Справа №: 148/1292/24
Провадження № 1-кп/148/139/24
Іменем України
11 липня 2024 року Тульчинський районний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
при секретареві ОСОБА_2
за участю прокурора ОСОБА_3
захисника обвинуваченого ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Тульчин кримінальне провадження внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12024025180000052 від 07.05.2024 року по обвинуваченню:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Юрківка Тульчинського району Вінницької області, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:
15.03.2023 року Тульчинським районним судом Вінницької області за ч. 1 ст. 309, 75, 76 КК України до 3 років обмеження волі з іспитовим строком 2 роки,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України,
ОСОБА_5 , у невстановлені дізнанням час та місці, маючи умисел на незаконне зберігання психотропної речовини без мети збуту, достовірно знаючи, що амфетамін є психотропною речовиною, усвідомлюючи протиправний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи умисно, всупереч вимог Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» від 15.02.1995 (зі змінами та доповненнями), знайшов поліетиленовий згорток із вмістом порошкоподібної речовини біло-рожевого кольору - амфетаміном, який розпочав незаконно зберігати без мети збуту за місцем свого проживання.
17.05.2024 працівниками Тульчинського РВП ГУНП у Вінницькій області на підставі ухвали слідчого судді Тульчинського районного суду Вінницької області від 14.05.2024 проведено обшук території домогосподарства, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , де проживає ОСОБА_5 , під час якого у житловому будинку в шафі спальної кімнати виявлено та вилучено поліетиленовий згорток з вмістом порошкоподібної речовини біло-рожевого кольору, в якому відповідно до висновку експерта № СЕ-19/102-24/9618-НЗПРАП від 23.05.2024 міститься психотропна речовина, обіг якої обмежено, - амфетамін масою 0,2397 г.
Також, в ході обшуку вказаного домогосподарства, в господарському приміщенні виявлено дзеркало та пластикову картку, на поверхнях яких наявні нашарування речовини білого кольору, в яких відповідно до висновку експерта № СЕ-19/102-24/9613-НЗПРАП від 24.05.2024 міститься психотропна речовина, обіг якої обмежено,амфетамін масою 0,001332 г.
Будучи допитаним в якості обвинуваченого ОСОБА_5 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення передбачених ч. 1 ст. 309 КК України визнав повністю та пояснив, що в травні 2024 року точної дати не мам'ятає, через мобільний застосунок «телеграм» замовив психотропну речовину, амфетамін, який незаконно зберігав для власного вживання за місцем свого проживання в шафі спальної кімнати: за адресою: АДРЕСА_2 до 17.05.2024, до вилучення працівниками поліції під час проведено обшуку. Також, в ході обшуку вказаного домогосподарства, в господарському приміщенні виявлено дзеркало та пластикову картку, на поверхнях яких наявні нашарування амфітаміну та 13 патронів.
Враховуючи те, що обвинувачений та інші учасники процесу не оспорюють всі обставини, які підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні і викладені в обвинувальному акті, і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, суд, роз'яснивши учасникам процесу положення ст. 349 КПК України, провів судовий розгляд даного кримінального провадження у відповідності до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, визнавши недоцільним дослідження інших доказів по справі. При цьому, судом їм було роз'яснено, що в цьому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Оцінюючи викладене, суд приходить до висновку, що винність ОСОБА_5 у вчиненні вищезазначеного кримінального правопорушення у судовому засіданні доведена повністю і зібраних доказів достатньо для визнання його винним, а його умисні дії правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 309 КК України - незаконне зберігання психотропних речовин без мети збуту.
Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому покарання, суд керується вимогами ст. 65-67 КК України та приймає до уваги роз'яснення постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання» та виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Відповідно до вимог ч.2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.
При вирішенні питання про обрання міри покарання ОСОБА_5 , суд відповідно до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії кримінального проступку, відповідно до ст. 66 КК України до пом'якшуючих обставин суд відносить визнання вини, до обтяжуючих обставин передбачених ст. 67 КК України суд відносить вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані викликаному вживанням наркотичних засобів.
Крім цього суд враховує, дані про особу винного, який вчинив проступок у сфері незаконного обігу психотропних речовин, що належать до глобальних проблем сучасності і цьому явищу притаманний надзвичайно високий ступінь суспільної небезпеки, а також суд враховує розмір психотропної речовини.
Також суд враховує, що обвинувачений вчинив даний кримінальний проступок в період відбування умовного терміну покарання, оскільки раніше засудженим за аналогічний проступок та має не погашену та незняту судимість, посередньо характеризується з місця проживання, а також те, що обвинувачений на обліках у лікаря-психіатра чи лікаря-нарколога не перебуває, у зв'язку із чим, суд вважає його виправлення та перевиховання лише в умовах ізоляції від суспільства, саме таке покарання буде достатнім для виправлення обвинуваченого, а також попередження скоєння ним нових злочинів.
При цьому суд враховує, що покарання є формою реалізації кримінальної відповідальності, є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого та має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, а тому, на думку суду, виправлення обвинуваченого не можливе без його ізоляції від суспільства.
Щодо посилання захисника обвинуваченого на повторне застосування ст. 75 КК України до обвинуваченого та повторного звільнення останнього від відбуття призначеного покарання з встановленням іспитового строку відповідно до ст. 78 КК України, суд зазначає наступне.
У випадку вчинення злочину під час іспитового строку, покарання, від якого особа була звільнена з випробуванням, вважається невідбутою частиною покарання та стає реальним, яке має приєднуватися до покарання за новим вироком. Таким чином, законодавець звільнення від покарання з випробуванням не вважає невід'ємною частиною покарання, призначеного попереднім вироком, а лише способом виконання такого покарання, який змінюється на реальне відбування покарання у випадку вчинення нового злочину під час іспитового строку.
Таким чином в разі вчинення особою під час іспитового строку нового злочину, повторне звільнення від відбування покарання з випробуванням суперечить точному змісту кримінального закону, у зв'язку з чим посилання захисника обвинуваченого у судових дебатах про повторне звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробування не підлягає задоволенню.
Питання щодо речових доказів належить вирішенню відповідно до вимог ст.100 КПК України, скасувавши відповідно до вимог ч. 4 ст. 174 КПК України арешт накладений на речові докази в кримінальному провадженні.
Процесуальні витрати у справі підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави в порядку ст. 124 КПК України.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 368, 370, 373, 374 КПК України, суд,
ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, призначивши йому покарання у виді трьох років шести місяців обмеження волі.
На підставі ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання не відбутої частини покарання за попереднім вироком Тульчинського районного суду Вінницької області від 15.03.2023 року, остаточно ОСОБА_5 призначити покарання у виді чотирьох років шести місяців обмеження волі.
Запобіжний захід, відносно ОСОБА_5 до набирання вироку законної сили не обирати.
Строк відбування покарання ОСОБА_5 рахувати з часу затримання на виконання вироку суду.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави:
3029 грн. 12 коп. за проведення судової експертизи № СЕ-19/102-24/9618-НЗПРАП від 23.05.2024 року;
3029 грн. 12 коп. за проведення експертизи № СЕ-19/102-24/9613-НЗПРАП від 24.05.2024.
Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Тульчинського районного суду Вінницької області від 21.05.2023 року, справа № 148/1154/24 - скасувати.
Речові докази: - поліетиленовий згорток з вмістом порошкоподібної речовини, який упаковано до спеціального пакету Національної поліції України PSP 1388113;
- набої у кількості 13 (тринадцять) штук, упаковані до спеціального пакету Національної поліції України PSP 1416985;
- дзеркало та пластикову картку з нашаруванням порошкоподібної речовини які упаковано до спеціального пакету Національної поліції України WAR 1242554, - знищити
Вирок може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду на протязі 30 днів починаючи з часу оголошення, а засудженим до позбавлення волі з часу отримання копії вироку.
Засудженому та прокурору копію вироку вручити негайно після проголошення.
Суддя ОСОБА_1