з питань закриття провадження у справі
10 липня 2024 року м. Рівне №460/4104/24
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дорошенко Н.О. розглянувши в порядку письмового провадження окреме процесуальне питання в адміністративній справі за позовом
ОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області
про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій,
У провадженні Рівненського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій.
Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
26.06.2024 відповідач подав відзив, в якому просив про закриття провадження у справі. В обґрунтування вказав, що рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 09.01.2024 в адміністративній справі №460/27578/23, яке набрало законної сили, відмовлено задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області з тим самим предметом і з тих самих підстав, з тотожними позовними вимогами. Вважає наявними підстави для застосування п. 4 ч. 1 ст. 238 КАС України, з метою усунення випадків повторного вирішення судом спорів, які вже розглянуті і остаточно вирішені по суті.
При вирішенні вказаної заяви суд враховує таке.
Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Закриття провадження у справі у цьому разі можливе за умови, що рішення, яке набрало законної сили, ухвалене за результатами розгляду тотожного позову.
Згідно з позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11.04.2018 у справі №11-257заі18, тотожними визнаються позови, у яких збігаються сторони, предмет і підстава, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників адміністративного процесу, вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.
Підстава позову - це ті обставини і норми права, які дозволяють особі звернутися до суду, а предмет позову - це матеріально-правові вимоги позивача до відповідача, стосовно яких він просить ухвалити судове рішення.
Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.
Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду в тотожній справі, що набрало законної сили, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Після набрання рішенням законної сили сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги й з тих же підстав.
Позови вважаються тотожними лише тоді, коли в них співпадають сторони, предмет і підстави, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. У випадку зміни хоча б одного з цих елементів позови вважаються не тотожними і суддя не вправі відмовити у відкритті провадження у справі (чи закрити провадження у справі).
Тобто, достатньою та необхідною правовою підставою для закриття провадження у справі на підставі п. 4 ч. 1 ст. 238 КАС України є одночасна сукупність наступних умов: тотожність спору (підстави, предмет позову та сторони співпадають); наявність постанови чи ухвали, якими завершено розгляд справи; набрання судовим рішенням в іншій справі законної сили.
Як встановлено судом, рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 09.01.2024, яке набрало законної сили 09.02.2024, в адміністративній справі №460/27578/23 відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій.
В такій адміністративній справі предметом судового спору була перевірка правомірності поведінки Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” з 19.07.2023; а також вирішення питання про наявність підстав для зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік) з 19.07.2023.
Натомість в адміністративній справі №460/4104/24, що розглядається, позивач просить суд визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу з 12.11.2023 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, що проживає на території радіоактивного забруднення, відповідно до статті 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та зобов'язати здійснити відповідні виплати з 12.11.2023.
Отже, зміст позовних вимог в цій справі щодо виплати позивачу підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, що проживає на території радіоактивного забруднення, відповідно до статті 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в частині початкової дати спірного періоду є відмінним від позовних вимог, які були вирішені судом у справі №460/22578/23.
Наведене свідчить на користь висновку про відмінність предмету спору у справах №460/4104/24 та №460/27578/23, отже такі позови не є тотожними.
Враховуючи викладене, у справі, що розглядається, судом встановлено відсутність підстав для закриття провадження у справі, що визначені до п. 4 ч. 1 ст. 238 КАС України, а тому заява відповідача задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 238, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Відмовити у задоволенні заяви Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про закриття провадження у справі №460/4104/24.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала окремо не оскаржується. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Н.О. Дорошенко