Справа № 211/1613/24
Провадження № 2-а/211/15/24
іменем України
11 липня 2024 року Довгинцівський районний суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Сарат Н.О.
при секретарі Зоріній С.М.
розглянув у відкритому судовому засіданні у місті Кривий Ріг Дніпропетровської області в порядку спрощеного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-
встановив:
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення. Позивач просить суд, скасувати постанову по справі про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 1548868 від 29.02.2024 року за ст. 122 ч. 1 КУпАП. В обгрунтування позову зазначено, що 29.02.2024 року відносно позивача прийнято постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 1548868 від 29.02.2024 року за ст. 122 ч. 1 КУпАП, з постанови вбачається, що 29.02.2024 року о 09-40 год. в м. Кривий Ріг, вул. Дніпровське шосе, Е 0.28 водій ОСОБА_1 керуючи ТЗ Форд Мандео, д.н.з. НОМЕР_1 , порушила вимоги п. 1.12 «стоп лінія» та здійснив зупинку на заборонений сигнал світлофору регульованого пішохідного переходу за стоп-лінією, чим порушила п. 8.5.1 ПДР України - порушення вимог горизонтальної дорожньої розмітки. Позивач не згодна з постановою, так як вона перетнула стоп лінію, розмітка 1.12 ПДР України, на зелений сигнал світлофору. Водій зобов'язаний зупинитися при наявності знаку 2.2 «проїзд без зупинки заборонено», такого знаку не було, а тому на зелене світло позивач перетнула стоп лінію та хотіла продовжувати рух, але дорогу переходили пішоходи, тому вона призупинилася щоб їх пропустити, а потім вже загорівся забороняючий сигнал світлофору. Позивач діяла так, щоб уникнути ДТП та не створити небезпеки для пішоходів та інших учасників руху, тобто за крайньої необхідності. Перетинаючи стоп лінію на зелений сигнал світлофору, позивач не може бути притягнутою до відповідальності за п. 8.5.1. ПДР України, так як сам перетин стоп-лінії відбувся на дозволений сигнал світлофора та відповідачем не надано доказів зворотнього. Працівники підійшли до розгляду справи формально, просто зафіксувавши перетин винесена постанова, без з'ясування обставин справи.
Ухвалою суду від 13.03.2024 року у зазначеній справі відкрито провадження та встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.
26.03.2024 від представника відповідача надійшов на адресу суду відзив на позовну заяву, у відзиві відповідач зазначає, що постанову відносно позивача працівником поліції винесено законно та обгрунтовано, постанова скасуванню не підлягає, тому що відповідно п. 8.5.1. ПДР України, горизонтальна дорожня розмітка встановлює певний режим і порядок руху. Наноситься на проїзній частині або по верху бордюру у вигляді ліній, стрілок, написів, символів тощо фарбою чи іншими матеріалами відповідного кольору згідно з пунктом 1 розділу 34 цих Правил. Відповідно ПДР України, розмітка 1.12 (стоп-лінія) позначає місце, де водій повинен зупинитися за наявності знака 2.2 або при сигналі світлофора чи регулювальника, що забороняє рух. Згідно ст. 122 ч. 1 КУпАП, перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Відповідач вказує, що знак 2.2. ПДР України не мав бути встановлений там де вказує позивач, адже такі знаки встановлюються згідно ДСТУ там де згідно з вимогами п. 14.4.2, може бути встановлено знак 2.1, але на під'їзді до перехрестя не забезпечено видимість ТЗ, які наближаються дорогою, що перетинається. Крім того, керований позивачем ТЗ знаходився за дорожньою розміткою «стоп лінія» та здійснив зупинку на заборонений сигнал світлофора. Постанова відповідає всім вимогам законодавства, а тому в позові слід відмовити.
У судове засідання строни не зявилися.
Позивач ОСОБА_1 до суду надала заяву про розгляд справи у її відсутність, на позовних вимогах наполягає в повному обсязі.
Відповідно до ст. 257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь - яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
На підставі ч. 4ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось.
Суд, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306.
Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Судом встановлено, що 29.02.2024 року відносно позивача прийнято постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 1548868 від 29.02.2024 року за ст. 122 ч. 1 КУпАП, з постанови вбачається, що 29.02.2024 року о 09-40 год. в м. Кривий Ріг, вул. Дніпровське шосе, Е 0.28 водій ОСОБА_1 керуючи ТЗ Форд Мандео, д.н.з. НОМЕР_1 , порушила вимоги п. 1.12 «стоп лінія» та здійснив зупинку на заборонений сигнал світлофору регульованого пішохідного переходу за стоп-лінією, чим порушила п. 8.5.1 ПДР України - порушення вимог горизонтальної дорожньої розмітки.
Відповідно п. 8.5.1. ПДР України, горизонтальна дорожня розмітка встановлює певний режим і порядок руху. Наноситься на проїзній частині або по верху бордюру у вигляді ліній, стрілок, написів, символів тощо фарбою чи іншими матеріалами відповідного кольору згідно з пунктом 1 розділу 34 цих Правил.
Відповідно ПДР України, розмітка 1.12 (стоп-лінія) позначає місце, де водій повинен зупинитися за наявності знака 2.2 або при сигналі світлофора чи регулювальника, що забороняє рух.
Згідно ст. 122 ч. 1 КУпАП, перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З відеозапису правопорушення наданого відповідачем, вбачається, що працівниками поліції зафіксовано, як на вже червоний заборонений сигнал світлофору за розміткою «стоп лінія» стоїть, не рухаючись, ТЗ позивача, далі загорається дозвільний зелений сигнал світлофору та позивач зупинений працівниками поліції. Далі йде оформлення матеріалів та винесена постанова.
Конституційний Суд України зауважує, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип in dubio pro reo, згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов'язок доведення вини особи покладається на державу. Конституція України не містить винятків як щодо принципу презумпції невинуватості, так і щодо права особи не давати показань або пояснень щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів. До того ж у частині другій статті 64 Конституції України наголошується на неприпустимості обмеження низки прав і свобод, зокрема тих, що передбачені статтями 62, 63 Конституції України. Конституційний Суд України наголошує, що конституційні приписи щодо презумпції невинуватості та неприпустимості притягнення особи до відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів мають застосовуватися рівною мірою до всіх осіб. Конституція України не допускає звуження чи скасування вказаних гарантій стосовно окремих категорій осіб.
Позивач стверджує, що до того як загорівся червоний сигнал світлофору, вона проїхала «стоп лінію» на зелений сигнал світлофору і мала намір продовжити рух, але зупинилася для надання пішоходам дороги в крайній необхідності, щоб не допустити ДТП, і вона вже стояла за стоп лінією, коли загорілося червоне світло світлофору, а тому вона не порушила вимоги п. 8.5.1. ПДР України.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до приписів ст. 251 КУпАП, якими передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відеозаписом, відзивом та матеріалами справи не спростовано, того факту, що позивач перетнула стоп лінію, розмітка 1.12 ПДР України, на зелений сигнал світлофору. Оскільки всі сумніви щодо справи тлумачиться на користь невинуватості особи, суд вважає можливим позов задовольнити.
Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Приписами статті 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
У розумінні статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до частини першої статті 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Частиною 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
З наведеної норми слідує, що при прийнятті суб'єктом владних повноважень відповідного рішення таке рішення повинно містити інформацію про докази, які підтверджують викладені в ньому факти. У випадку ж відсутності покликань на певні докази, що підтверджують факт викладеного порушення суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення.
Відповідно до ч. 3ст. 286 КАС Україниза наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Зважаючи на те, що суд дійшов переконання про існування підстав для скасування оскаржуваної постанови через недоведеність наявності в діях позивача складу адміністративних правопорушень, то є усі правові підстави для закриття справи про ці адміністративні правопорушення.
За таких підстав, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши їх кожний окремо та взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд доходить висновку, що позов ОСОБА_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 19 Конституції України, ст. 9, 121-3, 126, 245, 268, 278, 279, 280 КУпАП, ст. 2, 6, 9, 72-77, 90, 132, 139, 143, 241-246, 268, 269, 271-272, 286 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити повністю.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 1548868 від 29.02.2024 року за ст. 122 ч. 1 КУпАП, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу 340 грн.
Закрити відносно ОСОБА_1 провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Стягнути з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, ЄДРПОУ 40108646, адреса 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3 на користь ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_2 , адреса АДРЕСА_1 судовий збір в сумі 484 (чотириста вісімдесят чотири) гривні 48 копійок.
На рішення може бути подана апеляційна скарга до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його складення.
Повний текст рішення складено 11.07.2024 року.
Суддя: Н. О. Сарат