ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
27.06.2024Справа № 910/17513/23
За позовомАкціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Сумигаз"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"
провизнання недійсним договору
Суддя Підченко Ю.О.
Секретар судового засідання Лемішко Д.А.
Представники сторін:
від позивача: Роговий М.В.;
від відповідача: Кисіль Т.В.
У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/17513/23 за позовом Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Сумигаз» (далі також - позивач, АТ «Оператор ГРМ») до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (далі також - відповідач, ТОВ «Оператор ГТС») про визнання договору транспортування природного газу № 2002000114 від 04.02.2020 недійсним з моменту укладення.
07.12.2023 відповідачем подано відзив на позов, а 25.12.2023 від позивача надійшла відповідь на відзив.
Крім того, 01.01.2024 відповідач подав до суду письмові заперечення на відповідь на відзив.
22.02.2024 позивачем подано заяву про залучення до участі в справі третьою особою без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
15.03.2024 відповідачем подані письмові заперечення проти залучення до участі в справі третьої особи.
Заслухавши доводи представників сторін суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання позивача про залучення до участі в справі третьою особою без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
З огляду на те, що в підготовчому провадженні здійснено дії передбачені ст. 182 Господарського процесуального кодексу України, суд вирішив закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті на 16.05.2024.
У судовому засіданні 16.05.2024 суд оголосив перерву до 27.06.2024.
Представники сторін в судовому засіданні 27.06.2024 надали усні пояснення по справі.
Суд заслухав вступне слово, закінчив з'ясування обставин справи та перевірку їх доказами, провів судові дебати.
У судовому засіданні 27.06.2024 відповідно до приписів ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
04.02.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (як оператором) та Акціонерним товариством «Оператор газорозподільної системи «Сумигаз» (як замовником) було укладено договір № 2002000114 транспортування природного газу (далі також - договір), за умовами якого оператор надає замовнику послугу транспортування природного газу (далі також - послуга), на умовах, визначених у цьому договорі, а замовник сплачує оператору встановлені в цьому договорі вартість такої послуги та плат (за їх наявності), які виникають при його виконанні.
Відповідно до п. 2.3. договору, обсяг послуги, що надається за цим договором, визначається підписанням додатка 1 до цього договору (розподіл потужності) та/або додатка 2 (розподіл потужності з обмеженням), крім надання доступу до потужності на період однієї газової доби.
Згідно з п. 2.4. договору, документальне оформлення та подання звітності оператору здійснюються відповідно до вимог Кодексу газотранспортної системи (далі - Кодекс ГТС).
Як передбачено п. 2.7. договору, додаток 1 є невід'ємною частиною цього договору у випадку, коли замовнику надається право гарантованої або переривчатої потужності, крім випадку замовлення потужності на добу наперед; додаток 2 є невід'ємною частиною цього договору у випадку, коли замовнику надається право використання потужності з обмеженням, крім випадку замовлення потужності на добу наперед.
Відповідно до п. 5.1. договору порядок комерційного обліку природного газу (у тому числі приладового) та перевірки комерційних вузлів обліку, а також приймання-передачі природного газу в точках входу/виходу до/з газотранспортної системи та визначення і перевірки параметрів якості в цих точках здійснюється сторонами відповідно до вимог Кодексу ГТС та з врахуванням цього договору.
Пунктом 5.4. договору передбачено, що додатком 3 до цього договору між оператором та замовником, який є оператором газорозподільної системи/прямим споживачем/газовидобувним підприємством/виробником біогазу, інших видів газу з альтернативних джерел, визначається перелік комерційних вузлів обліку газу, встановлених на всіх фізичних точках входу/виходу до відповідного замовника.
Згідно з пунктом 7.1 договору, вартість послуг з балансування розраховується за фактичною вартістю, яка визначається відповідно до порядку, встановленого Кодексом ГТС.
Відповідно до п. 9.1 договору, сторони дійшли згоди, що у разі виникнення у замовника добового небалансу оператор здійснює купівлю/продаж природного газу замовника в обсягах добового небалансу.
Пунктом 9.2. договору передбачено, у разі виникнення у замовника негативного добового небалансу оператор здійснює продаж замовнику, а замовник купівлю у оператора природного газу в обсягах негативного добового небалансу за ціною, яка встановлюється розділом ХІV Кодексу ГТС.
Спір у справі виник у зв'язку з тим, на думку позивача, що є підстави стверджувати, що між позивачем та відповідачем не було погоджено таких істотних умов договору, як визначення вартості щодобового негативного небалансу, тобто ціни договору. За твердженнями позивача договір не відповідає вимогам ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України (далі також - ЦК України) та ч. 2, 3 ст. 180 Господарського кодексу України далі також - ГК України), оскільки його сторони в належній формі не досягли згоди з усіх істотних умов договору, якими є: умови про предмет договору, ціну та умови, що визначені законом необхідними для договорів даного виду.
Заперечуючи проти заявленого позову відповідач наголошував на такому:
- АТ «Сумигаз» не звертався до ТОВ «Оператор ГТС України» із вимогою щодо укладення Додатків № 1, № 2 до оспорюваного типового договору транспортування природного газу;
- виходячи зі змісту положень пунктів 2.3., 2.7. договору, визначається коли додатки 1 та 2 є обов'язковими та крім того підкреслюється, що можуть взагалі не укладатися, оскільки потужність може замовлятися на період однієї газової доби, що взагалі не потребує укладання відповідних додатків та 1, 2;
- типовий договір транспортування природного газу затверджено постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2497 і саме в редакції типового договору ТОВ «Оператор ГТС України» та АТ «Сумигаз» було укладено договір транспортування природного газу від 04.02.2020 № 2002000114.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно зі ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Під час вирішення даної справи суд виходить з того, що договір може бути визнаний недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом.
Статтею 203 ЦК України визначаються загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Так, виходячи із вимог частини першої вказаної статті, правочин не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину.
Згідно з ч.ч. 1-3, 5 ст. 203 ЦК України правочин є чинним за умови дотримання його сторонами наступних вимог: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ст.ст. 4, 10 та 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та Цивільного кодексу України, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.
Частиною 3 статті 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Закон України «Про ринок природного газу» визначає правові засади функціонування ринку природного газу України, заснованого на принципах вільної конкуренції, належного захисту прав споживачів та безпеки постачання природного газу, а також здатного до інтеграції з ринками природного газу держав - сторін Енергетичного Співтовариства, у тому числі шляхом створення регіональних ринків природного газу.
Відповідно до ст. 32 Закон України «Про ринок природного газу» транспортування природного газу здійснюється на підставі та умовах договору транспортування природного газу в порядку, передбаченому кодексом газотранспортної системи та іншими нормативно-правовими актами.
За договором транспортування природного газу оператор газотранспортної системи зобов'язується забезпечити замовнику послуги транспортування природного газу на період та умовах, визначених у договорі транспортування природного газу, а замовник зобов'язується сплатити оператору газотранспортної системи встановлену в договорі вартість послуг транспортування природного газу.
Типовий договір транспортування природного газу затверджується Регулятором.
Оператор газотранспортної системи має забезпечити додержання принципу недискримінації під час укладення договорів транспортування природного газу із замовниками.
Оператор газотранспортної системи зобов'язаний забезпечити надання послуг, що відповідають потребам ринку природного газу, зокрема послуги транспортування природного газу з або без гарантії реалізації права користування потужністю, послуги транспортування природного газу на різні періоди тривалості тощо.
Отже, з наведеної статті вказаного Закону вбачається, що договір транспортування природного газу укладається відповідно до типового договору, затвердженого Регулятором, умовами якого визначено його предмет - забезпечення надання послуг транспортування природного газу, та передбачено, що вартість послуг транспортування природного газу встановлюється в договорі.
Як вже зазначалось, між позивачем та відповідачем 04.02.2020 укладено договір транспортування природного газу № 2002000114.
На виконання вимог статті 32 Закону України «Про ринок природного газу» постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2497 затверджено Типовий договір транспортування природного газу (далі - Типовий договір) розділом II якого визначений предмет договору.
Зокрема, згідно з умовами пунктів 2.1 та 2.2 розділу II Типового договору за цим Договором Оператор надає Замовнику послугу транспортування природного газу (далі - Послуга) на умовах, визначених у цьому Договорі, а Замовник сплачує Оператору встановлені в цьому Договорі вартість такої Послуги та плат (за їх наявності), які виникають при його виконанні.
Послуги надаються на умовах, визначених у Кодексі газотранспортної системи, затвердженому постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 № 2493 (далі - Кодекс), з урахуванням особливостей, передбачених цим Договором.
Відповідно до положень глави 1 розділу VIII Кодексу, одержання доступу до потужності, надання послуг із транспортування, у тому числі вчинення дій з врегулювання добового небалансу, є складовими послуги транспортування природного газу та здійснюються виключно на підставі договору транспортування. Оператор газотранспортної системи не має права відмовити в укладенні договору транспортування за умови дотримання заявником вимог щодо його укладення, передбачених цим розділом.
Замовник послуг транспортування на підставі договору транспортування може замовити в оператора газотранспортної системи нижче наведені послуги, що є складовими послуги транспортування: доступ до потужності в точці входу або виходу з газотранспортної системи; замовлення фізичного транспортування природного газу газотранспортною системою на підставі підтвердженої номінації; вчинення дій з врегулювання добового небалансу.
Згідно з умовами пунктів 2.3 та 2.7 розділу II Типового договору обсяг Послуги, що надається за цим Договором, визначається підписанням додатка 1 до цього Договору (розподіл потужності) та/або додатка 2 (розподіл потужності з обмеженнями), крім надання доступу до потужності на період однієї газової доби (на добу наперед та/або потужності протягом доби).
Додаток 1 є невід'ємною частиною цього Договору у випадку, коли Замовнику надається право використання гарантованої та/або переривчастої потужності, крім випадку замовлення потужності на добу наперед та/або протягом доби.
Додаток 2 є невід'ємною частиною цього Договору у випадку, коли Замовнику надається право використання потужності з обмеженнями, крім випадку замовлення потужності на добу наперед та/або протягом доби.
Отже, умовами Типового договору чітко визначено предмет договору транспортування, а також обсяг послуги, що надається відповідно до спірного договору.
Щодо посилань позивача на необхідність підписання додатків 1, 2 до договору транспортування при його укладенні з замовником послуг транспортування, що є оператором газорозподільної системи, господарський суд зазначає наступне.
Згідно з пунктом 6.1 розділу VI Типового договору Оператор забезпечує наявність відповідних потужностей у точках входу до газотранспортної системи або в точках виходу з газотранспортної системи в обсязі, визначеному згідно з додатком 1 до цього Договору (розподіл потужності) та/або додатком 2 до цього Договору (розподіл потужності з обмеженнями), та/або в обсязі підтвердженої номінації у випадку замовлення потужності на період однієї газової доби.
Так, відповідно до пункту 1 глави 1 розділу IX Кодексу, оператор газотранспортної системи надає право користування потужністю точок входу/виходу на прозорих та недискримінаційних засадах відповідно до положень цього Кодексу та договору транспортування природного газу.
Розмір потужності, що надається замовнику послуг транспортування в точці входу/виходу, визначається відповідно до положень цього Кодексу та договору транспортування природного газу.
Згідно з пунктом 10 глави 1 розділу IX Кодексу оператори газорозподільних систем для забезпечення транспортування природного газу, необхідного для покриття власних виробничо-технологічних витрат та втрат, замовляють потужність віртуальної точки виходу до газорозподільної системи відповідно до вимог цього Кодексу.
Згідно з пунктом 1 глави 7 розділу IX Кодексу доступ до потужності точок входу/виходу на добу наперед надається на підставі укладеного договору транспортування та номінації, підтвердженої оператором газотранспортної системи.
Доступ до потужності точок входу/виходу протягом доби надається на підставі укладеного договору транспортування та реномінації, підтвердженої оператором газотранспортної системи.
Процедура подання номінації визначена главою 2 розділу XI Кодексу, згідно з положеннями пункту 1 якої замовники послуг транспортування природного газу подають номінацію оператору газотранспортної системи на газову добу (О) не пізніше ніж до 13:00 иТС (15:00 за київським часом) години для зимового періоду та 12:00 17ГС (15:00 за київським часом) години для літнього періоду газової доби (В-1).
При цьому, відповідно до положень пункту 3 глави 2 розділу XI Кодексу у випадку якщо замовник послуг транспортування природного газу не надасть оператору газотранспортної системи номінацію згідно з положеннями пункту 1 цієї глави, вважається підтвердженою номінація для такого замовника послуг транспортування природного газу з обсягами природного газу, що дорівнює нулю відносно замовленої точки входу/виходу.
Отже, право користування потужністю газотранспортної системи надається Оператору ГРМ шляхом замовлення потужності на добу наперед та/або протягом доби відповідно до поданих Оператору ГТС номінацій/реномінацій.
При цьому, у випадку якщо замовник послуг транспортування природного газу не надав Оператору ГТС номінацію, вважається підтвердженою номінація для такого замовника послуг транспортування природного газу з обсягами природного газу, що дорівнює нулю відносно замовленої точки входу/виходу.
Оскільки Оператор ГРМ замовляє потужність віртуальної точки виходу до газорозподільної системи на добу наперед та/або протягом доби, підписання Додатку 1 (розподіл потужності) та Додатку 2 (розподіл потужності з обмеженнями) не є обов'язковим та не впливає на визначення істотних умов договору транспортування природного газу, що укладається між Оператором ГТС та Оператором ГРМ, а тому твердження позивача, що відсутність підписаних додатків до договору свідчить про неузгодження сторонами всіх суттєвих умов договору щодо кожної послуги, яка має надаватись за таким договором, є безпідставними.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 921/184/21 зробила висновок, що виходячи зі змісту положень пунктів 2.3, 2.7 договору, у випадку надання доступу до потужності на період однієї газової доби додатки 1 та 2 до договору не укладаються.
Положення пунктів 2.3 і 2.7 договору у вказаній справі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду та уданій справі, є ідентичними.
Щодо вартості послуг транспортування природного газу.
Відповідно до пункту 7.1 розділу VII Типового договору вартість Послуг розраховується: розподіл потужності - за тарифами, які встановлюються регулятором; транспортування - за тарифами, які встановлюються Регулятором; послуги з врегулювання добового небалансу - за фактичною вартістю, яка визначається відповідно до порядку, встановленого Кодексом.
Згідно з пунктом 7.3 розділу VII Типового договору тарифи, передбачені пунктом 7.1 цього розділу, є обов'язковими для сторін з дати набрання чинності постановою регулятора щодо їх встановлення. Визначена на їх основі вартість послуг застосовується сторонами при розрахунках за послуги згідно з умовами цього договору.
Відповідно до пункту 8.4 розділу VIII Типового договору вартість замовленої потужності Замовника (суб'єкта, на якого в установленому порядку рішенням Кабінету Міністрів України відповідно до статті 11 Закону України «Про ринок природного газу» покладено спеціальні обов'язки з постачання природного газу, у межах виконання ним таких спеціальних обов'язків, або оператора газорозподільної системи) на період газового місяця (Р) визначається як сума вартості замовлених потужностей за кожен день газового місяця.
У випадку якщо розрахунковий обсяг використання потужності Замовником (суб'єктом, на якого в установленому порядку рішенням Кабінету Міністрів України відповідно до статті 11 Закону України «Про ринок природного газу» покладено спеціальні обов'язки з постачання природного газу, у межах виконання ним таких спеціальних обов'язків, або оператором газорозподільної системи, або замовником послуг транспортування, який виконує функції постачальника «останньої надії», у рамках виконання цих функцій), визначений оператором газотранспортної системи на підставі остаточної алокації, перевищує обсяг договірної потужності, замовник послуг транспортування зобов'язаний здійснити оплату вартості перевищення договірної потужності за кожен день такого перевищення до двадцятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до звіту використання договірної потужності та з урахуванням раніше перерахованих коштів.
При цьому, вартість перевищення замовленої потужності за кожний день газового місяця розраховується для кожного дня перевищення за формулою, наведеною у даному пункті, яка не передбачає застосування штрафних коефіцієнтів до Операторів ГРМ за перевищення обсягу замовленої потужності.
Відповідно до пункту 9.2 розділу IX Типового договору у разі виникнення у Замовника негативного добового небалансу Оператор здійснює продаж Замовнику, а Замовник купівлю в Оператора природного газу в обсягах негативного добового небалансу за ціною, яка встановлюється розділом XIV Кодексу.
Отже, умовами Типового договору чітко встановлений порядок визначення вартості договірної потужності та щодобових небалансів, а також здійснення розрахунків за них, а тому твердження позивача, що між ним та відповідачем не було погоджено таких істотних умов Договору, як визначення вартості щодобового негативного небалансу, а також вартості договірної потужності, є необґрунтованими та безпідставними.
Крім того, починаючи з моменту укладення спірного договору і до подання позовної заяви, позивач не заперечував його умови.
Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, (ч. 1 ст. 215 ЦК України).
Позивачем не доведено, що під час укладення спірного договору не було дотримано загальних вимог закону, додержання яких є необхідними для чинності правочину.
Крім того, Об'єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 16.10.2020 по справі № 910/12787/17 зазначено, що особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси безпосередньо порушені оспорюваним правочином і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним права особи буде захищено та відновлено.
Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд (ч. 1 ст. 12 ЦК України).
Суд зазначає, що однією з обов'язкових умов визнання договору недійсним є порушення у зв'язку з його укладенням прав та охоронюваних законом інтересів позивача. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у суду немає правових підстав для задоволення позову.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 Цивільного кодексу України).
Захисту підлягає наявне порушене право (інтерес) особи, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем (п. 6.2. постанови Об'єднаної палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 16.10.2020 № 910/12787/17.
Відсутність порушеного права, встановлюється під час розгляду справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.
Однак, виходячи з наведених позивачем аргументів та наданих ним доказів, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем відповідно до вимог господарського процесуального законодавства факту порушення його права або охоронюваного законом інтересу саме відповідачем.
За ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).
Згідно зі ст. 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Згідно з положеннями ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги висновки суду про відмову в задоволення позовних вимог, судовий збір покладається на позивача.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 232, 233, 237, 238, ст. ст. 240, 241, ч. 1 ст. 256, 288 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. У задоволенні позову Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Сумигаз" відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 08.07.2024 року.
Суддя Ю.О.Підченко