Сквирський районний суд Київської області
Справа № 376/3046/23
Провадження № 2/376/1293/2023
"11" жовтня 2023 р.
Сквирський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді - Віговського С.І.,
при секретарі - Кропивлянській С.М.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Сквира справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про визнання права власності на майно в порядку спадкування, -
Позивач звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просить визнати за нею в порядку спадкування за заповітом право власності на спадкове майно вказане в позовній заяві.
До підготовчого судового засідання позивач підтримала позовні вимоги, просила суд справу слухати за її відсутності, подавши до суду відповідну заяву.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача - ОСОБА_3 , що підтверджується копією Свідоцтва про смерть, серія НОМЕР_1 , виданого Пустоварівською сільською радою Сквирського району Київської області від 01 вересня 1996 року, за актовим записом № 27.
Спадкодавець залишила заповіт, посвідчений Пустоварівською сільською радою від 18 листопада 1995 року, за реєстром № 116 відповідно до якого, все своє майно, в рівних долях, заповіла: ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (Свідоцтво про смерть, серія НОМЕР_2 , від 01 грудня 1998 року, актовий запис № 25), ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (Свідоцтво про смерть, серія НОМЕР_3 , від 20 квітня 2012 року, актовий запис № 7343), ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Після смерті спадкодавця відкрилася спадщина на нерухоме майно, а саме: житловий будинок АДРЕСА_1 , з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 59,50 кв.м., житловою площею 36,60 кв.м.та земельну частку (пай), розміром 4,09 в умовних кадастрових гектарах, яка розташована на території Сквирської міської ради Київської області (в минулому - Пустоварівська сільської ради Сквирського району Київської області), посвідчений Сертифікатом на право на земельну частку (пай), серія КВ № 017335.
Позивач є спадкоємцем за заповітом після смерті спадкодавця, відповідно до ст. 534 ЦК УРСР (в ред. від 1963 року), прийняла спадщину шляхом вступу у фактичне володіння та управління спадковим майном, відповідно до ст. 549 ЦК УРСР (в ред. від 1963 року).
Інший спадкоємець за заповітом - ОСОБА_2 (відповідач по справі), відмовляється від своєї частки спадкового майна на користь позивача, та не заперечує проти того, щоб спадкове майно вцілому успадкувала вона, про що подала до суду відповідну заяву.
При зверненні до нотаріуса щодо оформлення спадщини позивачу було роз'яснено про умови прийняття спадщини передбачені ст. 1273 ЦК України та повідомлено, що оформити спадщину нотаріально вона не може, оскільки не зберіглися оригінали правовстановлюючих документів на спадкове майно, отримати дублікати яких позивач не має можливості, оскільки відповідно до ч.4 ст.25 та ч.11 ст. 346 ЦК України, право власності припиняється у разі смерті власника, тому правовстановлюючі документи на неї не видаються.
Вказана обставина позбавляє позивача вступити у спадкові права на підставі та у спосіб передбачені законом, тому на підставі вищевикладеного вона вимушена звернутися до суду з відповідною вимогою. Іншим чином визнати право власності на спадкове майно за позивачем, окрім прийняття нею спадщини в судовому порядку, неможливо.
Згідно ч. 5 ст.55 Конституції України, кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
За змістом ст. 524 ЦК України 1963 року спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 553 ЦК України 1963 року вважається, що відмовився від спадщини також той спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчать про прийняття спадщини (стаття 549 цього Кодексу).
Відповідно до ст. 549 ЦК України 1963 року, визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.
Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч.1 ст.20 ЦК України, право на захист особа здійснює на власний розсуд.
Вказані обставини справи встановлені матеріалами справи.
Відповідач (інший спадкоємець за заповітом) до підготовчого судового засідання позов визнала, про що подала до суду відповідну заяву.
Суд вважає, що визнання позову відповідачем, не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, тому відповідно до ч. 3 ст. 200 та ч. 4 ст. 206 ЦПК України, вважає ухвалити рішення у підготовчому судовому засіданні по суті позовних вимог.
Керуючись ст. 55 Конституції України, ст.ст. 4, 10, 12, 30, 81, 83, 200, 206, 263, 265, 268 ЦПК України, п.4 Перехідних положень ЦК України, ст.ст. 524, 529, 534, 549 ЦК УРСР від 18.07.1963 року, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 ) до ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_5 ), про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , в порядку спадкування за заповітом, право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 59,50 кв.м., житловою площею 36,60 кв.м., що належав її матері - ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Визнати за ОСОБА_1 , в порядку спадкування за заповітом, право на земельну частку (пай), розміром 4,09 в умовних кадастрових гектарах, яка розташована на території Сквирської міської ради Київської області (в минулому - Пустоварівська сільської ради Сквирського району Київської області), посвідчений Сертифікатом на право на земельну частку (пай), серія КВ № 017335, що належав її матері - ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
З текстом рішення можливо ознайомитися за адресою: http://court.gov.ua.
Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.
Суддя С. І. Віговський