12.07.2024
Справа № 331/4288/24
Провадження № 2/331/2160/2024
12 липня 2024 року суддя Жовтневого районного суду м. Запоріжжя Жукова О.Є., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: районна адміністрація Запорізької міської ради по Олександрівському району як орган опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав, -
Позивач звернувся до Жовтневого районного суду м. Запоріжжя суду із позовом до ОСОБА_2 , третя особа: районна адміністрація Запорізької міської ради по Олександрівському району як орган опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав.
Дослідивши матеріали позовної заяви, суддя приходить до висновку, що вона підлягає залишенню без руху з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Так , відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додається документ, що підтверджує сплату судового збору.
В порушення зазначених норм позивачем до позовної заяви не надано доказів сплати судового збору за позовну вимогу немайнового характеру щодо позбавлення батьківських прав, який становить 1211,20 гривень..
Натомість до заяви заявником надане клопотання про звільнення від сплати судового збору.
Відповідно до закону «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права. Практика, у тому числі у справах проти інших держав, має застосовуватись органами державної влади, зокрема судами. Згідно з рекомендацією Комітету міністрів Ради Європи від 14.05.81 №R (81)7 щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя, та сталої практики ЄСПЛ вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя, а попереджає подання необгрунтованих та безпідставних позовів та перенавантаження судів.
Також ЄСПЛ виходить з того, що судовий збір має бути «розумним», тобто таким, що може бути сплачений заявником. Адже невиправдано великий розмір, який не враховує фінансового становища заявників, а обчислюється на основі певного відсотка від суми, що є предметом розгляду справи, може бути розцінений як такий, що непропорційно обмежує право на доступ до правосуддя. Така позиція була викладена у справі «Георгел і Георгета Стоїческу проти Румунії».
При розгляді справ ЄСПЛ установлює, чи був дотриманий баланс між інтересом держави у стягненні судового збору за розгляд справи та правом заявника на доступ до правосуддя, зокрема правом представити свою позицію по суті та захистити інтереси в суді. Для того щоб гарантувати такий справедливий баланс та, власне, зберегти безперебійне функціонування судової системи, суди мають можливість звільнити від сплати судового збору тих заявників, які можуть довести своє погане фінансове становище.
Отже, на переконання ЄСПЛ, при визначенні розміру судового збору слід обов'язково враховувати питання фінансових можливостей заявника, а також обставини конкретної справи та стадію провадження.
Національне законодавство, зокрема ст.136 ЦПК України , передбачає, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Таким документом є закон « Про судовий збір» , яким визначено, що підставою для відстрочки або розстрочки сплати судового збору на певний строк, але не довше, ніж до ухвалення рішення у справі, а також зменшення розміру судового збору або ж звільнення від його сплати є майновий стан сторони. Отже, як убачається з практики ЄСПЛ, підставою для відповідного рішення суду може бути «фінансовий стан». А за національним законом, «майновий стан» особи.
Таким чином, основою визначення фінансового стану сторони, на думку ЄСПЛ, є наявність чи відсутність у сторони «вільних» коштів, які необхідно сплатити. Поняття ж «майновий стан» набагато ширше. Майном уважається окрема річ, сукупність речей, у тому числі гроші, а також майнові права та обов'язки.
У зв'язку із цим слід згадати справу «ФК «Мретебі» проти Грузії», де ЄСПЛ, розглядаючи питання законності відмови Верховного суду Грузії від звільнення від сплати судового збору заявника, відзначив, що ВС цієї країни неналежним чином дослідив аргументи заявника і не вказав, чи достатньо наданих йому доказів на підтвердження фінансової неможливості сплатити судовий збір та не витребував доказів, яких, на його думку, не вистачало. Суд просто зазначив, що ніяких підстав для звільнення від сплати судового збору не існувало.
За таких обставин ЄСПЛ назвав відмову ВС Грузії звільнити заявника від сплати судового збору без відповідного обгрунтування «безпідставним» обмеженням права останнього на доступ до правосуддя та зазначив, що, на його переконання, така відмова була зумовлена виключно бажанням суду поповнити державний бюджет.
Враховуючи вищевикладене, суддя приходить до висновку, що позивач , з метою обгрунтованого вирішення клопотання про звільнення від сплати судового збору , має подати до суду відомості щодо свого майнового стану та докази на підтвердження фінансової неможливості сплатити судовий збір.
Оскільки встановлено, що позовна заява подана до суду з порушенням вимог ст. 177 ЦПК України, вважаю, що її слід залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення недоліків.
Керуючись ст. ст. 175,177,185 ЦПК України, суддя
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: районна адміністрація Запорізької міської ради по Олександрівському району як орган опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав залишити без руху.
Надати позивачу строк п'ять днів, з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків, зазначених у її мотивувальній частині.
Роз'яснити позивачу, що у випадку не усунення зазначених недоліків у встановлений строк, позовна заява вважатиметься неподаною і буде йому повернута.
Копію ухвали надіслати представнику позивача.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: