Сквирський районний суд Київської області
Справа № 376/266/23
Провадження № 2/376/362/2023
"07" лютого 2023 р.
Сквирський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді - Віговського С.І.,
при секретарі - Кропивлянській С.М.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Сквира справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про визнання права власності на спадкове майно, -
Позивач звернулася до суду з вказаним позовом, у якому просить визнати за нею в порядку спадкування за законом право власності на спадкове майно вказане в позовній заяві.
До підготовчого судового засідання позивач підтримала позовні вимоги, просила суд справу слухати за її відсутності, подавши до суду відповідну заяву.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер чоловік позивача - ОСОБА_3 , що підтверджується копією Свідоцтва про смерть, серія НОМЕР_1 , виданого відділом РАЦС Хохольського району Воронезької області від 14 жовтня 2010 року, за актовим записом № 261.
Спадкодавець заповіту не залишав.
Після смерті спадкодавця відкрилася спадщина на нерухоме майно, а саме: земельну ділянку, площею 3,24 га, яка розташована на території Великополовецької сільської ради Сквирського району Київської області (нині - територія Фурсівської об'єднаної територіальної громади), призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, посвідчена сертифікатом КВ 006624; земельну ділянку (пай) під № 196 згідно з Схемою поділу земель колективної власності на земельні частки (паї) КСП «Мрія», площею 3,45 га, що знаходиться на території Острійківської сільської ради Білоцерківського району Київської області (нині - територія Білоцерківської міської ради Київської області), посвідчена сертифікатом на земельну частку (пай) серія КВ № 0199367.
Позивач є спадкоємцем за законом, згідно ст. 529 ЦК УРСР (в ред. від 1963 року), прийняла спадщину після смерті спадкодавця шляхом вступу у фактичне володіння та управління спадковим майном, згідно з ст. 549 ЦК УРСР (в ред. від 1963 року).Інший спадкоємець за законом- ОСОБА_2 (відповідач по справі) відмовляється від своєї частки спадкового майна на користь позивача, та не заперечує проти того, щоб спадкове майно в цілому успадкувала вона, про що подала до суду відповідну заяву.
Підпунктом 4.12 пункту 4 Глави 10 Розділу ІІ «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженого наказом Мін'юсту України за № 296/5 від 22.02.2012 року (зареєстрованого в Мін'юсті України від 22.02.2012 року за № 282/20595) передбачено, що свідоцтво про право на спадщину видається за наявності у спадковій справі всіх необхідних документів (далі - Порядок).
При видачі свідоцтва про право на спадщину, нотаріус обов'язково перевіряє: факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства, якщо має місце спадкування за законом, прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців витребовуються документи, які підтверджують вказані факти ( п.п 4.14 п. 4 Порядку).
Відповідно до п. 4.15 Порядку видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.
За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз'яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку (п.п. 4.18. п. 4 Порядку).
При звернені до нотаріуса, позивачу було відмовлено у видачі Свідоцтва про право на спадщину, у зв'язку з відсутністю оригіналів правовстановлюючих документів на спадкове майно, отримати дублікати яких позивач не має можливості, оскільки це суперечить ч. 4 ст. 25 та ч. 11 ст. 346 ЦК України, згідно з яких право власності припиняється у разі смерті власника.
Вказана обставина позбавляє позивача вступити у спадкові права на підставі та у спосіб передбачені законом, тому, на підставі вищевикладеного вона вимушена звернутися до суду з відповідною вимогою. Іншим чином визнати право власності на спадкове майно за позивачем, окрім прийняття нею спадщини в судовому порядку, неможливо.
Вказані обставини справи встановлені матеріалами справи.
Згідно з ч. 5 ст. 55 Конституції України, кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
За змістом ст. 524 ЦК України 1963 року, спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 553 ЦК України 1963 року вважається, що відмовився від спадщини також той спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчать про прийняття спадщини (стаття 549 цього Кодексу).
Відповідно до ст. 549 ЦК України 1963 року, визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.
Відповідно до ч. 1 ст. 30 ЦПК України, позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч. 1 ст. 20 ЦК України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.
Відповідач (інший спадкоємець за законом) до підготовчого судового засідання позов визнала, про що подала до суду відповідну заяву.
Суд вважає, що визнання позову відповідачем, не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, тому відповідно до ч. 3 ст. 200 та ч. 4 ст. 206 ЦПК України, вважає ухвалити рішення у підготовчому судовому засіданні по суті позовних вимог.
Керуючись ст. 55 Конституції України, ст.ст. 4, 10, 12, 30, 81, 83, 200, 206, 263, 265, 268 ЦПК України, п.4 Перехідних положень ЦК України, ст.ст. 524, 529, 549 ЦК УРСР від 18.07.1963 року, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) до ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ), про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити в повному обсязі.
Визнати за ОСОБА_1 , у порядку спадкування за законом, право власності на земельну ділянку, площею 3,24 га, яка розташована на території Великополовецької сільської ради Сквирського району Київської області (нині - територія Фурсівської об'єднаної територіальної громади), призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, посвідчена сертифікатом КВ 006624, що належала - ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Визнати за ОСОБА_1 , у порядку спадкування за законом, право власності на земельну ділянку (пай) під № 196 згідно з Схемою поділу земель колективної власності на земельні частки (паї) КСП «Мрія», площею 3,45 га, що знаходиться на території Острійківської сільської ради Білоцерківського району Київської області (нині - територія Білоцерківської міської ради Київської області), посвідчена сертифікатом на земельну частку (пай) серія КВ № 0199367, що належала - ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
З текстом рішення можливо ознайомитися за адресою: http://court.gov.ua.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.
Суддя С. І. Віговський