Справа №519/642/12
Провадження № 2-в/201/57/2024
09 липня 2024 року м. Дніпро
Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді Демидової С.О.,
з секретарем судового засідання Галко С.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська в м. Дніпрі питання про відновлення втраченого судового провадження у справі № 519/642/12 за позовом Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний банк'до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, треті особи: ОСОБА_2 , Орган опіки та піклування Жовтневої районної адміністрації Маріупольської міської ради,-
Ухвалою Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 10 червня 2024 року ініційоване питання про відновлення втраченого судового провадження по цивільній справі № 519/642/12 за позовом Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, треті особи: ОСОБА_2 , Орган опіки та піклування Жовтневої районної адміністрації Маріупольської міської ради,
Ухвалою судді Демидової С.О. від 11 червня 2024 року було відкрито провадження по справі та призначено в порядку спрощеного позовного провадження.
У відповідності до ст. 489 ЦПК України втрачене судове провадження у цивільній справі може бути відновлено за заявою учасника справи або за ініціативою суду.
За правилами ст. 493 ЦПК України, розгляд заяви про відновлення втраченого судового провадження здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи з урахуванням особливостей, передбачених цим розділом.
З огляду на зазначене, судом призначено судове засідання, викликано сторони та запропоновано надати суду всю наявну інформацію, матеріали і докази, які збереглися у них у оригіналах та копіях для можливості відновлення провадження у справі.
Сторони у судове засідання не з'явилися, про час та дату судового засідання повідомлялися у встановленому законом порядку.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, зібрані у справі докази, суд приходить до наступного висновку.
Згідно з вимогами ст. ст. 488-490 ЦПК України відновленню підлягає втрачене повністю або частково судове провадження в цивільній справі, закінченій ухваленням рішення або у якій провадження закрито. Втрачене судове провадження у цивільній справі може бути відновлене за заявою учасника справи або за ініціативою суду. Заява про відновлення втраченого судового провадження подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Враховуючи встановлені ч. 3 ст. 493 ЦПК України обмежені строки розгляду питання про відновлення втраченого судового провадження, суд має констатувати вжиття всіх можливих заходів, направлених на відновлення втраченого судового провадження.
Згідно з ч.1 ст.494 ЦПК України, на підставі зібраних і перевірених матеріалів суд постановляє ухвалу про відновлення втраченого провадження або в частині, яку, на його думку, необхідно відновити.
Відповідно до ч.2 ст.494 ЦПК України в ухвалі суду про відновлення втраченого судового провадження зазначається, на підставі яких конкретно даних, поданих суду і досліджених у судовому засіданні, суд вважає установленим зміст відновленого судового рішення, наводяться висновки суду про доведеність того, які докази досліджувались судом і які процесуальні дії вчинялись з втраченого провадження.
Відповідно до положень ч.ч. 1-2 ст.3ЗаконуУкраїн від 22 грудня 2005 року №3262-IV«Про доступ досудових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень - автоматизованої системи збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Процедуру формування та ведення Єдиного державного реєстру судових рішень визначає «Порядок ведення Єдиного державного реєстру судових рішень», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 2006 року №740 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2009 року № 1007).
Згідно з абз. 4 п.3 цього Порядку, електронна копія судового рішення - складений в суді у вигляді електронних даних ідентичний судовому рішенню за документарною інформацією та реквізитами електронний документ, засвідчений електронним цифровим підписом особи, що підписала зазначене рішення, який може бути перетворений електронними засобами у візуальну форму.
У Єдиному державному реєстрі судових рішень наявне рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 23 жовтня 2012 року, рішення апеляційного суду Донецької області від 18червня 2013 року.
Відповідно до даних АСДС Жовтневого районного суду м. Маріуполя, в обліково - статистичній картці на справу наявна інформація про винесення рішення 23 жовтня 2012 року, окрім того відповідно до даних обліково - статистично картки на зазначену справу встановлено, що по вказаній справі було видано виконавчі листи але останні не було сформовано в Автоматизованій системі документообігу суду. Будь-які матеріали судової справи, як і сама судова справа, від Жовтневого районного суду м. Маріуполя після розгляду не були передані Жовтневому районному суду м. Дніпропетровська.
Відтак повний зміст рішень суду по справі може бути встановлений судом.
Відповідно до ч.1 ст. 494 ЦПК України, на підставі зібраних і перевірених матеріалів суд постановляє ухвалу про відновлення втраченого судового провадження повністю або в частині, яку, на його думку, необхідно відновити.
Зважаючи на те, що відновлення втраченого судового провадження по справі № 519/642/12 необхідно для подальшого виконання рішення суду та беручи до уваги все вищевикладене, суд вважає, за можливе відновити втрачене провадження в частині повного тексту рішень суду.
Керуючись ст. ст. 491-494 ЦПК України, суд
Відновити втрачене судове провадження у цивільній справі № 519/642/12 за позовом № 519/642/12 за позовом Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, треті особи: ОСОБА_2 , Орган опіки та піклування Жовтневої районної адміністрації Маріупольської міської ради, у об'ємі наступних документів:
Вважати встановленим зміст відновленого рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 23 жовтня 2012 року в такій редакції:
Справа №2/519/947/2012р.
23 жовтня 2012 року м. Маріуполь
Жовтневий районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі судді:
головуючого судді Помогайбо В.О.,
при секретарі Колпаковій К.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Маріуполі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний банк'до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, треті особи: ОСОБА_2 , Орган опіки та піклування Жовтневої районної адміністрації Маріупольської міської ради,
Позивач звернувся до суду з даним позовом до відповідачки, в обґрунтування заявлених вимог зазначив, що 29.12.2006 року між ЗАТ «Перший Український Міжнародний банк», правонаступником всіх прав та зобов'язань якого є «Публічний Український Міжнародний банк»(далі по тексту Банк) та ОСОБА_2 (далі по тексту позичальник) було укладено кредитний договір №5179347, відповідно до умов якого останній отримав кредит в розмірі 36 380 доларів США, та взяв на себе зобов'язання використати його за цільовим призначенням, сплатити плату за кредит, та повернути Банку кредит в строк не пізніше 29.12.2026 року. Банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав у повному обсязі.
З метою забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_2 за кредитним договором 29.12.2006 року між Банком та відповідачкою ОСОБА_3 (до шлюбне прізвище ОСОБА_4 ) було укладено договір іпотеки №5179356, посвідчений приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Лушкіной О.В., зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за №4241, за умовами якого відповідачка передала Банку в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 . Згідно пп.4.1.2 п.4.1 ст.4 договору іпотеки у разі не виконання позичальником вимог Банку про дострокове виконання основного зобов'язання має право звернути стягнення на предмет іпотеки та одержати задоволення своїх вимог з його вартості.
З 01 жовтня 2009 року позивальник не виконує належним чином взяті на себе зобов'язання щодо своєчасного погашення основної суми кредиту та сплатити відсотки за користування кредитом, в наслідок чого станом на 12.09.2011 року утворилась заборгованість, яка складається з: сума заборгованості за основною сумою кредиту - 31 548,88 доларів США; сума заборгованості за процентами за користування кредитом -6 476,29 доларів США; пеня за порушення строків повернення основної суми кредиту та сплати процентів за користування кредитом -5 128,89 доларів США; 21 616,90 грн. -сума штрафу за невиконання умов страхування предметів застави. Загальна сума заборгованості становить в розмірі 43 154,06 доларів США та в розмірі 21 616,90 грн.
05.11.2009 року Банком було спрямовано на адресу позивальника лист-вимогу №MPL-21/2273 від 04.11.2009р. про дострокове повернення кредиту та процентів по ньому, який було отримано останнім 09.11.2009р. В передбачений кредитним договором тридцяти денний строк позивальник вимоги Банку не виконав, у зв'язку з чим з 09.12.2009р. у нього виникла прострочена заборгованість за основною сумою кредиту в повному обсязі. 06.11.2009р. Банком було спрямована відповідачці вимогу-повідомлення №MPL-21/2274 від 04.11.2009р. про усунення порушення кредитного договору та повернення всієї суми кредиту та процентів, яка була отримана останньою 11.11.2009р. В передбачений вимогою-повідомленням тридцяти денний строк відповідачкою вимоги Банку виконані не були. Вказаною вимогою-повідомлення відповідачка була попереджена про наслідки не виконання вимог Банку та не усунення порушень кредитного договору, зі спливом зазначеного строку Банк розпочне стягнення всієї суми заборгованості за кредитним договором та зверне стягнення на майно, передане в іпотеку. По теперішній час будь-які виплати за кредитним договором ні позивальником, а ні відповідачкою не здійснюються.
Тому просить звернути стягнення на предмет іпотеки -двохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_1 на праві договору купівлі-продажу від 29.12.2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Лушкіной О.В. та зареєстрованого в реєстрі за №4239 шляхом її продажу з публічних торгів в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №5179347 від 29.12.2006 року, яка утворилась станом на 12.09.2011р. у розмірі 43 154 (сорок три тисячі сто п'ятдесят чотири) доларів США 06 центів та 21 616 (двадцять одна тисяча шістсот шістнадцять) гривень 90 копійок, з яких: 31 548,88 доларів США -заборгованість за сумою кредиту; 6 476,29 доларів США -заборгованість за непогашені в строк відсотки за користування кредитом; 5 128,89 доларів США -сума пені за порушення строків виконання заборгованості за кредитним договором; 21 616,90 грн. -загальна сума штрафу за невиконання умов страхування предметів застави. Також стягнути з відповідачки понесені при зверненні до суду судові витрати.
Представник позивачка ОСОБА_5 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та наполягав на їх задоволенні, надав суду пояснення аналогічні обставинам викладених в позовній заяві. Також надав суду письмові пояснення на заперечення представника відповідачки, в яких навів спростування доводів останнього, а також зазначив, що нарахування заборгованості, пені та штрафу є правомірним та таким, що відповідає діючому цивільному законодавству, що було визнано рішенням суду про стягнення з ОСОБА_2 суми заборгованості за кредитним договором.
Відповідачка в судовому засіданні не була присутня, надала суду заяву з проханням розглянути справу за її відсутність за участю її представника ОСОБА_2 .
Третя особа ОСОБА_2 , він же представник відповідачки в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та пояснив, що позивач при зверненні до суду з даним позовом не врахував, що в спірній квартирі, що є предметом іпотеки проживає малолітня дитини Кузнецова Поліна, тому звернення стягнення на іпотечне майно порушить її права. Також позивачем не виконано вимоги ст.35 Закону України «Про іпотеку», а саме відповідачкою не було отримано вимогу про усунення порушень кредитних зобов'язань. Посилання позивача на отримання відповідачкою такої вимоги є безпідставним, оскільки підпис в наданому Банком повідомлені не належить відповідачки. Більш того, позивачу було відомо про те, що на період листопада 2009 року відповідачка змінила прізвище з « ОСОБА_4 », на яку начебто було спрямовано вимогу, на «Кузнецова», а ще 21.11.2007р. відповідачкою було отримано паспорт на ім'я ОСОБА_3 , тому вона не могла отримати вимогу-повідомлення на ім'я « ОСОБА_6 ». Крім того, позивачу було достовірно відомо, що відповідачка мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , а вимогу-повідомлення спрямував на адресу: АДРЕСА_3 . Згідно вимоги-повідомлення №MPL-21/2274 від 04.11.2009р. прострочена заборгованість на той період становила в розмірі 303,34 доларів США по поверненню кредиту, та 456,61 доларів США по сплаті процентів, і як вимагає ч.2 ст.35 ЗУ «Про іпотеку'саме це порушення повинно бути усунено, проте Банком була зазначена вимога про повернення всієї суми кредиту, а саме 31548,88 доларів США по поверненню кредиту та 560,90 доларів США по сплаті процентів. Тому вважає, що Банком було перевищено межу реалізації свого права і за не значну прострочку розпочав одразу вимагати повернення всієї суми кредиту, а не простроченого (порушеного) зобов'язання. Оскільки між позивачем та відповідачкою було укладено договір в забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_2 , тому відповідачка є майновим поручителем і договір іпотеки містить елементи різних договорів, тобто є змішаним. На його думку до правовідносин, що виникають за договором іпотеки повинні застосовуватися не лише законодавство, яке встановлює умови іпотеки, а й нормами ст.ст.553-559 ЦК України. Вважає, що відсутні підстави для задоволення вимог позивача, оскільки Банк не пред'явив вимогу та/або не подав відповідний позов майновому поручителю протягом встановленого ч.4 ст.559 ЦК України період, тому майнова порука за спірним договором іпотеки на даний час є припиненою. Також, вважає неправомірним нарахування суми заборгованості, оскільки не надано жодного розрахунку та первинного бухгалтерського документу в підтвердження таких сум, та згідно висновку експерта кредитний договір не відповідає діючому на той час цивільному законодавству, а саме ЗУ «Про захист прав споживачів'та ЗУ «Про фінансові послуги», а також зазначив, що на даний час вже з нього стягнуто всю суму заборгованості, тому повторне стягнення предмета іпотеки може привести до подвійного стягнення за одне і теж порушення. Нарахована сума пені з дати 31.10.2010р., не відповідає межі строку позовної давності та рішенням суду з нього стягнута заборгованість, яка включає і суму пені. Вимоги щодо стягнення суми штрафу також вважає необґрунтованими, оскільки позивачем не наведено жодного розрахунку нарахування таких сум, не зазначено які саме договори страхування позичальник повинен був поновлювати, якою умовою договору вони передбачені, якого саме предмету страхування вони стосуються, яка їх кількість, терміни їх дії, після спливу яких вони начебто потребували поновлення, з якої саме дати було начебто прострочення в поновленні їх дії тощо. Передбачений умовами договору Договір страхування предмету іпотеки ним постійно укладався/поновлювався, будь-які інші договори страхування умовами договору не передбачені, тому нарахування штрафних санкцій є неправомірними. Також за умовами п.4.4 договору іпотеки позивач не повідомляв відповідача про будь які порушення кредитного договору та/або договору іпотеки. З оцінкою майна проведеною Банком він не згоден, та вважає, що на теперішній час вартість спірного майна значно зросла та складає приблизно 40000 доларів США, що еквівалентно 320000 грн., зазначена Банком ціна квартири в гривневому еквіваленті по курсу 5,05 відповідає ціні на момент її придбання, хоча на даний час курс долара по відношенню до гривні значно виріс. З зазначених підстав просить відмовити в задоволенні позову.
Третя особа Орган опіки та піклування Жовтневої районної адміністрації Маріупольської міської ради свого представника в судове засідання не спрямував, направив до суду клопотання про розгляд справи за їх відсутності, просив постановити рішення з урахуванням прав та законної інтересів дитини.
Визнаючи наявні матеріали справи про права й взаємини сторін достатніми, суд розглянув справу за відсутності відповідача та третьої особи органу опіки та піклування .
Вислухавши представника позивача, представника відповідачки він же третя особа по справі, дослідивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку про наступне.
Судом встановлено, що 29.12.2006 року між Банком та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №5179347, відповідно до умов якого останній отримав кредит в розмірі 36 380 доларів США, зі сплатою 11,9% річних за користування кредитом, та взяв на себе зобов'язання використати його за цільовим призначенням, сплатити плату за кредит, та повернути Банку кредит в строк не пізніше 29.12.2026 року. Банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав у повному обсязі (а.с.23-30).
З метою забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_2 за кредитним договором 29.12.2006 року між Банком та відповідачкою ОСОБА_3 (до шлюбне прізвище ОСОБА_4 ) було укладено договір іпотеки №5179356, посвідчений приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Лушкіной О.В., зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за №4241, за умовами якого відповідачка передала Банку в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 (а.с.15-22).
Відповідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк (кредитор) зобов'язується передати грошові кошти (кредит) позичальнику в розмірі і умовах передбачених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити відсотки.
Згідно зі ст. 1048 ЦК України кредитор має право на отримання з позичальника відсотків на суму позики, якщо інше не встановлене договором або законом. Розмір і порядок отримання відсотків встановлюється договором.
З 01 жовтня 2009 року позивальник ОСОБА_2 не виконує належним чином взяті на себе зобов'язання щодо своєчасного погашення основної суми кредиту та сплатити відсотки за користування кредитом, в наслідок чого станом на 12.09.2011 року утворилась заборгованість, яка складається з: сума заборгованості за основною сумою кредиту - 31 548,88 доларів США; сума заборгованості за процентами за користування кредитом -6 476,29 доларів США; пеня за порушення строків повернення основної суми кредиту та сплати процентів за користування кредитом -5 128,89 доларів США; 21 616,90 грн. -сума штрафу за невиконання умов страхування предметів застави. Загальна сума заборгованості становить в розмірі 43 154,06 доларів США та в розмірі 21 616,90 грн. (а.с.11-13).
Статтею 35 Закону України «Про іпотеку'передбачено, що у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишена без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору або звернутися у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.
05.11.2009 року Банком було спрямовано на адресу ОСОБА_2 лист-вимогу №MPL-21/2273 від 04.11.2009р. про дострокове повернення кредиту та процентів по ньому, який було отримано останнім 09.11.2009р. В передбачений кредитним договором тридцяти денний строк позивальник вимоги Банку не виконав, вимогу-повідомлення залишив без уваги (а.с.31-32).
06.11.2009р. Банком було спрямована відповідачці вимогу-повідомлення №MPL-21/2274 від 04.11.2009р. про усунення порушення кредитного договору та повернення всієї суми кредиту та процентів, яка була отримана останньою 11.11.2009р. В передбачений вимогою-повідомленням тридцяти денний строк відповідачкою вимоги Банку виконані не були. Вказаною вимогою-повідомлення відповідачка була попереджена про наслідки не виконання вимог Банку та не усунення порушень кредитного договору, зі спливом зазначеного строку Банк розпочне стягнення всієї суми заборгованості за кредитним договором та зверне стягнення на майно, передане в іпотеку (а.с.33-34).
Таким чином, суд вважає, що Банком були виконанні вимоги ст..35 Закону України «Про іпотеку'та належним чином повідомлено відповідачку про наявність порушення основного зобов'язання за кредитним договором та усунення наявних порушень. Доводи представника відповідачки про те, що позивачем було не належним чином повідомлено відповідачку, а саме спрямовано вимогу на ім'я ОСОБА_6 , в той час, як вона вже змінила прізвище на « ОСОБА_7 », та не на адресу за якою вона мешкала: АДРЕСА_2 , не знайшли свого підтвердження, оскільки суду не надано доказів про повідомлення та надання Банку відповідних документів про зміну відповідачкою прізвища та адреси місця проживання.
Нормами статті 575 ЦК України визначено, що іпотека -це заставне нерухоме майно. Стаття 589 ЦК України передбачено, що у разі не виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернути стягнення на предмет застави.
Відповідно до ст. 33 Закону України «Про іпотеку'у разі невиконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Згідно пп.4.1.2 п.4.1 ст.4 договору іпотеки у разі не виконання позичальником вимог Банку про дострокове виконання основного зобов'язання має право звернути стягнення на предмет іпотеки та одержати задоволення своїх вимог з його вартості.
Відповідно до ст.7 Закону України «Про іпотеку'за рахунок предмету іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечними договорами. Розмір забезпеченої обтяженням вимоги визначається на момент її задоволення і включає: відшкодування витрат, пов'язаних з пред'явленням вимоги і зверненням стягнення на предмет іпотеки; сплату процентів та неустойки; сплату основної суми боргу; відшкодування збитків, завданих порушенням боржником забезпеченого зобов'язання або умов обтяження; відшкодування витрат на утримання і збереження предмета іпотеки.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 22.09.2010 року, яке ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 22.11.2010 року залишено без змін в задоволенні позову ОСОБА_2 до ПАТ «ПУМБ», приватного нотаріуса Лушкіної О.В., третя особо ОСОБА_6 про визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсними, спонукання до прийняття коштів в погашення заборгованості у гривнях, виключення нерухомого майна з реєстру іпотеки та заборони на відчуження відмовлено. (а.с.74-77).
Рішенням Іллічівського районного суду м. Маріуполя від 06.06.2011 року, яке ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 29.11.2011 року залишено без змін з ОСОБА_2 на користь ПАТ «ПУМБ'стягнута заборгованість за кредитним договором №5179347 від 29.12.2006р. в розмірі 33 718,13 доларів США, з яких: заборгованість за основною сумою кредиту в розмірі 31 548,88 доларів США, заборгованість за відсотками за користування кредитом станом на 27.07.2010р. в розмірі 2169,25 доларів США, пеня за несвоєчасне погашення основної суми кредиту та нарахованих відсотків за користування кредитом станом на 27 липня 2010 року в розмірі 32372,45 грн. Відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_2 до ПАТ «ПУМБ'про захист прав споживача та визнання кредитного договору №5179347 від 29.12.2006р. недійсним, зобов'язання провести перерахунок суми боргу. (а.с.78-87).
З наданого позивачем розрахунку вбачається, що ані відповідачкою, ані позичальником ОСОБА_2 виплати в рахунок погашення заборгованості за кредитом та по сплаті процентів не здійснювались.
Суд вважає доведеним не виконання боржником основного зобов'язання за кредитним договором №5179347 від 29.12.2006р., чим порушує права позивача, тому рішення Банку на задоволення своєї вимоги щодо отримання суми заборгованості шляхом звернення стягнення на іпотечне майно є законним та обґрунтованим.
Відповідно до ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судом рішенням у цивільній, господарський або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Доводи представника відповідача щодо не відповідності кредитного договору ЗУ «Про захист прав споживачів» та ЗУ «Про фінансові послуги'з посиланням на експертний висновок №76/2012 від 05.06.2012р. проведеного на його замовлення не приймаються судом до уваги, оскільки судовими рішеннями встановлено правомірність застосування Банком при кредитуванні іноземної валюти, в тому числі нарахування заборгованості та відсотків за прострочення сплати кредитних коштів, відповідність кредитного договору та договору іпотеки нормам цивільного законодавства. Тому ці обставини не підлягають доказуванню при розгляді даної справи.
Суд не може погодитись з запереченням представника відповідача про застосування до спірних правовідносин норми ст.ст.553-559 ЦК України, що регулюють правовідносини пов'язані з порукою, оскільки порука та застава (іпотека) є різними видами забезпечення.
Таку ж думку висловив Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п.23 Постанови Пленуму №5 від 30.03.2012р. де рекомендував судам при вирішенні спорів за участю майнових поручителів виходити з того, що відповідно до ст.11 Закону України «Про заставу», ст.ст.1,11 Закону України «Про іпотеку'майновий поручитель є заставодавцем або іпотекодавцем. Відповідно до ст.546 ЦК України застава (іпотека) та порука є різними видами забезпечення, тому норми, що регулюють поруку (ст.ст.553-559 ЦК України) не застосовуються до правовідносин кредитора з майновим поручителем, оскільки він відповідає перед заставо/іпотекодержателем за виконання боржником основного зобов'язання винятково в межах вартості предмета застави/іпотеки.
Відповідно до ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Статтею 1048 цього Кодексу передбачено, що у разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісячно до дня повернення позики.
Пунктом 6.9 Кредитного договору визначено, що договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до моменту виконання сторонами взятих на себе зобов'язань згідно цього договору в повному обсязі.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про правомірність нарахування Банком відсотків за несвоєчасне повернення кредитних коштів, що станом на 12.09.2011р. становить 6476,29 доларів США.
Згідно з ч.2 ст.258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується при стягнення неустойки (штраф, пеня).
З наданого Банком розрахунку вбачається, що нарахування пені проведено за період з 13.10.2010р. по 12.09.2011р., тобто у межах строку позовної давності.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином у відповідності з умовами договору та вимогами цього Кодексу, іншими актами цивільного законодавства.
За умовами Кредитного договору №5179347 від 29.12.2006р. п.4.3.1 позичальник зобов'язаний протягом строку дії цього договору щорічно, до дати закінчення періоду страхування, за який сплачено страховий платіж, поновлювати дію договору страхування, укладення яких передбачено цим договором, на умовах попередньо погоджених з Банком…На підтвердження виконання умов цього пункту позичальник зобов'язаний до дати закінчення періоду страхування, за який сплачено страховий платіж, надати Банку, як вигодо набувачу, по одному оригінальному примірнику цих договорів страхування, а також документів, що підтверджують сплату страхових платежів в повному обсязі за період, на який було поновлено дію договору страхування. Наслідки не виконання цього пункту договору передбачені п.5.4 Кредитного договору (а.с.25).
Доводи представника відповідачки щодо виконання ним умов кредитного договору та відновлення договорів страхування не знайшли свого підтвердження, оскільки суду не надано відповідних примірників відновленого договору страхування та документу про сплату страхових платежів. Таким чином, суд вважає, що в цій частині кредитний договір належним чином не виконано, тому нарахування позивачем суми штрафу є обґрунтованим.
Згідно зі ст.591 ЦК України реалізація предмета застави, на який звернене стягнення, проводиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не встановлено договором або законом. Поточна ціна предмета застави для його продажу з публічних торгів визначається в порядку встановленому договором або законом. Якщо звернення стягнення здійснюється за рішенням суду, суд у своєму рішенні може визначити початкову ціну предмета застави. Такі ж вимоги щодо реалізації предмету іпотеки містяться у ст..39 Закону України «Про іпотеку».
На момент укладення договору іпотеки за домовленістю сторін на момент укладення цього договору предмет іпотеки оцінено в сумі 216 169,00 грн. (п.1.3 договору). Зазначена вартість підтверджується звітом про оцінку майна, який було проведено ПП «Центр експертних послуг»25.12.2006р. на замовлення відповідачки (а.с.15).
Представником відповідачки на підтвердження своїх заперечень щодо початкової вартості спірного майна не надано доказів. Тому такі заперечення не приймаються судом до уваги.
Суд також не може погодитись з доводами ОСОБА_2 щодо подвійного стягнення за одне й теж зобов'язання, оскільки стаття 16 ЦК України надає право на звернення до суду за захистом свого немайнового або майнового права та інтересу кожній особі. Частиною другою зазначеної статті визначені способи захисту. Особа, права якої порушені не обмежена як у виборі способу захисту, так і в застосуванні декількох способів одночасно.
Відносно цього Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п.9 Постанови Пленуму №5 від 30.03.2012р. висловив свою думку. Так, право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором, одночасне заявлення вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, належні іпотекодавцю, який не є позичальником належить виключно позивачеві.
Так рішенням Іллічівського районного суду м. Маріуполя від 06.06.2011р. з позивальника ОСОБА_2 було стягнуто на користь позивача суму заборгованості за кредитним договором №5179347 від 29.12.2006р. Але після набрання вказаним рішенням законної сили сума заборгованості за кредитом не сплачена, права позивача не відновлені. В зв'язку з чим, Банком вибрано спосіб захисту свого порушеного права шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Крім того, представником відповідачки не доведено, що позивачем стягнута за рішенням Іллічівського районного суду м. Маріуполя сума заборгованості сплачується або сплачена на користь Банку, або відкрито примусове виконання вказаного рішення чи примусове виконання нотаріального напису. Тому ці доводи суд вважає не спроможними.
Згідно зі ст.32 ЦК України, ст.177 СК України та ст.17 ЗУ «Про охорону дитинства'батьки не мають права без дозволу органу опіки та піклування укладати договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання.
Як вбачається із заяви ОСОБА_1 від 29.12.2006р. до приватного нотаріуса Маріупольського міського нотаріального округу Лушкіной О.В. відповідачка стверджувала, що у належній їй на праві власності квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстрованих малолітній та неповнолітніх дітей не має. Права малолітніх та неповнолітніх дітей не ушкоджені (а.с.67).
Згідно свідоцтва про народження ОСОБА_8 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.51).
З огляду на викладене, при укладанні спірного договору іпотеки права малолітньої ОСОБА_8 не могли бути ущемлені чи порушені, тому доводи ОСОБА_2 щодо незаконного звернення позивача до суду з даним позовом є не обґрунтованими. Крім того, суду не надано доказів того, що малолітня ОСОБА_8 зареєстрована та проживає в спірному житлі, що є предметом іпотеки.
З вище наведеного, суд приходить до висновку про те, що заперечення відповідачки та її представника -позичальника за основним зобов'язанням, які не підтверджені жодним доказом, є голослівними, і не спростовують доводів позивача. Позицію відповідачки та її представника суд розцінює, як намагання ухилитися від належного виконання кредитного зобов'язання, чим порушує права позивача, який належним чином виконав умови кредитного договору, на отримання наданих кредитних коштів та винагороду за їх користування. Тому права позивача підлягають захищенню, а позов задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ст.88 ЦПК України з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір понесений при зверненні до суду та документально підтверджений.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 16,32,258,526,575,589,591,599,1048,1054 ЦК України, ст.ст.7,33,35,38,39 Закону України «Про іпотеку», ст.177 СК України, 17 Закону України «Про охорону дитинства», Постанова Пленуму №5 Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», ст.ст. ст. 8, 10, 11, 61, 88, 212-215 ЦПК України, суд -
Позов Публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк'до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, третя особа: ОСОБА_2 , Орган опіки та піклування Жовтневої районної адміністрації Маріупольської міської ради, задовольнити.
Звернути стягнення на предмет іпотеки -двохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_1 на праві договору купівлі-продажу від 29.12.2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Лушкіной О.В. та зареєстрованого в реєстрі за №4239 шляхом її продажу з публічних торгів в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №5179347 від 29.12.2006 року, яка утворилась станом на 12.09.2011р. у розмірі 43 154 (сорок три тисячі сто п'ятдесят чотири) доларів США 06 центів та 21 616 (двадцять одна тисяча шістсот шістнадцять) гривень 90 копійок, з яких: 31 548,88 доларів США -заборгованість за сумою кредиту; 6 476,29 доларів США -заборгованість за непогашені в строк відсотки за користування кредитом; 5 128,89 доларів США -сума пені за порушення строків виконання заборгованості за кредитним договором; 21 616,90 грн. -загальна сума штрафу за невиконання умов страхування предметів застави.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк'судовий збір у розмірі 2823 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів від дня його проголошення до Апеляційного суду Донецької області через Жовтневий районний суд м. Маріуполя. Особи, які брали участь у справі, але не були присутніми у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Повний текст рішення виготовлено у нарадчій кімнаті 26.10.2012р.
Суддя В.О. Помогайбо
Вважати встановленим зміст відновленого рішення апеляційного суду Донецької області від 18 червня 2013 року в такій редакції:
Головуючий у 1 інстанції Помогайбо В.О.
Категорія 27 Суддя-доповідач Ігнатоля Т.Г.
18 червня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області в складі:
головуючого Ігнатоля Т.Г.,
суддів Мальцевої Є.Є., Сорока Г.П.,
при секретарі Шапар О.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний банк»( далі ПАТ «ПУМБ») до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, треті особи: ОСОБА_2 , Орган опіки та піклування Жовтневої районної адміністрації Маріупольської міської ради,
за апеляційною скаргою ОСОБА_3 , ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 23 жовтня 2012 року, -
У січні 2012 року ПАТ «ПУМБ» звернулося до суду з даним позовом, посилаючись на те, що 29 грудня 2006 року між ЗАТ «Перший Український Міжнародний банк», правонаступником якого є «Публічний Український Міжнародний банк», та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №517947, відповідно до умов якого останній отримав кредит в розмірі 36 380 дол. США та взяв на себе зобов'язання використати його за цільовим призначенням, сплатити плату за кредит та повернути банку кредит в строк не пізніше 29 грудня 2026 року.
З метою забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_2 за даним кредитним договором 29 грудня 2006 року між банком та відповідачкою ОСОБА_3 було укладено договір іпотеки №5179356, посвідчений приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Лушкіною О.В., зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за №4241, за умовами якого відповідачка передала банку в іпотеку квартиру АДРЕСА_4 .
З 1 жовтня 2009 року позичальник не виконує належним чином взяті на себе зобов'язання щодо погашення основної суми кредиту та сплати відсотків за користування кредитом, внаслідок чого, станом на 12 вересня 2011 року, утворилася заборгованість, яка складається з: заборгованості за основною сумою кредиту - 31 548,88 доларів США; заборгованості за процентами за користування кредитом - 6 476,29 дол. США; пені за порушення строків повернення основної суми кредиту та сплати процентів за користування кредитом - 5 128,89 дол. США; суми штрафу за невиконання умов страхування - 21 616,90 грн. Загальна сума заборгованості становить в розмірі 43 154,06 дол. США та 21 616,90 грн.
Позивач просив звернути стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором шляхом продажу зазначеного предмета іпотеки та відшкодувати понесені судові витрати.
Рішенням Жовтневого районного суду М. Маріуполя від 23 жовтня 2012 року позов ПАТ «Перший Український міжнародний банк» задоволено.
Звернуто стягнення на предмет іпотеки - двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 та належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 29 грудня 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Маріупольського нотаріального округу Лушкіною О.В. та зареєстрованого в реєстрі за №4239, шляхом її продажу з публічних торгів в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №5179347 від 29 грудня 2006 року, яка утворилась станом на 12 вересня 2011 року у розмірі 43 154 (сорок три тисячі сто п'ятдесят чотири) доларів США 6 центів та 21 616 (двадцять одна тисяча шістсот шістнадцять) грн. 90 коп., з яких: 31 548, 88 дол. США - заборгованість за сумою кредиту; 6 476,29 доларів США - заборгованість за непогашені в строк відсотки за користування кредитом; 5128,89 дол. США - сума пені за порушення строків виконання зобов'язань по погашенню заборгованості за кредитним договором; 21 616,90 - загальна сума штрафу за невиконання умов страхування предметів застави.
Додатковим рішенням цього ж суду від 7 листопада 2012 року доповнено рішення суду від 23 жовтня 2012 року. Визначено початкову ціну реалізації предмета іпотеки - двокімнатної квартири АДРЕСА_5 та належить на праві власності ОСОБА_1 , в розмірі 216 169,00 грв.
В апеляційній скарзі відповідачка ОСОБА_3 та третя особа - ОСОБА_2 просять скасувати рішення суду і ухвалити нове, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
В судове засідання апеляційного суду не з'явилися ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , які належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, про що свідчать розписки про вручення їм судових повісток. Представник позивача та представник органу опіки та піклування Жовтневої районної адміністрації м. Маріуполя просили розглянути справу у їх відсутність. Тому, у відповідності з ч.2 ст.305 ЦК України справа розглянута у відсутність сторін.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду зміні в частині визначення способу реалізації предмета іпотеки та визначення початкової ціни предмета іпотеки з таких підстав.
Відповідно до ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з"ясування судом обставин, що мають значення для справи недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Під час розгляду справи судом першої інстанції встановлено наступні обставини, які підтверджуються матеріалами справи.
29 грудня 2006 року між ОСОБА_2 та ЗАТ «ПУМб» (в наступному - ПАТ «ПУМб») було укладено кредитний договір № 5179347, за умовами якого банк надав ОСОБА_2 грошові кошти (кредит) в сумі 36 380 доларів США для придбання нерухомості зі строком погашення до 29 грудня 2026 року, під 11,9 % річних за користування кредитом із розрахунку 360 днів на рік на фактичну суму заборгованості і за весь час користування кредитом.
На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між банком та ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір № 16/1 від 29 грудня 2006 року, який був посвідчений приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Лушкіною О.В. Предметом договору іпотеки є квартира АДРЕСА_4 , що належить ОСОБА_3 на праві власності.
Починаючи з 1 жовтня 2009 року, погашення кредиту та нарахованих процентів, відповідно до встановленого графіку, ОСОБА_2 здійснюється неналежним чином, внаслідок чого, станом на 12 вересня 2011 року, утворилася заборгованість в розмірі 43 154,06 доларів США та 21 616,90 грн., з яких: 31 548, 88 дол. США - заборгованість за тілом кредиту; 6 476,29 доларів США - заборгованість за непогашеними в строк відсотками за користування кредитом; 5128,89 дол. США - сума пені за порушення строків виконання зобов'язань по погашенню заборгованості за кредитним договором; 21 616,90 - загальна сума штрафу за невиконання умов страхування предмету іпотеки.
4 листопада 2009 року, у відповідності з п.3.5.8 кредитного договору, ОСОБА_2 була направлена вимога№21/2273 про дострокове повернення всієї суму кредиту та процентів за користування кредитом, яку позичальник зобов'язаний був виконати не пізніше 30 календарних днів з дня отримання вимоги. Вимога отримана ОСОБА_2 9 листопада 2009 року, що підтверджується поштовим повідомленням на його ім'я, однак, залишена без задоволення( а.с. 31-32)
У зв'язку з невиконанням боржником зобов'язань за кредитним договором банком була направлена 6 листопада 2009 року майновому поручителю ОСОБА_1 . письмова вимога - повідомлення про усунення порушення кредитного договору та повернення всієї суми кредиту та процентів , яка отримана нею 11 листопада 2009 року.
В передбачений вимогою - повідомленням тридцятиденний строк відповідачкою вимоги банку виконані не були. Вказаною вимогою - повідомленням відповідачка була попереджена про наслідки не виконання вимог банку та не усунення порушень кредитного договору та що зі спливом зазначеного строку банк розпочне стягнення всієї суми заборгованості за кредитним договором та зверне стягнення на майно, передане в іпотеку (а.с.33-34).
Задовольняючи позов банку, суд виходив з того, що оскільки боржником ОСОБА_2 не виконуються умови кредитного договору, банк має право, у відповідності з умовами кредитного договору та вимогами закону, пред'явити до поручителя ОСОБА_3 вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки. Вимоги ст.35 Закону України «Про іпотеку» щодо направлення майновому поручителю вимоги - повідомлення банком виконані. Оскільки іпотека та порука є різними видами забезпечення, тому, норми, що регулюють поруку, не застосовуються до правовідносин між кредитором і майновим поручителем, який відповідає перед іпотекодержателем за виконання боржником зобов'язань в межах вартості предмета іпотеки. Одночасне пред'явлення вимог про стягнення заборгованості з вимогами про звернення стягнення на предмет іпотеки, належний іпотекодавцю, який не є позичальником, належить виключно позивачеві та не є подвійним стягненням. Права малолітньої дитини при цьому не порушуються, оскільки вона народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто після укладення договору іпотеки і доказів на підтвердження того, що дитина зареєстрована в іпотечній квартирі не надано.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Згідно зі ст.525 ЦК України, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст.553 цього Кодексу, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку; поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно зі ст. 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмету іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь - якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору,що обумовлює основне зобов'язання. Якщо інше не встановлено законом або іпотечним договором, іпотекою забезпечуються вимоги іпотекодержателя щодо відшкодування витрат, пов'язаних з пред'явленням вимоги за основним зобов'язанням і зверненням стягнення на предмет іпотеки; витрат на утримання і збереження предмета іпотеки; витрат на страхування предмета іпотеки; збитків, завданих порушенням основного зобов'язання чи умов іпотечного договору.
Згідно зі ст.11 цього Закону майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки. У разі задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки майновий поручитель набуває права кредитора за основним зобов'язанням.
Статтею 12 цього Закону передбачено, що у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.
Підставою для припинення договору іпотеки, у відповідності зі ст.17 цього Закону, є, серед інших, припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору.
Відповідно до ст.33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Згідно зі ст.35 цього Закону, у разі порушення основного зобов'язання таабо умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення зобов'язання із зазначенням стислого змісту порушення зобов'язань, вимоги про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотеко держатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.
Вказаним положенням закону відповідають умови іпотечного договору.
Так, згідно з п. 3.5.8 кредитного договору, зазначену в п.3.5.7 вимогу банку про дострокове повернення кредиту разом з процентами позичальник зобов'язаний виконати не пізніше 30 календарних днів з дня отримання вимоги. Якщо протягом вказано строку позичальник не усуне відповідне порушення умов договору, у банку виникає право розпочати стягнення суми заборгованості за цим договором в судовому порядку та звернути стягнення на майно, передане банку в забезпечення виконання зобов'язань позичальника в порядку, визначеному відповідними договорами забезпечення та чинним законодавством з метою задоволення вимоги банку про дострокове повернення кредиту разом з нарахованими процентами.
Відповідно до п.3.3.1 договору іпотеки, у випадках та в порядку, передбаченому цим договором таабо чинним законодавством України іпотекодержатель має право одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки.
У відповідності з п. 3.3.5 договору іпотеки у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених договором або порушення боржником обов'язків за кредитним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання згідно з умовами кредитного договору, А в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.
Відповідно до п.4.1. ст.4 договору іпотеки, іпотекодержатель вправі звернути стягнення на предмет іпотеки та одержати задоволення своїх вимог з вартості предмету іпотеки переважно перед іншими кредиторами іпотекодавця в таких випадках: у разі невиконання чи неналежного виконання основного зобов'язання; у разі невиконання вимоги іпотекодержателя про дострокове виконання основного зобов'язання, зробленої на підставі закону, кредитного договору чи цього договору; незалежно від настання строку виконання основного зобов'язання - у разі будь-якого порушення іпотекодавцем умов договору або будь - якого порушення умолов кредитного договору тощо.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи справу, правильно встановив обставини справи та відповідні їм правовідносини, наданим доказам дав належну оцінку, правильно застосував норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини і дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову банку про звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки встановлено, що зобов"язання за кредитним договором від 29 грудня 2006 року боржником не виконуються з жовтня 2009 року, кредитний договір не розірвано, станом на 12 вересня 2011 року існує заборгованість перед банком, яка стягнута з боржника на підставі рішення суду, однак, рішення не виконане, права позивача не відновлені, вимоги ст.35 Закону України « Про іпотеку» позивачем виконані, а тому, відповідачка, як майновий поручитель у відповідності з умовами договору іпотеки та вимогами закону зобов'язана нести відповідальність за невиконання грошових зобов'язань боржника.
Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не були виконані вимоги ст.35 Закону України « Про іпотеку» щодо неналежного направлення вимоги - повідомлення відповідачці, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки факт отримання вимоги - повідомлення банку особисто відповідачкою ОСОБА_3 11 листопада 2009 року не спростовано відповідачкою ніякими об'єктивними доказами.
Посилання в скарзі на те, що майнова порука за договором іпотеки на даний час є припиненою, оскільки банк не подав відповідний позов майновому поручителю протягом встановленого ч.4 ст.559 ЦК України строку, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки відповідно до ст.ст. 1,11 Закону України «Про іпотеку» майновий поручитель є заставодавцем або іпотекодавцем. Відповідно до ст.546 ЦК України застава (іпотека) та порука є різними видами забезпечення, тому, при вирішенні спорів за участю майнових поручителів необхідно виходити з того, що норми, які регулюють поруку не застосовуються до правовідносин кредитора з майновим поручителем, оскільки він відповідає перед заставо/іпотекодержателем за виконання боржником основного зобов'язання винятково в межах вартості предмета застави/іпотеки.
Доводи апеляційної скарги про те, що на даний час з боржника вже стягнута сума заборгованості на підставі рішення суду, а тому, пред'явлення позову до поручителя є подвійним стягненням, є безпідставними.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Іллічівського районного суду м. Маріуполя від 6 червня 2011 року, яке ухвалою апеляційного суду Донецької області від 29 листопада 2011 року залишено без зміни, з Кузнецова CO. користь ПАТ «ПУМБ» стягнута заборгованість за кредитним договором в розмірі 33718,13 доларів США. Між тим, з наданого позивачем розрахунку вбачається, що ані відповідачкою, ані позичальником ОСОБА_2 виплати в рахунок погашення заборгованості за кредитом та то сплаті процентів не здійснювалися, рішення суду не виконане. Тому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що невиконання боржником основного зобов'язання за кредитним договором порушує права позивача, що є підставою для задоволення вимоги банку щодо отримання суми заборгованості шляхом звернення стягнення на іпотечне майно.
Посилання апелянтів на те, що нарахована сума пені не відповідає межі строку позовної давності, що рішенням суду з боржника вже стягнута заборгованість, яка включає і суму пені, колегія суддів вважає безпідставними.
Згідно з розрахунком позивача пеня нарахована за період з 13 жовтня 2010 року по 12 вересня 2011 року, тобто, згідно з ч.2 ст.258 ЦК України, в межах річного строку. Попереднім судовим рішенням від 6 червня 2011 року з ОСОБА_2 стягнута заборгованість, яка утворилася станом на 27 липня 2010 року.
Доводи апеляційної скарги про незаконність нарахування штрафів, ненадання позивачем розрахунку нарахування сум штрафу, не зазначення які саме договори страхування позичальник повинен був поновлювати, якою умовою договору вони передбачені, якого саме предмету страхування вони стосуються, яка їх кількість, терміни їх дії, після спливу яких вони начебто потребували поновлення, з якої саме дати було начебто прострочення в поновленні їх дії тощо, колегія суддів також вважає безпідставними.
Згідно з п.4.3.1 кредитного договору та п. 2.1,2.2. договору іпотеки іпотекодавець зобов'язаний застрахувати предмет іпотеки на користь іпотекодержателя на строк не менше одного року у страховика, схваленого іпотекодержателем. Позичальник та іпотекодавець зобов'язані протягом строку дії цього договору щорічно, до дати закінчення періоду страхування, за який сплачено страховий платіж, поновлювати дію договорів страхування, укладення яких передбачено цим договором, на умовах попередньо погоджених з позивачем, при цьому страхова сума за договорами страхування , що будуть укладатися на новий строк, має бути не меншею, ніж сума поточної заборгованості позичальника за основною сумою кредиту і не меншею дійсної вартості майна (за договорами страхування майна) на момент укладення таких договорів, а за договорами страхування нерухомого майна - не меншою, ніж його повна оціночна вартість, зазначена в договорі забезпечення. На підтвердження виконання умов цього пункту позичальник та іпотекодавець зобов'язані до дати закінчення періоду страхування, за який сплачено страховий платіж, надати банку, як вигодонабувачу, по одному оригінальному примірнику цих договорів страхування, а також документів, що підтверджують сплату страхових платежів в повному обсязі за період, на який було поновлено дію договорів страхування. Наслідки не виконання цього пункту договору передбачені п.5.4 Кредитного договору.
Згідно з п.5.4. кредитного договору за кожний випадок порушення обов'язків щодо поновлення дії договорів страхування, відповідач зобов'язаний сплатити на вимогу банку на його користь штраф у розмірі 10% від мінімальної страхової суми, на яку, згідно з вимогами зазначеного пункту договору, має бути укладений договір страхування
Як вбачається з матеріалів справи, суду надано докази про укладення договору страхування та його оплату тільки у 2009 році (а.с. 69). Не наведено в апеляційній скарзі та не надано доказів про сплату страхових платежів і апеляційному суду. У зв'язку з викладеним, колегія суддів не може не погодитися з висновками суду першої інстанції про те, що оскільки договори страхування не відновлені позичальником та іпотекодавцем, кредитний та іпотечний договори належним чином не виконано, тому, нарахування позивачем суми штрафу є обгрунтованим.
Доводи апеляції про те, що оскаржуваним рішенням порушені інтереси малолітньої дитини, колегія суддів не приймає до уваги у зв'язку з тим, що при укладенні іпотечного договору, права дитини не порушувалися, оскільки вона народилася після його укладення і матеріали справи не містять даних на підтвердження реєстрації дитини в іпотечній квартирі.
Посилання апелянтів на необгрунтованість стягнення на користь позивача витрат по оплаті судового збору у зв'язку з відсутністю доказів на їх оплату,є неспроможними.
В матеріалах справи міститься платіжне доручення №2148 від 16 грудня 2011 року про сплату позивачем судового збору за подачу позовної заяви до суду в розмірі 2823,00 грв.( а.с. 14). Відповідно до ст.88 ЦПК України, стороні,на користь якої ухвалено рішення, підлягають стягненню понесені та документально підтверджені судові витрати.
Разом з тим, колегія суддів не може не погодитися з доводами апеляційної скарги про те. що на теперішній час у зв'язку зі зміною цінової політики на нерухоме майно, що є загальновідомим фактом, збільшилася ціна іпотечної квартири, тому, зазначена в додатковому рішенні суду початкова ціна реалізації квартири в розмірі 216 169,69 грв., .яка була визначена сторонами на момент укладення договору іпотеки , що підтверджується звітом про оцінку майна, який було проведено ПП «Центр експертних послуг» 2 грудня 2006 року (а.с.15), не відповідає її дійсній вартості на момент розгляду справи.
Згідно зі ст. ст.591 ЦК України реалізація предмета застави, на який звернене стягнення, провадиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не встановлено договором або законом. Порядок реалізації предмета застави з публічних торгів встановлюється законом. Початкова ціна предмета застави для його продажу з публічних торгів визначається в порядку, встановленому договором або законом.
Статтею 39 Закону України « Про іпотеку» передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період його реалізації якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої ст.38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.
Відповідно до ст.38 цього Закону ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. Уразі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед іншими особами згідно з пріоритетом та розміром їх зареєстрованих прав чи вимог перед іпотекодавцем в останню чергу за відшкодування різниці між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього.
Статтею 41 даного Закону передбачено, що реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього Закону.
Відповідно до положень ст.62 Закону України «Про виконавче провадження» майно передається на реалізацію за ціною та в порядку, визначеними ст.58 цього Закону, якою передбачено, що визначення вартості майна боржника проводиться державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для оцінки нерухомого майна державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, який провадить свою діяльність відповідно до Закону «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».
У разі, якщо боржник чи стягувач заперечує проти передачі майна боржника для реалізації за ціною, визначеною державним виконавцем, державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для проведення оцінки майна. Витрати, пов'язані з залученням суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, несе сторона, яка оспорює вартість майна, визначену державним виконавцем.
Враховуючи той факт, що в порушення зазначених норм матеріального права в оскаржуваному рішенні суд першої інстанції зазначив початкову ціну іпотечної квартири та спосіб її реалізації, який не відповідає вимогам закону, колегія суддів вважає, що в цій частині рішення суду підлягає зміні, а саме, в рішенні суду повинно бути зазначено: «Звернути стягнення на предмет іпотеки - двохкімнатну квартиру АДРЕСА_6 та належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі - продажу від 29 грудня 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Маріупольського нотаріального округу Лушкіною О.В. та зареєстрованого в реєстрі за №4239, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 29 грудня 2006 року , яка утворилася станом на 12 вересня 2011 року, в розмірі 43 154,06 доларів США та 21 616,90 грв., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 31 548,88 доларів США; заборгованість за процентами за користування кредитом - 6 476,29 доларів США ; пеня за порушення строків виконання зобов'язань за кредитним договором - 5 128,89 доларів США; штраф за невиконання умов страхування предмета іпотеки - 21 616,90 грв, шляхом її продажу на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження, передбаченого Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог Закону України «Про іпотеку», за початковою ціною предмета іпотеки, визначеною на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності на момент реалізації іпотечного майна».
В решті частини, в частині стягнення з судового збору, рішення суду підлягає залишенню без зміни.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.307,309,313-314,316 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 23 жовтня 2012 року та додаткове рішення цього ж суду від 7 листопада 2012 року в частині визначення способу реалізації предмета іпотеки та визначення початкової ціни предмета іпотеки змінити.
Звернути стягнення на предмет іпотеки - двохкімнатну квартиру АДРЕСА_6 та належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі - продажу від 29 грудня 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Маріупольського нотаріального округу Лушкіною О.В. та зареєстрованого в реєстрі за №4239, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 29 грудня 2006 року , яка утворилася станом на 12 вересня 2011 року, в розмірі 43 154,06 доларів США та 21 616,90 грв., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 31 548,88 доларів США; заборгованість за процентами за користування кредитом - 6 476,29 доларів США ; пеня за порушення строків виконання зобов'язань за кредитним договором - 5 128,89 доларів США; штраф за невиконання умов страхування предмета іпотеки - 21 616,90 грв, шляхом її продажу на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження, передбаченого Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог Закону України «Про іпотеку», за початковою ціною предмета іпотеки, визначеною на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності на момент реалізації іпотечного майна.
В решті частини рішення залишити без зміни.
Рішення набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Судді
Ухвала може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
Суддя С.О. Демидова