Справа № 320/15592/23 Суддя (судді) першої інстанції: Басай О.В.
10 липня 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Чаку Є.В.,
суддів: Єгорової Н.М., Коротких А.Ю.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у м. Києві про визнання протиправними та скасування наказів,-
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції у м. Києві в якому просив:
- визнання протиправними дії Головного управління Національної поліції у м. Києві щодо складання наказів від 06.04.2023 № 552 "Про застосування дисциплінарного стягнення до старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 " та від 19.04.2023 № 630 о/с "Про особовий склад" про звільнення зі служби в поліції ОСОБА_1 ;
- скасувати наказ Головного управління Національної поліції у м. Києві від 06.04.2023 № 552 "Про застосування дисциплінарного стягнення до старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 ";
- скасувати наказ Головного управління Національної поліції у м. Києві від 19.04.2023 № 630 о/с "Про особовий склад" (про звільнення зі служби в поліції ОСОБА_1 );
- поновити ОСОБА_1 на займаній до звільнення посаді оперуповноваженого сектору кримінальної поліції (з обслуговування центральної частини м. Києва) Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві;
- зобов'язати вищого керівника негайно вжити заходів до поновлення прав поліцейського, усунення обставин, що призвели до таких порушень, та притягти до відповідальності осіб, винних у вчиненні порушень;
- відшкодувати на користь ОСОБА_1 заробіток за весь час вимушеного прогулу;
- відшкодувати витрати, які виникли внаслідок відшкодування ОСОБА_1 вартості предметів однострою особистого користування, строк носіння (експлуатації) яких не закінчився.
Київський окружний адміністративний суд рішенням від 02 лютого 2024 року відмовив у задоволенні позову.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення яким задовольнити позов у повному обсязі. На думку апелянта, рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного (в порядку письмового) позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в органах Національної поліції України та займав посаду оперуповноваженого сектору кримінальної поліції відділу поліції (з обслуговування центральної частини міста Києва) Печерського УП ГУНІ у м. Києві (наказ про призначення від 01.03.2023 № 328 о/с)
06.03.2023 до управління головної інспекції Головного управління Національної поліції у м.Києві надійшла інформація про те, що 28.02.2023 старшим слідчим другого відділу Територіального управління ДБР у рамках кримінального провадження від 16.05.2022 №42022112340000083 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 162 КК України, оперуповноваженому сектору кримінальної поліції відділу поліції (з обслуговування центральної частини міста Києва) Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у м.Києві старшому лейтенанту поліції ОСОБА_1 оголошено про підозру.
У зв'язку з наведеним ГУ НП у м. Києві видано наказ № 475 від 06.03.2023 (з урахуванням продовження строку наказом від 20.03.2023 № 563 до 03.04.2023), про призначення та проведення службового розслідування за вказаним фактом. Також вказаним наказом позивача було відсторонено від виконання службових обов'язків на час проведення службового розслідування.
Наказом ГУ НП у м. Києві від 03.04.2023 № 523 о/с, ОСОБА_1 було допущено до виконання службових обов'язків за посадою оперуповноваженого сектору кримінальної поліції відділу поліції (з обслуговування центральної частини міста Києва) Печерського УП ГУНІ у м. Києві з 03.04.2023.
03.04.2023 дисциплінарна комісія склала висновок, затверджений т.в.о. начальника ГУ НП у м. Києві, в якому встановила у діях ОСОБА_1 порушення вимог пунктів 1, 2 частини першої статті 18 Закону України "Про Національну поліцію", пунктів 1, 2, 3, 6 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII, абзаців 1, 2, 3 пункту 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179 та Присяги поліцейського, що виразилось у прояві нещирості під час надання додаткових пояснень дисциплінарній комісії, у вчиненні незаконних дій, які призвели до оголошення останньому про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 28 та частиною другою статті 162 Кримінального кодексу України, негативно вплинули на авторитет поліції серед суспільства та поставили під сумнів звання поліцейського, як представника влади.
На підставі встановлених обставин службового розслідування, наказом ГУ НП у м. Києві від 06.04.2023 № 552, за вчинення дисциплінарного проступку, який виразився у порушенні вимог пунктів 1, 2 частини першої статті 18 Закону України "Про Національну поліцію", пунктів 1, 2, 3, 6 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII, абзаців 1, 2, 3 пункту 1 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, та Присяги поліцейського, до оперуповноваженого сектору кримінальної поліції відділу поліції (з обслуговування центральної частини міста Києва) Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 (0117985) застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення із служби в поліції.
19.04.2023 на підставі вказаного наказу ГУ НП у м. Києві видало наказ № 630 о/с «Про особовий склад», яким відповідно до пункту 6 частини першої статті 77 Закону України «Про національну поліцію» звільнив позивача зі служби.
Не погоджуючись з діями та рішенням (наказом) відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов'язки регулюється Законом України "Про Національну поліцію" та Дисциплінарним статутом.
Визначення службової дисципліни міститься у статті 1 Дисциплінарного статуту та означає дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Згідно частини 2 статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов'язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов'язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.
Відповідно до частини 1 статті 11 Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
При цьому дисциплінарним проступком, у розумінні статті 12 Дисциплінарного статуту, визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Нормами частини третьої статті 13 Дисциплінарного статуту передбачено, що до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.
В силу частин другої, третьої та десятої статті 14 Дисциплінарного статуту визначено, що службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.
Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2018 року № 893 зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28 листопада 2018 року за № 1355/32807, затверджено Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України (далі - Порядок № 893).
У пункті 1 розділу ІІ Порядку № 893 вказано, що підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Пунктом 2 розділу VІ Порядку № 893 встановлено, що поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, під час його проведення має право: надавати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються; подавати клопотання про отримання і залучення до матеріалів розслідування нових документів, отримання додаткових пояснень від осіб, які мають стосунок до справи; ознайомлюватися з матеріалами, зібраними під час проведення службового розслідування, робити їх копії за допомогою технічних засобів з урахуванням обмежень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, Законами України «Про захист персональних даних», «Про державну таємницю» та іншими законами; подавати скарги на дії осіб, які проводять службове розслідування; брати участь у розгляді справи на відкритому засіданні дисциплінарної комісії; користуватися правничою допомогою, послугами представника.
Статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію" передбачено основні обов'язки поліцейського, а саме: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров'я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
Згідно статті 19 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону у разі вчинення протиправних діянь. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
В силу статті 21 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення застосовується не пізніше одного місяця з дня виявлення дисциплінарного проступку і не пізніше шести місяців з дня його вчинення шляхом видання дисциплінарного наказу.
У разі проведення службового розслідування за фактом вчинення дисциплінарного проступку днем його виявлення вважається день затвердження висновку за результатами службового розслідування.
Перебування поліцейського на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності) чи у відпустці не перешкоджає застосуванню до нього дисциплінарного стягнення.
Згідно пункту 6 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється, зокрема, у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
У даній справі спірні правовідносини виникли у зв'язку зі застосуванням до позивача дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції за порушення ним вимог пунктів 1, 2 частини першої статті 18 Закону України "Про Національну поліцію", пунктів 1, 2, 3, 6 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII, абзаців 1, 2, 3 пункту 1 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, та Присяги поліцейського.
Колегія суддів зазначає, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини не є порушенням статті 6 Конвенції притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, що встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися під кутом зору правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 06 жовтня 1982 року у справі «X. v. Austria» про неприйнятність заяви № 9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 07 жовтня 1987 року у справі «C. v. the United Kingdom» про неприйнятність заяви № 11882/85). Більше того, гарантована пунктом 2 статті 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною, і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення Європейського суду з прав людини від 11 лютого 2003 року у справі «Ringvold v. Norway», заява №34964/97). Відтак зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні й інші провадження, які згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов'язків цивільного характеру.
Тож вирішення питання про правомірність притягнення працівника органів поліції до дисциплінарної відповідальності, передбачає необхідність з'ясовувати склад дисциплінарного проступку в його діях, незалежно від того, яку кримінально-правову кваліфікацію, ці ж самі дії особи отримали в рамках кримінального провадження та які наслідки, у підсумку, настали для такої особи.
Такий підхід до вирішення питання про правомірність притягнення осіб до дисциплінарної відповідальності застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17, а також Верховним Судом, зокрема, у постановах від 22 лютого 2023 року у справі № 200/11036/20-а та від 14 березня 2023 року у справі № 320/1206/21.
В контексті особливостей спірних правовідносин варто зазначити, що відсутність вироку суду про визнання особи винним в інкримінованому кримінальному правопорушенні не є підставою для скасування наказів, якими така особа звільняється зі служби у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення, адже особа звільняється не за вчинення кримінального правопорушення, а за порушення службової дисципліни.
Законодавець розрізняє окремі види юридичної відповідальності поліцейського за вчинення протиправних діянь, зокрема, у розрізі кримінально-правого та дисциплінарно-правового аспектів.
Кримінальна відповідальність поліцейського настає у випадках вчинення ним кримінального правопорушення, а порядок застосування такого виду юридичної відповідальності визначено Кримінальним процесуальним кодексом України.
Дисциплінарна та кримінальна відповідальність поліцейського є окремими видами юридичної відповідальності, порядок та підстави притягнення поліцейських до конкретного виду юридичної відповідальності здійснюється за окремими процедурами, урегульованими різними нормативно-правовими актами.
Реалізація дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби за порушення службової дисципліни є окремою підставою для звільнення, яка не пов'язана із порушенням кримінального провадження та набрання чинності вироком суду, а наявність кримінального провадження, відкритого стосовно особи, яка проходить службу в поліції, не виключає можливості застосування стосовно цієї особи наслідків, передбачених пунктом 6 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII у разі встановлення під час службового розслідування невиконання чи неналежне виконання поліцейським службової дисципліни.
Подібний за змістом правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 03 серпня 2023 року у справі № 160/7157/19 та від 31 серпня 2023 року у справі №160/3330/19.
Водночас колегія суддів враховує висновок Верховного Суду наведений у постанові від 17 квітня 2024 року у справі № 320/11315/22, а саме про те, що вирішення питання про правомірність притягнення працівника органів поліції до дисциплінарної відповідальності передбачає необхідність з'ясовувати склад саме дисциплінарного проступку в його діях.
У вказаній постанові Верховний Суд зазначив, що самого лише посилання на загальні вимоги Дисциплінарного статуту, Присяги працівника поліції та Правил етичної поведінки поліцейських недостатньо для належного обґрунтування рішення про застосування такого найсуворішого виду дисциплінарного стягнення як звільнення зі служби. Необхідно конкретизувати кваліфікацію установленого порушення поліцейським вказаних вимог шляхом чіткого визначення у чому саме полягає таке порушення. У справі ж, що розглядається, суди попередніх інстанцій, погодившись із висновками службового розслідування про порушення позивачем службової дисципліни, не встановили чи містить висновок службового розслідування обґрунтовані відомості щодо наявності причинного зв'язку між неправомірними діяннями позивача та їх наслідками, зокрема, чи наявний в діях позивача склад дисциплінарного проступку, його наслідки (їх тяжкість), що настали у зв'язку з цим; вимоги законодавства або посадові обов'язки, які було порушено позивачем; наявність вини позивача та ступень її тяжкості, обставини, що пом'якшують чи обтяжують ступінь відповідальності.
Дослідивши зміст Висновку службового розслідування колегія суддів встановила наступне.
У ході проведення службового розслідування комісією встановлено, що 17.02.2022 о 19.16, до чергової частини Обухівського РУП ГУНП в Київській області надійшло повідомлення невстановленого громадянина про те, що за адресою: АДРЕСА_1 , 4 чи 5 хлопців курять коноплю в недобудованому сараї.
Під час проведення невідкладних слідчих дій за вказаною адресою були присутні наступні поліцейські Обухівського РУП ГУНП в Київській області: старший спеціаліст-криміналіст СКЗ СВ капітан поліції ОСОБА_11., начальник відділення розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості СВ старший лейтенант поліції ОСОБА_2 та заступник начальника сектору розкриття злочинів проти власності ВКП капітан поліції ОСОБА_3 , які відповідно до розстановки нарядів, затвердженої начальником вказаного районного управління поліції полковником поліції ОСОБА_4 , чергували у складі СОГ. Разом з цим, за вказаною адресою перебували оперуповноважений сектору розкриття злочинів проти власності ВКП старший лейтенант поліції ОСОБА_5 , старший оперуповноважений сектору розкриття злочинів проти власності ВКП капітан поліції ОСОБА_6 та із незрозумілих причин та за невстановлених службовим розслідуванням обставин, ОСОБА_1 .
Окрім добровільної видачі ОСОБА_7 наркотичних речовин жодних процесуальних дій із встановлення наявності заборонених речовин у вказаному господарському приміщенні поліцейськими не було проведено.
Того ж дня, ОСОБА_1 за вказаним фактом опитав ОСОБА_7
17.02.2022 відомості про вказану подію зареєєстровано в ІКС ІПНП, журналі ЄО Обухівського РУП ГУНП в Київській області за №2296, а слідчим відділом вказаного районного управління поліції відомості внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022111230000272 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 309 Кримінального кодексу України.
18.02.2022 слідчий ОСОБА_8 звернулась до Обухівського районного суду Київської області із клопотанням про надання дозволу на проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , яке було задоволено.
02.05.2022 гр. ОСОБА_7 повідомлено про підозру у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 309 КК України.
16.05.2022 Обухівською окружною прокуратурою Київської області відомості за вказаним фактом внесено до ЄРДР за № 42022112340000083.
На підставі ухвали Печерського районного суду міста Києва від 26.07.2022 у справі № 757/18367, прокурором Обухівської окружної прокуратури Київської області 10.08.2022 вилучено матеріали кримінального провадження від 17.02.2022 № 12022111230000272 та передано до Другого слідчого відділу ТУ ДБР, розташованого у м. Києві.
Опитаний начальник відділу кримінальної поліції Печерського УП ГУНП у м. Києві майор поіції ОСОБА_9 пояснив, що з 13.02.2023 ОСОБА_1 проходить службу в Печерському управлінні поліції на посаді оперуповноваженого ВП (з обслуговування центральної частини міста Києва). Так, 28.02.2023 ОСОБА_1 повідомив йому про те, що працівники ТУ ДБР, розташованого у м. Києві, викликають його на допит у якості свідка у кримінальному провадженні 2022 року та те, що виклик на допит пов'язаний із тим, що 17.02.2022, перебуваючи на посаді старшого оперуповноваженого сектору розкриття злочинів проти особи відділу кримінальної поліції Обухівського РУП ГУНП в Київській області, ОСОБА_1 приймав участь у проведенні невідкладного обшуку, за результатами якого за місцем проживання громадянина було вилучено заборонені речовини. Після прибуття з ТУ ДБР, розташованого у м. Києві, ОСОБА_1 повідомив, що йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 162 Кримінального кодексу України.
Опитаний начальник сектору розкриття злочинів проти власності відділу кримінальної поліції Печерського УП ГУНІ у м. Києві капітан поліції ОСОБА_10 надав аналогічні пояснення.
ОСОБА_1 пояснив, що 17.02.2022 він спільно із оперуповноваженими ВКП Обухівського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_5 та ОСОБА_6 проводили заходи щодо відпрацювання території обслуговування Обухівського РУП ГУНП в Київській області, поблизу с. Германівки. Того ж дня, у вечірній час доби, один із працівників Обухівського РУП ГУНП в Київській області (хто саме він не пам'ятає) зателефонував йому або вищевказаним поліцейським (кому саме він не пам'ятає) та повідомив, що до чергової частини Обухівського РУП ГУНП в Київській області надійшло повідомлення про те, що за адресою: АДРЕСА_1 , невідомі особи вживають та зберігають наркотичні речовини. З метою реагування на вказане повідомлення, він спільно із поліцейськими направився за вказаною адресою. Того дня він із вказаними поліцейськими пересувався на автомобілі, однак на якому саме він не пам'ятає. Час прибуття на місце події він також не пам'ятає, однак у зв'язку із тим, що він з колегами знаходився неподалік від указаної адреси, на місце події вони прибули доволі швидко. З приводу того, хто першочергово прибув на місце події - поліцейські СОГ Обухівського РУП ГУНІ в Київській області, чи він з колегами, точно зазначити не може, тому що пройшов великий проміжок часу. Щодо присутніх на місці події осіб та їхніх дій зазначив, що слідчий СОГ ОСОБА_8 проводила невідкладний обшук у нежилій господарській будівлі, розташованій на території домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 . Також були присутні: експерт-криміналіст, оперуповноважений у складі СОГ Обухівського РУП ГУНІ в Київській області (хто саме він не пам'ятає), він, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , двоє понятих громадян та сам гр. ОСОБА_7 Невідкладний обшук проводився виключно у вказаній господарській будівлі. За результатами проведення вказаного обшуку гр. ОСОБА_7 добровільно видав речовини рослинного походження. Також останній повідомив, що вказані речовини є канабісом, які останній зберігав за вищевказаною адресою для власного вживання. Разом з цим, за місцем проведення обшуку було вилучено пристрої для куріння та подрібнення рослинних речовин. Щодо його функцій під час проведення невідкладного обшуку зазначив, що він був присутнім під час проведення вказаної слідчої дії. Будь-яких заперечень чи зауважень до дій поліцейських гр. ОСОБА_7 не мав. Усі дії поліцейських під час проведення вказаної слідчої дії, слідчим СОГ було зафіксовано під відеозапис. Також повідомив, що з приводу особи громадянина, який 17.02.2022 здійснив виклик до чергової частини Обухівського РУП ГУНІ в Київській області про те, що за вищевказаною адресою невідомі особи вживають заборонені речовини, будь-якою інформацією не володіє. 28.02.2023 старшим слідчим Другого слідчого відділу ТУ ДБР, розташованого у м. Києві, йому було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 162 КК України, а саме, за фактом незаконного проникнення 17.02.2022 до володіння ОСОБА_7 . Про вказаний факт він негайно доповів ОСОБА_9 та ОСОБА_10 . Вчинення будь-яких неправомірних дій відносно ОСОБА_7 категорично заперечив.
Опитаний ОСОБА_11 пояснив, що 17.02.2022 прибувши за адресою АДРЕСА_1 , у складі СОГ, він побачив, що на подвір'ї домоволодіння за вказаною адресою вже знаходились працівники, яких слідчий ОСОБА_8 залучила під час проведення невідкладного обшуку. За результатами проведення обшуку за вказаною адресою було вилучено наркотичні речовини, які належать ОСОБА_7 . Також ОСОБА_6 та ОСОБА_1 допомагали слідчій поміщати до сейф-пакетів вилучені речовини та предмети. Усі дії поліцейських під час проведення вказаної слідчої дії було зафіксовано під відеозапис.
Опитаний ОСОБА_3 пояснив, що 17.02.2022 чергував у складі СОГ та виїжджав на виклики в Обухівському районі Київської області. Однак будь-яких додаткових відомостей надати не може.
Опитаний інспектор відділу реагування патрульної поліції Обухівського РУП ГУНП в Київській області старший лейтенант поліції ОСОБА_12 , який 17.02.2022 ніс службу у складі ГРПП спільно із ОСОБА_13 , пояснив, що 17.02.2022 під час чергування у складі автопатруля, о 19.16, на логістичний пристрій прийшло повідомлення з приміткою "інші наркозлочини" за адресою скоєння: АДРЕСА_1 . Прибувши за вказаною адресою він встановив, що на місці вже перебувають працівники ВКП Обухівського РУП ГУНІ в Київській області. У зв'язку із відсутністю необхідності перебування на місці події, склавши електронний рапорт про результати відпрацювання місця події, він спільно із ОСОБА_13 поїхав на обслуговування інших викликів.
Опитаний начальник сектору розкриття злочинів проти особи ВКП Обухівського РУП ГУНП в Київській області капітан поліції ОСОБА_14 пояснив, що у зв'язку із відсутністю випадків вчинення на території обслуговування злочинів проти особи, 17.02.2022 ОСОБА_1 перебував в Обухівському районі Київської області з метою розкриття інших кримінальних правопорушень. Того дня, жодних вказівок ОСОБА_1 щодо прибуття на якусь із адрес в Обухівському районі він не надавав.
Опитати ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не виявилось можливим, оскільки їх звільнено у 2022 році із служби в поліції (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення).
Комісія проаналізувавши протоколи допитів ОСОБА_1 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 дійшла висновку, що вказані поліцейські безпідставно перебували за адресою: АДРЕСА_1 до приїзду СОГ Обухівського РУП ГУНП в Київській області, незрозуміло яким чином отримали інформацію про те, що за вказаною адресою особи вживають наркотичні речовини.
Також комісія встановила, що відповідно до протоколів допитів першочергово у господарському приміщенні за вищевказаною адресою знаходилось декілька осіб, які, ймовірно разом вживали наркотичні речовини, однак з незрозумілих причин, поліцейські дали змогу таким особам крім гр. ОСОБА_7 залишити місце події. Жодних процесуальних дій відносно осіб, які вживали наркотичні речовини спільно із ОСОБА_7 поліцейські не проводили.
Крім того додатковим вивченням відомостей ЄО Обухівського РУП ГУНП в Київській області № 2296 установлено, що з метою реагування на повідомлення про вживання невідомими особами наркотичних речовин за адресою: Київська область, Обухівський район, першочергово на місце події, о 19.16, було направлено наряд ГРПП Обухівського РУП ГУНІ в Київській області (БРАС-10) у складі ОСОБА_15 та ОСОБА_16 19.49, поліцейські ГРПП прибули за вказаною адресою.
О 20.24 ОСОБА_12 за результатами відпрацювання склав електронний рапорт про те; що на місці події працюють працівники відділу кримінальної поліції Обухівського РУП ГУНІ в Київській області та необхідно прибуття СОГ Обухівського РУП ГУНП в Київській області.
Отже відповідно до відомостей ЄО № 2296 Обухівського РУП ГУНП в Київській області встановлено, що першочергово на місці події - на території домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , без відповідного дозволу до початку проведення невідкладної слідчої дії, знаходились працівники ВКП вказаного районного управління поліції, а саме ОСОБА_1 .
При цьому вивченням Книги реєстрації виїзду-заїзду службового автотранспорту Обухівського РУП ГУНП в Київській області установлено, що 17.02.2022 записи про виїзд ОСОБА_1 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 з території РУП на службовому транспортному засобі відсутні.
З огляду на викладене комісія дійшла висновку, що того дня, вказані поліцейські прибули до с. Германівки Обухівського району Київської області на власному транспортному засобі, що ще раз засвідчує факт перебування ОСОБА_1 на місці події за вищевказаною адресою, що не пов'язано із службовими цілями.
Проаналізувавши пояснення ОСОБА_1 , дисциплінарна комісія дійшла висновку, що уникаючи відповідей на додаткові питання з приводу уточнюючих обставин подій, що мали місце 17.02.2022, посилаючись на те, що пройшов значний проміжок часу, позивач проявив нещирість, під час проведення службового розслідування, не сприяв дисциплінарній комісії у встановленні передумов та причин, що могли стати підставою для оголошення останньому, як поліцейському та представнику влади, підозри у вчиненні кримінального правопорушення, що виразилось у порушенні конституційних прав громадянина.
Крім того встановлено, що 17.02.2022 позивач безпідставно перебував до початку проведення слідчих дій за адресою: АДРЕСА_1 .
Отже, такими діями позивач порушив вимоги пунктів 1, 2 частини першої статті 18 Закону України "Про Національну поліцію", пунктів 1, 2, 3, 6 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII, абзаців 1, 2, 3 пункту 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179 та Присяги поліцейського, що виразилось у прояві нещирості під час надання додаткових пояснень дисциплінарній комісії, у вчиненні незаконних дій, які призвели до оголошення останньому про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 28 та частиною другою статті 162 Кримінального кодексу України, негативно вплинули на авторитет поліції серед суспільства та поставили під сумнів звання поліцейського, як представника влади.
Суд першої інстанції правильно зазначив, що висновок службового розслідування, який став підставою для прийняття відносно позивача оскаржуваного наказу про звільнення, ґрунтується на комплексі обставин щодо несвідомої протиправної поведінки позивача.
При цьому позивачем належними і допустимими доказами не спростовано встановлених під час службового розслідування обставин порушення ним вимог пунктів 1, 2 частини першої статті 18 Закону № 580-VIII, пунктів 1, 2, 3, 6 частини третьої статті 1 Статуту, абзаців 1, 2, 3 пункту 1 розділу ІІ Правил та Присяги поліцейського.
Частинами першою та дев'ятою статті 20 Дисциплінарного статуту Національної поліції України передбачено, що повноваження щодо застосування дисциплінарних стягнень мають керівники в межах, визначених цим Статутом.
Повноваження щодо оцінки результатів службового розслідування, тяжкості проступку та обставин, за яких його скоєно, розмір заподіяної шкоди, попередньої поведінки винної особи та визнання нею вини тощо, а також безпосередньо затвердження висновку службового розслідування та визначення виду дисциплінарного стягнення, яке слід застосувати до конкретної особи є виключними повноваженнями відповідного керівника, який реалізуючи такі повноваження приймає відповідний наказ про притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності.
Матеріалами справи підтверджуються обставини вчинення позивачем дисциплінарного проступку. Відповідачем вірно кваліфіковано дії позивача як вчинення дисциплінарного проступку, враховано тяжкість вчиненого проступку, обставини, за яких його вчинено, шкоду, заподіяну авторитету поліції, обставин, що обтяжують відповідальність, особу порушника, його попередню поведінку та ставлення до виконання службових обов'язків.
Вина позивача доведена належними та допустимими доказами, тому колегія суддів вважає, що застосоване до позивача дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення є співмірним до вчиненого проступку, а позовні вимоги про визнання незаконними та скасування наказів від 06.04.2023 № 552 "Про застосування дисциплінарного стягнення до старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 " та від 19.04.2023 № 630 о/с "Про особовий склад", є такими, що не підлягають задоволенню.
Усі інші позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки є похідними від попередніх, а тому у їх задоволенні також необхідно відмовити.
Доводи апелянта про ненадання відповіді на рапорт позивача щодо перегляду та скасування застосованого дисциплінарного стягнення, ненадання документів службового розслідування, ненадання документів на адвокатський запит, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вказані обставини не стосуються даної справи.
У апеляційній скарзі апелянт зазначив, що граничний строк службового розслідування припадає на 03.04.2023, а наказ прийнято на 18 календарний день, тобто з порушенням строку.
Колегія суддів вважає необґрунтованими вказані доводи апелянта, оскільки строк від призначення (06.03.2023) до продовження службового розслідування (20.03.2023) складає 15 календарних днів, і від продовження до складання висновку (03.04.2023) також 15 календарних днів, що свідчить про дотримання порядку проведення службового розслідування.
Стосовно інших посилань апеляційної скарги, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (Заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Доводи та аргументи позивача щодо переоцінки доказів, не спростовують висновків суду першої інстанції і свідчать про незгоду заявника із правовою оцінкою суду обставин справи, встановлених у процесі її розгляду.
Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні рішення дотримано норми матеріального права, що стало підставою для правильного вирішення справи. У зв'язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2024 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя: Є.В. Чаку
Судді: Н.М. Єгорова
А.Ю. Коротких