09.07.2024 р. Справа № 914/3689/23
Суддя Господарського суду Львівської області Гоменюк З.П. розглянувши заяву Державного підприємства Український державний інститут з проектування об'єктів дорожнього господарства «Укрдіпродор» в особі Львівської філії Державного підприємства Український державний інститут з проектування об'єктів дорожнього господарства «Укрдіпродор», м. Львів про відвід головуючого судді Яворського Б.І.
у справі №914/3689/23
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Наукова виробничо-проектна компанія «Центр інженерного проектування», м. Львів
до відповідача Державного підприємства Український державний інститут з проектування об'єктів дорожнього господарства «Укрдіпродор» в особі Львівської філії Державного підприємства Український державний інститут з проектування об'єктів дорожнього господарства «Укрдіпродор», м. Львів
про стягнення 303364,64 грн заборгованості.
Без виклику представників сторін.
На розгляді в Господарському суді Львівської області перебуває справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Наукова виробничо-проектна компанія «Центр інженерного проектування» до Державного підприємства - Український державний інститут з проектування об'єктів дорожнього господарства «Укрдіпродор» в особі Львівської філії ДП - Українського державного інституту з проектування об'єктів дорожнього господарства «Укрдіпродор» «Західдіпрошлях» про стягнення 303'364,64 грн заборгованості за договором №01-09-21 від 03.09.2021, з яких: 220'000,00 грн основного боргу, 70'828,09 грн інфляційних втрат та 12'536,55 грн 3% річних.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 15.01.2024 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, та підготовче засідання призначено на 06.02.2024.
Подальший рух справи відображено у матеріалах справи.
04.07.2024 загальним відділом діловодства суду зареєстровано заяву представника відповідача про відвід судді Яворського Б.І. від розгляду справи №914/3689/23 (вх.№17390/24).
Ухвалою від 05.07.2024 суд у складі судді Яворського Б.І. визнав відвід необґрунтованим та передав справу №914/3689/23 для вирішення питання про відвід судді, який не входить до складу суду, що розглядає справу, визначеному у порядку, встановленому частиною першою статті 32 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з Витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.07.2024, вирішення питання про відвід судді Горецької З.В. від розгляду справи №914/3689/23, передано для розгляду судді З. П. Гоменюк, яка не входить до складу суду, що розглядає справу.
Відповідно до положень ст. 39 Господарського процесуального кодексу України, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження. Суд вирішує питання про відвід без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід.
Відвід - це процесуальний інститут, що містить умови, за яких особа не може брати участі у конкретній справі. Відвід судді в господарському процесі як правова категорія - це висловлена в письмовій формі недовіра колегії господарського суду на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі внаслідок виявлення будь-якої особистої прихильності чи упередженості, заявлена учасником розгляду конкретної справи.
Головною метою відводу є гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи
Заява про відвід судді мотивована тим, що відповідач не погодився з ухвалами суду від 16.04.2024 та від 30.04.2024, якими суддя Яворський Б.І. зобов'язав позивача надати завдання (Додаток №4) до Договору №01-09-21 від 03.09.2021 року та проектну документацію на капітальний ремонт моста, вказаної в акті №1 від 20.12.2021 року. З огляду на зазначене, відповідач розцінює дії судді Яворського Б.І. як такі, що спрямовані на збирання доказів в інтересах позивача. Зважаючи на наведене, відповідач розцінив поведінку судді ОСОБА_1 як таку, що сприяє на користь позивача. Одночасно, відповідач вважає, що зазначені дії судді у справі №914/3689/23 дозволили позивачу без присутності на засіданнях, без подання процесуальних документів щодо ознайомлення з матеріалами справи бути повідомленим про хід справи, наявність заяв та клопотань і оперативно реагувати на них. Таким чином, на думку відповідача, суддя Яворський Б.І. позбавив філію права на доступ до правосуддя, оскільки не виніс на розгляд сторін питання про ініціювання збору доказів щодо місцезнаходження позивача через електронний реєстр (Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань) та подальшого розгляду та врахування такого доказу.
Одночасно, заявником також в обґрунтуванні наведених обставин зазначено про те, що 02.07.2024 суд повідомив директора Львівської філії через приватні засоби електронного зв'язку, проте копії ухвали від 24.06.2024 на адресу філії не надходило.
У зв'язку з вищевказаним, у відповідача наявні сумніви щодо неупередженості та об'єктивності судді Яворського Б.І., що може викликати недовіру до суду при вирішенні справи.
Розглянувши заяву про відвід судді, суд дійшов висновку про необґрунтованість даної заяви та вважає за необхідне відмовити у її задоволенні з огляду на таке.
Право на подання заяви про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об'єктивності та неупередженості розгляду справи, оскільки статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її позову в національному суді і до яких належить розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Білуха проти України» (Заява №33949/02) від 09.11.2006 зазначено: «стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного».
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Газета «Україна-центр» проти України» від 15.10.2010 для забезпечення існування неупередженості суду для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини необхідно виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо безсторонності суду.
У контексті суб'єктивного критерію особиста безсторонність судді презюмується, поки не доведено протилежного. При оцінці об'єктивного критерію окремо від поведінки суддів слід визначити, чи існували переконливі факти, які могли б викликати сумніви щодо їхньої безсторонності. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (п. 29, 31 рішення Європейського суду з прав людини «Газета «Україна-центр» проти України» від 15.07.2010).
Відповідно до частин першої-третьої статті 35 Господарського процесуального кодексу України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 36 цього Кодексу. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя.
Оскільки стаття 35 Господарського процесуального кодексу України не містить вичерпного переліку обставин для відводу, вирішення питання про визнання тих чи інших обставин такими, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді (у випадку відсутності передбачених обов'язкових підстав, визначених, зокрема, у частинах першій-четвертій вказаної статті), лежить в межах повноважень суду. У свою чергу, посилання на відповідні обставини повинно бути обґрунтованим, а самі обставини - такими, що дійсно викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Верховний Суд в ухвалі від 21.08.2023 у справі №902/975/21 зазначив, що при вирішенні питання про відвід судді (складу суду) необхідно перевірити додержання як об'єктивного, так і суб'єктивного критеріїв безсторонності суду, в тому рахунку надати оцінку доводам заявника на предмет недодержання вимог щодо особистої безсторонності суду (суб'єктивний критерій).
Водночас частиною четвертою статті 35 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Слід зазначити, що згідно ч. 1 ст. 3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу. Встановлення обставин, вказаних у пунктах 1 - 4 частини першої статті 35 цього Кодексу, статті 36 цього Кодексу, звільняє заявника від обов'язку надання інших доказів упередженості судді для цілей відводу (ч. 3, 4 ст. 38 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ст. 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону. Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України.
Частиною четвертою статті 35 Господарського процесуального кодексу України імперативно визначено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
За приписами ст. 9 Конституції України, ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України» і ст. 11 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами документів, ратифікованих законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції» Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.
Водночас, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Право на справедливий суд, насамперед, повинне забезпечуватись безсторонністю судді. Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, для запобігання упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді. Визначення належного та безстороннього суду є первинним щодо вчинення процесуальних дій у справі (пункти 183, 184 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.11.2021 у справі №11-202сап21).
Суд вважає за необхідне зазначити, що посилання представника відповідача на те, що ухвала від 24.06.2024 була скерована судом на електронну пошту відповідача, проте на адресу Львівської філії не надходила, не знайшло свого підтвердження з огляду на наступне.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України у господарських судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система. Позовні та інші заяви, скарги та інші передбачені законом процесуальні документи, що подаються до господарського суду і можуть бути предметом судового розгляду, в порядку їх надходження підлягають обов'язковій реєстрації в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в день надходження документів. Визначення судді або колегії суддів (судді-доповідача) для розгляду конкретної справи здійснюється Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою у порядку, визначеному цим Кодексом (автоматизований розподіл справ).
Згідно ст. 6 Господарського процесуального кодексу України, електронний кабінет - це персональний кабінет (веб-сервіс чи інший користувацький інтерфейс) у підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, за допомогою якого особі, яка пройшла електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації та сервісів Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремих підсистем (модулів), у тому числі можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, а також між учасниками судового процесу. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу.
18.10.2023 набув чинності Закон України №3200-IX, яким з метою запровадження обов'язкової реєстрації та використання електронних кабінетів у Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі представниками правничих професій, юридичними особами та фізичними особами-підприємцями було внесено зміни в тому числі в Господарський процесуальний кодекс України.
Частиною 6 статті 6 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Отже, чинна редакція Господарського процесуального кодексу України зобов'язує юридичних осіб та адвокатів зареєструвати свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку та встановлює наслідки невиконання таких вимог - фактичне повернення/не врахування поданих учасниками (що не зареєстрували електронний кабінет в ЄСІТС) заяв по суті спору.
Як вбачається із відповіді №7378523 про відсутність зареєстрованого Електронного кабінету ЄСІТС (ЄДРПОУ юридичної особи: 26308250) у Львівської філії Державного підприємства Український державний інститут з проектування об'єктів дорожнього господарства «Укрдіпродор», як територіального органу юридичної особи (ЄДРПОУ: 05416892) не зареєстрований електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі
На підставі наведеного, суд приходить до висновку про те, що Львівська філія Державного підприємства Український державний інститут з проектування об'єктів дорожнього господарства «Укрдіпродор», як територіальний орган юридичної особи відповідача, повинен мати в обов'язковому порядку зареєстрований електронний кабінет користувача системи «Електронний суд», проте вимоги Закону України №3200-IX, який набрав законної сили 18.10.2023 року та ст. 6 Господарського процесуального кодексу України, на момент розгляду справи ним не виконані.
Згідно з ч. 5 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою (ч. 7 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України).
З огляду на те, що відповідач - Державне підприємство Український державний інститут з проектування об'єктів дорожнього господарства «Укрдіпродор» має зареєстрований електронний кабінет користувача ЄСІТС, що підтверджується наявною у матеріалах справи довідкою №378531 від 27.12.2023 року, процесуальні документи суду надходили відповідачу у встановленому порядку, що визначений ст. 6 Господарського процесуального кодексу України.
Зокрема, ухвала від 24.06.2024 року була доставлена до електронного кабінету Державного підприємства Український державний інститут з проектування об'єктів дорожнього господарства «Укрдіпродор» 25.06.2024 о 14:20 год, про що у матеріалах справи містить відповідна довідка.
Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Відповідно до наведених вище приписів, суд дійшов висновку про те, що доводи відповідача про неотримання ним ухвали від 24.06.2024 спростовуються матеріалами справи, адже відповідач, як юридична особа зареєстрований в електронному кабінеті користувача ЄСІТС та був належним чином повідомлений про хід справи, зокрема і щодо процесуального документа суду - ухвали від 24.06.2024 року.
Щодо твердження представника відповідача про те, що суддя Яворський Б.І. ухвалами від 16.04.2024 та 30.04.2024 сприяє інтересам позивача та збирає докази у справі, суд зазначає наступне.
Відповідно до частин 1,2 статті 48 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і має наслідком відповідальність, установлену законом.
Як зазначив Конституційний суд України у своєму рішенні від 23.05.2001 №6-рп2001, судоустрій і судочинство визначаються винятково законом України. Порядок здійснення правосуддя регламентується відповідно процесуальним законодавством України. Процесуальні акти і дії суддів, які стосуються вирішення розгляду справи у першій інстанції та прийняття по них судових рішень, належить до сфери правосуддя і можуть бути оскаржені лише в судовому порядку відповідно до процесуального законодавства України. Позасудовий порядок оскарження актів і дій суддів, які стосуються здійснення правосуддя, неможливий.
У пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 13.06.2007 «Про незалежність судової влади» зазначено наступне. Відповідно до частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені. Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається.
За усталеною практикою Європейського суду з прав людини наявність безсторонності згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. За суб'єктивним критерієм беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (п. 49 рішення у справі «Білуха проти України» (Belukha v. Ukraine) від 09.11.2006).
Європейський суд з прав людини зазначив, що «безсторонність» в сенсі п. 1 ст. 6 Конвенції, має визначатися відповідно до суб'єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об'єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Булут проти Австрії» (Bulut v. Austria) від 22.02.96). Відповідно до об'єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв'язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення.
При цьому, особиста безсторонність суду, як суб'єктивний критерій, презюмується, поки не надано доказів протилежного (п. 50 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Білуха проти України» (Belukha v. Ukraine) від 09.11.2006).
Тобто, наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначається за допомогою суб'єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді у конкретній справі, а також за допомогою об'єктивного критерію, тобто з'ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого легітимного сумніву з цього приводу (рішення від 24.05.1989 року у «Справі Гаусшильдта» (Hauschildt Case), заява №11/1987/134/188, § 46).
Отже, для задоволення відводу за об'єктивним критерієм мають бути не щонайменші сумніви одного з учасників справи, а достатні підстави вважати, що суддя не є безстороннім або що йому бракує неупередженості під час розгляду справи.
Суд не погоджується з твердженнями заявника, яким останній визнав дії судді ОСОБА_1 як такі, що спрямовані на збирання доказів у справі та сприяння позиції позивача у цій справі. Зважаючи на викладене, суд повідомляє наступне.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч.ч. 2-3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Згідно з ч. 2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд зазначає, що не є підставами для відводу заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами. Будь-яких інших обставин та доказів зацікавленості судді у вирішенні спору на користь будь-якої сторони з особистих мотивів, або іншої упередженості судді Яворського Б.І. відносно будь-якої сторони у справі, заявником відводу не наведено.
З огляду на те, що заявник у заяві про відвід судді Яворського Б.І. висловив свою незгоду з процесуальними рішеннями судді, а саме: ухвалами від 16.04.2024 та від 30.04.2024, у яких головуючий суддя висловив думку щодо наявних у матеріалах справи заяв та клопотань, а також їх подальший розгляд у ході вирішення справи, суд на підставі ч. 4 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України відмовляє заявнику у задоволенні заяви про відвід судді Яворського Б.І. у справі №914/3689/23.
На підставі вищевикладеного, суд доходить висновку, що обґрунтованих доводів та доведення наявності обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності головуючого судді Яворського Б.І. заявником у заяві про відвід не наведено, а тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення відводу.
У зв'язку з викладеним у задоволенні заяви представника відповідача про відвід головуючого судді Яворського Б.І. у справі №914/3689/23 слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 35, 36, 38, 39, 233, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Державного підприємства Український державний інститут з проектування об'єктів дорожнього господарства «Укрдіпродор» в особі Львівської філії Державного підприємства Український державний інститут з проектування об'єктів дорожнього господарства «Укрдіпродор» про відвід головуючого судді Яворського Б.І. від розгляду справи №914/3689/23 - відмовити.
2. Справу №914/3689/23 повернути раніше визначеному складу суду для подальшого розгляду.
Ухвала набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст. 235 ГПК України та оскарженню не підлягає.
Суддя Гоменюк З.П.