ЄУН: 336/1761/21
Провадження №: 1-кп/336/148/2024
10 липня 2024 року Шевченківський районний суд м. Запоріжжя
в складі: головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
захисника - адвоката ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі клопотання прокурора в кримінальному провадженні відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого за ч. 3 ст. 185, 4 ст. 187 КК України, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обвинуваченого за ч. 4 ст. 187 КК України,
В провадженні Шевченківського районного суду м. Запоріжжя перебуває кримінальна справа щодо ОСОБА_5 за обвинуваченням ч. 3 ст. 185, 4 ст. 187 КК України, ОСОБА_6 за обвинуваченням за ч. 4 ст. 187 КК України.
В судовому засіданні прокурор заявив клопотання, проти задоволення якого заперечує сторона захисту, про продовження застосування до обвинуваченого під час судового провадження запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк у шістдесят днів, мотивуючи його наявністю ризиків ухилення обвинуваченого від суду, продовження зайняття протиправною діяльністю, а також незаконного впливу на свідків обвинувачення.
У зв'язку з викладеним, на думку прокурора, відсутність заходу забезпечення кримінального провадження за наявності перелічених ризиків не забезпечить ефективного здійснення судового розгляду та належної процесуальної дисципліни обвинуваченого; застосування ж більш м'яких заходів прямо заборонено кримінальним процесуальним законодавством при здійсненні кримінального провадження щодо справ цієї категорії.
Обвинувачений і захисник в обґрунтування заперечень зазначають, що ризики, на які посилається прокурор, є недоведеними, як недоведеною є і підозра у вчиненні епізоду розбійного нападу, до яких обвинувачений непричетний, тому обрання більш м'якого запобіжного заходу, зокрема, цілодобового домашнього арешту, сприятиме досягненню мети кримінального судочинства щодо його ефективного здійснення і застосування до його учасників належної процесуальної процедури.
Вислухавши думку учасників кримінального провадження, суд вважає, що строк дії запобіжного заходу щодо ОСОБА_5 треба продовжити, виходячи з такого.
Передумови для застосування будь-якого запобіжного заходу внормовані частиною 2 ст. 177 КПК України, відповідно до якої підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищити, сховати або спотворити речі чи документи, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.
За змістом ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів, тяжкість покарання, що загрожує особі, у разі визнання її винною, вік та стан здоров'я обвинуваченого, міцність соціальних зв'язків, наявність постійного місця роботи, наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення, репутацію обвинуваченого, наявність у нього судимостей, дотримання обвинуваченим умов застосування запобіжних заходів у випадках їхнього попереднього застосування.
Відповідно до ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчинені підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Із змісту наведених норм випливає, що завданням застосування будь-якого запобіжного заходу є забезпечення належної процесуальної поведінки особи, яка піддана кримінальному переслідуванню, а при обранні того чи іншого запобіжного заходу, достатнього і необхідного у кожному конкретному випадку, крім тяжкості звинувачення, необхідно враховувати сукупність перелічених в статті 194 КПК України обставин. У зв'язку з викладеним, на думку прокурора, застосування більш м'яких заходів не забезпечить ефективного здійснення судового розгляду та належної процесуальної дисципліни обвинуваченого.
В силу ч. 3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду за клопотанням сторони обвинувачення або захисту суд має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершено до його спливу.
За змістом положень кримінального процесуального законодавства продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, може бути зумовлено тим, що заявлені при застосування запобіжного заходу ризики не зменшилися або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
В силу ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК.
При вирішенні клопотання суд враховує те, що прокурор довів наявність ризику ухилення обвинуваченого від суду, про що свідчить усвідомлення ним факту вчинення особливо тяжкого злочину та безповоротності покарання, а також відсутність міцних соціальних зв'язків, процесуальна поведінка обвинуваченого під час здійснення іншого кримінального провадження щодо ОСОБА_5 за обвинуваченням за ч. 3 ст. 185 КК України, за якої він допускав систематичні неявки в судові засідання, що мало наслідком застосування до нього такого заходу забезпечення кримінального провадження, як примусовий привід.
Таким, що існує реально, вбачається суду і ризик продовження вчинення кримінально караних дій, на що вказують наявність судимості за вчинення кримінальних правопорушень проти чужої власності, повідомлення про підозру у скоєнні таємного викрадення чужого майна під час іспитового строку, призначеного попереднім вироком, а також обвинувачення у вчиненні особливо тяжкого злочину з подвійним об"єктом посягання (чужа власність та здоров"я людини) під час перебування в провадженні суду кримінальних проваджень щодо нього за ознаками ч. 3 ст. 185 КК України, а також за звинуваченням за ч. 2 ст. 190 КК України.
Приймаючи на користь висновку про доцільність застосування найбільш суворого заходу забезпечення кримінального провадження існування наведених ризиків, суд не погоджується з міркуваннями сторони обвинувачення про вірогідність ризиків впливу на свідків провадження та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, оскільки їх існування всупереч вимог змагальності кримінального судочинства не доведено жодними фактичними даними.
Відповідно до ст. 29 Основного Закону ніхто не може бути арештований або утримуватися під вартою інакше як за мотивованим рішенням суду і лише на підставах та в порядку, встановлених законом.
Згідно з пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 25.04.2003 року «Про практику застосування судами запобіжного заходу у виді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою на стадії досудового розслідування» тримання під вартою є найбільш суворим запобіжним заходом і застосовується лише за наявності підстав вважати, що інші запобіжні заходи, передбачені законом, не можуть забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, передбачених КПК України.
В силу ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК.
Цей запобіжний захід не може бути застосований, окрім як, зокрема, до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Інкриміноване ОСОБА_5 кримінально каране діяння є особливо тяжким в розумінні ст. 12 КК України, за яке передбачене покарання на строк від восьми до п'ятнадцяти років, тобто вказаний злочин за формальним критерієм підпадає під діяння, у зв'язку з вчиненням яких можливо застосування найбільш суворого заходу забезпечення кримінального провадження.
Враховує суд і подвійний об'єкт злочинного посягання, яким є охоронюване Основним Законом України право приватної власності особи, що є непорушним, а також декларована Конституцією держави найвища соціальна цінність - здоров'я людини.
Суд бере до уваги і зміст ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, згідно з якою обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою, проте вважає, що у даному випадку застосування найбільш суворого заходу забезпечення кримінального провадження є таким, що зумовлено сукупністю наведених матеріальних і процесуальних передумов, необхідністю забезпечення охорони загальносуспільних прав та інтересів.
На користь наведеного висновку враховує суд і висновки Європейського суд з прав людини, які в Україні застосовуються як джерело права, зокрема зміст рішення в справі «Летельє проти Франції», за яким особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Оцінивши сукупність наданих стороною обвинувачення на користь клопотання фактичних даних, слідчий суддя доходить переконання про неможливість відвернення передбачених статтею 177 КПК України ризиків з використанням інших, більш м'яких запобіжних заходів.
Виходячи з викладеного, застосування найбільш суворого заходу забезпечення кримінального провадження ґрунтується на сукупності передбачених законом передумов і за вказаних обставин продиктовано інтересами забезпечення ефективності кримінального провадження.
Керуючись ст. ст. 177, 178, 181, 183, 314, 315, 395 КПК України, суд
Клопотання прокурора задовольнити.
Продовжити застосування до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на час судового провадження в суді першої інстанції, але не більш ніж на шістдесят днів, а саме: до 8 вересня 2024 року включно.
Строк дії ухвали обчислювати з 11 липня 2024 року.
Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення, а обвинуваченим, який перебуває під вартою, - в той же строк з моменту отримання ним копії ухвали.
Суддя ОСОБА_1