18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
24 червня 2024 року м. Черкаси Справа № 925/31/24
Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Чевгуза О.В., з секретарем судового засідання Брус Л.П., за участю представників сторін:
позивача: Федоренко Р.В. - адвокат (приймає участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції),
відповідача: Ялов О.О. - адвокат (приймає участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Черкаської області у місті Черкаси справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “АГРО-ФОРВАРД ЛТД”
до Товариства з обмеженою відповідальністю “КИЇВ-АТЛАНТИК Україна”
про стягнення 1 042 598,22 грн,
Товариство з обмеженою відповідальністю “АГРО-ФОРВАРД ЛТД” (пр. Свободи, 43, кім. 309/1, м. Кам'янське, Дніпропетровська обл., 51931, ЄДРПОУ 36855478) звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “КИЇВ-АТЛАНТИК Україна” (вул. Заводська, 17, село Лебедин, Звенигородський район, Черкаська обл., 20635, ЄДРПОУ 22929481), яке є правонаступником Приватного акціонерного товариства “КИЇВ-АТЛАНТИК УКРАЇНА”, про стягнення 1 042 598,22 грн, з яких: 867 097,76 грн основної заборгованості, 156 410,18 грн пені, 11973,08 грн трьох відсотків річних, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору № 03/Ю/22-ТЕО про надання комплексу послуг з транспортно-експедиційного обслуговування від 03 жовтня 2022 року.
Судові витрати позивач також просить стягнути з відповідача на свою користь.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором в частині повної оплати наданих послуг з транспортно-експедиційного обслуговування для здійснення перевезень вантажів. На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач також просить суд стягнути з відповідача 3 % річних за період прострочення з 11.07.2023 по 25.12.2023 в сумі 11 973,08 грн, інфляційних втрат за той же період в сумі 1882,80 грн та 156 410,18 грн пені згідно з п. 4.11 договору.
Ухвалою від 09.01.2024 Господарський суд Черкаської області прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, справу вирішив розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 13.02.2024; задовольнив клопотання позивача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.
26 січня 2024 року від представника відповідача через підсистему "Електронний суд" надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, оскільки за його доводами обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх позовних вимог, не підтверджені належними, достовірними та вірогідними доказами. Представник відповідача в обґрунтування свої заперечень зазначив, що позивач на підтвердження позовних вимог надав копії договору та додаткової угоди, які не відповідають оригіналу; копії актів надання послуг, частина з яких підписана від імені відповідача невідомою особою, а інша частина датована періодом, коли договір вже припинив свою дію, що само по собі йде в розріз з можливістю надання послуг позивачем в рамках цього договору; копію акту звірки взаємних розрахунків, яка не містить жодного підпису як від позивача, так і з боку відповідача. Позивачем не надано жодної письмової заявки відповідача про надання послуг, яка є обов'язковою передумовою надання послуг згідно п. 1.2. договору, не надано жодного доказу на підтвердження замовлення та подачі вагонів під завантаження, не надано жодного платіжного документу на підтвердження сплати станційних зборів так само, як і не надано жодного перевізного документу з усіма штампами залізниць про відправку, прибуття, перетин кордону, а також штампами митних органів на прикордонному переході та станції призначення, як того вимагають приписи пункту 2.3. договору
05 лютого 2024 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, де останній з доводами відповідача не погоджується з наступних підстав:
- позивачем долучено до позову копію договору про надання комплексу послуг з тран спортно-експедиційного обслуговування №03/Ю/22-ТЕО від 03.10.2022 (надалі - договір) та додаткової угоди №1 від 03.10.2022, в одній із двох наявних редакціях. З незрозумілих причин на оферту ТОВ «АГРО-ФОРВАРД ЛТД» з надісланням тексту проекту договору ПрАТ «КИЇВ-АТЛАНТИК УКРАЇНА» (правонаступником якого є ТОВ «КИЇВ-АТЛАН ТИК Україна») двічі акцептувало договір №03/Ю/22-ТЕО від 03.10.2022 і двічі надало пози вачу оформлені різним чином примірники договору: один в редакції, наданій позивачем, другий в редакції відповідача. ТОВ «АГРО-ФОРВАРД ЛТД» має в оригіналах обидві редакції дого вору та всі документи стосовно виконання договору;
- обов'язкової наявності особистого підпису генерального директора підприємства на первинних документах діюче законодавство не вимагає. Ці документи підписує виконавець - упов новажена особа, яка безпосередньо приймала участь в господарській операції. Акти надання послуг містять всі обов'язкові реквізити такі, як дату їх складання; назву підприємства, від імені якого складено документи і якому надаються послуги; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції: особисті підписи в графі "надав" та "отримав", які засвідчені відтиском печатки обох сторін.
За приписами п.2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, первинні документи мають бути підписані особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.
Наявність відбитку печатки ПрАТ «КИЇВ-АТЛАНТИК УКРАЇНА» на спірних актах сві дчить що особою, яка брала участь у здійсненні вказаних в спірних актах правовідносин є саме ПрАТ «КИЇВ-АТЛАНТИК УКРАЇНА».
Крім того, згідно з п.2.15 Положення №88, первинні документи підлягають обов'язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув'язка окремих показників.
З 26.12.2022 по 30.04.2023 при оплаті 21-го акту надання послуг, пі дписаних у тому числі підписом особи, що підписала спірні акти, у відповідача жодних сумнівів щодо реквізитів, відповідності господарської операції чинному законодавству та логічним ув'язкам окремих показників сумнівів не викликали. Всі акти, що викликали сумніви у відповідача, в електронному вигляді, але уже за підписом генерального директора ТОВ «Київ-Атлантик Україна» Скиби Б.С. самим же відповідачем направлялися на електронну адресу позивача, коли останній вживав заходи по ре єстрації податкових накладних;
- згідно з додатковою угодою №3 від 20.03.2023 Договір діє до 20 квітня 2023 року, а акти надання послуг №28 від 30.04.2023, №31 від 30.04.2023, №32 від 30.04.2023, №35 від 30.04.2023, №47 від 31.05.2023, №48 від 31.05.2023. №49 від 30.06.2023, №50 від 30.06.2023, №51 від 30.06.2023 датовані вже після того, як договір припинив свою дію, проте означене в жодному випадку не виключає заборгованість відповідача. За послуги, надані на підставі поданої відповідачем заявки №03-8 від 03.10.2022 згідно вказаних актів надання послуг на підставі виставлених позивачем рахунків №29 та №30 від 30.04.2023 відповідачем сплачено згідно платіжних інструкцій №45 від 17.05.2023 - 323 477,90 грн, №46 від 17.05.2023 -920 495,72 грн, №34 від 26.10.2026 - 98 000,00 грн, всього - 1 341 973, 62 грн. Представник позивача просить звернути суд увагу на те, що призначення платежу в платіжних інструкціях відповідачем зазначено: «оплата за транспортно - експедиторські послуги згідно рахунку № 29 (30) від 30.04. 2023», які виставлені згідно договору №03/Ю/22-ТЕО від 03.10.2022».
Представником позивача також зазначено, що про наявність договірних взаємин між сторонами у спірний період додатково свідчать акти прийому-передавання вагонів у користування відповідачу з 27.10.2022 по 24.03.2023 та акти прийому-передавання вагонів при поверненні їх відповідачем з користування з 19.04.2023 по 08.06.2023;
- письмову заявку №03-8 на надання послуг відповідач надав позивачу 03.10.2022. Згідно з п.1.1. та п.1.2. договору позивач організував виконання робіт і послуг, пов'язаних із завантаженням вагонів вантажами відповідача на станції відправлення (прийомом імпортних ван тажів на прикордонних станціях) та їх подальшим перевезенням по території України, країн СНД та інших держав. Єдиним перевізником по залізниці є АТ «Укрзалізниця», з якою позивач, будучи експедитором, уклав відповідну угоду. Послуги перевезення вантажів залізничним транспортом АТ «Укрзалізниця» надає відповідно до публічного Договору від 25 лютого 2020 року. Згідно вище згаданих актів прийому-передавання вагонів позивач надавав відповідачу у кори стування вагони, а відповідач, після отримання послуг, згідно актів прийому-передавання вагонів при повертав їх позивачеві з користування. Відповідно до публічного Договору його сторони АТ «Укрзалізниця» та їх клієнти використовують електронний документообіг з оформленням документів з накладанням КЕП і з використанням інформаційних систем АТ «Укрзалізниця» (п.8.1., п.8.2. Договору).
На підтвердження надання послуг по неоплаченим актам надання послуг позивач подав роздруківки на папері перелічених вище електронних залізничних документів (СМГС) та просив суд звернути увагу, що їх данні співпадають із даними, зазначеними в заявці відповідача на надання послуг. Так, в розділі « 1» залізничних перевізних документів «Відправником» вказано ТОВ «АГРО-ФОРВАРД ЛТД» і підписано ЕЦП його представником, в розділі « 3» серед «Заяв відправника» експортером вказано ПрАТ «КИЇВ-АТЛАНТИК УКРАЇНА». Крім того, вказані документи містять назви станцій відправника (р. « 2»), призначення (р. « 5») покордонні станції переходів (р. « 6») та інше.
12 лютого 2024 року від відповідача надійшли клопотання про витребування доказів.
13 лютого 2024 року від позивача надійшла заява про долучення доказів: податкових накладних та на підтвердження здійснення платежів за користування вагонами УЗ та сплати інших послуг - роздруківки з переліком про відправлення та плату за користування вагонами, оформлення документів, тощо, роздрукованих з Електронного кабінету AT “Укрзалізниця”.
Подані докази судом долучені до матеріалів справи.
У судовому засіданні, що відбулося 13.02.2024 за участю представників сторін, суд оголошував перерву до 05.03.2024.
04 березня 2024 року від представника відповідача через підсистему "Електронний суд" надійшли додаткові пояснення, в яких представник стверджує, що надані позивачем податкові накладні в жодному разі не можуть слугувати доказом на підтвердження факту надання послуг, позаяк вони складені за першою подією - здійснення передоплати, частина з них не містить суми ПДВ, крім того позивачем не надано доказів реєстрації таких податкових накладних, а також доказів віднесення сум ПДВ по таким податковим накладним до складу податкових зобов'язань звітного податкового періоду позивача.
Ухвалою від 05.03.2024 Господарський суд Черкаської області задовольнив клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю “КИЇВ-АТЛАНТИК Україна” від 12.02.2024 про витребування доказів; витребував докази у Товариства з обмеженою відповідальністю “АГРО-ФОРВАРД ЛТД”.
19 березня 2024 року від представника відповідача через підсистему "Електронний суд" надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких представник стверджує, що надані позивачем акти надання послуг не відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки нанесений на цих актах підпис невідомої особи не дає змогу ідентифікувати особу, яка безпосередньо брала участь у здійсненні господарської операції, що, в силу імперативних приписів ст. 9 наведеного закону, є беззаперечною підставою для невизнання такої господарської операції.
Представник відповідача стверджує, що позивачем надано роздруківки залізничних накладних, які не містять жодного штампу залізниці про відправку, прибуття, перетин кордону, а також жодного штампу митних органів на прикордонному переході та станції призначення. З наданих позивачем документів взагалі неможливо беззаперечно визначити, що останні хоч якось стосуються договірних відносин з відповідачем. В більшості документів відповідач жодним чином не згадується (навіть у розділі 3 - «заява відправника»). А навіть ті документи, де відповідач перелічений разом з іншими особами в розділі 3 «заява відправника» неможливо пов'язати зі спірним договором.
20 березня 2024 року від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 904/306/24 за позовом Агролайф ГМБХ (Agrolife GMBH) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Агро-Форвард ЛТД” про стягнення заборгованості. В обґрунтування клопотання зазначено, що в рамках справи №904/306/24 ТОВ "Агро-Форвард ЛТД" обґрунтовує факт надання комплексу послуг з транспортно-експедиційного обслуговування тими самими роздруківками з переліком про відправлення та плату за користування вагонами, оформлення документів, тощо роздрукованих з Електронного кабінету АТ «Укрзалізниця», поданими в рамках справи №925/31/24. Відповідач стверджує, що одні й ті ж докази ТОВ "Агро-Форвард ЛТД" використовує для обґрунтування факту надання послуг і для ТОВ «КИЇВ-АТЛАНТИК Україна» (відповідач в даній справі) і для Агролайф ГМБХ (позивач по справі №904/306/24).
20 березня 2024 року (документ сформований в системі “Електронний суд” 06.03.2024) від позивача надійшло клопотання про долучення доказів.
У судовому засіданні, що відбулося 20.03.2024, за участю представників обох сторін, представник відповідача підтримав клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення іншої справи, представник позивача проти клопотання заперечив; суд оголошував перерву до 10.04.2024.
21 березня 2024 року від позивача надійшло клопотання, у якому він просить при розгляді справи не враховувати помилково подані позивачем 12.02.2024 разом з клопотанням про долучення додаткових доказів (вхідний № 2784/24 від 13.02.2024) серед інших роздруківки електронних переліків АТ “Укрзалізниця” з особового рахунку ТОВ “Агро-Форвард ЛТД”: № 20230504 від 04.05.2023, № 20230508 від 08.05.2023, № 20230510 від 10.05.2023, № 20230511 від 11.05.2023, № 20230512 від 12.05.2023, № 20230515 від 15.05.2023 і виключити вказані документи з матеріалів справи.
26 березня 2024 року від позивача надійшла заява про залишення без задоволення клопотання відповідача від 19.03.2024 про зупинення провадження у справі та додаткові пояснення щодо клопотання відповідача від 12.02.2024 про витребування доказів.
03 квітня 2024 року від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи платіжних інструкцій як доказів, що просив витребувати відповідач та що підтверджують сплату грошових коштів на користь третіх осіб в рамках виконання договору про надання комплексу послуг з транспортно-експедиційного обслуговування № 03/10/22-ТЕО від 03.10.2022.
10 квітня 2024 року (документ сформований в системі “Електронний суд” 09.04.2024) від відповідача надійшли додаткові пояснення стосовно додаткових пояснень позивача від 26.03.2024 та клопотання про долучення до матеріалів справи платіжних інструкцій, що, на думку відповідача, не відповідають вимогам належності та допустимості доказів та такі, що подані з пропуском строку.
У судовому засіданні, що відбулося 10.04.2024, за участю представників обох сторін, представники сторін надали пояснення щодо поданих доказів; суд оголошував перерву до 23.04.2024, представнику позивача запропоновано надати копії перевізних документів у тому вигляді, що зазначені у додаткових поясненнях представника відповідача від 09.04.2024.
22 квітня 2024 року від позивача надійшла заява про продовження перерви в судовому засіданні, оскільки вживаються заходи для отримання електронних перевізних документів, складених в рамках виконання договору.
У судовому засіданні, що відбулося 23.04.2024 за участю представників обох сторін, господарський суд розглянув заяву позивача про продовження перерви у судовому засіданні та враховуючи завдання підготовчого провадження, з метою дотримання принципів рівності та змагальності учасників спору, забезпечення всебічного, повного та об'єктивного дослідження фактичних обставин справи, суд задовольнив вказану заяву позивача, продовжив перерву в судовому засіданні до 14.05.2024.
02 травня 2024 року від позивача надійшла заява, разом з якою на виконання ухвали суду позивач надав отримані від Філії “ГІОЦ” АТ “Укрзалізниця” електронні документи, складені в рамках виконання договору, а також супровідний лист Філії. Електронні накладні МСГС (експорт) по відправленню зі станції Миронівка (код станції 344406) в кількості 28 штук надані у тому вигляді, як їх отримано від Філії “ГІОЦ” АТ “Укрзалізниця”, а саме в електронному вигляді.
13 травня 2024 року від відповідача надійшли додаткові пояснення, у яких відповідач звертає увагу суду на те, що надані позивачем документи не містять жодного штампу залізниці про відправку, прибуття, перетин кордону, а також жодного штампу митних органів на прикордонному переході та станції призначення, відповідно, і матеріали справи не містять належним чином оформлених перевізних документів.
Ухвалою від 14 травня 2024 року Господарський суд Черкаської області закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 20 червня 2024 року.
Крім того, представники сторін зверталися з клопотаннями про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції, за результатами розгляду яких суд постановляв ухвали.
У судовому засіданні 20 червня 2024 року, що відбулося за участю обох сторін, судом розглянуто клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі до вирішення іншої справи, представник відповідача повідомив, що клопотання не є актуальним, просив залишити його без розгляду, представник позивача не заперечував проти залишення без розгляду. Суд, не видаляючись до нарадчої кімнати, постановив протокольно ухвалу про залишення без розгляду клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі до вирішення іншої справи. Відомості про вказані процесуальні дії занесені до протоколів судового засідання.
У судовому засіданні представник позивача надав пояснення щодо заявлених вимог, які просив задовольнити в повному обсязі; представник відповідача заперечував проти позовних вимог з підстав його необґрунтованості, відсутності належних доказів для підтвердження надання послуг, просив суд відмовити у задоволенні позову.
Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України рішення у справі прийнято у нарадчій кімнаті.
Після виходу суду з нарадчої кімнати 24.06.2024 представники сторін не з'явилися, вступна та резолютивна частина рішення долучена до матеріалів справи без її проголошення.
Відомості про вказані процесуальні дії занесені до протоколу судового засідання.
Відповідно до частини першої статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності, заслухавши обґрунтування позовних вимог представника позивача та заперечення представника відповідача, суд встановив такі обставини.
30 жовтня 2022 року ТОВ «АГРО-ФОРВАРД ЛТД», (експедитор, далі позивач) і ПрАТ «КИЇВ-АТЛАНТИК УКРАЇНА», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «КИЇВ- АТЛАНТИК Україна», (клієнт, надалі - відповідач) уклали Договір № 03/Ю/22-ТЕО про надання комплексу послуг з транспортно-експедиційного обслуговування (надалі - Договір).
Відповідно до п. 1.1 Договору експедитор за дорученням клієнта приймає на себе обов'язки від свого імені та за рахунок клієнта надавати комплекс послуг з транспортно-експедиційного обслуговування для здійснення перевезень вантажів по території України, країн СНД та інших держав, а клієнт зобов'язується оплачувати надалі послуги на умовах даного договору, а також бере на себе відповідальність за збереження, технічний стан рухомого складу, який перебуває у розпорядженні вантажовідправника або у вантажоодержувача та його повернення згідно із умовами даного договору, Правил перевезень вантажів, Статуту залізниць України, Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (УМВС) від 01.11.1951 зі змінами та доповненнями.
Згідно з п.1.2 Договору на підставі письмових заявок клієнта та за його рахунок експедитор організовує виконання робіт і послуг, пов'язаних із завантаженням вагонів на станції відправлення (прийомом імпортних вантажів на прикордонних станціях) та їх подальшим перевезенням залізницями України, у тому числі у напрямку портів.
Перелік послуг, що надаються за цим договором, вид та найменування вантажу, заявленого до перевезення згідно із цим договором, а також пункти відправлення та призначення вантажу, ціну та загальну вартість послуг сторони погоджують в додаткових угодах до даного договору (п.1.3 договору).
Згідно з п 2.1.2. Договору, експедитор зобов'язується забезпечити своєчасне замовлення і подачу вагонів під завантаження на станції відправлення вантажу, організувати відвантаження Вантажу залізничними вагонами, відповідно до додаткових угод до даного Договору та отриманих від Клієнта Заявок.
Відповідно до п. 2.2.1, 2.2.2 договору клієнт зобов'язується: на кожне перевезення передавати експедиторові заявку (факсом або електронною поштою), надавати достовірну інформацію про готовність вантажу до завантаження не пізніше ніж за 5 (п'ять) діб до запланованої дати завантаження вагонів з найменуванням станції відправлення; надавати експедитору всі документи та інформацію, необхідні для здійснення ним відвантаження, сертифікації, митного оформлення вантажу та виконання інших обов'язків згідно умов цього договору не пізніше ніж за 5 діб до запланованої дати завантаження вагонів. У випадку ненадання клієнтом необхідно інформації та документів, експедитор вправі не приступати до виконання своїх обов'язків.
Згідно з п. 2.2.4 договору клієнт зобов'язується оплачувати вартість послуг експедитора, погоджених в додаткових угодах до договору, а також відшкодовувати усі непередбачені, або не погоджені платежі і збори, які виникли в процесі виконання перевезення вантажів клієнта та були списані з особових рахунків експедитора філіями АТ "Укрзалізниця": ЄРЦ, ЦТЛ та іншими транспортними організаціями, у тому числі і за декларування вантажів.
В той же час, п. 2.1.12 договору передбачено, що експедитор зобов'язаний не приступати до виконання обов'язків за цим договором до отримання від клієнта всіх необхідних документів та іншої інформації щодо властивостей вантажу, умов його перевезення, а також іншої інформації, необхідної для виконання експедитором обов'язків, передбачених даним договором.
Згідно з п. 2.1.14 договору експедитор зобов'язаний письмово підтверджувати прийняття заявки до виконання, шляхом її підписання та направлення її клієнту засобами електронного зв'язку впродовж 1 робочого дня з дати отримання заявки від клієнта.
Відповідно до п. 3.4 договору клієнт здійснює 100% передплату за послуги експедитора, вказані в п.3.2, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок експедитора протягом 3 банківських днів з моменту виставлення експедитором рахунку. За угодою сторін можливий інший порядок розрахунків, який додатково уточнюється в додаткових угодах до договору.
За підсумками місяця сторони, на підставі вивантажувальної інформації, підписують Акт прийому-передачі робіт (наданих послуг). Сторони також мають право підписувати Акти звіряння та/або Акти прийому передачі робіт (наданих послуг) з іншою періодичністю, якщо на це буде згода обох Сторін (п.3.5. Договору).
Сторонами підписано додаткову угоду №3 від 20.03.2023 відповідно до якої Договір діє до 20 квітня 2023 року.
Відповідно до умов Договору відповідач направив позивачу заявку №03-8 від 03.10.2022 в якій просив надати в 2022-2023 транспортно-експедиторські послуги з організації перевезення вантажів.
На виконання умов Договору позивач надав відповідачу комплекс послуг з транспортно-експедиційного обслуговування для здійснення перевезень вантажів по території Укра їни, країн СНД та інших держав в період з 14.10.2022 по 25.12.2023 на загальну суму 27 655 654,65 грн, що підтверджується підписаними сто ронами Актами прийому-передачі робіт (наданих послуг):
АКТ надання послуг №139 від 26 грудня 2022 року на загальну суму 162 588,70 грн, без ПДВ (т.1, а.с. 47);
АКТ надання послуг №143 від 26 грудня 2022 року на загальну суму 1 686 879,80 грн, в т.ч. ПДВ - 281 146,64 грн (т.1, а.с. 46);
АКТ надання послуг №144 від 26 грудня 2022 року на загальну суму 261 771,10 грн, без ПДВ (т.1, а.с. 45);
АКТ надання послуг №153 від 30 грудня 2022 року на загальну суму 2 422 592,00 грн., в т.ч. ПДВ - 403 765,33 грн (т.1, а.с. 44).
АКТ надання послуг №154 від 30 грудня 2022 року на загальну суму 608 144,00 грн без ПДВ (т.1, а.с. 43);
АКТ надання послуг №155 від 30 грудня 2022 року на загальну суму 30 800 грн, в т.ч. ПДВ - 5 133,33 грн (т.1, а.с. 42);
АКТ надання послуг №156 від 30 грудня 2022 року на загальну суму 24 200 грн, в т.ч. ПДВ - 4 033,33 грн (т.1, а.с. 26);
АКТ надання послуг №157 від 30 грудня 2022 року на загальну суму 323 710,51 грн, в т.ч. ПДВ - 53 951,75 грн;
АКТ надання послуг №158 від 30 грудня 2022 року на загальну суму 819 705,30 грн без ПДВ;
АКТ надання послуг №8 від 31 січня 2023 року на загальну суму 3 366 000,00 грн, в т.ч. ПДВ - 561 000,00 грн. Відповідачем сплачено за транспортно експедиційні послуги відповідно до платіжної інструкції №62599120,6 від 18 січня 2023 року на суму 1 812 800,00 грн (т.1, а.с. 54).
АКТ надання послуг №9 від 31 січня 2023 на загальну суму 755 076,90 грн, в т.ч. ПДВ - 125 846,15 грн. Відповідачем сплачено за транспортно - експедиційні послуги відповідно до платіжної інструкції №423 від 09 лютого 2023 р. на суму 755 076,90 грн (т.1, а.с. 57).
АКТ надання послуг №10 від 31 січня 2023 на загальну суму 1 349 961,10 грн, без ПДВ, Відповідачем сплачено за транспортно - експедиційні послуги відповідно до платіжної інструкції №62906460,7 від 08 лютого 2023 р. на суму 1 349 961,10 грн (т.1, а.с. 54).
АКТ надання послуг №11 від 28 лютого 2023 р. на загальну суму 2 902 900,00 грн, в т.ч. ПДВ - 483 816,67 грн (т.1, а.с. 33). Відповідачем сплачено за транспортно - експедиційні послуги відповідно до платіжної інструкції №62906453,7 від 07 лютого 2023 р. на суму 2 821 000,00 грн (т.1, а.с. 55).
АКТ надання послуг №16 від 28 лютого 2023 року на загальну суму 1 708 658,50 грн без ПДВ (т.1, а.с. 35). Відповідачем сплачено за транспортно - експедиційні послуги відповідно до платіжної інструкції №3688227,1 від 21 березня 2023 року на суму 1 708 658,50 грн (т.1, а.с. 59).
АКТ надання послуг №17 від 28 лютого 2023 року на загальну суму 571 569,41 грн, в т.ч. ПДВ-95 261,57 грн (т.1, а.с. 34). Відповідачем сплачено за транспортно - експедиційні послуги відповідно до платіжної інструкції №3688228,1 від 21 березня 2023 року на суму 571 569,41 грн. (т.1, а.с. 60).
АКТ надання послуг №24 від 31 березня 2023 р. на загальну суму 1 672 205,70 грн, без ПДВ.
АКТ надання послуг №25 від 31 березня 2023 р. на загальну суму 756 587,53 грн, в т.ч. ПДВ - 126 097,92 грн. Відповідачем сплачено за транспортно - експедиційні послуги відповідно до платіжної інструкції №63918137,9 від 06 квітня 2023 р. на суму 480 298,04 грн (т.1, а.с. 62).
АКТ надання послуг №26 від 31 березня 2023 р. на загальну суму 3 446 900,00 грн, в т.ч. ПДВ -574 483, 33 грн (т.1, а.с. 26). Відповідачем сплачено за транспортно - експедиційні послуги відповідно до платіжної інструкції №1037 від 22 березня 2023 р. на суму 2 222 600,00 грн (т.1, а.с. 61).
АКТ надання послуг №28 від 30 квітня 2023 р. на загальну суму 2 553 050,00 грн., в т.ч. ПДВ - 425 508, 33 грн (т.1, а.с. 28). Відповідачем сплачено за транспортно - експедиційні послуги відповідно до платіжної інструкції №939 від 15 березня 2023 року на суму 1 161 730,28 грн (т.1, а.с. 58).
АКТ надання послуг №31 від 30 квітня 2023 р. на загальну суму 293 009,83 грн, в т.ч. ПДВ - 48 834,97 грн (т.1, а.с. 27).
АКТ надання послуг №32 від 30 квітня 2023 р. на загальну суму 943 778,44 грн, в т.ч. ПДВ - 157 296,41 грн (т.1, а.с. 26). Відповідачем сплачено за транспортно - експедиційні послуги відповідно до платіжної інструкції №299 від 17 травня 2023 року на суму 920 495,72 грн (т.1, а.с. 64).
АКТ надання послуг №35 від 30 квітня 2023 р. на загальну суму 323 477,90 грн, без ПДВ. (т.1, а.с. 29). Відповідачем сплачено за транспортно - експедиційні послуги відповідно до платіжної інструкції №30 від 17 травня 2023 року на суму 323 477,90 грн (т.1, а.с. 63).
АКТ надання послуг №47 від 31 травня 2023 року на загальну суму 504 986,57 грн, в т.ч. ПДВ - 84 164,43 грн (т.1, а.с. 25).
АКТ надання послуг №48 від 31 травня 2023 року на загальну суму 98 727,10 грн, без ПДВ (т.1, а.с. 24).
АКТ надання послуг №49 від 30 червня 2023 року на загальну суму 21 422,70 грн, в т.ч. ПДВ - 3 570,45 грн (т.1, а.с. 23).
АКТ надання послуг №50 від 30 червня 2023 року на загальну суму 44 853,50 грн, без ПДВ (т.1, а.с. 22).
АКТ надання послуг №51 від 30 червня 2023 року на загальну суму 2 098,06 грн, в т.ч. ПДВ - 349,68 грн (т.1, а.с. 21).
Відповідачем сплачено за транспортно - експедиційні послуги відповідно до платіжної інструкції №128 від 14 жовтня 2022 р. на суму 2 089 455,04 грн, №1196 від 26 жовтня 2023 року на суму 98 000,00 грн, №378 від 22 листопада 2022 року на суму 3 030 736 грн.
В період з 14.10.2022 по 11.12.2023 ПрАТ «КИЇВ-АТЛАНТИК УКРАЇНА» перерахувало на поточний рахунок ТОВ «АГРО-ФОРВАРД ЛТД» грошові кошти на загальну суму 26 788 556,89 грн.
В позовній заяві позивачем зазначено, що згідно з п.1.1. та п.1.2. договору позивач організував виконання робіт і послуг, пов'язаних із завантаженням вагонів вантажами відповідача на станції відправлення (прийомом імпортних ван тажів на прикордонних станціях) та їх подальшим перевезенням по території України, країн СНД та інших держав. Єдиним перевізником по залізниці є АТ «Укрзалізниця», з якою позивач, будучи експедитором, уклав відповідну угоду.
Послуги перевезення вантажів залізничним транспортом АТ «Укрзалізниця» надає відповідно до публічного Договору (редакцію оприлюднено 27.04.2022, вводиться в дію з 01.05.2022) від 25 лютого 2020 року.
Відповідно до актів прийому-передавання вагонів позивач надавав відповідачу у кори стування вагони, а відповідач, після отримання послуг, згідно актів прийому-передавання вагонів повертав їх позивачеві з користування.
Відповідно до публічного Договору його сторони АТ «Укрзалізниця» та їх клієнти використовують електронний документообіг з оформленням документів з накладанням КЕП і з використанням інформаційних систем АТ «Укрзалізниця» (п.8.1., п.8.2. Договору).
У відповіді на відзив представник позивача повідомив, що залізничні перевізні документи: залізничні накладні (СМГС), подорожні відомості, ар куші видачі вантажу, дублікати накладної, аркуші прийому вантажу, аркуші повідомлення про на дходження вантажу, додаткові подорожні відомості, відомості вагонів оформлялися в електронному вигляді. В розділі « 1» залізничних перевізних документів «Відправником» вказано ТОВ «АГРО-ФОРВАРД ЛТД» і підписано ЕЦП його представником, в розділі «З» серед «Заяв відправника» експортером вказано ПрАТ «КИЇВ-АТЛАНТИК УКРАЇНА». Крім того, вказані документи містять назви станцій відправника (р. « 2»), призначення (р. « 5»), покордонні станції переходів (р. « 6») та інше.
В позовній заяві позивач стверджує, що неоплаченими ПрАТ «КИЇВ-АТЛАНТИК УКРАЇНА» залишилися послуги за Договором на суму 867 097,76 грн. по наступних актах:
Акт прийому-передачі робіт (наданих послуг) №51 від 30.06.2023 - 2098,06 грн;
Акта прийому-передачі робіт (наданих послуг) №50 від 30.06.2023 - 44 853,50 грн;
Акту прийому-передачі робіт (наданих послуг) №49 від 30.06.2023 - 21 422,70 грн;
Акт прийому-передачі робіт (наданих послуг) №48 від 31.05.2023 - 98 727,10 грн;
Акт прийому-передачі робіт (наданих послуг) №47 від 31.05.2023 - 504986,57 грн;
Акт прийому-передачі робіт (наданих послуг) №32 від 30.04.2023 - 943778,44 грн в частині на 195009,83 грн.
11.12.2023 позивач звернувся до відповідача з вимогою № 23-12.11, в якій просив оплатити надані послуги 867 097,76 грн, пеню та річні. Вимога позивачем направлена відповідачу засобами поштового зв'язку, 21.12.2023 відповідач отримав вимогу, що підтверджується поштовою роздруківкою про вручення (т.1, а.с.67-70)
Вимога позивача від 11.12.2023 залишена відповідачем без відповіді і виконання.
З матеріалів справи судом встановлено, що відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ПрАТ «КИЇВ-АТЛАНТИК УКРАЇНА» є припиненим з 30.10.2023 відповідно до рішення щодо реорганізації у Товариство з обмеженою відповідальністю «КИЇВ-АТЛАНТИК Україна». З 30.10.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «КИЇВ- АТЛАНТИК Україна» є правонаступником Приватного акціонерного товариства «КИЇВ-АТЛАНТИК Україна».
Відповідач зобов'язання за договором належним чином не виконав, у зв'язку з чим у нього перед позивачем утворилась заборгованість в розмірі 867 097,76 грн, яка на час звернення позивача до суду сплачена не була, чим порушив права позивача, з чого і виник спір.
Спірні правовідносини сторін за правовою природою віднесені до договірних зобов'язань послуг перевезення вантажів і транспортного експедирування, загальні положення про послуги, перевезення і транспортне експедирування визначені главами 63-65 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), главою 32 Господарського кодексу України (далі - ГК України), загальні положення про договір - розділом ІІ книги 5 ЦК України, главою 20 ГК України, загальні положення про правочини - розділом IV книги 1 ЦК України, правові наслідки порушення зобов'язання, відповідальність за порушення зобов'язання - главою 51 ЦК України, розділом V ГК України.
Статтею 3 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.
Згідно з ст. 11 ч. ч. 1, 2 п. 1, ст. 16 ч. 2 п. п. 5, 8 Цивільного кодексу (далі -ЦК) України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини; способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов'язку в натурі, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено право кожного суб'єкта господарювання на захист своїх прав і законних інтересів шляхом, зокрема, присудження до виконання обов'язку в натурі, іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.
Статтями 13 і 14 ЦК України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов'язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов'язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є не лише договори й інші правочини, а й завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі та інші юридичні факти.
Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення господарських зобов'язань.
Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За змістом статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту.
Статтею 530 ЦК України встановлено, що у разі, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За змістом ст. 599, 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, яке припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 202 ГК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 903 Цивільного кодексу України).
Відносини, що виникли між сторонами також регулюються загальними положеннями про договір транспортного експедирування.
Главою 65 ЦК України врегульовано відносини транспортного експедирування.
Відповідно до ч.1 ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Згідно з ст. 316 ГК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов'язань, пов'язаних із перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).
З матеріалів справи судом встановлено, що 30 жовтня 2022 року ТОВ «АГРО-ФОРВАРД ЛТД», (експедитор, далі позивач) і ПрАТ «КИЇВ-АТЛАНТИК УКРАЇНА», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «КИЇВ- АТЛАНТИК Україна», (клієнт, надалі - відповідач) уклали Договір № 03/Ю/22-ТЕО про надання комплексу послуг з транспортно-експедиційного обслуговування (надалі - Договір).
На виконання умов Договору позивач надав відповідачу комплекс послуг з транспортно-експедиційного обслуговування для здійснення перевезень вантажів по території Укра їни, країн СНД та інших держав в період з 14.10.2022 по 25.12.2023 на загальну суму 27 655 654,65 грн, що підтверджується підписаними сто ронами Актами прийому-передачі робіт (наданих послуг).
В період з 14.10.2022 по 11.12.2023 ПрАТ «КИЇВ-АТЛАНТИК УКРАЇНА» перерахувало на поточний рахунок ТОВ «АГРО-ФОРВАРД ЛТД» за отримані послуги грошові кошти в розмірі 26 788 556,89 грн, що підтверджується копіями платіжних інструкцій, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в розмірі 867 097,76 грн.
Щодо заперечень відповідача суд ставиться критично з наступних підстав.
Акти надання послуг містять всі обов'язкові реквізити такі, як дату їх складання; назву підприємства, від імені якого складено документи і якому надаються послуги; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції: особисті підписи в графі "надав" та "отримав", які засвідчені відтиском печатки обох сторін.
Згідно з п.2.15 Положення №88, первинні документи підлягають обов'язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув'язка окремих показників.
Отже, враховуючи, що з 26.12.2022 по 30.04.2023 при оплаті відповідачем актів надання послуг, пі дписаних у тому числі підписом особи, що підписала спірні акти, свідчить про те, що у відповідача жодних сумнівів щодо реквізитів, відповідності господарських операцій чинному законодавству не викликало, останнім прийняті надані позивачем послуги та частково сплачені.
Щодо заперечень відповідача стосовно складених актів надання послуг після закінчення дії договору, суд також ставиться критично, оскільки на підставі виставлених позивачем рахунків №29 та №30 від 30.04.2023 відповідачем сплачено згідно платіжних інструкцій № 300 від 17.05.2023 - 323 477,90 грн, № 299 від 17.05.2023 -920 495.72 грн, № 1196 від 26.10.2023 - 98 000,00 грн. Призначення платежу в зазначених платіжних інструкціях відповідачем вказано: «оплата за транспортно - експедиторські послуги згідно рахунку № 29 (30) від 30. 04. 2023, які виставлені згідно договору №03/Ю/22-ТЕО від 03.10.2022». Тому суд дійшов висновку, що позивачем надані транспортно-експедиційні послуги, а відповідачем прийняті, що підтверджується частковою їх оплатою.
З матеріалів справи судом встановлено, що про наявність договірних взаємин між сторонами у спірний період додатково свідчать акти прийому-передавання вагонів у користування відповідачу з 27.10.2022 по 24.03.2023 та акти прийому-передавання вагонів при поверненні їх відповідачем з користування з 19.04.2023 по 08.06.2023. Тобто, в період часу, за який підписано спірні акти надання послуг, деяка частина вагонів використовувалася відповідачем а, значить, позивачем надавалися експедиційні по слуги.
Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що позивачем на виконання умов Договору № 03/Ю/22-ТЕО від 30 жовтня 2022 року про надання комплексу послуг з транспортно-експедиційного обслуговування надано послуги відповідачу за цим договором, проте останнім належним чином свої зобов'язання зі сплати вартості наданих послуг не виконано, у зв'язку із чим станом на момент звернення позивача з цим позовом до суду та на час вирішення спору у відповідача наявна заборгованість у розмірі 867 097,76 грн, що підтверджується належними доказами, які містяться у матеріалах справи, зокрема актами приймання-передачі послуг, рахунками на послуги, платіжними інструкціями про часткову сплату заборгованості за отримані послуги, акти прийому - передачі вагонів у користування відповідача.
Згідно з ч. 1 ст. 901 та ч. 1 ст. 903 ЦК України, замовник зобов'язаний оплатити виконавцеві надану послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором, за відсутності 100% передоплати з боку замовника за надані послуги, як це передбачене умовами п. 3.4. Договору, строк оплати поставленого товару, відповідно до норм ст. 903, ч. 4 ст. 538 ЦК України є таким, що настав в день поставки товару.
Виконання ТОВ «АГРО-ФОРВАРД ЛТД» свого обов'язку з надання послуг, яке відповідно до договору обумовлене здійсненням попередньої оплати ПрАТ «КИЇВ-АТЛАНТИК УКРАЇНА» є зу стрічним виконанням зобов'язання в розумінні ч.1 ст.538 ЦК України.
У разі невиконання замовником обов'язку щодо попередньої оплати товару відповідно до абз. 2 ч.1 ст. 693 ЦК України, застосовуються положення ст. 538 цього Кодексу, а саме, якщо зустрічне ви конання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона згідно ч. 4 ст. 538 ЦК України, повинна виконати свій обов'язок.
З матеріалів справи судом встановлено, що відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ПрАТ «КИЇВ-АТЛАНТИК УКРАЇНА» є припиненим з 30.10.2023 відповідно до рішення щодо реорганізації у Товариство з обмеженою відповідальністю «КИЇВ-АТЛАНТИК Україна». З 30.10.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «КИЇВ- АТЛАНТИК Україна» є правонаступником Приватного акціонерного товариства «КИЇВ-АТЛАНТИК Україна».
Згідно з частиною першою статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.
Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок зокрема правонаступництва.
Таким чином, враховуючи, що 30.10.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «КИЇВ - АТЛАНТИК Україна» є правонаступником Приватного акціонерного товариства «КИЇВ-АТЛАНТИК Україна», обов'язок щодо сплати заборгованості перейшов до ТОВ «КИІВ-АТЛАНТИК Україна».
Відповідно до ст. 76, ч. 1 ст. 77, ч. 1 ст. 79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 “Про судове рішення”, рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).
Враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України, беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції, прийняття Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”, суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Зокрема, Європейський суд з прав людини у справі “Проніна проти України” у рішенні від 18.07.2006 та у справі “Трофимчук проти України” у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Оцінивши фактичні обставини справи та приписи наведеного вище законодавства, суд дійшов висновку, що належними та допустимими доказами відповідно до норм ст. 74, 76-79, 86 ГПК України доведено, що сторони уклали договір № 03/Ю/22-ТЕО від 30 жовтня 2022 року про надання комплексу послуг з транспортно-експедиційного обслуговування, позивач на виконання умов договору надав послуги, відповідач не здійснив повну оплату, отже позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 867 097,76 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
За порушення відповідачем строку оплати послуг, позивач нарахував відповідачу 156 410,18 грн передбаченої п. 4.11 Договору пені та 11 973,08 грн передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України трьох процентів річних.
За частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарського кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 Цивільного кодексу України).
Згідно з частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати (правові висновки Великої Палати Верховного Суду, наведені у постановах від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц).
Передбачені частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України інфляційні втрати і 3 % річних за своєю правовою природою не мають характеру штрафних санкцій, а є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Наведена правова викладена у постановах Верховного Суду від 05.07.2018 у справі № 905/978/17, від 11.05.2018 у справі № 922/3087/17, від 26.04.2018 у справі № 910/11857/17.
В даних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання, отже враховуючи факт не виконання відповідачем належним чином обов'язку з оплати послуг, отриманих на підставі Договору, суд прийшов до висновку, що позивач має право на стягнення 3 % річних.
Дослідивши наданий позивачем до позовної заяви розрахунок пені та 3 % річних, перевіривши його за допомогою інформаційно-пошукової системи «Ліга», суд встановив, що розрахунок розміру пені та 3% річних за період прострочення відповідачем сплати заборгованості, позивачем проведено з дотриманням обставин справи, умов Договору, арифметично і методологічно є правильним, тому вимога позивача і в цій частині позову підлягає задоволенню.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України у резолютивній частині рішення зазначаються відомості про розподіл судових витрат.
Позивач у позовній заяві подав попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, відповідно до якого позивач, крім вже понесених на дату подання позову витрат у вигляді сплати судового збору в розмірі 15638,97 грн, також очікує понести судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу в розмірі орієнтовно 11050,00 грн. Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України позивач заявляє про надання доказів на підтвердження розміру судових витрат, які позивач має сплатити у зв'язку з розглядом цієї справи, протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду в даній справі.
З врахуванням вищевикладеного, оскільки позивачем будуть подані належні докази щодо витрат на професійну правничу допомогу протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду в даній справі, питання щодо витрат позивача на професійну правничу допомогу при ухвалені рішення господарським судом не розглядалося.
Відповідно до ст. 129 ГПК України позивачу підлягає відшкодуванню сплачена ним за подання позову сума судового збору за рахунок відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “КИЇВ-АТЛАНТИК Україна” (вул. Заводська, 17, село Лебедин, Звенигородський район, Черкаська обл., 20635, ЄДРПОУ 22929481) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю “АГРО-ФОРВАРД ЛТД” (пр. Свободи, 43, кім.309/1 м. Камянське, Дніпропетровська обл., 51931, ЄДРПОУ 36855478) - 867 097,76 грн основної суми заборгованості, 156 410,18 грн пені, 11973,08 грн трьох відсотків річних та 15 638,97 грн судового збору.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги на рішення, рішення набирає законної сили після прийняття судом апеляційної інстанції судового рішення.
Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене та підписане 11 липня 2024 року.
Суддя О.В. Чевгуз