"12" липня 2024 р. Справа153/186/24
Провадження2/153/38/24-ц
Ямпільський районний суд Вінницької області
у складі головуючого судді Дзерина М.М.
за участю секретаря судового засідання Поліш Н.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Ямпільського районного суду Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Орган опіки та піклування Вінницької міської ради, ОСОБА_3 , про позбавлення батьківських прав,
Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із даним позовом. Вказала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась її племінниця ОСОБА_4 . В графі батьки вказано ОСОБА_2 та ОСОБА_5 . На даний час ОСОБА_4 навчається в комунальному закладі «Вінницький ліцей №8» в 2-В класі в 2023-2024 навчальних роках інклюзивної форми навчання. Племінниця в цей період часу проживає разом із нею в м.Вінниця. Відповідно до характеризуючих даних з вказаного навчального закладу вбачається, що ОСОБА_6 навчається на інклюзивній формі навчання. Кругозір дитини обмежений. Виконує прості інструкції, складні потребують багаторазового повторення та уточнення. Під час уроку швидко втомлюється. Шкільні знання засвоює на середньому рівні. ОСОБА_6 важко та довго зосереджується на якій-небудь справі, не здатна до розподілу і переключення уваги на другорядне з втратою основного, не достатній рівень довільної уваги. Дитині важко цілеспрямовано запам'ятовувати. Емоційна пам'ять є основним чинником сприйняття навколишнього світу. Наочний матеріал запам'ятовує краще ніж вербальний. Розумова працездатність знижена. При виконанні навчальних завдань, без допомоги асистента, учителя, самостійно не може переключитись з одного виду діяльності на інший. Її брат, (батько дитини) - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до довідки серії МСЕ- №049549, являється інвалідом III групи з липня 1997 року (інвалідність з дитинства), безтерміново. Відповідно до консультаційного висновку спеціаліста ОСОБА_2 , має встановлений діагноз з самого дитинства : «Дитячий церебральний параліч». Мати дитини : ОСОБА_7 . ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідно до довідки до акту огляду МСЕК серії 10 ААБ № 312159, є інвалідом ІІ групи з 1 жовтня 2012 року безтерміново.
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , 17 травня 2019 року в Ямпільському районному відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, зареєструвала шлюб та змінила прізвище ОСОБА_8 на ОСОБА_9 .
Відповідно до висновку лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я №1, який виданий 08.01.2024 року, Комунальним некомерційним підприємством «Ямпільська територіальна лікарня» Ямпільської міської ради, Вінницької області, - ОСОБА_7 , має високий ступінь втрати здоров'я внаслідок тривалої хвороби, що спричиняє повну нездатність до самообслуговування та залежність від інших осіб і перешкоджає виконанню батьківських обов'язків.
На даний час де знаходиться ОСОБА_3 , їй не відомо. Їй відомо, що остання залишала дитину у своїх знайомих, зовсім не рідних людей і абсолютно не приділяла дитині ніякої уваги щодо її виховання з часу народження дитини. Батько дитини, (її рідний брат) також повністю самоусунувся від виховання дитини, ніякої уваги протягом 3 останніх років дитині не приділяє абсолютно. Він не цікавиться де перебуває його дитина, її станом здоров'я та розвитку, тощо.
Позивач звертається до суду з вказаною позовною заявою з метою позбавлення відповідача батьківських прав відносно її племінниці, так як у інший спосіб (в досудовому порядку) позбавити батьківських прав не має можливості.
За період спільного проживання, відповідач постійно, як і мати дитини, залишали дитину саму і зникала з місця свого проживання на великий проміжок часу. Дитина проживає разом із нею, відвідує інклюзивну школу, вона безпосередньо займаюсь вихованням та постійним лікуванням дитини.
На даний час у дитини є усі належні умови для проживання та виховання дитини. Так увесь період часу, дитина перебуває на її повному утриманні та вихованні. Відповідач утриманням дитини не цікавиться матеріального утримання не надає. Підставою звернення з вказаною позовною заявою являється те, що відповідач, повністю самоусунувся від надання допомоги та виховання дитини і це стало підставою, звернення з цією заявою до суду. Просить суд позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - батьківських прав відносно доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась. Представник позивача діючи на підставі ордеру серії АВ №1051553 адвокат Снітко В.А. в судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність та відсутність позивача. Позовні вимоги підтримує.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги визнає та не заперечує щодо їх задоволення.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог представник орган опіки та піклування виконавчого комітету Ямпільської міської ради Вінницької області в судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи за відсутності їх представника. Підтримують висновок про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача.
У зв'язку з неявкою в судове засіданні всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
З показів свідка ОСОБА_10 встановлено, що вона є сусідкою та знає сім'ю сторін. Зазначила, що батьки дитини ОСОБА_2 та мати ОСОБА_3 не займаються донькою ОСОБА_11 . Дитина деякий час жила в с.Тростянець з бабусею ОСОБА_12 та тіткою. З 4 років дитина проживає у м.Вінниця з тіткою ОСОБА_1 по даний час. Батько та мати дитини не займаються належним її вихованням.
З показів свідка ОСОБА_13 встановлено, що вона проживає по сусідству із відповідачем та його матір'ю. Їй відомо, що з народження дитини ОСОБА_4 мати ОСОБА_3 та батько ОСОБА_2 не займались її вихованням. Вихованням дитини займалась бабуся та тітка ОСОБА_1 . Дівчинка ОСОБА_4 до 3 років жила в сім'ї з бабусею, потім мати ОСОБА_3 забрала дитину на один рік до себе, але не змогла належним чином займатися вихованням дитини та повернула дівчинку ОСОБА_14 (бабусі дитини). На даний час ОСОБА_4 проживає у м.Вінниця, її життям, вихованням та здоров'ям займається тітка ОСОБА_1 . Відповідач ОСОБА_2 не займається дитиною, не цікавиться життям дитини та не виконує свої батьківські обов'язки свідомо.
З показів свідка ОСОБА_15 встановлено, що вона проживає неподалік від ОСОБА_2 та його матері ОСОБА_14 . Зазначила, що ОСОБА_4 зростала до 3 років з бабусею та тіткою ОСОБА_1 , вони займалися вихованням та здоров'ям дитини. На один рік до 4 років дівчинка ОСОБА_4 проживала з батьками ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Однак ОСОБА_3 не мала змоги займатися вихованням дитини, тому доньку привела назад до бабусі та тітки. Дівчинка ОСОБА_6 має поганий зір та інші проблеми зі здоров'ям, лікуванням дитини займаються тітка ОСОБА_1 та бабуся ОСОБА_16 . З тих пір, коли ОСОБА_4 забрала до себе тітка ОСОБА_1 , дитина почала ходити в дитячий садочок, а потім до школи в м.Вінниці. В свою чергу ОСОБА_2 не цікавиться дитиною взагалі. Жодного інтересу до життя доньки не проявляє.
Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об'єктивно та всебічно з'ясувавши обставини справи, приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в в м.Ямпіль Ямпільського району Вінницької області народилась ОСОБА_4 , батьками якої є ОСОБА_2 та ОСОБА_5 (копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 (а.с.8).
З копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 встановлено, що ОСОБА_5 після реєстрації шлюбу змінила прізвище ОСОБА_8 на прізвище чоловіка ОСОБА_9 (а.с.16).
З довідки виданої Комунальним закладом «Вінницький ліцей №8» від 15 листопада 2023 року №290 встановлено, що ОСОБА_4 навчається в КЗ «Вінницький ліцей №8» у 2-В класі (а.с.10).
З характеристики учениці 2-В класу ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 вбачається, що ОСОБА_6 навчається на інклюзивній формі навчання. Кругозір дитини обмежений. Виконує прості інструкції, складні потребують багаторазового повторення та уточнення. Під час уроку швидко втомлюється. Шкільні знання засвоює на середньому рівні. ОСОБА_6 важко та довго зосереджується на якій-небудь справі, не здатна до розподілу і переключення уваги на другорядне з втратою основного, не достатній рівень довільної уваги. Дитині важко цілеспрямовано запам'ятовувати. Емоційна пам'ять є основним чинником сприйняття навколишнього світу. Наочний матеріал запам'ятовує краще ніж вербальний. Розумова працездатність знижена. При виконанні навчальних завдань, без допомоги асистента, учителя, самостійно не може переключитись з одного виду діяльності на інший. Спостерігається різкі коливання працездатності протягом уроку, дня, тижня, начального року, темп роботи уповільнений. Навчальна мотивація несформована. Приймає направляючу допомогу дорослого. Дівчинка потребує постійного контролю з боку педагогів (а.с.9).
Відповідно до довідки серії МСЕ-№049549 та довідки серії МСЕ №140054 встановлено, що ОСОБА_2 являється інвалідом III групи з липня 1997 року (інвалідність з дитинства), безтерміново (а.с.12).
Відповідно до консультаційного висновку спеціаліста від 23.10.2023 року встановлено, що ОСОБА_2 має встановлений діагноз з самого дитинства: «Дитячий церебральний параліч» (а.с.14).
Відповідно до довідки до акта огляду МСЕК серії 10 ААБ №312159 встановлено, що ОСОБА_5 є інвалідом 2 групи з дитинства, безтерміново (а.с.13).
З висновку лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я про наявність у батька, матері дитини тривалої хвороби, яка перешкоджає виконанню батьківських обов'язків №1 встановлено, що ОСОБА_3 проживає разом із ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 за адресою с. Тростянець, Могилів-Подільського району Вінницької області. За рівнем обмеження життєздатності ОСОБА_3 має високий ступінь втрати здоров'я внаслідок тривалої хвороби, що спричиняє повну нездатність до самообслуговування та залежність від інших осіб і перешкоджає виконанню батьківських обов'язків (а.с.17).
З копії висновку про комплексну психолого-педагогічну оцінку розвитку особи від 07 березня 2023 року №ІРЦ-85552/2023/391098 встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , проживає по АДРЕСА_1 , навчається у КЗ «ВЛ №8». Дитина проживає у тітки. Соціально-побутові умови задовільні. Розвитку і вихованню дитини приділяється достатня увага. Дитині потрібні особливі освітні потреби, індивідуальний навчальний план (а.с.18-26).
З акта обстеження умов проживання по АДРЕСА_2 встановлено, що мати малолітньої дитини ОСОБА_4 не бере участі у житті дитини. Малолітня ОСОБА_4 , навчається та проживає у рідної тітки ОСОБА_1 (а.с.27).
З копії довідки виданої квартальним комітетом мікрорайону Добробут м. Вінниці та Акта №84 встановлено, що племінниця ОСОБА_1 - ОСОБА_4 проживає по АДРЕСА_1 без реєстрації з 01 січня 2022 року (а.с.37-38).
З висновку органу опіки та піклування Вінницької міської ради від 03 липня 2024 року встановлено, що орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавлення батьківських прав батька ОСОБА_2 щодо дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.107-109).
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав:
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Стаття 9 Конвенції про права дитини покладає на держави-учасниці обов'язок забезпечувати те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до статті 18 цієї Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, і у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.
Сімейним кодексом України у статті 7 визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Статтею 150 Сімейного кодексу України встановлено обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини, в тому числі зобов'язання піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною освіти.
Згідно із частинами другою та четвертою статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.164 Сімейного кодексу України мати та батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Частиною 1 статті 165 Сімейного кодексу України передбачено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Згідно зі статтею 166 Сімейного кодексу України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.
У пунктах 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року №3 (зі змінами) «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» судам роз'яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін., що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише при наявності вини у діях батьків.
Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках, при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи, відмовити в позові про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків. Ухвалюючи таке рішення, суд має право вирішити питання про відібрання дитини у відповідача і передачу органам опіки та піклування (якщо цього потребують її інтереси), але не повинен визначати при цьому конкретний заклад. Згідно зі статтею 18 Закону України «Про охорону дитинства» держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку. Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 08 квітня 2019 року у справі №739/1957/17-ц.
У Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківський прав» від 30 березня 2007 року зазначено, що ухилення батьків від виконання своїх батьківських обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема, не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Частинами 4 та 5 статті 19 Сімейного кодексу України визначено, що при розгляді судом спорів, зокрема щодо позбавлення та поновлення батьківських прав, обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.
При цьому орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Постановою КЦС ВС від 26 квітня 2022 року у справі № 520/8264/19 зроблено висновок, що поведінка особи, яка свідомо змінює країну проживання, не бере участі у вихованні дитини, свідчить про її ухилення від виконання батьківських обов'язків у розумінні ст.164 СК України і може бути підставою для позбавлення цієї особи батьківських прав щодо дитини.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом у постановах від 26 грудня 2018 року у справі №404/6391/16-ц (провадження №61-40224св18), від 06 травня 2020 року у справі №753/2025/19 (провадження №61-1344св20).
Враховуючи особливості правовідносин, що склались між сторонами, суд з однієї сторони має розглянути правомірність втручання в право відповідача на повагу до сімейного життя, що гарантовано статтею 8 Конвенції.
З іншої сторони обов'язковому дослідженню підлягає питання щодо забезпечення прав дітей не розлучатися з батьками і врахування при цьому якнайкращих інтересів дитини (статті 1, 9 Конвенції).
Відповідач ОСОБА_2 не спілкується із донькою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , не цікавиться її життям, тобто свідомо обрав такі життєві умови, за якими його участь у вихованні дитини є недостатньою, що у свою чергу свідчить про його ухилення від виконання батьківських обов'язків у розумінні статті 164 СК України.
У постанові ВС від 28 жовтня 2020 року у справі № 241/47/19 (провадження № 61-5726св20) зауважено, що з досягненням віку десяти років у дитини з'являється право не лише бути вислуханою і почутою, а й брати активну участь у вирішенні своєї долі, зокрема у визначенні місця проживання.
ЄСПЛ у рішенні від 30 червня 2020 року у справі «Ілля Ляпін проти росії» заява №70879/11 встановив відсутність порушень національними судами російської федерації статті 8 Конвенції (право на повагу до приватного та сімейного життя), а також зауважив, що, якщо батько значний проміжок часу не підтримує стосунки з дитиною, його можна позбавити батьківських прав. І в цьому немає порушення права на сімейне життя, гарантованого Конвенцією.
Існуючі сімейні зв'язки між дітьми та батьками, які насправді піклуються про них, захищаються Конвенцією.
Позбавлення батьківських прав відповідача в судовому порядку скасує лише правовий зв'язок між ним та його донькою, підтвердить відсутність фактичного духовного зв'язку між батьком та дитиною.
За змістом статті 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім'ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім'ї.
Приймаючи до уваги досліджені судом матеріали справи, суд дійшов висновку щодо правомірності вимог позивача про позбавлення відповідача ОСОБА_2 батьківських прав відносно його неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з підстав самоусунення відповідача від виконання своїх батьківських обов'язків, свідомого ухилення від виховання та утримання дитини, відсутності бажання на виконання батьківських обов'язків, на спілкування з донькою в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, відсутності прояву інтересу до внутрішнього світу дитини та створення умов для отримання донькою освіти, що не спростовано відповідачем під час судового розгляду справи.
Водночас відповідачем у справі не надано суду жодних належних та допустимих доказів в заперечення позовних вимог, які б підтверджували виконання ним обов'язків виховання та утримання дитини, тощо, не здобуто таких доказів і в ході судових засідань.
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності суд приходить до висновку, про наявність правових підстав для задоволення позовної вимоги щодо позбавлення відповідача батьківських прав, оскільки як вбачається з матеріалів справи відповідач будучи батьком ухиляється від виконання батьківських обов'язків, не піклується про фізичний і духовний розвиток доньки, не забезпечує необхідного харчування, одягу, медичного догляду, не спілкується з дитиною в обсязі необхідному для її нормального самоусвідомлення. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і у сукупності, суд розцінює як ухилення від виховання дитини, оскільки відповідач свідомо нехтує своїми обов'язками відносно доньки.
Разом з тим, суд враховує, що відповідно до положень статей 168, 169 Сімейного кодексу України, відповідач, як батько дитини, у разі позбавлення батьківських прав, не позбавлений права на звернення до суду із заявою про надання права на побачення з дитиною, так і з позовом про поновлення батьківських прав.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що позовна вимога позивача про позбавлення батьківських прав задоволена, а тому у порядку ст.141 ЦПК України має підстави стягнути із відповідача на користь позивача судовий збір у сумі 1211 грн. 20 коп.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 150, 164, 165, 167, 171, 246 Сімейного кодексу України, Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення батьківських прав» № 3 від 30.03.2007 року із змінами від 19.12.2008 року, Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006 року № 3, ст.ст. 2, 4, 6-13, 19, 82, 89, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 279, 352, 354 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Орган опіки та піклування Вінницької міської ради, ОСОБА_3 , про позбавлення батьківських прав, - задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 батьківських прав відносно його неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителя АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , жительки АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 - понесені судові витрати по оплаті судового збору у сумі 1211 гривень 20 копійок.
Рішення може бути оскаржено до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: Дзерин М.М.