Справа № 524/4724/24
Провадження № 1-кс/524/1976/24
21 червня 2024 року слідчий суддя Автозаводського районного суду м. Кременчука ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 ,, розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Кременуцької окружної прокуратури ОСОБА_3 в порядку ч. 6 ст. 199 КПК України про продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Градизьк, Глобинського р-ну, Полтавської області, українця, громадянина України, освіта середня, працюючого різальником у ТОВ «Вітрум Пак», не одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024170500000933 від 25.04.2024 року,-
Прокурор Кременчуцької окружної прокуратури ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді з клопотанням про продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_4 в порядку ч. 6 ст. 199 КПК України у кримінальному провадженні № 12024170500000933 від 25.04.2024 року.
На обґрунтування клопотання зазначає, що до Автозаводського районного суду м. Кременчука скеровано обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12024170500000933 від 25.04.2024 року по обвинуваченню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
Відповідно до протоколу автоматичного розподілу справ, матеріали обвинувального акту у кримінальному провадженні № 12024170500000933 від 25.04.2024 року по обвинуваченню ОСОБА_4 передано на розгляд судді Автозаводського районного суду м. Кременчука ОСОБА_6 .
Таким чином, підготовче судове засідання у кримінальному провадженні призначено на 15.07.2024 року, строк дії ухвали про обрання відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою спливає 23.06.2024 року, з огляду на викладене сторона обвинувачення вимушена звертатись до слідчого судді Автозаводського районного суду м. Кременчука з клопотанням про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в порядку ч. 6 ст. 199 КПК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 25.04.2024 року приблизно о 01 годині ОСОБА_4 знаходився за адресою: АДРЕСА_2 , разом з ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , де між ОСОБА_4 та ОСОБА_8 на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин виникла сварка, під час якої у ОСОБА_4 виник умисел спрямований на умисне вбивство ОСОБА_8 . Реалізуючи свій злочинний умисел, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, ОСОБА_4 наніс не менше десяти ударів руками зжатими в кулак та ногами в область голови, грудної клітини , тулубу, верхніх та нижніх кінцівок ОСОБА_8 . Від отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_8 померла на місці події.
25.04.2024 року о 22 год. 04 хв. ОСОБА_9 , затримано в порядку ст. 208 КПК України та 26.04.2024 року відповідно до вимог ст. ст. 276-278 КПК України повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
26.04.2024 слідчим суддею Автозаводського районного суду м. Кременчуку щодо підозрюваного ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк дії якого визначено на 60 діб з 25.04.2024 року по 23.06.2024 року.
У судовому засіданні прокурор підтримав заявлене клопотання, просив задовольнити з наведених у ньому підстав, зазначивши, що ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, не зменшилися та не втратили своє існування.
Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник адвокат ОСОБА_5 не заперечували щодо продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Обвинувачений не заперечував своє причетності до вказаного кримінального правопорушення.
Заслухавши доводи прокурора, пояснення обвинуваченої та її захисника, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до наступних висновків.
Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків.
Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною пятою статті 176 цього Кодексу.
Частиною 3 ст. 197 КПК України визначено, що строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до ч. 6 ст. 199 КПК України у разі закінчення строку запобіжного заходу до проведення підготовчого судового засідання прокурор не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення строку дії попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу може подати клопотання про його продовження. Розгляд такого клопотання здійснюється слідчим суддею за правилами цієї статті.
В пункті «с» ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя враховує практику Європейського суду з прав людини.
До засудження звинувачений повинен вважатися невинним, і мета такого положення полягає передусім у забезпеченні «умовного звільнення», якщо продовження його затримання більше не є обґрунтованим, при цьому, суд враховую, що збереження обґрунтованої підозри у тому, що заарештована особа вчинила злочин, є обов'язковою умовою законності продовження тримання під вартою, але з перебігом певного часу цього недостатньо і суд має встановити, чи продовжують існувати інші підстави, наведені суду, виправдовувати позбавлення волі.
Таким чином, національні суди зобов'язані переглядати правомірність попереднього ув'язнення осіб, які чекають суду, з метою забезпечення їх звільнення, коли обставини більше не виправдовують продовження тримання під вартою, і, питання розумності терміну тримання під вартою не може бути оцінено абстрактно і повинно оцінюватися в кожному випадку відповідно до його особливостей, бо немає встановлених строків, застосованих до кожної справи (Маккей проти Сполученого Королівства).
Обґрунтованість будь-якого строку тримання під вартою, яким би коротким він не був, має бути переконливо доведена владою (Ідалов проти Росії §140).
При цьому, як неодноразово зазначав у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, якщо спочатку тяжкість злочину та підозра, що особа може втекти чи зашкодити слідству, можуть бути достатніми підставами для обрання такого запобіжного заходу, як тримання під вартою, то чим довше відповідна особа знаходиться під вартою, тим більш вагомими і конкретними мають бути підстави для продовження цього заходу.
Зокрема, у справі " ОСОБА_10 проти України" ("SergeyVolosyuk v. Ukraine", рішення від 12 березня 2009 року) Європейський суд з прав людини наголосив, "саме національні судові органи мають подбати про те, щоб тривалість попереднього ув'язнення обвинуваченого у відповідній справі не перевищила розумного строку. Для цього вони мають дослідити всі факти на користь і проти існування реального суспільного інтересу, який, за належного врахування принципу забезпечення презумпції невинуватості, виправдовує відхід від вимоги забезпечення поваги до особистої свободи, і викласти ці міркування у своїх рішеннях про подовження строку тримання під вартою… Подальше існування обґрунтованої підозри у вчиненні заарештованою особою відповідного злочину є обов'язковою і неодмінною умовою законності подовження строку тримання під вартою, але зі спливом певного часу ця умова перестає бути достатньою…
Крім того, відповідно до ст.5 п.3 Конвенції, визначаючи доцільність звільнення або подальшого тримання особи під вартою, відповідні посадові особи зобов'язані розглянути й альтернативні заходи забезпечення її явки до суду. Фактично, це положення не лише проголошує право на «розгляд судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження», а й передбачає, що «звільнення може бути обумовлено гарантіями з'явитися на судове засідання» (п.37, п.38).
Разом з тим, у контексті вказаних вище стандартів Європейського суду з прав людини, слідчий суддя, з огляду на рішення Європейського суду, вважає, що ризик втечі підозрюваного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку (Панченко проти Росії § 106), і зменшується зі збігом часу, проведеного під вартою (Ноймайстер проти Австрії §10), і вагомість наявних доказів не може служити виправданням тривалого тримання під вартою (Дереджі проти Туреччини §38), відсутність роботи або сім'ї не дає підстав вважати, що особа схильна до повторного вчинення злочинів (Сулаоя проти Єстонії§ 64).
Прокурором у клопотанні зазначено, що метою і підставою продовження тримання під вартою є фактично запобігання спробам обвинуваченого переховуватися від суду; незаконно впливати на потерпілого та свідків, свідчення яких в суді матимуть доказове значення.
Не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 115 КК України, однак виходячи лише з фактичних даних, що містяться в долучених до клопотання матеріалах, слідчий суддя приходить до висновку про наявність обґрунтованої підозри причетності ОСОБА_4 до вчинення інкримінованих їй кримінальних правопорушень.
Слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання, долучені до нього документи, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, лише щодо пред'явленої підозри, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку вважає, що наявні у провадженні докази, передбачені параграфами 3-5 Глави 4 КПК України (показання, речові докази і документи та інші) свідчать про обґрунтованість підозри, оскільки останні підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що обвинувачений міг вчинити ці правопорушення.
Відповідно до ст. 199 КПК України підставами для продовження строку тримання під вартою є наявність раніше заявлених або нових ризиків, які виправдовують тримання особи під вартою. При розгляді клопотання про продовження тримання під вартою мають враховуватися у відповідності до ч. 3 ст. 199 КПК України й наявність обставин, що перешкоджають завершенню досудового розслідування.
Згідно ухвали слідчого судді від 26.04.2024 року, про існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливості ОСОБА_4 переховуватися від органів досудового слідства та суду, відповідно до ч. 1 ст. 178 КПК України, свідчать такі обставини, як тяжкість покарання, що йому загрожує в разі визнання його винуватим, що може реально спонукати останнього до вчинення дій, спрямованих на переховування від слідства та суду.
Стороною обвинувачення доведено, що застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою не зможе запобігти відповідним ризикам, та не забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного, оскільки не встановлено тих стримуючих чинників, які б були у повному обсязі здатні мінімізувати ймовірність вчинення підозрюваним дій, спрямованих на ухилення від можливого покарання, знищення або приховування будь-яких із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, впливу на потерпілу та свідків або вчинення іншого кримінального правопорушення. Відсутні й відомості щодо інших обставин, які б переважили ризики, передбачені ст.177 КПК України. Більш того, стороною захисту не доведено, як змінилися обставини, які були взяті до уваги при застосуванні запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 , які нові обставини виникли після прийняття рішень про застосування запобіжного заходу.
Даних, які б перешкоджали триманню ОСОБА_4 під вартою, не встановлено.
Таким чином, зважаючи на те, що заявлені ризики, які були враховані слідчим суддею при застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зокрема, ризики, передбачені п. 1,3,5 ст. 177 КПК України, продовжують існувати та вони виправдовують тримання підозрюваного під вартою, враховуючи усі визначенні ст.178 КПК України обставини в їх сукупності, приходжу до висновку, що слід продовжити строк тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_4 , адже лише такий найсуворіший запобіжний захід на даний час зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та буде достатнім стримуючим засобом для запобігання ризикам, доведеним слідчим та прокурором.
Завдання кримінального провадження виправдовують вжиття таких обмежувальних заходів та такий ступінь втручання у права і свободи підозрюваного з метою уникнення вищевказаних ризиків.
Саме застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, на думку слідчого судді, забезпечує виконання підозрюваним процесуальних обов'язків. А тому, надані стороною захисту пояснення у судовому засіданні про відсутність у ОСОБА_4 намірів перешкоджати кримінальному провадженню, ухилятися від органу досудового розслідування та суду, слідчий суддя до уваги не бере, оскільки саме для запобігання вказаним ризикам і був застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який, у зв'язку із цим, слід вважати дієвим заходом.
Враховуючи характер та обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 наслідки, які настали в результаті його вчинення, суворість можливого покарання, яке загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим, слідчий суддя дійшов до висновку про існування обґрунтованих підстав вважати, що існують не абстрактні, а конкретні ризики, а тому застосувати менш суворий запобіжний захід неможливо.
Строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 слід визначити в межах строку досудового розслідування та в межах строку, визначеного ст. 197 КПК України, а також оскільки ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, який спричинив загибель людини, слідчий суддя вважає за можливе на підставі п. 2 ч. 4 ст. 183 КПК України не визначати розмір застави, достатньої для забезпечення виконання ОСОБА_4 процесуальних обов'язків.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 131, 132, 176-178, 183, 193, 194, 196, 197, 205, 309, 369-372 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання прокурора Кременуцької окружної прокуратури ОСОБА_3 в порядку ч. 6 ст. 199 КПК України про продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_4 обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024170500000933 від 25.04.2024 року, - задовольнити.
Продовжити строк тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 60 днів, а саме до 19.08.2024 включно.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1