11.07.2024
Провадження №1-кп/389/47/23
ЄУН 390/1441/18
11 липня 2024 року Знам'янський міськрайонний суд
Кіровоградської області
в складі: головуючої судді ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018120170000379 від 09.04.2018 стосовно
ОСОБА_6 ,
обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.396 КК України, ОСОБА_4 ,
обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, продовжений запобіжний захід - тримання під вартою, строк до 26.07.2024,
Ухвалою судді Знам'янського міськрайонного суду ОСОБА_7 від 28.05.2024, на підставі ч.6 ст.615 КПК України, обраний ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою продовжений до вирішення відповідного питання визначеним складом суду, але не більше ніж на два місяці, тобто до 26.07.2024, включно.
24.05.2024 прокурором Кіровоградської обласної прокуратури ОСОБА_3 до канцелярії суду подане клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою терміном на 60 днів, мотивуючи тим, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке закон класифікує як особливо тяжкий злочин з мірою покарання до 15 років позбавлення волі, ризики, передбачені п.п.1,3,4,5 ч.1 ст.177 КПК України, які існували на час обрання ОСОБА_4 запобіжного заходу, на даний час не зникли і не зменшились.
В судовому засіданні прокурор підтримав подане клопотання та просив продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів. Клопотання мотивовано тим, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, що карається позбавленням волі на строк до 15 років, ризики, передбачені п.1,3,4,5 ч.1 ст.177 КПК України, які існували на час обрання до ОСОБА_4 запобіжного заходу під час досудового розслідування, не зникли, обвинувачений раніше неодноразово судимий, не одружений, не має реєстрації та постійного місця проживання, тобто не має постійного джерела доходу та міцних соціальних зв'язків, тобто зазначені обставини підтверджують існування вищезазначених ризиків.
Потерпіла ОСОБА_8 та її представник - адвокат ОСОБА_9 у судове засідання не з'явились, подали заяву про проведення підготовчого та подальших судових засідань без їх участі.
Обвинувачений ОСОБА_6 у судове засідання не з'явився, відповідно до копії Повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть, помер приблизно 14 квітня 2024 року. Його захисник - адвокат ОСОБА_10 у судове засідання не з'явилась.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 та обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні заперечували щодо задоволення клопотання прокурора та зазначили, що ризики, зазначені у клопотанні прокурора, перестали існувати через тривале перебування обвинуваченого під вартою, а тому просили застосувати більш м'який запобіжний захід не пов'язаний із триманням під вартою.
Вислухавши у судовому засіданні думку учасників судового провадження, суд дійшов до наступного.
Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Згідно з ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Вирішуючи питання про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 , суд враховує вимоги п.п.3, 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Водночас суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що повною мірою узгоджується з практикою Європейського суду.
Так, рішенням ЄСПЛ від 06 квітня 2000 року у справі «Лабіта проти Італії», в якому зазначено, що тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Крім цього, судом взято до уваги позицію Європейського суду з прав людини, яка висвітлена в рішенні ЄСПЛ від 20.05.2010 у справі «Москаленко проти України», в якому зазначено, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.
Під час розгляду даного клопотання у вказаному кримінальному провадженні встановлена наявність ризиків, передбачених п.п.1,3,4,5 ч.1 ст.177 КПК України, які наразі цілком не зменшилися та не зникли.
Так, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення проти життя та здоров'я особи, а саме у вбивстві, тобто умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині, яке закон класифікує як особливо тяжкий, яким передбачено покарання у виді позбавлення волі строком до 15 років, що свідчить про підвищений ступінь небезпеки його діянь, раніше неодноразово судимий, не одружений, не має реєстрації та постійного місця проживання, тобто не має постійного джерела доходу та міцних соціальних зв'язків, та враховуючи можливе покарання у разі доведення його вини, що вказує на цілком ймовірну можливість переховування обвинуваченого від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Також, зважаючи на те, що на даний час судом ще не допитано свідків та потерпілу, є вагомі підстави вважати, що у разі застосування до обвинуваченого альтернативного по відношенню до тримання під вартою запобіжного заходу, не пов'язаного з виключними запобіжниками у комунікації та його переміщеннях, останній зможе здійснити незаконний вплив на даних осіб з метою зміни наданих ними показань для уникнення від кримінальної відповідальності за скоєний злочин.
Слід зазначити, що такий ризик існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Крім того, враховуючи те, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, будучи неодноразово судимим і як наслідок схильним до вчинення злочинів, зловживання спиртними напоями, не маючий стійкого джерела прибутку, суд вважає, що обвинувачений може вчинити інше кримінальне правопорушення, в тому числі стосовно осіб, які дають викривальні покази.
Судом також враховано характер кримінального правопорушення, що інкримінується обвинуваченому, яке має високий ступінь суспільної небезпеки, зумовленої наслідками не лише для конкретної особи, а й для суспільства та те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства, що в даному випадку виправдовує тримання обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою і застосування саме такого запобіжного заходу у цьому випадку буде виправданим з точки зору наявності відповідного суспільного інтересу.
Зазначене підтверджує, що заявлені раніше ризики не зменшились і це дає достатні підстави вважати, що у разі зміни ОСОБА_4 запобіжного заходу на запобіжний захід, не пов'язаний із триманням під вартою, вказане не забезпечить належного виконання останнім його процесуального обов'язку.
З огляду на викладене та заслухавши думку учасників судового провадження, суд вважає за доцільне продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів.
Продовжуючи дію такого запобіжного заходу, суд виходить з необхідності уникнення ризиків, визначених ст.177 КПК України, із ступеня тяжкості інкримінованого злочину, а також приймає до уваги ту обставину, що підстави, за яких судом було застосовано до обвинуваченого запобіжний захід у виді тримання під вартою, не відпали, продовжують існувати, що також унеможливлює застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу.
Оскільки ОСОБА_4 обвинувачується у скоєнні особливо тяжкого злочину із застосуванням насильства, тому відповідно до п.2 ч.4 ст.183 КПК України розмір застави у даному кримінальному провадженні не визначається.
Керуючись ст.ст.177, 178, 183, 331, 392 КПК України, суд,
Клопотання прокурора задовольнити.
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м.Дніпропетровськ, продовжити дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк 60 днів, який обчислювати з 12 години 20 хвилин 11 липня 2024 року по 12 годину 20 хвилин 08 вересня 2024 року.
Копію ухвали, до відома, направити начальнику ДУ «Кропивницький слідчий ізолятор», вручити прокурору та обвинуваченому.
На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Суддя Знам'янського міськрайонного суду
Кіровоградської області ОСОБА_1