ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
11.07.2024Справа № 910/5001/24
За позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування»
до Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «ОРАНТА»
про стягнення 17 845, 48 грн
Суддя Я.А.Карабань
Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).
Товариство з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «ОРАНТА» (надалі - відповідач) про стягнення суми страхового відшкодування в розмірі 17 845, 48 грн.
Позовні вимоги, з посиланням на ст. 25, 27 Закону України «Про страхування», ст. 22, 33-37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та ст. 993, 1166, 1188, 1191 Цивільного кодексу України обґрунтовані тим, що позивачем у силу положень ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 Цивільного кодексу України отримано право вимоги до особи, відповідальної за шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Оскільки відповідальність власника транспортного засобу, водієм якого скоєно дорожньо-транспортну пригоду, застрахована відповідачем на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, позивач вказує, що обов'язок з відшкодування збитків покладається на відповідача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі № 910/5001/24, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
03.05.2024 від представника відповідача надійшов відзив, у якому останній заперечує щодо задоволення позову в повному обсязі, з посиланням на те, що відсутній причинно-наслідковий зв'язок між пошкодженням і заміною накладки багажника вартістю з ПДВ 17 845, 48 грн та ДТП, яке відбулось 17.01.2023, що стало підставою для зменшення розміру страхового відшкодування. Також просить розгляд справи здійснювати в судовому засіданні з викликом сторін.
Крім цього, 03.05.2024 від відповідача надійшло клопотання про виклик свідка ОСОБА_1 .
Ухвалами Господарського суду міста Києва від 07.05.2024 у задоволенні клопотань відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін та про виклик свідка відмовлено, з підстав наведених в ухвалах.
10.05.2024 від МТСБУ, на виконання вимог ухвали суду, надійшли відомості щодо умов укладеного відповідачем страхового договору (полісу).
Враховуючи викладене вище, беручи до уваги відсутність будь-яких клопотань сторін, у яких останні заперечували проти розгляду даної справи по суті, а також зважаючи на наявність в матеріалах справи всіх документів та доказів, необхідних для повного, всебічного та об'єктивного її розгляду і вирішення цього спору, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи, призначеної до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання), за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
02.09.2022 між позивачем (надалі - страховик) та Фермерським господарством «Праця» (надалі - страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів програми «Преміум+» № 209.22.2704671, яким відповідно до п. 5 частини А застраховано транспортний засіб «TOYOTA LAND CRUISER PRADO 150», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , разом із додатковим обладнанням - захисною плівкою авто/повна поклейка № ST21010326 від 28.08.2021.
Згідно із п. 8 частини А договору франшиза (безумовна) внаслідок ДТП - 0, 00 %.
Відповідно до умов договору, страхова сума складає 1 863 290, 00 грн (1 748 000, 00 грн (транспортний засіб) + 115 290, 00 грн (додаткове обладнання) (п. 9 частини А договору).
Пунктом 10 частини А договору встановлено строк його дії, а саме з 04.10.2022 по 03.10.2023.
17.01.2023 о 11 год. 36 хв., у місті Узин, сталася дорожньо-транспортна пригода (ДТП) за участю транспортних засобів «TOYOTA LAND CRUISER PRADO 150», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_2 та «KIA SPORTAGE», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_1 .
Учасниками дорожньо-транспортної пригоди було складено повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (п. 33.2. статті 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»), у якому водій транспортного засобу «KIA SPORTAGE», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 - ОСОБА_1 визнав себе винним у вчиненні вказаного ДТП.
Вказана дорожньо-транспортна пригода призвела до пошкодження, зокрема, застрахованого позивачем транспортного засобу «TOYOTA LAND CRUISER PRADO 150», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Відповідно до полісу серії АТ № 2722417 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, цивільна правова відповідальність водія автомобіля «KIA SPORTAGE», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , на час настання ДТП була застрахована у відповідача із встановленим розміром франшизи - 0, 00 грн та страховою сумою за шкоду, заподіяну майну, в розмірі 160 000, 00 грн.
Відповідно до рахунку-фактури ТОВ «АВТОСАМІТ НА СТОЛИЧНОМУ» № ST23001174 від 24.01.2023 та акту наданих послуг № 2023001074 від 21.02.2023, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «TOYOTA LAND CRUISER PRADO 150», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 складає 70 972, 48 грн.
З урахуванням акту огляду транспортного засобу від 19.01.2023 № б/н та рахунку-фактури ТОВ «АВТОСАМІТ НА СТОЛИЧНОМУ» № ST23001174 від 24.01.2023, страховим актом позивача від 31.01.2023 № 3.23.00224-1 вище наведену дорожньо-транспортну пригоду визнано страховим випадком, а також вирішено здійснити виплату страхового відшкодування в розмірі 70 972, 48 грн.
Відповідно до платіжного доручення № 68807673 від 31.01.2023 позивач перерахував на рахунок ТОВ «АВТОСАМІТ НА СТОЛИЧНОМУ» грошові кошти в розмірі 70 972, 48 грн.
20.03.2023 позивач звернувся до відповідача із заявою № 3.23.00224-СК від 20.03.2023, в якій просив сплатити суму страхового відшкодування в розмірі 70 972, 48 грн, надіславши її на електронну адресу dshevchenko.oranta@gmail.com, що підтверджується інформацією з електронної пошти (а.с. 28). Проте, суд зазначає, що доказів направлення на офіційну електронну адресу відповідача (oranta@oranta.ua) або засобами поштового зв'язку матеріали справи не містять.
Відповіді на вказану заяву матеріали справи також не містять.
У свою чергу, відповідачем здійснено оплату на суму 53 127, 00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 46430afc69 від 08.06.2023 та визнається відповідачем у відзиві на позов.
Враховуючи вище наведені обставини, позивач звернувся до суду про стягнення з відповідача недоплаченої суми страхового відшкодування в розмірі 17 845, 48 грн (70 972, 48 грн (вартість відновлювального ремонту) - 53 127, 00 грн (сплачено відповідачем).
Відповідно до статті 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'я та/або майну потерпілого.
З набранням чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплати страхового відшкодування» від 17.02.2011, яким внесено зміни та доповнення до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», що дозволило учасникам дорожнього руху при скоєнні дорожньо-транспортної пригоди за наявності встановлених пунктом 33.2 статті 33 наведеного Закону обставин спільно складати повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду («Європротокол») без інформування відповідного підрозділу МВС України про її настання.
Отже, з 19 вересня 2011 року в Україні в силу Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплати страхового відшкодування» від 17.02.2011 № 3045-VI запроваджено механізм спрощеного оформлення ДТП.
Відповідно до абзацу 3 пункту 2.11 Правил дорожнього руху України, що кореспондуються з пунктом 33.2 статті 33 зазначеного вище Закону України, у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю транспортних засобів, зазначених у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови експлуатації таких транспортних засобів особами, відповідальність яких застрахована, відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за умови досягнення згоди водіїв таких транспортних засобів щодо обставин скоєння дорожньо-транспортної пригоди, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та у разі складення такими водіями спільного повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду відповідно до встановленого Моторним (транспортним) страховим бюро зразка. У такому випадку водії згаданих транспортних засобів після складення ними зазначеного в цьому пункті повідомлення звільняються від обов'язків, передбачених підпунктами «д» - «є» пункту 2.10 цих Правил.
На виконання Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплати страхового відшкодування», Моторним (транспортним) страховим бюро України встановлено відповідний зразок повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду та за погодженням з Державною автомобільною інспекцією Міністерства внутрішніх справ України затверджено протоколом Президії МТСБУ від 11.08.2011 № 274/2011 «Інструкцію щодо заповнення повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду» (надалі - Інструкція).
Відповідно до зазначеної Інструкції, у Європротоколі зазначаються фактична дата, час та місце настання дорожньо-транспортної пригоди, інформація про страхувальника згідно з даними полісу та інше. Виправлення у повідомленні категорично забороняються та замість зіпсованого бланку заповнюється інший.
Європротокол - це спеціальний бланк повідомлення про настання дорожньо-транспортної пригоди, який заповнюється водіями-учасниками ДТП на місці аварії, потім надається страховику та стає підставою для виплати страхового відшкодування потерпілим. Європротокол може заповнюватися як в паперовому вигляді на спеціальному бланку, так і в електронній формі з використанням системи «Електронний Європротокол».
Суд зазначає, що згідно п. 33.2. статті 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» складення Європротоколу можливе при умовах, коли:
- відсутні травмовані (загиблі) люди,
- водії-учасники ДТП мають поліси автоцивільної відповідальності,
- наявна згода водіїв транспортних засобів - учасників ДТП щодо її обставин,
- у водіїв відсутні ознаки алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів.
Отже, сам факт складання обома учасниками ДТП повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (Європротоколу), вказує на наявність у водіїв транспортних засобів згоди щодо обставин її скоєння.
Слід зазначити, що ДТП 17.01.2023 за взаємним погодженням водіїв було оформлено повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (Європротоколом) в електронному вигляді.
Наявне в матеріалах справи повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (електронний Європротокол) є заповненим обома учасниками дорожньо-транспортної пригоди у відповідних частинах, що стосуються інформації про транспортні засоби, зазначено у відповідних пунктах дату, час та місце дорожньо-транспортної пригоди, наявна схема дорожньо-транспортної пригоди, визначені обставини дорожньо-транспортної пригоди для пояснення цієї схеми. Крім того, в повідомленні міститься інформація про наявність полісів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Дослідивши схему та обставини ДТП, які вказані водіями в повідомленні про дорожньо-транспортну пригоду, суд дійшов висновку про порушення Правил дорожнього руху водієм транспортного засобу «KIA SPORTAGE», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_1 та який визнав себе винним у вчиненні ДТП.
Враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку, що повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, підтверджує настання дорожньо-транспортної пригоди за участю вказаних вище автомобілів, а також те, що винною особою у дорожньо-транспортній пригоді є водій автомобіля «KIA SPORTAGE», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Відповідно до ст. 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Тобто, в таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди.
На підставі статей 512, 514 Цивільного кодексу України, страховик стає замість потерпілої особи кредитором у зобов'язанні щодо відшкодування заподіяної шкоди в межах виплаченої суми.
Згідно із положеннями статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Враховуючи викладене, правовідносини, що виникли між позивачем і відповідачем у зв'язку з виплатою на користь потерпілої особи страхового відшкодування, є засновані на суброгації - переході до позивача права вимоги потерпілої в деліктному зобов'язанні. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15-ц.
Як убачається з матеріалів справи, на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність транспортного засобу «KIA SPORTAGE», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 застрахована відповідачем на підставі полісу серії АТ № 2722417 із встановленим розміром франшизи - 0, 00 грн та страховою сумою за шкоду, заподіяну майну, в розмірі 160 000, 00 грн.
Отже, виплативши страхове відшкодування відповідно до умов договору добровільного страхування наземного транспорту, позивач у силу приписів ст. 993 Цивільного кодексу України, ст. 27 Закону України «Про страхування», з урахуванням положення п. 36.3 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», набув права вимоги до відповідача.
У даному випадку саме відповідач, як страховик цивільно-правової відповідальності транспортного засобу «KIA SPORTAGE», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 , тобто особи, яка визнана винною в ДТП, має відшкодовувати збитки, що були завдані внаслідок ДТП в межах страхової суми, а позивач, як особа, яка виплатила страхове відшкодування особі, якій завдано збитків внаслідок ДТП, набув право вимоги, яке ця особа має до особи, відповідальної за заподіяні збитки.
У зв'язку з тим, що відповідач не сплатив в повному обсязі суму страхового відшкодування позивачу, останній звернувся до суду з позовом про стягнення 17 845, 48 грн суми виплаченого страхового відшкодування.
Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Згідно із ст. 1192 Цивільного кодексу України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Відповідно до рахунку-фактури ТОВ «АВТОСАМІТ НА СТОЛИЧНОМУ» № ST23001174 від 24.01.2023 та акту наданих послуг № 2023001074 від 21.02.2023 вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «TOYOTA LAND CRUISER PRADO 150», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 складає 70 972, 48 грн.
Позивачем було здійснено виплату страхового відшкодування згідно з платіжним дорученням № 68807673 від 31.01.2023 позивач перерахував на рахунок ТОВ «АВТОСАМІТ НА СТОЛИЧНОМУ» грошові кошти в розмірі 70 972, 48 грн.
У свою чергу, відповідачем здійснено оплату страхового відшкодування на суму 53 127, 00 грн.
Отже, несплаченим залишилося страхове відшкодування в сумі 17 845, 48 грн (70 972, 48 грн - 53 127, 00 грн).
Відповідач, заперечуючи щодо позову, вказує, що відсутній причинно-наслідковий зв'язок між пошкодженням і заміною накладки багажника вартістю з ПДВ 17 845, 48 грн та ДТП, яке відбулось 17.01.2023, що стало підставою для зменшення розміру страхового відшкодування. Суд відхиляє заперечення відповідача, з огляду на таке.
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Так, по-перше, в повідомленні про подію від 19.01.2023 (а.с. 18) страхувальник ( ОСОБА_2 ) вказав, що під час ДТП, яка сталась 17.01.2023, було, зокрема, пошкоджено накладку кришки багажника; по-друге, в акті огляду транспортного засобу від 19.01.2023 (а.с. 23) зазначено, що, зокрема, пошкоджено накладку кришки багажника - зламані кріплення; по-третє, із відзиву відповідача на позов вбачається, що винною особою ( ОСОБА_1 ) лише зазначено, що «всі пошкодження вказані в схемі», що не може підтверджувати факту відсутності пошкоджень накладки кришки багажника; по-четверте, на фото (а.с. 48) наданих відповідачем видно лише частину пошкоджень автомобіля, а саме подряпини заднього бампера, що також не може підтверджувати факту відсутності пошкоджень накладки кришки багажника.
Отже, відповідачем, у порядку передбаченому ГПК України, не надано суду доказів, які б підтверджували, що накладка кришки багажника вартістю 17 845, 48 грн з ПДВ транспортного засобу «TOYOTA LAND CRUISER PRADO 150», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 не була пошкодження під час ДТП, яке сталось 17.01.2023.
З урахуванням усіх фактичних обставин справи та в їх сукупності, суд дійшов висновку, що надані позивачем докази є більш вірогідними, ніж докази надані відповідачем, а тому позов про стягнення з відповідача суми страхового відшкодування в розмірі 17 845, 48 грн підлягає задоволенню в повному обсязі.
Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до п.5 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах № 910/13407/17, № 915/370/16 та № 916/3545/15.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
З огляду на наведені вище норми, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 17 845, 48 грн страхового відшкодування.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст. 86, 129, 232-234, 240, 250-252 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «ОРАНТА» (02081, місто Київ, вулиця Здолюунівська, будинок 7-Д, ідентифікаційний код 00034186) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» (04073, місто Київ, проспект Бандери Степана, будинок 22, ідентифікаційний код 36086124) 17 845 (сімнадцять тисяч вісімсот сорок п'ять) грн 48 коп. страхового відшкодування та 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп. судового збору.
3. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.
4. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції у строки передбачені ст. 256 ГПК України.
Суддя Я.А.Карабань