П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
11 липня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/1587/24
Головуючий в 1 інстанції: Катаєва Е.В.
Дата і місце ухвалення 04.04.2024р., м.Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
судді - доповідача - Шеметенко Л.П.
судді - Градовського Ю.М.
судді - Турецької І.О.
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Департаменту поліції особливого призначення «Об'єднана штурмова бригада національної поліції України «Лють» на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2024 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту поліції особливого призначення «Об'єднана штурмова бригада національної поліції України «Лють» про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
У січні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Департаменту поліції особливого призначення «Об'єднана штурмова бригада національної поліції України «Лють», в якому просив:
- визнати протиправними та скасувати накази ДПОП «ОШБ «Лють» від 06.12.2023 №70 про застосування дисциплінарного стягнення щодо притягнення командира батальйону №1 полку управління поліції особливого призначення №2 (штурмовий полк «Цунамі») ДПОП «ОШБ «Лють» ОСОБА_1 , до дисциплінарної відповідальності та застосування до нього дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції; від 18.12.2023 №875 о/с про внесення змін до наказу ДПОП «ОШБ «Лють» від 11.08.2023 №675 о/с у частині призначення ОСОБА_1 , на посаду командира батальйону № НОМЕР_1 полку УПОП №2 ДПОП «ОШБ «Лють»; від 29.12.2023 №893 о/с про звільнення старшого сержанта поліції ОСОБА_1 , зі служби в поліції;
- поновити ОСОБА_1 , на посаді командира батальйону №1 полку управління поліції особливого призначення №2 (штурмовий полк «Цунамі») ДПОП «ОШБ «Лють» з 29.12.2023;
- стягнути з ДПОП «ОШБ «Лють» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за період вимушеного прогулу з 29.12.2023 по день ухвалення судового рішення.
В обґрунтування позову зазначається, що звільнення зі служби в поліції є найсуворішим видом дисциплінарного стягнення за порушення службової дисципліни та є крайнім заходом дисциплінарного впливу. Передумовою звільнення поліцейського за вчинення дисциплінарного правопорушення, пов'язаного зі здійсненням службової діяльності, має бути грубе порушення службової дисципліни, встановлене внаслідок ретельного службового розслідування та підтверджене належним доказами.
При цьому, п.6 та п.10 ст.77 ЗУ «Про Національну поліцію» передбачає дві самостійні підстави для звільнення зі служби в поліції: - у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України; - у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, або кримінального правопорушення.
Позивач вказує, що зі змісту висновку вбачається, що відповідачем не з'ясовано обставини, які б свідчили про наявність події дисциплінарного проступку (чи іншого правопорушення).
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2024 року позов задоволено частково.
Визнано протиправними та скасовано накази Департаменту поліції особливого призначення «Об'єднана штурмова бригада національної поліції України «Лють» від 06.12.2023 року №70 «Про застосування дисциплінарного стягнення» в частині притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та застосування до нього дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції; від 29.12.2023 №893 о/с «По особовому складу» про звільнення старшого сержанта поліції ОСОБА_1 зі служби в поліції.
Поновлено старшого сержанта поліції ОСОБА_1 на посаді поліцейського взводу №2 роти №3 батальйону №1 полку управління поліції особливого призначення №2 (штурмовий полк «Цунамі») Департаменту поліції особливого призначення «Об'єднана штурмова бригада національної поліції України «Лють» з 30.12.2023 року.
Стягнуто з Департаменту поліції особливого призначення «Об'єднана штурмова бригада національної поліції України «Лють» на користь ОСОБА_1 за вимушений прогул 88562,94грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Департамент поліції особливого призначення «Об'єднана штурмова бригада національної поліції України «Лють» подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що аналізуючи зібрані у ході проведення службового розслідування матеріали у їх сукупності, встановлено, що ОСОБА_1 перед призначенням на посаду командира батальйону №1 УПОП №2 ДПОП «ОШБ «Лють» надав документи про вищу освіту, а саме диплом спеціаліста серії НОМЕР_2 від 30 червня 1999 року за спеціальністю «Фізичне виховання», виданий Вінницьким державним педагогічним університетом ім. М. Коцюбинського. Надалі, 29.08.2023 до УПОП №2 ДПОП «ОШБ «Лють» надійшов лист від Вінницького державного педагогічного університету ім. М.Коцюбинського про те, що ОСОБА_1 диплом із зазначеною серією не видавався.
Пізніше ОСОБА_1 надав до відділу кадрового забезпечення УПОП №2 ДПОП «ОШБ «Лють» інший аналогічний за змістом диплом спеціаліста серії НОМЕР_3 від 30 червня 1999 року за спеціальністю «Фізичне виховання», виданий тим самим закладом вищої освіти, та архівну довідку до нього.
ОСОБА_1 як поліцейський зобов'язаний неухильно дотримуватися Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, бути вірним Присязі працівника поліції, мужньо і вправно служити Українському народові, а також утримуватися від дій, які підривають авторитет Національної поліції України. Тоді як викладені обставини свідчать, що ОСОБА_1 порушив вимоги пунктів 1, 2, 5, 6 ч.3 ст.1 Дисциплінарного статуту НПУ, пунктів 1, 6 ч.1 ст.18 18 Закону України «Про Національну поліцію» та Присягу працівника поліції, скоївши дисциплінарний проступок.
Дисциплінарною комісією враховано, що порушення чинного законодавства України і службової дисципліни ОСОБА_1 допущено під час дії на території України, правового режиму воєнного стану. ОСОБА_1 , не маючи підтвердженої вищої освіти, керував підлеглими поліцейськими, які проходять службу у бойовому підрозділі та приймають безпосередню участь у бойових діях, що могло б привести до значних негативних наслідків. Представник вказує, що вказана обставина не визначена Дисциплінарним статутом НПУ як обтяжуюча, однак на переконання дисциплінарної комісії фактично обтяжує відповідальність ОСОБА_1 .
Апелянт вважає, що правомірним є накладене стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції позивача, покарання є пропорційним вчиненню дисциплінарного проступку, зважаючи на ступінь та характер вини, тяжкості дисциплінарного проступку, характеристики поліцейського.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу в якому зазначається про обґрунтованість та законність рішення суду першої інстанції, а тому просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити.
Позивач у відзиві звертає увагу, що обсяг апеляційної скарги та частота повторів наведених в ній доводів свідчать про відсутність фактів та конкретних аргументів, які б вказували на безпідставність позовних вимог ОСОБА_1 або незаконність чи необґрунтованість рішення суду першої інстанції. Апелянт повторює та копіює раніше використані в службовому розслідуванні аргументи, не підтверджені доказами, намагаючись надати вагомості своїм доводам. Разом із цим, на думку позивача, такі факти свідчать про недобросовісність та незаконність дій самого відповідача.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проходив службу в ОВС з 10.12.1999 до 20.11.2004 року, з 02.07.2010 до 06.11.2015, у НПУ з 07.11.2015 року.
Відповідно до ст.64 Закону України «Про Національну поліцію» прийняв присягу на вірність Українському народові 07.11.2015 року.
Згідно з послужним списком за період проходження служби позивач має нагороди, зокрема: медаль МВС України « 10 років сумлінної служби» (наказ №1128 о/с від 10.12.2012), медаль МВС України « 15 років сумлінної служби» (наказ №2769 від 26.12.2014), відзнаку Президента України «За участь в АТО» (Указ Президента України №53116 від 17.02.2016), медаль « 20 років сумлінної служби» (наказ №710 о/с від 03.07.2020).
З 29.07.2020 позивач обіймав посаду поліцейського взводу №3 (швидкого реагування) роти поліції особливого призначення ГУНП в Херсонський області.
Відповідно до постанови КМУ від 13.01.2023 року №30 «Про утворення територіального органу Національної поліції» вирішено утворити як юридичну особу публічного права міжрегіональний територіальний орган Національної поліції - Департамент поліції особливого призначення «Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України «Лють».
Згідно з витягом з ЄДРЮО, ФОП та ГФ Департамент поліції особливого призначення «Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України «Лють» (ДПОП «ОШБ «Лють») зареєстрований 17.01.2023 року.
Наказом Національної поліції України від 16.02.2023 №213 о/с (по особовому складу), ОСОБА_1 призначено на посаду поліцейського взводу №2 роти №3 батальйону №1 полку управління поліції особливого призначення №2 (штурмовий полк «Цунамі») ДПОП «ОШБ «Лють». За службу на вказаній посаді позивача представлено до нагороди Почесним нагрудним знаком головнокомандувача ЗСУ «Хрест хоробрих» (наказ №1761 від 07.08.2023).
11.08.2023 на підставі рапорту ОСОБА_1 від 03.07.2023 року наказом ДПОП «ОШБ «Лють» №675 о/с його у порядку просування по службі призначено на посаду командира батальйону №1 полку управління поліції особливого призначення №2 (штурмовий полк «Цунамі») ДПОП «ОШБ «Лють».
Наказом НПУ від 31.08.2023 року №1390 о/с ОСОБА_1 командиру батальйону №1 полку управління поліції особливого призначення №2 (штурмовий полк «Цунамі») ДПОП «ОШБ «Лють» присвоєно звання «лейтенант поліції».
Наказом ДПОП «ОШБ «Лють» №535 від 12.10.2023, на підставі доповідної записки т.в.о. начальника управління - командира полку управління полковника поліції ОСОБА_2 від 03.10.2023 щодо можливого порушення службової дисципліни командиром батальйону лейтенантом поліції ОСОБА_1 , що виявилось у наданні до відділу кадрового забезпечення документів про вищу освіту, які згідно інформації Вінницького державного педагогічного університету ім. М. Коцюбинського не видавалися, було призначено службове розслідування у формі письмового провадження, строк проведення якого продовжений Наказом №603 від 26.10.2023 року на 15 календарних днів.
Наказом №788 від 20.10.2023 командира батальйону №1 полку УПОП №2 ДПОП «ОШБ «Лють» лейтенанта поліції ОСОБА_1 відсторонено від виконання службових обов'язків на час проведення службового розслідування.
09.11.2023 т.в.о. начальника ДПОП «ОШБ «Лють» полковником поліції Романом Поліщук затверджено Висновок службового розслідування, згідно якого комісія дійшла висновку про порушення ОСОБА_1 п. 1,2,5,6 частини 3 ст.1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, пунктів 1,6 частини 1 ст. 18 ЗУ «Про Національну поліцію» та Присягу працівника поліції, скоївши дисциплінарний проступок, котрий виразився у наданні до відділу кадрового забезпечення підроблених документів про вищу освіту та пропонувала застосувати до поліцейського дисциплінарне стягнення у виді звільнення від служби в поліції.
Під час проведення службового розслідування відібрані пояснення у працівників кадрової служби ДПОП «ОШБ «Лють» - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .
ОСОБА_5 пояснила, що на початку липня 2023 року отримала рапорт ОСОБА_1 на призначення його на посаду командира батальйону №1, якій завізований начальником управління - командиром полку УПОП №2 ДПОП «ОШБ «Лють» ОСОБА_6 , вона готувала документи про призначення на посаду. Копію диплому від 30.06.1999 року МБ НХ 002168, яку вона завірила, отримала від начальника відділу кадрового забезпечення УПОП №2 ДПОП «ОШБ «Лють» ОСОБА_3 . У подальшому ОСОБА_3 їй надав вказівку направити запит у Вінницький державний педагогічний університет щодо отримання інформації про навчання у закладі ОСОБА_1 . Відповідь на запит вона віддала ОСОБА_3
ОСОБА_4 пояснив, що, отримавши 12.08.2023 року витяг з наказу від 11.08.2023 року про призначення ОСОБА_1 на посаду командира батальйону №1, готував матеріали на присвоєння йому первинного спеціального звання лейтенанта поліції. Зокрема, копію диплома від 30.06.1999 року МБ НХ 002168 йому надав начальник відділу кадрового забезпечення УПОП №2 ДПОП «ОШБ «Лють» ОСОБА_3 .
У поясненнях ОСОБА_3 зазначено, що з 10.02.2023 року він проходить службу на посаді начальника відділу кадрового забезпечення УПОП №2 ДПОП «ОШБ «Лють». У квітні-травні 2023 року керівництвом УПОП №2 визначено кандидатуру ОСОБА_1 на посаду командира батальйону №1. При призначенні на вказану посаду необхідна наявність вищої освіти. В середині червня 2023 року ОСОБА_1 показав йому оригінал та надав копії диплому Вінницького державного педагогічного університету з додатком до нього. 12.07.2023 року ОСОБА_1 виїхав у відрядження. 11.08.2023 року наказом №675о/с його призначено на посаду командира батальйону №1.
Далі в поясненнях ОСОБА_3 вказано, що від управління кадрового забезпечення ДПОП «ОШБ «Лють» він отримав вказівку зробити запит до Вінницького державного педагогічного університету щодо підтвердження дійсності диплому. В середині вересня 2023 року отримана відповідь про відсутність архівної справи на ОСОБА_1 .
ОСОБА_2 надав пояснення, що перебуває на посаді заступника начальника управління - начальника відділу тактико-спеціальної підготовки УПОП №2 ДПОП «ОШБ «Лють» та з 12.07.2023 року у зв'язку з відрядженням начальника управління - командира полку УПОП №2 ДПОП «ОШБ «Лють» ОСОБА_7 до Донецької та Луганської області до особового розпорядження, на нього покладено тимчасове виконання обов'язків начальника управління - командира полку УПОП №2 ДПОП «ОШБ «Лють». 11.08.2023 року призначено ОСОБА_1 на посаду командира батальйону №1. В цей же день начальнику відділу кадрового забезпечення УПОП №2 ДПОП «ОШБ «Лють» надано вказівку надіслати запит до Вінницього державного педагогічного університету з метою отримання інформації про навчання в університеті ОСОБА_1 .
У поясненнях ОСОБА_2 зазначено, що він 17.08.2023 року підписав подання на присвоєння звання ОСОБА_1 , та на початку вересня 2023 року зі слів ОСОБА_3 йому стало відомо про відповідь університету, що диплом не видавався. Він дав команду підняти матеріали та підготувати доповідну записку на ДПОП «ОШБ «Лють».
Судом встановлено, що в матеріалах службового розслідування наявні копії запитів в університет та відповідей, на які посилались посадові особи кадрового забезпечення.
Також, в матеріалах службового розслідування наявні пояснення ОСОБА_1 від 18.10.2023 року, згідно з якими з лютого 2023 року він перевівся на службу УПОП №2 ДПОП «ОШБ «Лють». Начальник управління - командир полку УПОП №2 ДПОП «ОШБ «Лють» ОСОБА_7 , зважаючи на його бездоганну службу та військовий досвіт, запропонував посаду командира батальйону №1, надано час для прийняття рішення. На початку липня 2023 року йому зателефонував ОСОБА_3 щодо прийнятого ним рішення та він його повідомив про згоду на призначення посади. ОСОБА_3 йому пояснив, що необхідно надати документ про вищу освіту. За його проханням теща, у якої зберігався диплом, привезла його в Одесу та на початку червня місяця 2023 року він надав вказаний диплом (серія МБ НОМЕР_4 від 30.06.1999 року) ОСОБА_3 , який його сфотографував на свій мобільний. У подальшому, ОСОБА_3 попросив також отримати в університеті архівну довідку. Він подзвонив дружині та попросив отримати вказану довідку. Отриману довідку вона передала йому, а він надав до відділу кадрового забезпечення.
У поясненнях ОСОБА_1 стверджував, що вчився заочно та має лише диплом серії НОМЕР_5 від 30.06.1999 року, якій показував ОСОБА_3 .
У висновку службового розслідування вказано, що комісія, аналізуючи зібрані у ході проведення службового розслідування матеріали, встановила, що ОСОБА_1 надав до відділу кадрового забезпечення диплом від 30.06.1999 року МБ НХ 002168, а також надав інший аналогічний диплом від 30.06.1999 року МБ НХ №003599. На підставі диплому від 30.06.1999 року МБ НХ 002168 Волоткевича призначено на посаду командира батальйону №1 та присвоєно звання лейтенанта поліції.
Комісія зазначила у висновку, що ОСОБА_1 як поліцейський зобов'язаний неухильно дотримуватися Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, бути вірним Присязі працівника поліції, мужньо і вправно служити Українському народові, а також утримуватися від дій, які підривають авторитет Національної поліції України. Тоді як викладені обставини свідчать, що ОСОБА_1 порушив вимоги пунктів 1,2,5,6 ч.3 ст.1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, пунктів 1,6 ч.1 ст.18 Закону України «Про Національну поліцію» та Присягу працівника поліції, скоївши дисциплінарний поступок.
Зазначені дії не можна вважати гідними посади поліцейського та його особисті дані такими, що сприяють посиленню авторитету і довіри громадян до Національної поліції України, оскільки поліцейські власним прикладом та поведінкою зобов'язані зміцнювати авторитет закону серед громадян та неухильно його дотримуватися.
Комісія вважала необхідним за порушення ОСОБА_1 п. 1,2,5,6 частини 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, пунктів 1,6 частини 1 ст. 18 ЗУ «Про Національну поліцію» та Присягу працівника поліції, що виразилося у наданні до відділу кадрового забезпечення підроблених документів про наявність вищої освіти застосувати до нього дисциплінарне стягнення у виді звільнення від служби в поліції.
06.12.2023 ДПОП «ОШБ «Лють» видано наказ №70 «Про застосування дисциплінарного стягнення» пунктом 1 якого наказано за порушення п. 1,2,5,6 частини 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, пунктів 1,6 частини 1 ст. 18 ЗУ «Про національну поліцію» та Присягу працівника поліції, що виразилось у наданні до відділу кадрового забезпечення управління поліції особливого призначення (штурмовий полк «Цунамі») ДПОП «ОШБ «Лють» підроблених документів про вищу освіту застосувати до командира батальйону №1 полку УПОП №2 ДПОП «ОШБ «Лють» лейтенанта поліції ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.
Пунктом 4 наказано Управлінню кадрового забезпечення ДПОП «ОШБ «Лють»: 1) скасувати наказ ДПОП «ОШБ «Лють» від 11.08.2023 року №675о/с у частині призначення ОСОБА_1 на посаду командира батальйону №1 полку УПОП №2 ДПОП «ОШБ «Лють»; 2) підготувати матеріали щодо скасування пункту наказу НПУ від 31.08.2023 року №1390 о/с про присвоєння ОСОБА_1 первинного звання «лейтенант поліції».
Позивач ознайомлений з наказом 12.12.2023 року та письмово зазначив, що з наказом не згодний та буде його оскаржувати.
18.12.2023 ДПОП «ОШБ «Лють» видає наказ №875 о/с про внесення змін до наказу ДПОП «ОШБ «Лють» від 11.08.2023 №675 о/с у частині призначення ОСОБА_1 на посаду командира батальйону №1 полку УПОП №2 ДПОП «ОШБ «Лють». З вказаним наказом позивача ознайомлено 19.12.2023 року.
Згідно п.6 ч.1 ст.77 Закону №580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
На підставі наказу ДПОП «ОШБ «Лють» №70 від 06.12.2023 року «Про застосування дисциплінарного стягнення» виданий наказ ДПОП «ОШБ «Лють» від 29.12.2023 №893 о/с «По особовому складу», яким відповідно до п.6 (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту НПУ) ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» звільнений зі служби в поліції старший сержант поліції ОСОБА_1 з посади поліцейського взводу №2 роти №3 батальйону №1 полку управління поліції особливого призначення №2 (штурмовий полк «Цунамі») із 29.12.2023 року. Станом на день звільнення стаж служби в поліції для виплати надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки в календарному обчисленні налічує - 19 років 11 міс 01 день.
Судом також встановлено, що Указом Президента України №821/2023 від 18.12.2023 року лейтенанта поліції ОСОБА_1 за особисту мужність і самовідданість, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, сумлінне та бездоганне служіння Українському народові, нагороджено медаллю «Захиснику Вітчизни».
Позивач, не погодившись із звільненням, вважаючи оскаржувані накази протиправними, звернувся до суду з даним позовом.
Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог суд першої інстанції зазначив, що матеріали не містять доказів на підтвердження вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, а у висновку за результатом проведеного розслідування відповідач посилається саме на загальні норми порушення позивачем службової дисципліни, вчинення дій, що підривають авторитет поліції, а такими діями комісія за змістом висновку службового розслідування вважає у наданні до відділу кадрового забезпечення підроблених документів про наявність вищої освіти.
Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, вважає їх правильними та такими, що відповідають вимогам норм процесуального та матеріального права, з огляду на наступне.
Спірні правовідносини між сторонами виникли з питань проходження публічної служби, а саме проходження служби позивачем в Національній поліції України, в Департаменті поліції особливого призначення «Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України «Лють».
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію» №580-VIII (далі Закон №580-VIII) (у редакції від 15.04.2023 року, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до ч.1 ст.1 Закону №580-VIII Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Статтею 3 Закону №580-VIII визначено, що у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з ч.1 ст.59 Закону №580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
Відповідно до ч.1 ст.17 Закону поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу в поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
Статтею 19 Закону №580-VIII передбачено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону, а також з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України «Про оборону України».
Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом (ч.1 та 2 ст.19 Закону №580-VIII).
Дисциплінарний статут затверджений Законом України від 15.03.2018 №2337-VIII визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження.
Відповідно до ч.1 ст.1 Дисциплінарного статуту (в редакції від 31.03.2023 чинній на час виникнення спірних правовідносин) службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Згідно із ч.2 ст.1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов'язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов'язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.
Частиною 3 ст.1 Статуту встановлено, що службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених ст.18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов'язує поліцейського, зокрема: бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України (п.1); знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов'язки (п.2); вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов'язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника (п.5); утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов'язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України (п.6).
Саме про порушення вказаних пунктів 1,2,5,6 частини 3 ст.1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України зазначено в висновку службового розслідування та наказі про звільнення позивача.
Також вказано про порушення ним пунктів 1,6 ч. 1 ст.18 ЗУ «Про національну поліцію». Частиною 1 ст.18 Закону встановлені обов'язки поліцейського. Поліцейський зобов'язаний, зокрема: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського (п.1); інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді (п.6). В наказі про звільнення позивача вказано и про порушення ним Присяги.
Статтею 11 Дисциплінарного статуту передбачено, що за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції (ст.12 Дисциплінарного статуту).
Відповідно до ст.13 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.
Частиною 3 ст.13 Дисциплінарного статуту встановлено, що до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.
Згідно з ч.1-2 ст.14 Дисциплінарного статуту службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського. Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.
У зв'язку із збройною агресією РФ проти України згідно із Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 на території Україні введено воєнний стан.
Законом України «Про внесення змін до законів України «Про Національну поліцію» та «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» з метою оптимізації діяльності поліції, у тому числі під час дії воєнного стану» №2123-IX від 15.03.2022 року (далі Закон №2123-IX), який набрав чинності 01.05.2022 року, доповнено Дисциплінарний статут розділом V «Особливості проведення службового розслідування в період дії воєнного стану».
Частиною 1 статті 26 розділу V Дисциплінарного статуту передбачено, що у період дії воєнного стану службове розслідування проводиться з дотриманням вимог цього Статуту з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Службове розслідування призначається та проводиться у формі письмового провадження.
Згідно ч.5 ст.26 розділу V Дисциплінарного статуту за результатами службового розслідування уповноважена особа складає висновок.
Відповідно до ч.1 ст.19 Дисциплінарного статуту у висновку за результатами службового розслідування зазначаються, зокрема: обставини справи (обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку); пояснення поліцейського щодо обставин справи; пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи; пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи; документи та матеріали, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку та інші.
Відповідно до п.1 розділу V Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом МВС України від 07.11.2018 року №893 (далі Порядок №893проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків.
Згідно з п.4 службове розслідування має встановити: наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій; ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок; обставини, що пом'якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; вид і розмір заподіяної шкоди; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.
Згідно з п.2 розділу VI «Оформлення матеріалів службового розслідування» підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія.
Відповідно до п.4 в описовій частині висновку службового розслідування викладаються відомості, встановлені під час проведення службового розслідування, зокрема, обставини справи, обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, час, місце, спосіб, мотив учинення дисциплінарного проступку, його наслідки (їх тяжкість), що настали у зв'язку з цим; пояснення поліцейського щодо обставин справи; пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи; пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи; документи та матеріали, що підтверджують та (або) спростовують факт учинення дисциплінарного проступку; обставини, що обтяжують або пом'якшують відповідальність поліцейського, визначені ст.19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Згідно з п.5 розділу VI у резолютивній частині висновку службового розслідування дисциплінарною комісією зазначаються: висновок щодо наявності або відсутності в діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону, іншого нормативно-правового чи організаційно-розпорядчого акта, наказу керівника, який було порушено.
У разі неможливості встановлення за результатами службового розслідування факту наявності/відсутності в діях (бездіяльності) поліцейського складу дисциплінарного проступку внаслідок неможливості отримання доступу до необхідних документів такі обставини розцінюються на користь поліцейського, стосовно якого призначено службове розслідування.
З огляду на викладені вище положення, колегія суддів зазначає, що підставою для притягнення особи до дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у невиконанні чи неналежному виконанні службової дисципліни та означає недотримання Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів МВС підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що підставою для накладення дисциплінарного стягнення є виключно фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях поліцейського ознак дисциплінарного проступку, зокрема, протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв'язку між ним і дією (бездіяльністю) порушника дисципліни, що має бути доведено матеріалами службового розслідування, а саме лише посилання на загальні вимоги Дисциплінарного статуту, Присяги працівника поліції та Правил етичної поведінки поліцейських є недостатнім для належного обґрунтування рішення про застосування щодо поліцейського дисциплінарного стягнення.
Як вбачається з матеріалів службового розслідування, відповідач посилається саме на загальні норми порушення позивачем службової дисципліни, вчинення дій, що підривають авторитет поліції, а такими діями комісія за змістом висновку службового розслідування вважає у наданні до відділу кадрового забезпечення підроблених документів про наявність вищої освіти.
В свою чергу, підставою для застосування до поліцейського дисциплінарних стягнень є вчинення дій, що порушують службову дисципліну. Ці обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини працівника органів поліції, з'ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого керівник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні порушника складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, вирішує питання щодо наявності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтувавши при цьому своє рішення у відповідному наказі, зокрема, в частині обрання виду стягнення серед установлених законом.
Таким чином, колегія суддів наголошує, що притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності саме матеріалами службового розслідування повинно бути встановлено дисциплінарний проступок та вина поліцейського в його скоєнні.
Особливо повинно бути доведено порушення Присяги поліцейського, під яким слід розуміти як скоєння поліцейським проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету поліції й унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків. Тому, звільнення за порушення Присяги має застосовуватися за конкретні надзвичайно тяжкі проступки, як за фактом їх вчинення, так і за наслідками, до яких вони призводять и доведено належними доказами.
Разом з тим, матеріалами службового розслідування не доведено вини позивача у скоєнні дисциплінарного проступку та наявності самого дисциплінарного проступку.
Так, під час апеляційного розгляду справи, колегією суддів встановлено, що у висновку службового розслідування відсутні відомості про час, місце, спосіб, мотив учинення дисциплінарного проступку, його наслідки (їх тяжкість), що настали у зв'язку з цим.
Суд встановив, що ОСОБА_1 під час службового розслідування надав пояснення, згідно яких він заочно закінчив Вінницький державний педагогічний університет ім. М. Коцюбинського та має єдиний диплом серія МБ НОМЕР_4 від 30.06.1999 року, якій він надав ОСОБА_3 , а останній його сфотографував на свій мобільний.
Між тим, у висновку вказано, що ОСОБА_1 надав до відділу кадрового забезпечення інший диплом від 30.06.1999 року МБ НХ 002168.
Проте, згідно з поясненнями працівників кадрової служби ДПОП «ОШБ «Лють» ОСОБА_4 та ОСОБА_5 копію вказаного диплому МБ НХ 002168 їм надав ОСОБА_3 .
У поясненнях самого ОСОБА_3 , наданих під час службового розслідування, відсутні відомості, який саме диплом (серія номер) він сфотографував при наданні ОСОБА_1 йому диплому.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що походження диплому від 30.06.1999 року МБ НХ 002168 взагалі не встановлено матеріалами службового розслідування, а саме він використаний у матеріалах щодо кадрових призначень.
Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що матеріали службового розслідування не містять доказів надання ОСОБА_1 підроблених документів про вищу освіту, а такий висновок є тільки припущенням, оскільки ґрунтується лише на листах Вінницького державного педагогічного університету ім. М. Коцюбинського, що дипломи та архівна довідка не видавались, а особова справа в архіві відсутня.
Слід звернути увагу, що підробленим є документ, який містить недостовірні відомості, підписи, печатки. Проте, вказані обставини не досліджувались під час службового розслідування. Жодним доказом не доведено, що диплом МБ НОМЕР_4 від 30.06.1999 року є підробленим.
Крім того, використання підробленого документа є винною дією, тобто повинно бути доведено не лише наявність саме підробленого документа, але і обізнаність особою використання саме такого документу.
Проте, пояснення ОСОБА_1 , що він заочно навчався та отримав диплом МБ НОМЕР_4 від 30.06.1999 року, який і надав ОСОБА_3 , не спростовані матеріалами службового розслідування.
Будь-яких інших порушень дисципліни ОСОБА_1 не зазначено в матеріалах службового розслідування та оскаржуваних наказах, а тому посилання про порушення позивачем. п.1,2,5,6 частини 3 ст.1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, пунктів 1,6 частини 1 ст.18 ЗУ «Про Національну поліцію» та Присяги працівника поліції є недоведеним матеріалами службового розслідування.
Завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності. З огляду на спірні правовідносини - прийняття оскаржуваних наказів на підставі висновку службового розслідування, яким повинно бути доведено наявність дисциплінарного проступку та вину особи у його скоєнні.
Разом з тим, колегія суддів вважає, що у цій справі є невідповідність мети, з якою проводиться службове розслідування - своєчасне, повне та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку та встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.
Колегія суддів наголошує, що у даній справі відповідачем не враховано і за змістом висновку навіть не вказується про наявність обставин, що пом'якшують відповідальність, натомість неодноразово підкреслюється застосування обставини, що обтяжує відповідальність - обставини воєнного стану.
З цього приводу колегія суддів вважає за необхідне наголосити на тому, що перелік обставин, що обтяжують відповідальність поліцейського визначений ч.6 ст. 19 Дисциплінарного статуту, є вичерпним та така обставина як вчинення дисциплінарного проступку в умовах воєнного стану - не вказана.
Одночасно, відповідно до п. 2), 3) ч. 4 ст. 19 Дисциплінарного статуту, обставинами, що пом'якшують відповідальність поліцейського, є: попередня бездоганна поведінка; високі показники виконання повноважень, наявність заохочень та державних нагород.
Як вбачається з матеріалів справи, послужний список позивача, як поліцейського , за яким останній має нагороди та відзнаки (10, 15, 20 років сумлінної служби, «Хрест хоробрих», відзнака Президента України «За участь в АТО»), котрі відповідачем жодним чином не враховано при визначенні міри покарання за дисциплінарний проступок.
Також, в апеляційній скарзі апелянт зазначає про занепокоєння про те, що позивача допущено до командування підрозділом на лінії бойового зіткнення «особою без вищої освіти», при цьому з іншого боку судом встановлено, що підрозділ, який очолює позивач, бойове завдання виконав, без втрат особового складу, за його виконання Указом Президента України №821/2023 від 18.12.2023 за особисту мужність і самовідданість, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, сумлінне та бездоганне служіння Українському народові, лейтенанта поліції ОСОБА_1 відзначено державною нагородою - медаллю «Захиснику вітчизни», за безпосередню участь і досягнення у заходах з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії Російської Федерації на Бахмутському напрямку.
Також, колегія суддів встановила, що Наказом Міністерства внутрішніх справ від 16.08.2023 №1178 занесено на Дошку пошани Міністерства внутрішніх справ України імен кращих працівників - старшого сержанта поліції ОСОБА_1 .
Крім того, на сайті Національної поліції України розмішена стаття: «Його позивний «Старий». З якої як вбачається, позивач позитивно характеризується та вказується, зокрема про наступне. « ОСОБА_8 - досвідчений боєць, багато років служив у спецпідрозділі поліції Херсонщини, з 2015 року брав участь в АТО, а з початком повномасштабного вторгнення на територію України пішов захищати нашу землю. На війні отримав від побратимів позивний «Старий» як найдосвідченіший у підрозділі. Брав участь у звільненні правобережжя Херсонської області, встановлював державний прапор України на будівлі сільради у селі Станіслав, а коли наші військові 11 листопада 2022 року зайшли в Херсон, то встановив прапор на будівлі обласної державної адміністрації».
Зазначені вище факти спростовують доводи відповідача про те, що ОСОБА_1 зарекомендував себе посередньо, мав посередні організаторські здібності, неохоче приймав рішення у складних ситуаціях, не проявляв при цьому принциповість та наполегливість. Доручену ділянку роботи забезпечує не у повному обсязі, потребує контролю керівництва за якістю виконання вказівок.
З огляду на викладені вище обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що взагалі безпідставним є твердження представника відповідача, що відповідно до службової характеристики за час служби, останній зарекомендував себе посередньо, оскільки дослідження матеріалів справи щодо особистості позивача свідчить не тільки про безпідставність вищевказаних тверджень відповідача, а і про недобросовісність відповідача в цієї частині, а саме щодо характеристики позивача.
Як зазначено в Рішенні Конституційного Суду України від 13 червня 2019 року № 5-р/2019, Конституція України містить низку фундаментальних положень щодо здійснення державної влади, передбачених статтями 3, 5, 6, 8, 19 Основного Закону. Названі конституційні приписи перебувають у взаємозв'язку, відображають фундаментальне положення конституціоналізму щодо необхідності обмеження державної влади з метою забезпечення прав і свобод людини та зобов'язують наділених державною владою суб'єктів діяти виключно відповідно до усталених Конституцією України цілей їх утворення.
Тому, коли йдеться про вчинення дискреції суб'єктом владних повноважень, такі суб'єкти зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).
Як вказано у постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №826/16495/17, потреба у визначеності не означає, що органові, який ухвалює рішення, не повинні надаватись дискреційні повноваження (де це необхідно) за умови наявності процедур, що унеможливлюють зловживання ними. У цьому контексті закон, яким надаються дискреційні повноваження певному державному органові, повинен вказати чітко і зрозуміло на обсяг такої дискреції. Зокрема, Верховний Суд зазначив, що не відповідатиме верховенству права, якщо надана законом виконавчій владі дискреція матиме характер необмеженої влади. Отже, закон повинен вказати на обсяг будь-якої такої дискреції та на спосіб її здійснення із достатньою чіткістю, щоб особа мала змогу відповідним чином захистити себе від свавільних дій.
Таким чином, повноваження на здійснення дискреції для органу, по суті, дуже часто перетворюється на свавілля, потребує унормованого визначення правової процедури ним самим.
Обмеження дискреції відповідача встановлені ч.3,8 ст. 19 Дисциплінарного статуту, які приписують під час визначення виду стягнення дисциплінарній комісії врахувати характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
Для цілей застосування конкретного виду дисциплінарного стягнення можуть враховуватися й інші, не зазначені у частині четвертій цієї статті, обставини, що пом'якшують відповідальність поліцейського (ч.5 ст. 19).
Разом з тим, у висновку службового розслідування зазначено лише, що ОСОБА_1 характеризується позитивно, діючих дисциплінарних стягнень не має, тобто є лише одне твердження дисциплінарної комісії про позитивну характеристику позивача, однак встановлені вище обставини, які позитивно характеризують позивача відповідачем враховані не були.
Колегія суддів вважає, що накладення стягнення можливо лише при доведенні належними доказами наявності дисциплінарного проступку та вини особи в його скоєнні, проте у даній справі дослідженням матеріалів службового розслідування, яке проведено неповно, не об'єктивно, поверхнево, встановлено відсутність належних та допустимих доказів наявності дисциплінарного проступку та вини ОСОБА_1 у його скоєнні.
Суд вважає, що дисциплінарною комісією не вжито заходів щодо об'єктивного встановлення обставин, а висновки побудовані на припущеннях.
Відповідачем як суб'єктом владних повноважень за наслідком проведення службового розслідування, не доведено факту вчинення позивачем дисциплінарного проступку та, відповідно, підстав для застосування до нього дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції, у зв'язку з чим, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що накази від 06.12.2023 №70, від 29.12.2023 №893 о/с прийнято необґрунтовано та без урахування всіх обставин, що мали значення для його прийняття.
Також судом першої інстанції обґрунтовано зобов'язано відповідача поновити старшого сержанта поліції ОСОБА_1 на посаді поліцейського взводу №2 роти №3 батальйону №1 полку управління поліції особливого призначення №2 (штурмовий полк «Цунамі») Департаменту поліції особливого призначення «Об'єднана штурмова бригада національної поліції України «Лють», оскільки така позовна вимога є похідною та, також правильно розраховано середній заробіток за час вимушеного прогулу з посиланням на норми Порядку №260, який в даному випадку є спеціальним нормативно-правовим актом для нарахування і виплати грошового забезпечення поліцейським.
З огляду на викладене, дослідивши матеріали службового розслідування та адміністративної справи, колегія суддів дійшла висновку про недоведеність дисциплінарною комісією скоєння позивачем дисциплінарного проступку щодо порушення ним п.1,2,5,6 частини 3 ст.1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, пунктів 1,6 частини 1 ст. 18 ЗУ «Про національну поліцію» та Присягу працівника поліції, що виразилось у наданні до відділу кадрового забезпечення управління поліції особливого призначення (штурмовий полк «Цунамі») ДПОП «ОШБ «Лють» підроблених документів про вищу освіту, а тому, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Інші доводи апеляційної скарги зроблених висновків не спростовують, та є тотожними відзиву на адміністративний позов, факти та мотивування яких повністю спростовуються матеріалами справи та обставинами, які повно та об'єктивно були встановлені судом першої інстанції при вирішенні справи.
Крім того, у рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього.
Зокрема, у справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58) зазначено, що національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає у тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно встановлено обставини у справі, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність чи необґрунтованість судового рішення.
За таких обставин підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Департаменту поліції особливого призначення «Об'єднана штурмова бригада національної поліції України «Лють» - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2024 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі безпосередньо до Верховного Суду.
Судове рішення складено у повному обсязі 11.07.2024 р.
Суддя - доповідач: Л.П. Шеметенко
Суддя: Ю.М. Градовський
Суддя: І.О. Турецька