ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
11.07.2024Справа № 910/7480/24
Господарський суд міста Києва у складі судді Ковтуна С.А., розглянувши матеріали справи
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «БК КБР»
до Національної комісії, що здійснює державне рулювання у сферах енергетики та комунальних послуг,
про визнання недійсним правочину та зобов'язання вчинити дії,
Представники:
не викликались
До Господарського суду міста Києва звернулося з позовом товариство з обмеженою відповідальністю «БК КБР» до Національної комісії, що здійснює державне рулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, про:
- визнання недійсним вчиненого Національною комісією, що здійснює державне рулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, правочину у формі листа від 05.02.2024 № 1307/24.1/7-24 про розірвання договору № 50/2023 від 06.10.2023 (далі - Договір);
- зобов'язання Національної комісії, що здійснює державне рулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, виконати умови договору № 50/2023 від 06.10.2023, а саме: п. 4.1 договору щодо забезпечення позивача (підрядника) належною проектно-кошторисною документацією шляхом внесення відповідних змін до існуючої проектно-кошторисної документації у встановленому законом порядку.
За твердженням позивача, відповідач неправомірно відмовився від Договору, так як затримка у виконані позивачем робіт по Договору виникла через невідповідність наданої відповідачем проектно-кошторисної документації фактичним вимогам.
Суд своєю ухвалою від 09.07.2024 відкрив провадження у справі, постановив розглядати справу у порядку загального позовного провадження.
Позивач подав заяву про забезпечення позову шляхом заборони акціонерному товариству «Комерційний банк «Глобус» виплачувати кошти у розмірі 1479462,18 грн згідно з вимогою Національної комісії, що здійснює державне рулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, № 7145/24.2/7-24 від 03.07.2024 (вх. № 1-1752 від 08.07.2024) про сплату грошової суми за банківською гарантією від 21.09.2023 № 35002 до набрання законної сили рішенням суду у справі.
Заявник вважає, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав позивача.
Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Частиною 1 статті 137 ГПК України визначено, що позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
У рішенні Конституційного Суду України від 16.06.2011 N 5-рп/2011 у справі N 1-6/2011 зазначено, що судочинство охоплює, зокрема, інститут забезпечення позову, який сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого статтею 55 Конституції України.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача (боржника) або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача або особи, яка звернулась з відповідними вимогами у справі про банкрутство.
Суд зазначає, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Згідно з постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13 січня 2020 року у справі № 922/2163/17 забезпечення позову - це, по суті обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.
З огляду на те, що у цій справі заявлені немайнові вимоги, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в цьому випадку така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, не підлягає дослідженню, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18.
У немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Такий захід забезпечення позову як заборона акціонерному товариству «Комерційний банк «Глобус» виплачувати кошти за банківською гарантією, не є пов'язаним з предметом позову (визнання недійсним правочину та зобов'язання Національної комісії, що здійснює державне рулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, вчинити дії).
Особливу увагу суд звертає на неможливість застосування такого заходу забезпечення позову як заборона виконання гарантії.
Суд зазначає, що згідно із статтею 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже суд, як орган державної влади в Україні, що здійснює функцію судочинства, зобов'язаний діяти виключно у межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.
Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов'язані з предметом спору.
З огляду на це, оцінюючи наведені заявником доводи на відповідність критерію ймовірного утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів, суд зазначає, що заявником не наведено достатніх обґрунтувань та не доведено в порядку приписів статей 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України, що існує реальна загроза, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав позивача (у разі задоволення позову).
На підставі викладеного, керуючись статтями 136, 137, 140, 234 ГПК України, суд
Відмовити товариству з обмеженою відповідальністю «БК КБР» у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Ухвала набрала законної сили 11.07.2024.
Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана до Північного апеляційного господарського суду.
Суддя С. А. Ковтун