1Справа № 335/5688/24 3/335/1813/2024
08 липня 2024 року м. Запоріжжя
Суддя Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя Калюжна В.В., розглянувши адміністративний матеріал, що надійшов з Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції, відносно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який проходить військову службу, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП, -
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 646311 від 05.05.2024 року, водій ОСОБА_1 05.05.2024 року, о 10 годині 22 хвилини, керував транспортним засобом „Mercedes-Benz С200”, реєстраційний номер НОМЕР_2 по вул. Прибережна автомагістраль, ЛЕП 272, у м. Запоріжжі, будучи тимчасово обмеженим у праві керування транспортними засобами, згідно постанови Енергодарського МВДВС ГТУЮ у Запорізькій області від 19.03.2018 року, у виконавчому провадженні № 51866478.
ОСОБА_1 у судовому засіданні вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав, суду пояснив, що про вищезазначені обмеження за постановою державного виконавця йому не було відомо.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.
Згідно ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
У відповідності до ст. 15 Закону України „Про дорожній рух”, забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.
Частиною 3 ст. 126 КУпАП передбачено відповідальність за керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами
Відповідно до вимог ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Статтею ст. 280 КУпАП визначено, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясовується, зокрема, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
Частиною 9 ст. 71 Закону України „Про виконавче провадження” передбачено, що за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, державний виконавець виносить вмотивовану постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі.
Зазначена постанова надсилається сторонам для відома не пізніше наступного робочого дня з дня її винесення та до виконання відповідними органами після закінчення строку, визначеного частиною п'ятою статті 74 цього Закону, для оскарження рішення, дії виконавця, якщо рішення, дії виконавця не були оскаржені.
Статтею 18 Закону України „Про виконавче провадження” визначено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Так, у якості доказу до протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 додано постанову Енергодарського МВДВС ГТУЮ у Запорізькій області про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортним засобами від 19.03.2018 року у виконавчому провадженні № 51866478.
Проте, адміністративний матеріал не містить даних на підтвердження факту вручення ОСОБА_1 постанови державного виконавця про встановлення тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами у встановленому законом порядку. Отже, підстави для висновку про те, що на момент зупинки ОСОБА_1 працівниками поліції, останній був обізнаний про встановлення відносно нього відповідних обмежень, відсутні.
Інших доказів, які б свідчили про скоєння ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, співробітниками поліції суду не надано.
За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 суб'єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП, виходячи з того, що матеріалами справи не доведено умислу на вчинення ним правопорушення.
Стаття 62 Конституції України зазначає, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Таке положення закріплено і у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Європейський суд з прав людини у справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
У зв'язку з викладеним, суд приходить до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП.
Згідно ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за умови відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
З урахуванням викладеного, дана справа підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП.
Керуючись п. 1 ст. 247, ст. 284 КУпАП, суд, -
Провадження по адміністративній справі відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 126 КУпАП, закрити за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя: В.В. Калюжна