Справа № 175/9889/24
Провадження №1-кс/175/2980/24
Ухвала
Іменем України
11 липня 2024 року смт. Слобожанське
Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого - слідчого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
розглянувши матеріали скарги адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 , на бездіяльність Територіального управління Державного бюро розслідувань розташованому у м. Краматорську, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, -
встановив:
03.07.2024 до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області надійшла скарга адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 , на бездіяльність Територіального управління Державного бюро розслідувань розташованому у м. Краматорську, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, про зобов'язання уповноважених осіб ТУ ДБР розташованому у м. Краматорську внести до ЄРДР відомості про кримінальне правопорушення на підставі повідомлення від 18.06.2024 року.
Свою скаргу ОСОБА_3 обґрунтував тим, що 18.06.2024 він звернувся із заявою до ТУ ДБР розташованому у м. Краматорську щодо зловживання своїм посадовим становищем працівниками правоохоронних органів поліції Покровська з метою штучного створення доказів (свідчень).
Однак, на час звернення до суду відомості до ЄРДР не внесені, витяг не надано, будь-яких контактів з боку співробітників поліції не було, реєстраційний номер заяви невідомий, відповідь не надана, чим на думку заявника порушено порядок визначений ст.214 КПК України.
Заявник адвокат ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду скарги повідомлений належним чином.
ТУ ДБР розташоване у м. Краматорську про час та місце розгляду скарги повідомлено належним чином, однак свого представника до суду не направило.
Відповідно до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом, а тому слідчий суддя вважає за можливе прийняти рішення по суті скарги у відсутність не з'явившихся осіб, на підставі наданих доказів, з урахуванням визначених строків для розгляду вказаної категорії скарг, що узгоджується з приписами ст. 306 КПК України.
Дослідивши матеріали скарги, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
18.06.2024 ОСОБА_4 звернувся із заявою до ТУ ДБР розташованому у м. Краматорську щодо зловживання своїм посадовим становищем працівниками правоохоронних органів поліції Покровська з метою штучного створення доказів (свідчень). Вказану заяву було зареєстровано ЖЕО ТУ ДБР, розташованому у м. Краматорську за вхідним №19296-зкп.
Свою заяву про вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_4 обґрунтував тим, що Красноармійським міськрайонним судом Донецької області розглядається кримінальна справа №235/373/20 стосовно ОСОБА_4 за сфабрикованим звинуваченням за заявою громадянки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про збут їй психотропних речовин.
04 червня 2024 року в ході судового засідання, дистанційно, як було повідомлено, з метою забезпечення безпеки, з іншого приміщення, без підтвердження особи, із закритим обличчям було допитано невідому жінку, яку було представлено як «залегендовану закупницю ОСОБА_6 ». Вказану особу було приведено на відеоконференцію працівниками поліції, які забезпечували явку свідка.
Але, жінку, яку «залегендували» під прізвищем « ОСОБА_6 » та яка була фігуранткою закупівлі психотропних речовин ОСОБА_4 стверджує, що добре знає, тому як дуже тісно спілкувався в той час з нею.
За його ствердженнями цю жінку звуть ОСОБА_7 . Але, незважаючи, що вони друг друга знають, обличчя її було сховане та допит проводився через відеоконференцзв?язок з іншого приміщення.
ОСОБА_4 впевнений, що це не ОСОБА_7 (залегендована « ОСОБА_6 »). Він стверджує це ґрунтуючи свою впевненість на невідповідності голосу, статури цієї особи з ОСОБА_7 , події навколо якої проходили.
Окрім того, зі слів скаржника, свідчення, які надавала доставлена правоохоронцями для свідчення особа, глобально відрізняються від обставин, якими апелює обвинувачення.
Звертає увагу, що впевненість ОСОБА_4 в залученні для надання неправдивих свідчень сторонньої особи вказує також той факт, що на протязі слухання справи судом з лютого 2020 року по 04 червня 2024 року, тобто на протязі більше 4 років прокуратурою доручалося правоохоронним органам чисельну кількість разів забезпечити явку свідка « ОСОБА_6 », але жодного разу її не було доставлено, аж доки обвинувачення не стало розуміти, що немає доказів вини ОСОБА_4 , а ті що сфальсифіковані будуть визнані недопустимими.
Таким чином, вважає, що в діях працівників правоохоронних органів, які забезпечували явку залегендованого свідка « ОСОБА_6 », зловживаючи своїм посадовим становищем з метою штучного створення доказів (свідчень) наданих Красноармійському міськрайонному суду, а також невстановленої особи - жінки, яка надала неправдиві свідчення суду вбачаються ознаки кримінальних правопорушень, передбачених за ч.2 ст. 364 та ч.2 ст. 384 КК України.
До теперішнього часу повідомлення щодо внесення відомостей до ЄРДР за заявою ОСОБА_4 про вчинене правопорушення від ТУ ДБР, розташованому у м. Краматорську не надходило.
27 червня 2024 року адвокатом ОСОБА_3 на адресу ТУ ДБР, розташованому у м. Краматорську направлено адвокатський запит щодо надання інформації про внесення відомостей за заявою ОСОБА_4 до ЄРДР. Відповіді на адвокатський запит до теперішнього часу не отримано.
Як зазначає заявник в своїй скарзі, на час звернення із скаргою до суду, тобто 03.07.2024, відомості до ЄРДР за його повідомленням від 18.06.2024 не внесені.
Положеннями статті 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
В офіційному тлумаченні частини 2 статті 55 Конституції України, викладеному в рішенні Конституційного Суду України, від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011, зазначено, що реалізація конституційного права на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб забезпечується в порядку, визначеному процесуальним законом.
У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
Чинним КПК України закріплено спрощену процедуру початку досудового розслідування (без проведення дослідчої перевірки).
Так, відповідно до ч. 1 та 2 ст. 214 КПК України слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до ЄРДР, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з ЄРДР. Досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до ЄРДР.
Проте, така спрощена процедура не означає, що взагалі відсутні критерії для внесення чи невнесення відповідних відомостей до ЄРДР. Її спрощеність виражається у тому, що для перевірки наявності зазначених вище критеріїв не потрібно проводити попередню перевірку викладених у заяві відомостей, а необхідно лише перевірити зміст самої заяви.
Так, до ЄРДР, серед іншого, вносяться відомості про: (1) короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела; (2) попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність (п. 4 та 5 ч. 5 ст. 214 КПК України).
Отже, для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР заявник у повідомленні про кримінальне правопорушення має зазначити конкретні, відомі йому обставини об'єктивної сторони такого правопорушення (яке саме кримінальне правопорушення відбулось, де, коли, в чому полягало, які особи, причетні до його скоєння тощо). Такі обставини можуть бути неповними (в силу недостатньої обізнаності заявника, неочевидності вчинення кримінального правопорушення, з огляду на початкову стадію сприйняття та дослідження цих подій чи з інших причин), але в той же час достатніми для попередньої кваліфікації реєстраторами ЄРДР такого діяння саме як кримінального правопорушення (кваліфікації за статтею, частиною статті КК України). Вказане узгоджується з позицією, викладеною в Узагальненні ВССУ № 9-49/0/4-17 від 12 січня 2017 року, за якою КПК дійсно передбачає внесення до ЄРДР інформації на підставі заяв та повідомлень про кримінальне правопорушення, а не будь-яких заяв, які надходять до органів досудового розслідування при здійсненні ними своїх повноважень.
Якщо ж зі змісту повідомлення про кримінальне правопорушення є очевидним, що (1) обставини, викладені в ньому, не свідчать про те, що існує ймовірність вчинення будь-якого кримінального правопорушення і ці обставини для отримання зазначеного вище висновку не потребують перевірки засобами кримінального процесу або (2) в силу його занадто абстрактного характеру неможливо встановити ні попередню кваліфікацію кримінального правопорушення, ні предмет, межі та напрямок досудового розслідування, яке ініціюється заявником, то такі повідомлення не мають вноситися до ЄРДР.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у своїй постанові від 16 травня 2019 року (справа № 761/20985/18, провадження № 51-8007км18) наголосив, що якщо не було події кримінального правопорушення або в діях особи немає складу кримінального правопорушення, то за таких обставин кримінальне провадження не може бути розпочато. А якщо через помилку чи з інших причин таке провадження було розпочато, то воно негайно має бути припинено і з позиції вимог правопорядку, і з огляду дотримання інтересів всіх учасників правовідносин.
Внесення до ЄРДР неконкретних тверджень (у тому числі припущень) заявника про вчинення кримінального правопорушення за відсутності будь-яких об'єктивних відомостей про обставини його вчинення призвело б до: (1) розпорошення обмежених сил і засобів правоохоронної системи держави на перевірку значної кількості безпідставних та абстрактних повідомлень про кримінальні правопорушення, що в свою чергу (2) не дозволило б концентрувати зусилля на розслідуванні дійсно суспільно-небезпечних діянь, що неминуче знизило б ефективність захисту особи, суспільства та держави від цих кримінальних правопорушень, ускладнило б охорону прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, які зазнали шкоди від таких правопорушень; (3) порушення права та законних інтересів осіб, згаданих в таких повідомленнях; (4) використання інструментів статті 214 КПК України не для ініціювання початку досудового розслідування щодо конкретного кримінального правопорушення, а для спрямування сил і засобів правоохоронних органів загалом на всю діяльність визначеного заявником підприємства, установи чи організації або окремої людини з метою вже самостійного виявлення слідчим, дізнавачем, прокурором обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення (а це є вже іншим приводом для початку досудового розслідування за статтею 214 КПК України), а також (5) унеможливлення застосування механізму притягнення заявників до кримінальної відповідальності за завідомо неправдиві повідомлення про кримінальні правопорушення (стаття 383 КК України). Зазначене не відповідає завданням кримінального провадження, які визначені в статті 2 КПК України.
Відповідно до висновку, який викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду від 30.09.2021 року прокурор після прийняття та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, виходячи з їх змісту, має перевірити достатність даних, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, за наслідками чого ним приймається рішення про початок досудового розслідування шляхом внесення відповідних відомостей до ЄРДР.
Таким чином, підставою початку досудового розслідування є не будь-які прийняті та зареєстровані заяви, повідомлення, а лише ті з них, з яких вбачаються вагомі обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, короткий виклад яких разом із прізвищем, ім'ям, по-батькові (найменуванням) потерпілого або заявника, серед іншого, вноситься до ЄРДР.
Тобто, закон передбачає необхідність попередньої оцінки (аналізу) слідчим, прокурором, слідчим суддею (у разі оскарження заявником бездіяльності уповноваженої особи щодо невнесення відомостей до ЄРДР) змісту заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення на предмет викладення в ньому інформації саме про кримінальне правопорушення.
Як вбачається зі скарги в своїй заяві від 18.06.2024 він вважає, що працівниками правоохоронних органів поліції Покровська штучно створенні докази та свідчення.
Дослідженням повідомлених ОСОБА_4 у своїй заяві до ТУ ДБР у м. Краматорську обставин, слідчий суддя доходить висновку, що вони містять абстрактний характер, не містять достатніх та конкретних даних, які б вказували на наявність в діях правоохоронних органів поліції Покровська ознак об'єктивної сторони будь-якого кримінального правопорушення, передбаченого КК України.
Тому, враховуючи, що заява та скарга ОСОБА_4 містять виключно припущення щодо вчинення відносно нього правоохоронними органами поліції Покровська кримінального правопорушення, передбаченні ч.2 ст. 364 та ч.2 ст. 384 КК України та вони не містить будь-яких об'єктивних даних про вчинення такого кримінального правопорушення, то слідчий суддя вважає за необхідне відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_4 .
Керуючись ст.ст.303, 306-307, 309, 372 КПК України, слідчий суддя, -
ухвалив:
Скаргу адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 , на бездіяльність Територіального управління Державного бюро розслідувань розташованому у м. Краматорську, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань - залишити без задоволення.
Відповідно ст.ст. 307, 309 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги апеляційному оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1