс 2010. У разі використання правил Інкотермс FОВ (вільно на борту) у порту відвантаження продавець зобов'язаний за свій рахунок здійснити завантаження товару на борт зазначеного покупцем судна в узгоджену дату або в межах обумовленого терміну в названому порту відвантаження;
-рахунок від 18.07.2023 № 12030432 від імені КЮНЕ І НАГЕЛЬ виписаний на оплату за оформлення документів по транзитній декларації Т1, а отже послуги навантаження, вивантаження не надавалися;
-рахунок від 14.07.2023 № UFIM0125687 та довідка про транспортні витрати від 17.07.2023 №11/02, що виписані компанією CMA CGM містять вартість послуг за портові витрати в порту призначення GDANSK, Польща в сумі 349,25 доларів США, що включає послуги вивантаження з судна контейнерів та навантаження на автомобільний транспорт;
-у калькуляції від 19.07.2023 б/н від імені ПП «Будпостач» вказані витрати за перевезення товарів автомобільним транспортом, які були завантажені в порту Гданська у Польщі з рахунок компанії CMA CGM.
Також у оскаржуваному рішенні відповідач зазначив, що у рахунку від 18.07.2023 № 12030432 від імені КЮНЕ І НАГЕЛЬ вказано, що оплата за надані послуги здійснюється до 16.09.2023. Станом на 21.07.2023 митниці не надано відомості чи здійснено оплату згідно наданого рахунку. Також у рахунку від 14.07.2023 № UFIM0125687 від імені CMA CGM зазначено, що оплата за надані послуги здійснюється до 04.08.2023. Станом на 24.07.2023 митниці не надано відомості чи здійснено оплату згідно наданого рахунку.
Колегія суддів вважає вказані висновки відповідача передчасними, оскільки строк оплати по вказаних рахунках не наступив.
Стосовно висновків відповідача про те, що надана декларантом калькуляція від 19.07.2023 б/н містить відомості про витрати на транспортування партії оцінюваних товарів за маршрутом Гданськ (Польща) Рава-Руська (Україна) Київ «Україна»), разом з тим, декларантом не заявлено витрати на транспортування партії оцінюваних товарів від митного кордону України до її місця завантаження на автомобільний транспорт Гданськ (Польща), колегія суддів зазначає, такі висновки спростовуються долученою довідкою позивача про транспортні витрати від 19.07.2023, згідно з якою транспортні витрати на перевезення вантажу автомобілем складають 24 000 грн.
У постанові від 31 травня 2019 року у справі № 804/16553/14 Верховний Суд звернув увагу на те, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. МК України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Щодо висновку митного органу про те, що в поданому до митного оформлення комерційному інвойсі від 18.05.2023 № SR-2212007-E-01 не зазначені умови оплати; відповідно відомостей платіжної інструкції в іноземній валюті від 24.03.2023 № 229, від 25.01.2023 № 51 проведено оплату на загальну суму 237 374,40 доларів США, а в графі 70 «деталі платежу» наявне посилання лише на контракт від 21.01.2021 № 1333; відповідно відомостей у інвойсі від 18.05.2023 № SR-2212007-E-01 загальна вартість партії товару становить 49 225,20 доларів США, однак в наданому інвойсі відсутнє посилання на контракт, що не дає змоги ідентифікувати документ з даною поставкою, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з п.п. 6, 7 ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару і висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини є додатковими документами, що можуть бути витребувані у декларанта у тому разі якщо документи, зазначені у ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Колегія суддів вважає, що відсутність тих чи інших відомостей у прайс-листі не свідчить, що надані документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Суд першої інстанції правильно зазначив, що розбіжності щодо умов оплати товару в документах, доданих до митної декларації на підтвердження митної вартості, не є тими розбіжностями (суперечностями), які є підставою для витребування контролюючим органом додаткових документів, якщо інші документи в сукупності не викликають сумніву в достовірності задекларованої митної вартості.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 27.04.2023 у справі №820/3767/16, адміністративне провадження №К/9901/18588/18.
Колегія суддів критично ставиться до інших виявлених відповідачем недоліків у документах, наданих позивачем та які не належать до документів, які підтверджують митну вартість товару, адже виявлені недоліки не можуть спростовувати заявлений позивачем рівень митної вартості товару, який підтверджується наданими належними та допустимими доказами, та не викликають у суду сумнівів у достовірності визначеної позивачем митної вартості товару.
Проаналізувавши доводи митного органу, що слугували підставою для відмови у визнанні митної вартості, заявленої позивачем, суд дійшов висновку, що контролюючий орган не довів, що позивачем було заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість імпортованого товару, та що у документах, поданих позивачем до митного оформлення, були відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар.
Зі змісту спірного рішення слідує, що митний орган не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товару за основним методом визначення митної вартості.
Водночас, колегія суддів вважає, що позивач надав митному органу для митного оформлення імпортованого товару документи, згідно з переліком, визначеним ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, які ідентифікують оцінюваний товар, містять об'єктивні та достовірні дані, які підтверджують заявлену митну вартість товару.
При цьому надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.
В той же час відповідачем ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанцій не надано жодних доказів недостовірності заявленої позивачем вартості товару, а саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.
Колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено наявності передбачених частиною третьою чи четвертою ст. 53 Митного кодексу України підстав для витребування від позивача (декларанта) додаткових документів, а саме відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Отже, відповідачем не наведено переконливих аргументів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що відповідачем не надано до суду жодних належних та допустимих доказів того, що подані позивачем документи не дозволяли митному органу у належний спосіб перевірити числове значення складових митної вартості товарів та відомості щодо їх ціни.
Крім того, як правильно зазначив суд першої інстанції, посилання відповідача на наявність у митного органу інформації про імпортування подібних (аналогічних) товарів за вищою митною вартістю є необґрунтованими, оскільки при здійсненні коригування митної вартості в рішенні про коригування митний орган обов'язково повинен зазначити докладну інформацію та джерела, які ним використовувалися при визначенні митної вартості за відповідним методом. Тобто, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості імпортованих позивачем товарів, відповідач повинен був навести конкретну інформацію та критерії, за якими він порівнював відповідних товар з тим, який був імпортований позивачем (період постачання, країну відправлення, умови поставки тощо). У спірних рішеннях про коригування митної вартості такі дані відсутні.
З огляду на викладене у сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про задоволення позову.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і не підлягає скасуванню.
Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 311, 315, 316, 322 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Черкаської митниці залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2023 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя: Є.В. Чаку
Судді: Н.М. Єгорова
А.Ю.Коротких