Справа № 237/4526/21
Провадження № 1-кп/204/240/24
09 липня 2024 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді: ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання: ОСОБА_2 ,
прокурора: ОСОБА_3 ,
захисників: ОСОБА_4 ,
ОСОБА_5 ,
обвинувачених: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, кримінальне провадження № 12020050690000579, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20.07.2020, за обвинуваченням:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Курахове Мар'їнського району Донецької області, громадянина України, українця, одруженого, працюючого ФОП « ОСОБА_8 », раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 306, ч. 2, ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 311 КК України,
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки села Соснівка Покровського району Донецької області, українки, громадянки України, з середньою освітою, не працюючої, не одруженої, раніше не судимої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_3 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 306, ч. 2 ст. 307 КК України,
У провадженні Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська перебуває вищевказана справа.
Прокурор подав до суду клопотання про продовження запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою, обраних стосовно ОСОБА_6 та ОСОБА_7 з визначенням альтернативи застави у розмірі 130 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 393643 грн. Клопотання прокурора обґрунтовані наявністю ризиків, передбачених п.1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які обумовлені тим, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 обґрунтовано обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, за які передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до 15 років з конфіскацією майна. Існує ризик того, що обвинувачені у разі незастосування до них запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою, достовірно знаючи про тяжкість покарання, яке їм загрожує у разі визнання винуватими, з метою уникнення відповідальності можуть переховуватися від суду та/або органу досудового розслідування. У зв'язку з не проведеним у судовому засіданні допиту свідків, існує ризик, що обвинувачені можуть впливати на свідків у кримінальному провадженні. Стороною обвинувачення не встановлено стримуючих факторів, які б свідчили що обвинуваченими не будуть вживатися перешкоди для запобігання відправлення правосуддя, з огляду на ознаки, які їх характеризують. Обвинувачені впродовж тривалого часу здійснювали збут наркотичного засобу та психотропної речовини, що свідчить про схильність до вчинення кримінальних правопорушень, відтак існує відповідний ризик продовження вчинення кримінального правопорушення у цьому кримінальному провадженні.
У судовому засіданні прокурор подане клопотання підтримав, просив суд його задовольнити.
У судовому засіданні захисник ОСОБА_4 проти задоволення клопотання прокурора заперечував. звертав увагу суду, що жоден ризик вказаний прокурором не підтверджений та не доведений. Просив суд застосувати відносно обвинувачених запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
У судовому засіданні захисник ОСОБА_5 проти задоволення клопотання прокурора заперечував. Підтримавши думку захисника ОСОБА_4 , зазначив, що вказані прокурором ризики на даний час втратили свою актуальність. Звертав увагу суду, що обвинувачені вже три роки тримаються під вартою. Просив суд застосувати відносно обвинувачених більш м'який запобіжний захід.
Обвинувачений ОСОБА_7 у судовому засіданні підтримав думку захисників.
Обвинувачена ОСОБА_6 у судовому засіданні підтримала думку захисників, просила застосувати до неї запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за місцем проживання її матері - АДРЕСА_4 .
Вислухавши позиції учасників процесу, суд доходить наступних висновків.
Відповідно до ч.ч.1,2,3 ст.331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, п. 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, забезпечує особам, яким обрано міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, право на перегляд матеріально-правових і процесуальних умов, які, з погляду Конвенції, є суттєвими для забезпечення законності позбавлення свободи, що означає необхідність перевірки не лише дотримання процесуальних вимог національного законодавства, а також і мети, з якою застосовувалися затримання та подальше тримання під вартою. При цьому рішення суду про продовження строку тримання під вартою, не може базуватися на первісних підставах, що слугували для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Суд має з'ясувати можливість застосування до особи, яка тримається під вартою, будь-яких альтернативних запобіжних заходів замість тримання під вартою.
Судом встановлено, що 11.07.2024 року спливає строк дії попередньої ухвали суду про продовження обвинуваченим ОСОБА_7 , ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Оцінюючи наведені підстави у даній конкретній справі відносно ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , станом на час розгляду поданого клопотання прокурора про продовження обвинуваченим строку дії запобіжного заходу, суд звертає увагу на таке.
Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Органи державної влади, їхні посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19 Основного Закону). Статтею 29 Конституції України гарантується право кожної людини на свободу та особисту недоторканність.
Згідно зі ст. 9 Основного Закону чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Україною 17.07.1997 року ратифікована Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 1950), яка набрала чинності для України 11.09.1997 року. Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу при розгляді відповідних клопотань, слідчий суддя, суд щоразу зобов'язаний враховувати, що запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканність, гарантовані ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини. Саме така правова позиція висловлена у п.1 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04.04.2013 року № 511-550/0/4-13 «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України».
Вирішуючи питання про наявність обґрунтованої підозри, поняття якої не міститься в національному законодавстві, слід виходити з його визначення, наведеного у п.175 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04) від 21.04.2011 року, згідно з яким обґрунтована підозра - це існування фактів і інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Факти і інформація, якими сторона обвинувачення обґрунтовує причетність ОСОБА_7 та ОСОБА_6 до вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень, в обвинувальному акті та реєстрі матеріалів досудового розслідування відображені з достатньою мірою для висновку про обґрунтованість повідомленої їм підозри.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 28.10.1994 року у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (Murray v. the United Kingdom), заява № 14310/88, зазначив, що факти, які викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження, що є завданням наступних етапів кримінального процесу. Як вбачається із додатків до обвинувального акта, стороною обвинувачення зібрані певні докази у кримінальному провадженні, які перелічені у реєстрі матеріалів досудового розслідування та на даному етапі судового провадження досліджуються судом.
Так, ОСОБА_6 , ОСОБА_7 обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 306 КК України у незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту, а також у незаконному збуті наркотичних засобів, передачі наркотичних засобів у місцях позбавлення волі, вчинених повторно та організованою групою, а також у використанні коштів, здобутих від незаконного обігу наркотичних засобів з метою продовження незаконного обігу наркотичних засобів, вчинених за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні особливо тяжких та тяжких кримінальних правопорушень, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі строком до 15 років.
На даний час судовий розгляд кримінального провадження не закінчено та продовжується, а саме: судом досліджуються письмові докази, свідки по справі не допитані.
Європейський суд з прав людини у п.74 рішення від 01.06.2006 року у справі «Мамедова проти Росії» (Mamedova v Russia), заява № 7064/05, зазначив, що «… хоча суворість покарання є визначальним елементом при оцінці ризику переховування від правосуддя чи вчинення нових злочинів, потребу подальшого позбавлення когось волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину… продовження строку тримання під вартою також не можна застосовувати як передбачення вироку у формі позбавлення волі…».
Аналізуючи у своїй правозастосовній практиці питання застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що тримання під вартою є винятковим видом запобіжного заходу та застосовується лише у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе відвернути певні ризики, при цьому обов'язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (рішення у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011 року, заява № 40107/02, п. 80).
У даній конкретній справі, оцінюючи існування ризику з боку ОСОБА_6 та ОСОБА_7 переховуватися від суду, суд звертає увагу на те, що з плином часу ризик переховуватися від правосуддя котрий існував з боку обвинувачених поступово зменшився, обвинувачені тривалий час перебувають в умовах ізоляції від суспільства, а саме обвинувачена ОСОБА_6 затримана 14.06.2021, ОСОБА_7 затриманий 16.06.2021 року, в майбутньому не є доцільним для застосовування найбільш суворого з передбачених законом запобіжних заходів, тому цілком достатнього застосувати до обвинувачених запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Європейський суд в рішенні по справі «В. проти Швейцарії», заява № 14379/88, від 26.01.1993 року, п.33, з цього приводу вказав, що небезпеку переховування від правосуддя не можна виміряти тільки залежно від суворості можливого покарання; її треба визначати з врахуванням низки інших релевантних факторів, які можуть або підтвердити наявність небезпеки переховування від правосуддя, або зробити її настільки незначною, що вона не може слугувати виправданням для тримання під вартою … При цьому треба враховувати характер обвинувачуваного, його моральні якості, його кошти, зв'язки з державою, у якій його переслідували за законом, і його міжнародні контакти.
У цьому контексті суд враховує наявність у обвинуваченої ОСОБА_6 матері та сестри, які зверталися до суду з клопотаннями про передачу ОСОБА_6 на поруки, у задоволенні яких судом раніше було відмовлено, однак наявність вказаних клопотань з боку родичів обвинуваченої ОСОБА_6 суд розцінює, як наявність та підтримка міцних родинних стосунків, при цьому суд враховує, що обвинувачена ОСОБА_6 зареєстрована у м. Курахове Донецької області поблизу, якого на даний час проводяться активні бойові дії, у зв'язку з військовою агресією з Росії проти України, однак, судом встановлено, що матір ОСОБА_6 , яка є працюючою особою, має у власності квартиру за адресою: АДРЕСА_4 , де наразі ОСОБА_6 може проживати. Також суд враховує, що ОСОБА_6 раніше не судима, за місцем проживання характеризувалась позитивно. Судом враховується, що обвинувачений ОСОБА_7 має родину, одружений, працював, був зареєстрований фізичною особою - підприємцем, має постійне місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий. Таким чином, на думку суду ризик переховування обвинувачених від суду може бути цілком нівельований застосуванням до них запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту без застосуванням електронних засобів контролю.
Водночас стороною обвинувачення не надано до суду жодних доказів, котрі дозволяли б поза розумним сумнівом з великою імовірністю припускати, що у разі застосування до обвинувачених менш суворого запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту, обвинувачені можуть впливати на свідків у кримінальному провадженні. Також, слід зауважити, що протягом судового розгляду до суду не надходило відомостей про наявність протиправного тиску на свідків з боку обвинувачених (звернень з цього приводу до правоохоронних органів тощо).
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Летельє проти Франції» (Letellier v. France), заява № 12369/86, від 26.06.1991, п. 39, визнав, що реальна небезпека чинення тиску на свідків може таки бути на початку справи, але з часом вона значно зменшується й врешті зникає зовсім. Таким чином, прокурором не було доведено існування з боку ОСОБА_7 та ОСОБА_6 ризику здійснення протиправного впливу на свідків у кримінальному провадженні.
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Мамедова проти Росії» (Mamedova v. Russia), заява № 7064/05, від 01.06.2006, п.79, вказав, що на початкових стадіях розслідування ризик втручання особи у здійснення правосуддя міг виправдовувати її тримання під вартою, однак після того, як докази були зібрані, ця підстава своє значення втратила.
Оцінюючи існування з боку обвинувачених ризику вчинити інше кримінальне правопорушення суд враховує, що інкриміновані обвинуваченим діяння на теперішній час припинились, твердження сторони обвинувачення про можливість вчинити інше правопорушення є абстрактним, не було підтверджене певними доказами у підготовчому та судових засіданнях, а ґрунтується лише на припущеннях сторони обвинувачення.
Відповідно до ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пп. 1 та 2 ч.1 ст. 194 КПК, але не доведе обставини, передбачені п.3 ч.1 ст. 194 КПК, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені ч.5 ст. 194 КПК, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Прокурором в судовому засіданні, на думку суду, не доведено недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні та не доведено наявність підстав, які б надавали можливість вважати, що обов'язки передбачені ст.194 КПК України обвинуваченими виконані не будуть.
Отже, суд вважає за можливе застосувати відносно обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_6 більш м'який запобіжний захід, а саме цілодобовий домашній арешт, який в свою чергу буде співмірним і доцільним задля забезпечення дієвості даного кримінального провадження. Також суд вважає, що обрання відносно обвинувачених більш м'якого запобіжного заходу матиме стимулюючий вплив на обвинувачених.
Зважаючи на серйозність висунутих обвинувачень, суд встановлює для обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_6 заборону тривалістю два місяці цілодобово залишати житло, для обвинуваченого ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 ; для обвинуваченої ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_4 .
Водночас, суд вважає за необхідне покласти на ОСОБА_6 та ОСОБА_7 обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України та зобов'язати їх - не відлучатися із населеного пункту, в якому вони проживають, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; негайно прибувати до суду за першим викликом; утримуватися від спілкування із свідками у даному кримінальному провадженні.
Згідно зі ст. 202 КПК України у разі застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту підозрюваний, обвинувачений, який був затриманий, негайно доставляється до місця проживання і звільняється з-під варти, якщо згідно з умовами обраного запобіжного заходу йому заборонено залишати житло цілодобово.
Ухвала суду щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.177,181,183,194, 331,376 КПК України, суд,
У задоволенні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченої ОСОБА_6 , - відмовити.
Клопотання сторони захисту про зміну обвинуваченій ОСОБА_6 запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м'який - задовольнити.
Змінити обвинуваченій ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_4 , на строк два місяці, тобто до 09 вересня 2024 року, включно.
Покласти на обвинувачену ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строком до 09 вересня 2024 року наступні обов'язки:
- не відлучатися із населеного пункту з АДРЕСА_5 , в якому вона проживає, без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;
- негайно прибувати до суду за першим викликом;
- утримуватися від спілкування із свідками у даному кримінальному провадженні.
Роз'яснити обвинуваченій ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що у разі невиконання покладених на неї обов'язків, до неї може бути застосований більш суворий запобіжний захід, а також накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 до 2,0 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Обвинувачену ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , негайно звільнити з-під варти.
Передати ухвалу до Відділення поліції № 4 КРУП за місцем проживання обвинуваченої ОСОБА_6 для виконання.
У задоволенні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 , - відмовити.
Клопотання сторони захисту про зміну обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м'який - задовольнити.
Змінити обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 , на строк два місяці, тобто до 09 вересня 2024 року, включно.
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком до 09 вересня 2024 року наступні обов'язки:
- не відлучатися із населеного пункту з Покровського району Донецької області, в якому він проживає, без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;
- негайно прибувати до суду за першим викликом;
- утримуватися від спілкування із свідками у даному кримінальному провадженні;
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що у разі невиконання покладених на нього обов'язків, до нього може бути застосований більш суворий запобіжний захід, а також накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 до 2,0 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , негайно звільнити з-під варти.
Передати ухвалу до Покровського РУП ГУНП в Донецькій області за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_7 для виконання.
Роз'яснити обвинуваченим, що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на неї зобов'язань, використовувати електронні засоби контролю.
Копію ухвали вручити прокурору, обвинуваченим, захисникам, направити начальнику Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№4)», Відділення поліції № 4 КРУП, Покровському РУП ГУНП в Донецькій області, для відома та виконання.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали буде оголошений 12.07.2024 о 14:00.
Суддя ОСОБА_1