10 липня 2024 року м. Рівне №460/4516/24
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Зозулі Д.П., розглянувши за правилами письмового провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області
про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій, -
До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - відповідач 2) про визнання дій протиправними щодо відмови про призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку; зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити, нарахувати та виплатити пенсію із зменшенням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", починаючи з 02.04.2024.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є потерпілим від Чорнобильської катастрофи, 4 категорії. Він подав заяву про призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, на підставі ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", проте відповідач 2 прийняв рішення та відмовив у призначенні пенсії, в зв'язку із недостатністю віку виходу на пенсію. Разом з тим, позивач вказує про наявність необхідного періоду проживання у зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993. За наведених обставин позивач вважає, що йому протиправно відмовлено в призначенні пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку, внаслідок чого порушено гарантоване державою право на пенсійне забезпечення. Просив позов задовольнити повністю.
Ухвалою суду від 21.05.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні). Клопотання позивача про виклик свідків, - залишено без задоволення. Встановлено відповідачам строк для подання відзиву.
Відповідач 1 подав відзив на позовну заяву. У своїх запереченнях зазначив, що відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" потерпілим від Чорнобильської катастрофи: особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років. Наголосив, що періоди проживання позивача у зоні посиленого радіологічного контролю, не дає підстав для зниження пенсійного віку на 5 років. А тому немає підстав для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, відтак просив відмовити у задоволенні позову.
Відповідач 2 скористався правом на подання відзиву, у якому вказав, що право позивача на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відсутнє, відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у зв'язку із не досягненням пенсійного віку. Таким чином, немає підстав для призначення йому пенсії зі зниженням пенсійного віку, через не підтвердження необхідного періоду роботи (проживання) станом на 01.01.1993. З урахуванням наведеного, відповідач просив суд позов залишити без задоволення.
Оскільки розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження, то у відповідності до вимог ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, судом встановлено наступне.
Копією посвідчення Серія НОМЕР_1 , виданого 18.08.1994 Рівненською обласною державною адміністрацією підтверджується, що ОСОБА_1 є потерпілим від Чорнобильської катастрофи (категорія 4).
Згідно з довідкою ЦНАП Сарненської міської ради Рівненської області № 88/01-21 від 25.03.2024, позивач зареєстрований з дата реєстрації відсутня по 09.12.1987, з 19.01.1990 по 11.03.1994 роки в м. Сарни Рівненської області, яке віднесено до зони посиленого радіологічного контролю.
Згідно з довідкою виконавчого комітету Люхчанського старостинського округу № 9 Сарненської міської ради Рівненської області № 23-17/366 від 25.03.2024 року, позивач зареєстрований з 11.03.1994 по даний час в с. Люхча Сарненського району Рівненської області, яке віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.
02.04.2024, у зв'язку із досягненням 55 років 09.04.2024, позивач звернувся до управління Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку як особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Рішенням відповідача 2 від 09.04.2024 № 172650008558 позивачу було відмовлено у призначенні пенсії відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Повідомлено, що до загального страхового стажу враховано 31 рік 8 місяців 18 днів. Період проживання у зоні посиленого радіологічного контролю становить 4 роки 2 місяці 4 дні, станом на 01.01.1993, що не дає права на зниження пенсійного віку. Відтак, підстав для призначення пенсії немає.
Не погоджуючись з відмовою органу Пенсійного фонду у призначенні пенсії, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-XII від 28.02.1991 (далі - Закон №796-XII).
Статтею 49 Закону №796-ХІІ визначено, що пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді а) державні пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Умови призначення пенсії за віком встановлено статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV, в редакції, станом на дату виникнення спірних правовідносин).
Зокрема, ч. 1 ст. 26 Закону №1058-IV визначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 років.
Відповідно до абзацу 1 статті 55 Закону №796-ХІІ, особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Згідно з пункту 2 частини 1 статті 55 Закону №796-ХІІ, потерпілі від Чорнобильської катастрофи особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у такому порядку: 2 роки (початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період) та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років.
В примітці до п. 2 ч. 1 ст. 55 Закону №796-XII зазначено, що початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Пенсійний вік за бажанням особи може бути знижено тільки за однією підставою, передбаченою цією статтею, якщо не обумовлено інше (ч.2 ст.55 Закону №796-XII).
Таким чином, особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та яка проживала або працювала на території зони посиленого радіологічного контролю з моменту аварії на ЧАЕС до 01.01.1993 протягом не менше 4 років, має право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку. При цьому постійне проживання такої особи або постійна робота у зазначеній зоні дає особі право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку на 1 рік за кожні 3 повних роки проживання або роботи на такій території, але не більше 5 років.
Тобто, максимальна величина зменшення пенсійного віку для особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 4 категорії не може перевищувати 5 років.
Судом встановлено, що підставою для прийняття пенсійним органом рішення про відмову у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку є те, що позивач не досягнув пенсійного віку для призначення пенсії.
Необхідно вказати, що копією посвідчення Серії НОМЕР_1 , виданого 18.08.1994 Рівненською обласною державною адміністрацією підтверджується, що позивач є потерпілим внаслідок Чорнобильської катастрофи. Пред'явник має право на пільги і компенсації, встановлені Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Згідно з абз. 6 п.5 Постанови Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 №51 "Про затвердження Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (яка була чинною на момент видачі позивачу первинного посвідчення ) (далі Порядок - №51 ) передбачено, що особам, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, і віднесеним до категорії 4, видаються посвідчення коричневого кольору, серія В.
Відповідно до п.2 Порядку №51, посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", іншими актами законодавства.
Зазначене кореспондується зі змістом частини третьої статті 65 Закону №796-ХІІ, згідно з якою посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.
Таким чином, Законом №796-ХІІ та Порядком №51 чітко визначено, що саме посвідчення відповідної категорії є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, визначеними Законом для такої категорії.
Така позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 31.10.2019 у справі №212/12245/13-а (№К/9901/1087/18), які є обов'язковими для врахування судами в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України.
Таким чином, надаючи особі посвідчення Учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або Потерпілий від Чорнобильської катастрофи, Громадянин, який постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю держава визнає за особою право на пільги, встановленні чинним законодавством для власників такого посвідчення.
За наведених обставин, суд дійшов висновку, що наявність у позивача посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 4) підтверджує той факт, що з моменту аварії на ЧАЕС та станом на 1 січня 1993 року він постійно проживав у зоні гарантованого добровільного відселення не менше 4 років.
Також, за змістом частин третьої та четвертої статті 15 Закону №796-ХІІ підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях. Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.
Згідно з довідкою ЦНАП Сарненської міської ради Рівненської області № 88/01-21 від 25.03.2024, позивач зареєстрований з дата реєстрації відсутня по 09.12.1987, з 19.01.1990 по 11.03.1994 роки в м. Сарни Рівненської області, яке віднесено до зони посиленого радіологічного контролю.
Також, відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_2 підтверджується, що ОСОБА_1 з моменту аварії на ЧАЕС (24.04.1986) по 26.11.1987 працював у Сарненському СПТУ № 21 (м. Сарни).
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 №106, м. Сарни Рівненської області відноситься до 4 зони гарантованого добровільного відселення.
Відтак, загальний період проживання позивача, станом на 01.01.1993, в зоні посиленого радіологічного контролю становить 4 роки 6 місяців 16 днів (в тому числі з врахуванням початкової величини 2 роки), а саме з 24.04.1986 по 26.11.1987, з 19.01.1990 по 01.01.1993.
Вказаний період проживання 4 роки 6 місяців 16 днів у зазначеній зоні, також підтверджується доводами наведеними у позовній заяві ОСОБА_1 .
Частиною 3 ст.55 №796-XII визначено, що призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону.
Згідно з ч.1 ст.26 Закон №1058-ІV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років.
Судом встановлено, що позивач звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії, зв'язку із досягненням 55 років 09.04.2024.
Пунктом 2 частини 1 статті 55 Закону №796-ХІІ обумовлено, що максимальна величина зменшення пенсійного віку для особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 4 категорії не може перевищувати 5 років.
Враховуючи період проживання 4 роки 6 місяців 16 днів у зоні посиленого радіоактивного контролю станом на 01.01.1993, позивач має право на зменшенням пенсійного віку на 3 роки, відповідно до ст.55 Закону №796-ХІІ (2 роки - початкова величина; 1 рік додатково за повних 3 роки проживання в зоні посиленого радіоактивного контролю).
Відтак, враховуючи заявлений період проживання у м. Сарни (повних 4 роки), позивач не набув право на максимальне зменшенням пенсійного віку на 5 років.
Відтак, в силу вимог ст. 55 Закону №796-XII позивач набуде право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку в 57 років (60 років - 3 роки зменшення пенсійного віку).
Оскільки, на момент звернення до органу Пенсійного фонду позивач не досягнув необхідного віку для призначення їй пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку, то відповідно до вимог чинного законодавства України він не набув права на призначення такої пенсії.
Відповідно до ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачі, як суб'єкти владних повноважень обґрунтували обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, а позивач не довів ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Оскільки, факт наявності у позивача порушеного права не знайшов свого підтвердження у ході розгляду справи, то у задоволенні позову необхідно відмовити повністю.
Підстави для розподілу судових витрат, відповідно до ст.139 КАС України, відсутні.
Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій, - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 10 липня 2024 року
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_3 )
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, буд. 7,м. Рівне,Рівненська обл.,33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 21084076) Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (вул. Січових Стрільців, 15,м. Івано-Франківськ,Івано-Франківська обл.,76018, ЄДРПОУ/РНОКПП 20551088)
Суддя Д.П. Зозуля