Виноградівський районний суд Закарпатської області
___________________________________________________________________________________________________ Справа № 299/1346/24
12.07.2024 року м.Виноградів
Виноградівський районний суд Закарпатської області в складі: головуючого судді: Леньо В.В. за участю секретаря Казимірська Н.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: орган опіки та піклування Вилоцької селищної ради Берегівського району Закарпатської області про позбавлення батьківських прав,
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , третя особа: орган опіки та піклування Вилоцької селищної ради Берегівського району Закарпатської області про позбавлення батьківських прав.
Позовні вимоги мотивовано тим, що сторони з 03.09.2011 року перебували в зареєстрованому шлюбі.
Від спільного подружнього життя у сторін народилось двоє дітей, а саме: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
У зв'язку із постійними сварками та непорозуміннями на побутовому ґрунті, шлюб між сторонами було розірвано рішенням Виноградівського районного суду Закарпатської області від 30.09.2022 у справі № 299/3879/22. Крім того в даному рішенні судом вирішено питання про визначення місця проживання дітей та визначено місце проживання дітей ОСОБА_1 та ОСОБА_3 разом позивачем за адресою АДРЕСА_1 .
Рішенням виконавчого комітету Вилоцької селищної ради від 14.07.2022 року №61 було визначено місце проживання малолітніх ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 за адресою АДРЕСА_1 .
Після розірвання шлюбу всі питання щодо виховання дітей вирішуються позивачем самостійно без участі та підтримки з боку відповідачки ОСОБА_2 .
У зв'язку з невиконанням відповідачкою батьківських обов'язків по утриманню дітей позивач звернувся до Виноградівського районного суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів на утримання дітей.
Так, 30.01.2023 року Виноградівським районним судом видано судовий наказ по справі №299/6950/22 про стягнення з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , мешканки АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , аліменти на мою користь на утримання малолітньої дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно починаючи з 13.12.2022 року і до досягнення дитиною повноліття.
Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів по виконавчому провадженню про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дітей заборгованість зі сплати аліментів за період з 13.12.2022 року по 30.01.2024 року становить 36062,00 грн.
Станом на сьогоднішній день, діти вже більше 2 років не спілкуються з Відповідачкою, вона зовсім не цікавиться їх життям, не цікавиться успішністю ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в школі, даний факт підтверджується Довідкою №6 від 15.02.2024 року, виданою Фанчиківським закладом дошкільної освіти № 1 та підписаною Директором школи - Кізмон Оленою , зі змісту якого вбачається, що: «... ОСОБА_2 , мама ОСОБА_3 - вихованки групи дітей дошкільного віку даного закладу, контакту із закладом не підтримує, із вихователями не спілкується. Крім того, майже аналогічна за змістом Довідка №50 від 14.02.2024 року, видана і Фанчиківською загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів в якій навчається неповнолітній ОСОБА_1 .
Отже, посилаючись на те, що відповідачка усунулась від виконання своїх батьківських обов'язків щодо виховання та утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , позивач просить позив задовольнити.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився. До суду подав заяву в якій просив розгляд справи провести без його участі. Позовні вимоги підтримує.
Відповідач ОСОБА_2 , в судове засідання не з'явилася, до суд подала заяву в якій просила розгляд справи проводити без її участі. Позовні вимоги визнала, обставини позову пояснювати не бажає.
Представник органу опіки та піклування Вилоцької селищної ради Берегівського району, в судове засідання не з'явився, однак надав заяву в якій просив слухати справу у його відсутність.
Обстеживши матеріали справи, та враховуючи, що у справі наявні достатні матеріали про права і взаємовідносини сторін, суд, приходить до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.
Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Статтею 150 СК України передбачено, що батьки зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний та моральний розвиток, а передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 164 Сімейного кодексу України , батько може бути позбавлений судом батьківських прав, якщо він ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Відповідно до ч.2 п.16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року № 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Як встановлено в судовому засіданні, позивач ОСОБА_1 перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачкою ОСОБА_2 .
Від спільного подружнього життя у сторін народилось двоє дітей, а саме: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Шлюб між сторонами розірвано рішенням Виноградівського районного суду Закарпатської області від 30.09.2022 у справі № 299/3879/22. Крім того в даному рішенні судом вирішено питання про визначення місця проживання дітей та визначено місце проживання дітей ОСОБА_1 та ОСОБА_3 разом позивачем за адресою АДРЕСА_1 .
Рішенням виконавчого комітету Вилоцької селищної ради від 14.07.2022 року №61 було визначено місце проживання малолітніх ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 за адресою АДРЕСА_1 .
У зв'язку з невиконанням відповідачкою батьківських обов'язків по утриманню дітей позивач звернувся до Виноградівського районного суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів на утримання дітей.
Так, 30.01.2023 року Виноградівським районним судом видано судовий наказ по справі №299/6950/22 про стягнення з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , мешканки АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , аліменти на мою користь на утримання малолітньої дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно починаючи з 13.12.2022 року і до досягнення дитиною повноліття.
Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів по виконавчому провадженню про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дітей заборгованість зі сплати аліментів за період з 13.12.2022 року по 30.01.2024 року становить 36062,00 грн.
При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.
У справі відповідач не надала жодного доказу, який би свідчив про те, що вона належним чином виконує батьківські обов'язки по вихованню неповнолітніх дітей, утверджує повагу до сім'ї, піклується про їх здоров'я, фізичний та моральний розвиток, виховує дітей в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, тобто вчиняв/вчиняє активні дії на виконання вимог ст. 150 СК України.
З висновку органу опіки та піклування Вилоцької селищної ради вбачається, що Актом обстеження умов проживання, від 08 квітня 2024 року, складеного комісією в складі начальника служби у справах дітей, головного спеціаліста служби у справах дітей та старостою с. Матієво встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований за адресою АДРЕСА_3 , а фактично з вищевказаними дітьми проживає у житловому будинку, який належить на правах власності матері дітей за адресою АДРЕСА_1 . Будинок складається з 4 житлових кімнат, опалення газове, кімнати умебльовані, в наявності побутова техніка, сучасні меблі, одяг та речі у задовільному стані. Для виховання, розвитку та проживання малолітніх дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_4 створені всі необхідні умови. Одяг дітей у задовільному стані відповідно віку та сезону. ОСОБА_1 офіційно не працевлаштований, займається ремонтом легкових автомобілів.
Згідно характеристики виданої старостою Матіївського старостинського округу від 04.04.2024р. №17.3-43/24 відомо, що громадянин ОСОБА_1 фактично проживає разом з малолітніми дітьми в АДРЕСА_1 . Сім'я порядна, матеріально-побутові умови хороші. За місцем проживання характеризується з хорошої сторони. Характер спокійний, врівноважений, культурний, ввічливий. На місцях загального користування веде себе спокійно. Скарг на його поведінку до старостинського округу не поступало.
08 квітня 2024 р. працівниками служби у справах дітей Вилоцької селищної ради проведено обстеження умов проживання за місцем проживання матері, за адресою АДРЕСА_1 . На момент обстеження вдома була мама відповідачки ОСОБА_7 . Зі слів якої стало відомо, що дочка є майстром з манікюру, але часто виїжджає за кордон, займатися вихованням дітей не має можливості.
Питання про доцільність/недоцільність позбавлення батьківських прав матері ОСОБА_2 , мешканки АДРЕСА_1 , відносно малолітніх дітей ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , розглянуто на засіданні комісії з питань захисту прав дитини 16.04.2024 року. На засіданні комісії був присутній тільки батько ОСОБА_1 . ОСОБА_2 на комісію не з'явилась, причину неявки не повідомила.
Відповідно до ст.11 Закону України «Про охорону дитинства» сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
В даних правовідносинах, для суду є безспірним, що при вирішенні питання про позбавлення батьківських прав відповідача відбувається втручання в її право на сімейне життя, яке не є абсолютним і може бути обмеженим в порядку передбаченому Конституцією України. Однак, з іншої сторони обов'язковому дослідженню судом підлягає питання щодо забезпечення прав малолітньої дитини не розлучатися з батьками і врахування при цьому «якнайкращих інтересів дитини» (статті 1,9 Конвенції про права дитини).
Встановлюючи правомірність втручання в право відповідача на сімейне життя, суд розуміючи місце Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року в сфері стандартів прав людини, вважає за необхідне звернутись до принципів викладених в ст.29 Декларації, згідно із якими: кожна людина має обов'язки перед суспільством, у якому тільки й можливий вільний і повний розвиток її особи; при здійсненні своїх прав і свобод кожна людина повинна зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві. В даному випадку допускається обмеження прав особи, а процедура, підстави та правові наслідки позбавлення батьківських прав передбачені нормами Сімейним кодексом України (статті 164-167).
В ході розгляду справи судом встановлено та не спростовано відповідачкою, а навпаки, остання визнала позов про позбавлення її батьківських прав, що вона усвідомлено ухиляється від участі у вихованні своїх дітей, не бажає піклуватися про їх фізичний і духовний розвиток, навчання, підготовку до самостійного життя, що свідчить про ухилення від виконання своїх батьківських обов'язків. Таке, виходячи із положень статей 164-167 СК України, є підставою для позбавлення відповідача батьківських прав.
В даному випадку, для суду є беззаперечним те, що втручання у право відповідача має законні підстави, які є чинними протягом періоду, який розглядається. Суд знаходить підставним, що втручання у право відповідача спрямоване на захист «прав і свобод» малолітніх дітей ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В даному випадку при втручанні у право відповідача вимоги статті 29 Декларації щодо законності та мети втручання дотримані.
В цій ситуації суд зобов'язаний дослідити найважливіше і найскладніше питання: наскільки позбавлення батьківських прав буде відповідати інтересам дитини і чи не має в даному випадку підстав для попередження відповідача щодо зміни свого відношення до виховання дитини, без позбавлення батьківських прав (пункт 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав»).
Суд виходить з того, що на перше місце ставляться «якнайкращі інтереси дитини», оцінка яких включає в себе знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення. Водночас позбавлення батьківських прав матері щодо малолітньої дитини є крайнім заходом впливу.
Згідно з пунктом 1 статті 3 Конвенції дитина наділяється правом на те, щоб її найкращі інтереси оцінювалися і бралися до уваги в якості першочергового міркування при прийнятті в її відношенні будь-яких дій або рішень як в державній, так і в приватній сфері. Більш того, в ньому втілений один з фундаментальних принципів Конвенції.
Суд виходить з того, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Європейський Суд в своїй прецедентній практиці виробив дві умови, які необхідно враховувати при визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення у справі «Мамчур проти України»).
Оцінюючи можливість забезпечення якнайкращих інтересів дитини, в даній справі суд підкреслює, що з огляду на те, що розлучення з батьками надає тяжкий вплив на дитину, таке розлучення повинно проводитися лише в крайньому випадку, наприклад коли існує небезпека неминучого заподіяння дитині шкоди або в інших необхідних випадках; розлучення не повинно проводитися, якщо дитина може бути огороджена від розлучення за допомогою менш радикальних заходів. Перш ніж вдатися до розлучення, держава повинна надати батькам сприяння у виконанні ними своїх батьківських обов'язків і відновити або зміцнити здатність сім'ї піклуватися про свою дитину, за винятком тих випадків, коли розлучення необхідне в інтересах захисту дитини. Матеріальна скрута не може служити виправданням для розлучення дитини зі своїми батьками.
Зазначені вище фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, поведінка відповідачки, суд розцінює як ухилення від виховання нею дитини, свідомого нехтування нею своїми обов'язками і не бажанням виконувати їх, що є правовою підставою можливості позбавлення батьківських прав.
В ситуації, що розглядається судом береться до уваги те, що діти проживають з батьком, вихованням дітей та забезпечує дитину лише батько, а також його батьки. Як підтверджено письмовими доказами та власною заявою відповідачки, вона з дитиною не проживає вже протягом тривалого періоду часу і не бажає приймати участь у вихованні та утриманні своєї дочки, оскільки створила іншу сім'ю.
Відповідач подала до суду заяву про визнання позову, просила проводити розгляд справи без її участі, що, на переконання суду, свідчить про її байдужість, не зацікавленість, життям, здоров'ям дитини та подальшою долею своєї дитини. Під час судового розгляду жодним чином не продемонструвала суду свого бажання в поновленні сімейних стосунків з дитиною, і в такій ситуації на думку суду без бажання відповідача держава позбавлена можливості посприяти їй у виконанні своїх батьківських обов'язків і відновленні або зміцненні сім'ї.
Також, важливим для суду є те, що при позбавленні батьківських прав відповідачки, відносини, які склались між нею і дитиною не зміняться в бік розлучення її з дитиною, яка разом з нею не проживає, важливим в даній ситуації є і те, що позбавлення батьківських прав не призведе до відібрання дитини у матері, оскільки вона з дитиною не проживає, так само даний захід не виключає можливості побачення матері із дитиною.
Позбавлення батьківських прав відповідача фактично і суттєво не змінить тривалу існуючу ситуацію між матір'ю та дітьми, яка складається протягом тривалого часу.
Як підсумок, аналізу елементів, які впливають на визначення «якнайкращих інтересів дитини» суд зауважує, що в даних правовідносинах позбавлення батьківських прав буде сприяти інтересам дитини і в подальшому зможе гарантувати повну та ефективну реалізацію його прав.
Поряд з цим, суд наголошує, що застосовуваний захід не є безстроковим і відповідачка має право у випадку зміни своєї поведінки на поновлення батьківських прав в порядку передбаченому статтею 169 СК України.
Так, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006р.
Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторона позивача посилалася як на підставу своїх вимог, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову щодо розлучення сторін, та позбавлення батьківських прав, з наведених вище мотивів та підстав що відповідатиме найкращим інтересам дітей.
За змістом статті 141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що позивач в позовній заяві просив витрати в розмірі сплаченого судового збору залишити за ним, суд вважає за необхідне залишити судові витрати за позивачем.
Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 200, 258, 259, 263-265, 280, 354, 430 ЦПК України, ст.ст. 150, 164-166, 169, 179, 180-183, 191 Сімейного кодексу України,
Позовні вимоги задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстровану за адресою АДРЕСА_2 батьківських прав відносно її дітей: сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 та доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
ГоловуючийВ. В. Леньо