про закриття провадження у справі
11 липня 2024 року Справа № 480/10728/23
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Гелета С.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику осіб в приміщенні суду в м.Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення,
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Сумській області (вул. Іллінська, буд. 13,м. Суми,Сумська область,40009), і просить суд визнати протиправним та скасувати складені ГУ ДПС у Сумській області податкові повідомлення - рішення форми “Ф” про визначення ОСОБА_1 податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2021-2022 роки, а саме: від 02.08.2023 року №0304079-2409-1819 на суму 55 742,30 грн.. від 02.08.2023 року №0304077-2409-1819 на суму 60 685,20 грн., від 02.08.2023 року №0304078-2409-1819 на суму 30 132 грн., від 02.08.2023 року №0304081-2409-1819 на суму 32 643 грн.
Свої вимоги мотивує тим, що у власності позивача перебувало нерухоме майно. Разом із тим, нерухоме майно, на яке відповідачем нараховано податок, припинило існування внаслідок фізичного знищення. Проте жодних дій офіційної фіксації чи документування факту фізичного знищення позивачем здійснено не було, заяв до правоохоронних органів не подавалося, до органів державної реєстрації з приводу припинення права власності жодних повідомлень не подавалося. Разом із тим, позивач не припускав, що податковим органом буде нарахована податок, оскільки за інші періоди нарахувань не відбувалося. Після отримання податкових повідомлень-рішень позивач звернувся до сільської ради для отримання довідки чи акту про знищення. Позивач зазначає, що в селі всім відомо, що майно позивача зруйновано, про що можуть свідчити мешканці села. Крім того, позивач отримав висновки обстеження нежитлових будівель, а саме отримано довідку від 07.09.2023 про знищення майна, на підставі якої позивачем внесено запит до Державного реєстру речових прав про знищення об'єкту будівництва. Позивач зазначає, що номінальна запис в Реєстрі нерухомого майна не може бути підставою для нарахування відповідного податку, оскільки самого об'єкту не було фізично в наявності.
Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що позивач повинен сплатити податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на об'єкти нежитлової нерухомості, які позивачу з 18.02.2010 належали на праві власності та були зареєстровані в реєстрі нерухомого майна. Станом на 2021-2022 роки у позивача було наявне право власності на нерухоме майно, а тому згідно вимог ПК України підлягало оподаткуванню. Зазначає, що позивачем факт відсутності майна зафіксовано лише з дня внесення відповідної інформації до Реєстру нерухомого майна, а тому нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на об'єкти нежитлової нерухомості за 2021-2022 рік здійснено згідно з вимогами Податкового кодексу України.
Разом із тим, відповідач зазначає, що після проведеної відповідної звірки нарахованого податку, податковим органом з'ясовано, що відповідно до рішення Новослобідської ради, до складу якої відноситься с.Юр'єве від 26.06.2020 №37, дія якого розповсюджується на 2021-2022рр.р. вид будівель, що належали позивачу на праві власності віднесено до категорії пільгової, тобто які не оподатковуються податком не нерухоме майно. Таким чином податковим органом прийнято рішення від 19.10.2023 №350/18-28-04-17 про скасування спірних податкових повідомлень-рішень та здійснено відповідні коригування даних інтегрованої картки позивача у бік зменшення.
Судом було відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику осіб. Судом було відмовлено у клопотанні позивача розгляд справи за правилами загального позовного провадження, виклик свідків та залучення 3-ю особою Новослобідську сільську раду Конотопського району.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд враховує наступне.
Згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 01.08.2023, ОСОБА_1 мав у власності нежитлові будівлі, «ангари» за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 1123,8 кв.м. та 558 кв.м. Дані приміщення згідно Державного реєстру речових прав перебували у власності платника з 18.02.2010.
Податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення форми «Ф» на сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки відповідно до вимог діючого законодавства, а саме: від 02.08.2023 N 0304078-2409-1819-ПА59020110000066430 на суму 30 132,0 грн., 0304081-2409-1819-ПА59020110000066430 на суму 32 643,0 грн., N 0304079-2409-1819-ІІА59020110000066430 на суму 65 742,30 грн., N 0304077-2409-1819-11А59020110000066430 на суму 60 685,20 грн.
Після отримання позивачем податкових повідомлень-рішень, до Державного реєстру речових прав 07.09.2023, було внесено зміни. В результаті внесених змін, об'єкти нерухомого майна, які перебували у власності ОСОБА_1 (нежитлові будівлі, «ангари» за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 1123,8 кв.м. та 558 кв.м.) визначені, як «закінчені будівництвом об'єкти» на підставі «знищення об'єкта речових прав заява власника (співвласників). Документ, що підтверджує факт знищення об'єкта будівництва (Витяг з ЄДЕССБ), серія та номер: НТ01: 6583-8534-8552-4157, видавник: ЄДЕССБ, Документ отримано з ЄДЕССБ».
Як зазначає відповідач, в результаті проведеного моніторингу встановлено, ГУ ДПС у Сумській області було встановлено, що відповідно до рішення Новослобідської сільської ради (до складу якої віднесено с. Юр'єве) від 26.06.2020 року № 37 (дія даного рішення розповсюджується на 2021-2022 роки), вид будівель: «нежитлова будівля, ангар» віднесено до категорії пільгових об'єктів, які не оподатковуються податком на нерухоме майно. При цьому, при формуванні оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з податку на нерухоме майно в автоматичному режимі, в результаті технічної помилки програмного забезпечення ІКС «Податковий блок» застосовано до вказаних об'єктів нерухомого майна ставки Новослобідського селища Путивльської ОТГ замість ставок Новослобідської ОТГ, що призвело до викривлення даних при нарахуванні податку на нерухоме майно ОСОБА_1 , за 2021 та 2022 роки.
Після виявлення вищезазначеної інформації, ГУ ДПС у Сумській області прийняло рішення № 350/18-28-04-17 від 19.10.2023 про скасовування податкових повідомлень-рішень по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, від 02.08.2023 N 0304078-2409-1819- НОМЕР_1 на суму 30 132,0 грн., 0304081-2409-1819-UА59020110000066430 на суму 32 643,0 грн., N 0304079-2409-1819-UА59020110000066430 на суму 65 742,30 грн., N 0304077-2409-1819-UА59020110000066430 на суму 60 685,20 грн., про що позивач повідомлявся листом від 23.10.2023 №15440/6/18-28-2409 (а.с. 94).
Податковим органом надано до матеріалів справи рішення ГУ ДПС в Сумській області від 19.10.2023 №350/18-28-04-17 про скасування спірних податкових повідомлень-рішень (а.с.95).
Крім того, до матеріалів справи податковим органом надано витяг з інтегрованої картки платника податків в якій здійснено коригування даних та відображено у бік зменшення суми, які були визначені спірними податковими повідомленнями -рішеннями.
Судом було витребувано додаткові пояснення стосовно наявності на час розгляду даної справи предмету позовних вимог.
Від представника позивача надійшли пояснення, в яких зазначається, що спірні рішення є чинними, оскільки у податкового органу відсутні повноваження скасовувати власні рішення. Таким чином на даний час податкові повідомлення-рішення не є відкликаними. Крім того, звертав увагу, що в разі закриття провадження у справі на підставі п. 8 ч. 1 ст. 238 КАС України позивачу підлягають відшкодуванню судові витрати, оскільки відповідачем усунено порушення після подання адміністративного позову.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб'єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.
Аналіз наведеної правової норми дає підстави для висновку, що у разі встановлення під час розгляду справи виправлення відповідачем оскаржуваних позивачем порушень, суд має вирішити питання щодо можливості закриття провадження у справі. При цьому, вирішуючи зазначене питання, суд має з'ясувати, чи не призведе закриття провадження у справі до того, що законні права та інтереси позивача не будуть відновлені навіть після виправлення відповідачем оскаржуваних порушень.
Суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно п. 55.1 ст. 55, п. 60.1, п. 60.3 ст. 60 ПК України податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов'язання платника податків або будь-яке інше рішення контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства. Податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо: контролюючий орган скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов'язання або податкову вимогу. У випадках, визначених підпунктом 60.1.2 пункту 60.1 цієї ст., податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня прийняття контролюючим органом рішення про скасування такого податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги.
Крім того, п.п. 266.7.3 п. 266.7 ст. 266 ПК України передбачено, що у разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності, контролюючий орган за своєю податковою адресою платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).
В даному випадку, як зазначено в листі від 23.10.2023 зазначено, що в результаті звірки встановлено, що відповідно до рішення Новослобідської сільської ради майно позивача було віднесено до категорії пільгової, а тому не оподатковується податком на нерухоме майно.
Варто звернути увагу, що ГУ ДПС в Сумській області підтверджує, що спірні податкові повідомлення-рішення було сформовано без врахуванням рішення сільської ради про визначення ставок податку стосовно спірного майна та здійснено відповідні коригування в АІС «Податковий блок» у 2023, на підтвердження чого відповідачем надано до матеріалів справи рішення ГУ ДПС в Сумській області від 19.10.2023 №350/18-28-04-17 про скасування податкових повідомлень-рішень від 02.08.2023 року №0304079-2409-1819, від 02.08.2023 року №0304077-2409-1819, від 02.08.2023 року №0304078-2409-1819, від 02.08.2023 року №0304081-2409-1819 (а.с. 95), а також відповідний витяг з інтегрованої картки платника податку (а.с.97-98).
Стосовно посилання представника позивача на неотримання копії рішення від 19.10.2023 « 350/18-28-04-17, суд зазначає, що відзив разом із додатками направлено відповідачем на адресу позивача, що підтверджується поштовою квитанцією, а також копію долучені до підсистеми «Електронний суд», в якому має електронний кабінет позивач, та має можливість ознайомлюватися додатково із матеріалами справи в електронному вигляді.
Крім того, слід зазначити, що гарантоване статтею 55 Конституції України та КАС України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
В даній справі самостійне скасування податковим органом спірних податкових повідомлень-рішень, якими позивачу нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, згідно з пунктом 55.1 ст. 55 ПК України та підпунктом 266.7.3 пункту 266.7 ст. 266 ПК України свідчить про те, що визначені позивачу на підставі зазначених рішень податкові зобов'язання є такими, що не підлягають стягненню ані в добровільному ані в судовому порядку.
У суду відсутні підстави вважати, що скасованим (відкликаним) податковими повідомленнями-рішеннями права позивача порушені.
Отже, права позивача внаслідок скасування контролюючим органом рішенням від 19.10.2023 №350/18-28-04-17 податкових повідомлень-рішень від 02.08.2023 року №0304079-2409-1819, від 02.08.2023 року №0304077-2409-1819, від 02.08.2023 року №0304078-2409-1819, від 02.08.2023 року №0304081-2409-1819 є відновленими та не потребують судового захисту.
Зазначений висновок суду узгоджується із правовою позицією Другого апеляційного адміністративного суду, викладеному в постанові від 19.03.2024 по справі № 480/14092/21.
В даному випадку, судом враховується, що відповідачем самостійно виправлено відповідні порушення, шляхом скасування спірних податкових повідомлень-рішень.
Тобто, порушення, допущені відповідачем при прийняття податкових повідомлень-рішень були усунуті податковим органом шляхом проведення звірки та скасування спірних рішень. Враховуючи викладене суд доходить висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі відповідно до пункту 8 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно положень ч.2 ст. 238 КАС України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Матеріалами справи підтверджується, що позивачем за подання адміністративного позову сплачено суму судового збору в розмірі 1892,03грн., яка підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Представником позивача подано заяву про стягнення судових витрат, а саме витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги в розмірі 20 000 грн.
Згідно положень п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини першої статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно із частиною другою статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Зазначені положення кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам Щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя № R (81) 7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв'язку з розглядом.
За змістом пункту першого частини третьої статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Частиною четвертою статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з частиною п'ятою статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Разом з тим, згідно з частиною 9 статті 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Таким чином, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
У рішенні ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
У зазначеному рішенні ЄСПЛ також підкреслено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (269).
Таким чином, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України).
При визначенні суми відшкодування інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, Суд має виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Матеріалами справи підтверджено, що між позивачем та адвокатом Петрищевим О.О. укладено договір про правову допомогу №14/09 від 14.09.2023.
Пунктом 4 договору визначено вартість послуг, а саме зазначено, що розмір гонорару складає 20000 грн..
Згідно Акту прийому передачі від 27.10.2023, сторони домовилися, що розмір гонорару, який підлягає сплаті за даним Договором становить 20000 грн. , щодо надання таких послуг як правові консультації з приводу оскарження податкових повідомлень-рішень, надання правових консультацій з приводу підстав та порядку внесення відомостей до Державного реєстру речових прав, підготовка запитів до Новослобідської ради, підготовка та направлення позову до суду, подання до суду клопотань та заяв про допит свідків, витребування доказів, розгляд справи в загальному провадженні, правлення до ГУ ДПС в Сумській області супровідного листа, направлення до суду клопотання про долучення доказів, направлення пояснень щодо адвокатських витрат.
За змістом пункту 1 частини 3 статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Разом з тим, суд зазначає, що Верховний Суд в додатковій постанові від 12 вересня 2018 року (справа №810/4749/15), аналізуючи положення статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначив, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором.
При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, а також такі обставини повинні бути підтверджені відповідними документами, тобто доведеними стороною в процесі.
В даному випадку, суд зауважує, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява № 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
Суд, визначаючи співмірність заявлених до відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, беручи до уваги заперечення відповідача, враховує, що: дана справа є справою незначної складності, яка не потребує значного часу на опрацювання нормативно-правових актів; предмет спору у цій справі не є складним, містить лише один епізод спірних правовідносин, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність складених процесуальних документів не є значними, справа містить незначний обсяг обставин, які відносяться до предмета доказування; позовна заява є необ'ємною; справа розглядалася судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; судові засідання не проводились; спірні правовідносини не є новими в судовій практиці, наявна стала судова практика.
Таким чином, заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу є неспівмірними зі складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг позивачу, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг) та ціною позову.
З приводу того, що гонорар за Договором за домовленістю сторін за надання правової (правничої) допомоги у справі складає 20000 грн, то попри волю сторін договору визначити розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги та встановлювати її фактичність (постанова Верховного Суду від 31.08.2023 справа №824/20/23).
Судом враховується, що частина наданих адвокатських послуг, про які зазначені в акті від 27.10.2023, не стосується предмету розгляду даної справи, зокрема надання правових консультацій з приводу підстав та порядку внесення відомостей до Державного реєстру речових прав, а також незрозуміло щодо надання консультацій, яка саме допомога була надана. Крім того, слід зазначити, що надання до суду клопотань та заяв є правом учасників провадження, в т.ч. направлення пояснень щодо адвокатських витрат не стосується саме предмету позовних вимог, а стосується розполяжу судових витрат.
Дослідивши опис наданих послуг до договору та оцінивши усі необхідні аспекти цієї справи: складність та обсяг виконаних адвокатом робіт, час, витрачений на виконання відповідних робіт, ціну позову та значення справи для сторони, враховує предмет спору та виходячи із критеріїв, визначених частинами 3, 5 статті 134, частиною 9 статті 139 КАС України, суд приходить висновку, що виходячи з вищевикладеного, розумним, справедливим та співмірним предмету позову призначити позивачу 1300 грн. компенсації витрат на професійну правничу допомогу за складання позовної заяви відповідно до додаткової угоди №1 від 05.04.2023.
Отже, суд доходить висновку що твердження позивача про наявність підстав для стягнення на його користь витрат на професійну правничу допомогу в сумі 20000 грн. є непереконливим.
Враховуючи вищенаведене, наявне клопотання відповідача про зменшення суми витрат на правничу допомогу, суд дійшов висновку, що клопотання відповідача підлягає задоволенню, а сума судових витрат на правничу допомогу, яку позивач просить стягнути за рахунок відповідача, підлягає зменшенню у зв'язку з відсутності ознак співмірності, визначених частиною п'ятою статті 134 КАС України.
Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.
Судом враховується, що адміністративний позов було складено та підписано представником позивача, і спір виник внаслідок прийняття податкових повідомлень-рішень, які були скасовані відповідачем самостійно, але такі дії були вчинені вже після відкриття провадження у даній справі.
Відтак, з огляду на рівень складності справи, її значення для позивача та обсяг наданих послуг, з огляду на викладене, враховуючи предмет спору, обсяг адвокатських послуг, беручи до уваги категорію та складність справи, розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику осіб, суд дійшов висновку, про наявність підстав для зменшення суми витрат, що підлягають відшкодуванню позивачу до 5000 грн, що відповідатиме вимогам співмірності, розумності та справедливості.
На підставі вище викладеного, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви позивача про розподіл судових витрат шляхом компенсації останньому витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням принципів обґрунтованості, співмірності та пропорційності у розмірі 5000 грн.
Керуючись ст. 47, 143, 189, 194, 238, 241, 246, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Закрити провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Сумській про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень від 02.08.2023 року №0304079-2409-1819 , від 02.08.2023 року №0304077-2409-1819 , від 02.08.2023 року №0304078-2409-1819, від 02.08.2023 року №0304081-2409-1819 .
Заяву представника ОСОБА_1 , адвоката Петрищева О.О., про компенсацію судових витрат - задовольнити частково.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Сумській області (40009, м. Суми, вул. Іллінська, 13 код ЄДРПОУ 43995469) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , і.к. НОМЕР_2 ) витрати зі сплати судового збору в сумі 1892,03 грн, а також судові витрати, пов'язані з наданням правничої допомоги адвоката в розмірі 5000 грн.
У задоволенні іншої частини заяви представника ОСОБА_1 , адвоката Петрищева О.О. - відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її підписання суддею. Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання до Другого апеляційного адміністративного суду.
Суддя С.М. Гелета