П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
11 липня 2024 р.м. ОдесаСправа № 489/8391/23
Головуючий в 1 інстанції: Кокорєв В.В.
Дата і місце ухвалення 08.05.2024р., м. Миколаїв
П'ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
судді - доповідача - Шеметенко Л.П.
судді - Градовського Ю.М.
судді - Турецької І.О.
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 08 травня 2024 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції та просив скасувати постанову ЕНА №1097547 від 09.12.2023 р. про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП, якою накладено на ОСОБА_1 штраф в розмірі 510 грн. за порушення вимог п.8.7.3 «е» ПДР та закрити провадження у справі.
В обґрунтування позову позивачем зазначено, що з наданого працівниками патрульної поліції відеозапису не було зафіксовано момент виїзду позивача на перехрестя, а сам ракурс зйомки взагалі не дозволяв бачити ні автомобіль ОСОБА_1 , ні світлофор у момент виїзду на перехрестя. Позивач зазначає, що правил дорожнього руху не порушив, виїхав на перехрестя на дозволяючий сигнал світлофору, а тому просив задовольнити позов.
Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 08 травня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції надало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що відповідачем до суду першої інстанції було надано відеозапис, який повністю підтверджує факт скоєння позивачем правопорушення і такий доказ є належним доказом у справі. Також апелянт звертає увагу, що миготливий зелений колір світлофору передбачає вчинення водієм дій по зупиненню транспортного засобу, а не продовження руху.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Судом першої інстанції було встановлено, що 09.12.2023 р. поліцейським 1 взводу 1 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Миколаївській області сержантом поліції Лозовим О.В. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №1097547.
Згідно цієї постанови ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн.
Зі змісту постанови судом встановлено, що 03.12.2023 о 23:07 год. в м. Миколаєві по просп. Миру, 2/2, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом RENAULT LOGAN, з державним номерним знаком НОМЕР_1 , здійснював рух по просп. Миру в м. Миколаєві та проїхав перехрестя з вул. Будівельників в м. Миколаєві на заборонений «червоний» сигнал світлофору, чим порушив п. 8.7.3 «е» ПДР - порушення проїзду на заборонений червоний сигнал або миготливий або два червоних миготливих, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.2 ст. 122 КУпАП.
Вважаючи постанову про притягнення до адміністративної відповідальності протиправною позивач звернувся до суду з даним позовом.
Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції зазначив, що наданий відповідачем відеозапис не містить доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, вважає їх обґрунтованими та такими, що відповідають вимогам норм процесуального та матеріального права, з огляду на наступне.
За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України від 02 липня 2015 року №580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон №580-VIII) визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями, далі - ПДР України).
Пунктами 1.3 та 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до п. 2.3 ПДР України, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; д) не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху.
Згідно з нормами п.8.7.3.ПДД сигнали світлофору мають значення - жовтий забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів, червоний сигнал, у тому числі миготливий, взагалі забороняє рух.
Частиною другою статті 122 КУпАП встановлено, що порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
Колегією суддів встановлено, що під час патрулювання 09.12.2023 р. поліцейським 1 взводу 1 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Миколаївській області сержантом поліції ОСОБА_2 було виявлено порушення Правил дорожнього руху, а саме, що в м. Миколаєві по просп. Миру, 2/2, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом RENAULT LOGAN, д/н НОМЕР_1 , здійснив рух по просп. Миру та проїхав перехрестя з вул. Будівельників на заборонений «червоний» сигнал світлофору, чим порушив п. 8.7.3 «е» ПДР, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.2 ст. 122 КУпАП.
Судом встановлено, що інспектором патрульної поліції було прийнято рішення зупинити вищевказаний транспортний засіб на підставі ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію».
Як вбачається з наявного в матеріалах справи відеозапису, інспектор патрульної поліції підійшов до водія ОСОБА_1 та належним чином представився, пояснив суть правопорушення, причину та підставу перевірки документів та попросив пред'явити документи, зазначені в п. 2.1 ПДР України на підставі ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію» та пункту 2.4 а) ПДР України.
В свою чергу водій ОСОБА_1 виконав законну вимогу інспектора патрульної поліції.
При цьому, колегія суддів встановила, що водію було роз'яснено права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Встановивши факт вчинення адміністративного правопорушення, а саме порушення вимог п. 8.7.3 е) ПДР України, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 122 КУпАП, було прийнято рішення винести постанову у справі про адміністративне правопорушення щодо позивача.
Разом з тим, колегія суддів як і суд першої інстанції не погоджується з прийнятим інспектором УПП рішення у виді постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, оскільки надані відповідачем докази не містять доказів вчинення позивачем порушення, за яке передбачена відповідальність ч.2 ст. 122 КУпАП та вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно до п.8.7.3 Правил сигнали світлофора мають такі значення:
а) зелений дозволяє рух;
в) зелений миготливий дозволяє рух, але інформує про те, що незабаром буде ввімкнено сигнал, який забороняє рух;
ґ) жовтий забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів.
Так, в обґрунтування своєї правової позиції відповідач надав суду відзив та оптичний диск з відеозаписом вчиненого (на думку відповідача) позивачем правопорушення.
Водночас, колегія суддів зазначає, що з аналізу матеріалів справи, зокрема, з наявного відеозапису, не вбачається наявність факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП.
Так, дійсно вказаний оптичний диск містить відеозапис руху транспортного засобу позивача по просп. Миру через перехрестя з вул. Будівельників в той час коли транспортний засіб патрульної поліції рухається по вул. Будівельників та фіксує перетин позивачем перехрестя коли по вул. Будівельників вмикається зелений сигнал світлофора.
Разом з тим зазначений відеозапис не містить доказів того, що позивач виїхав на перехрестя на заборонений сигнал світлофору, а сигнал світлофору в момент проїзду позивачем світлофорного об'єкту на відеозаписі не зафіксовано.
При цьому, слід врахувати, що на даному перехресті по руху транспортного засобу позивача світлофорний об'єкт знаходиться на відстані від перехрестя, після світлофора містяться трамвайні колії і вже потім перехрещення проїзних частин, яке фактично було зафіксовано відповідачем.
Як вбачається з відеозапису, позивач пояснює інспекторам патрульної поліції, що він правила дорожнього руху не порушував, на заборонений сигнал світлофора не виїжджав на перехрестя, також позивач звертає увагу, що після виїзду на перехрестя він зупинився для пропуску пішохода, а потім закінчив проїзд перехрестя.
На думку суду, вказані обставини щодо неможливості встановити сигнал світлофора зумовлені досить суттєвою відстанню автомобіля позивача до автомобіля поліції, темним часом доби, а також поганою якістю зробленого поліцейськими відеозапису.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що з наданого відповідачем відеозапису неможливо однозначно встановити на який сигнал світлофора позивач проїхав світлофорний об'єкт, оскільки він після проїзду світлофора та перед трамвайними коліями міг зменшувати швидкість, зокрема, для пропуску пішохода.
При цьому, суд приймає до уваги посилання позивача на п.8.11 Правил, за яким водіям, які в разі ввімкнення жовтого сигналу або підняття регулювальником руки вгору не можуть зупинити транспортний засіб у місці, передбаченому пунктом 8.10 цих Правил, не вдаючись до екстреного гальмування, дозволяється рухатися далі за умови забезпечення безпеки дорожнього руху.
Колегія суддів також вважає необхідним враховувати правову позицію ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (рішення від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), п. 43 (з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey). Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.
Водночас, з матеріалів справи не вбачається наявність сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою для доведення вчинення позивачем адміністративного правопорушення, що виключає можливість притягнення його до відповідальності та прийняття з цього приводу постанови відповідачем.
Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку стосовно спірних правовідносин щодо відсутності підстав для притягнення позивача до відповідальності.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно встановлено обставини у справі, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність чи необґрунтованість судового рішення.
За таких обставин підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст.ст. 241, 243, 250, 286, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції - залишити без задоволення.
Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 08 травня 2024 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судове рішення складено у повному обсязі 11.07.2024 р.
Суддя - доповідач: Л.П. Шеметенко
Суддя: Ю.М. Градовський
Суддя: І.О. Турецька