майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
"03" липня 2024 р. м. Житомир Справа № 906/434/24
Господарський суд Житомирської області у складі судді Прядко О.В.,
за участю секретаря судового засідання: Толстокарової І.С.,
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Міністерства оборони України
до Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ СІТІГРАД"
про стягнення 3810691,81 грн
Процесуальні дії по справі. Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.
Міністерство оборони України звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ СІТІГРАД" про стягнення 3810691,81 грн, з яких 1803763,81 грн пені та 2006928,00 грн штрафу.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на порушення відповідачем строків виконання зобов'язання з поставки товару згідно договору про закупівлю для державних потреб товарів речової служби (за кошти Державного бюджету України) №286/3/23/123 від 23.02.2023. Зважаючи на особливість предмета договору (постачання речового майна для потреб особового складу ЗСУ під час дії правового режиму воєнного стану, запровадженого у зв'язку із повномасштабною військовою агресією російської федерації) і те, що прострочення відповідача, яке виникло не з вини Міністерства оборони України, є істотним, негативно вплинуло на інтереси держави, послабило її обороноздатність, позивач вважає, що підстави для зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), згідно зі ст.233 ГК України, ст.616 ЦК України, у даному випадку відсутні (а.с.1-5).
Ухвалою суду від 24.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 13.05.2024.
Ухвалою суду від 13.05.2024 відкладено підготовче засідання на 03.06.2024.
Ухвалою суду від 03.06.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу №906/434/24 до судового розгляду по суті, призначено судове засідання на 03.07.2024.
Представники сторін у засідання не з'явилися.
03.07.2024 до суду через підсистему «Електронний суд» від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі від 03.07.2024, у якій останній також зазначив, що підтримує позовні вимоги, просив ухвалити рішення про їх задоволення у повному обсязі (а.с.80-84).
Відповідач правом подання відзиву на позовну заяву не скористався, уповноваженого представника в судове засідання не направив, хоча про дату, час та місце його проведення повідомлений завчасно та належним чином в порядку, встановленому ч.ч.5, 7 ст.6, ч.11 ст.242 ГПК України, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа - ухвали від 03.06.2024 в електронній формі до електронного кабінету ТОВ "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ СІТІГРАД" (а.с.70).
З огляду на те, що явка учасників справи в судове засідання обов'язковою не визнавалась, а неявка представників сторін не перешкоджає розгляду справи, підстави для відкладення судового засідання чи оголошення в ньому перерви відсутні, в матеріалах справи достатньо документів, необхідних для об'єктивного вирішення спору та прийняття обґрунтованого рішення, суд визнав за можливе здійснювати розгляд справи за відсутності учасників справи за наявними матеріалами, згідно зі ст.202 ГПК України.
У засіданні 03.07.2024 підписано вступну та резолютивну частини рішення без проголошення, відповідно до ст.240 ГПК України.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
23.02.2023 між Міністерством оборони України (замовник) та ТОВ "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ СІТІГРАД" (постачальник) укладено договір про закупівлю для державних потреб товарів речової служби (за кошти Державного бюджету України) №286/3/23/123 (далі - договір) (а.с.8-11).
Відповідно до п.1.1 договору, предмет договору - спідня білизна (18310000-5) (труси чоловічі, вид 2) (далі - товар).
Постачальник зобов'язується у 2023 році поставити замовнику товар в асортименті, комплектності, кількості, у строки (терміни), вказані у цьому договорі, а замовник - забезпечити приймання та оплату товару (п.1.2 договору).
Номенклатура товару, передбаченого до поставки за договором, вимоги згідно яких виготовляється товар, строки (терміни) виконання договору, визначаються специфікацією, викладеною у п.1.3 договору, а також рознарядкою і ростовкою до специфікації (додатки №1, №2 до договору (а.с.12)), згідно з якими загальна кількість товару, яку необхідно поставити, - 300000 шт. на загальну суму 35838000,00 грн, у т.ч. ПДВ 5973000,00 грн, у строк до 31.05.2023.
Згідно з п.5.2 договору, строк поставки товару визначений у специфікації до договору (п.1.3).
Товар постачається партіями, які формуються відповідно до рознарядки та ростовки Міністерства оборони України, які є невід'ємними частинами цього договору (п.5.5 договору).
Пунктом 5.9 договору визначено, що датою поставки товару вважається дата, вказана одержувачем товару у посвідченні, що оформлене та підписане відповідно до додатку 1 до Порядку здійснення контролю за якістю речового майна, що постачається для потреб Збройних Сил України (пункт 1 розділу II), що затверджений наказом Міністерства оборони України 19.07.2017 №375 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 01.12.2017 за №1461/31329.
За пп.6.3.1 п.6.3 договору, постачальник зобов'язаний забезпечити поставку товару у строки (терміни), встановлені договором.
У п.п.7.1, 7.2 договору сторони погодили, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором несуть відповідальність, передбачену законами та цим договором. У разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань при закупівлі товарів за бюджетні кошти постачальник сплачує замовнику штрафні санкції (штраф, пеня) у розмірах, передбачених п.7.3 договору.
Зокрема, пп.7.3.2 п.7.3 договору визначено, що за порушення строків виконання зобов'язання постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% від вартості товару, з яких допущено прострочення виконання, за кожен день прострочення. За прострочення понад 30 календарних днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості невчасно постаченого товару.
Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2023 (включно), а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення (п.11.1 договору).
Додатковими угодами №1 від 24.05.2023, №2 від 15.08.2023, №3 від 26.09.2023 внесено зміни в частині, що стосується місцезнаходження та банківських реквізитів (а.с.13 на звороті - 15).
Додатковою угодою №4 від 27.12.2023 внесено зміни у п.1.3 договору (специфікацію) та додаток №1 до договору (рознарядку Міністерства оборони України за специфікацією) таким чином, що товар у кількості 300000 шт. на загальну суму 35838000,00 грн, у т.ч. ПДВ 5973000,00 грн, мав бути поставлений у строк до 23.08.2023 (а.с.15 на звороті - 16).
Однак, як вбачається з викладених у позовній заяві обставин та матеріалів справи, відповідач поставив позивачу товар з порушенням строку, встановленого договором у редакції додаткової угоди №4 від 27.12.2023, а саме: товар у кількості 148488 шт. на суму 17738376,48 грн було поставлено і прийнято замовником 16.10.2023 (із запізненням на 53 дні), а товар у кількості 91512 шт. на суму 10932023,52 грн - 11.11.2023 (із запізненням на 79 днів), що підтверджується актами приймального контролю товару з якістю №2/911, №3/935, оголошеннями №2, №3, повідомленнями, посвідченнями №1089, №1140 та рахунками на оплату №35, №38 (а.с.17-24).
З метою досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача з претензією №220/14/93 від 09.01.2024 про сплату штрафних санкцій на суму 3810691,81 грн протягом одного календарного місяця з дати її отримання (а.с.25-26), однак така залишилася без відповіді та задоволення.
Таким чином з метою відновлення своїх порушених прав і законних інтересів позивач змушений був звернутися з даним позовом до суду.
Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, невизнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За ст.173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, сплатити гроші тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст.174 ГК України).
За приписами ст.ст.626, 627, 628, 629 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.ст.526, 525 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні положення містяться і в ч.ч.1, 7 ст.193 ГК України.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (ч.2 ст.193 ГК України).
Як встановлено судом, правовідносини між сторонами виникли на підставі договору, який за своїм змістом та правовою природою є договором поставки.
Відповідно до ч.ч.1-2 ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч.1 ст.662 ЦК України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст.663 ЦК України).
За ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 ЦК України).
Враховуючи наведені норми чинного законодавства та встановлені вище фактичні обставини справи, суд погоджується з доводами позивача щодо порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань з поставки товару у строк, встановлений договором №286/3/23/123 від 23.02.2023 зі змінами, внесеними додатковою угодою №4 від 27.12.2023.
Відповідно до ч.1 ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно зі ст.218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Штрафними санкціями, згідно з ч.1 ст.230 ГК України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України).
Суд зазначає, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст.61 Конституції України, оскільки згідно зі ст.549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст.230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №910/12876/19).
Перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування штрафу та пені, наведений у позовній заяві (а.с.3 на звороті), на предмет відповідності умовам договору та нормам чинного законодавства, господарський суд встановив, що такий є правомірним, обґрунтованим та арифметично вірним.
Відповідач у ході розгляду справи будь-яких заперечень щодо викладених у позовній заяві обставин не повідомив, власного контррозрахунку суду не надав, правових підстав для звільнення від відповідальності за неналежне виконання ним договірних зобов'язань з поставки товару чи підстав для зменшення заявленого розміру штрафних санкцій не навів і не обґрунтував.
Відповідно до ч.3 ст.13 та ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.4 ст.13 ГПК України).
Згідно з положеннями ст.ст.76, 77, 79, 86 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Кожній стороні була надана розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять її у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, у тому числі подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, прийняти участь у дослідженні доказів, надати пояснення, обґрунтувати переконливість поданих доказів та позицій у справі, скористатись іншими процесуальними правами.
На переконання суду, доводи, якими позивач обґрунтував позовні вимоги, знайшли своє підтвердження, більше того, відповідачем під час розгляду справи не спростовані.
Враховуючи вищевикладене, повно і всебічно з'ясувавши обставини справи та оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі та стягнення з відповідача на користь позивача 1803763,81 грн пені та 2006928,00 грн штрафу.
Щодо розподілу судових витрат.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити у повному обсязі.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ СІТІГРАД" (вул. Покровська, буд. 54, м. Житомир, Житомирська обл., 10003, код ЄДРПОУ 43065841) на користь Міністерства оборони України (проспект Повітрофлотський, буд. 6, м. Київ, 03168, код ЄДРПОУ 00034022) 1803763,81 грн пені, 2006928,00 грн штрафу та 45728,30 грн судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 11.07.24
Суддя Прядко О.В.
Друк:
1 - у справу;
2,3 - сторонам, представнику позивача (до ел.каб.)