Ухвала від 11.07.2024 по справі 619/3051/17

УХВАЛА

11 липня 2024 року

м. Київ

справа № 619/3051/17

провадження № 61-9678ск24

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,

розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Верховного Суду Петрова Є. В., Грушицького А. І., Литвиненко І. В. у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії та бездіяльність державного виконавця Дергачівського відділу державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, заінтересовані особи: Дергачівський відділ державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ОСОБА_2 , за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дергачівського районного суду Харківської області від 25 жовтня 2023 року та постанову Харківського апеляційного суду від 06 червня 2024 року,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії та бездіяльність органу примусового виконання, заінтересовані особи: державний виконавець Дергачівського відділу державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Стадніченко Т. О., боржник - ОСОБА_2 .

Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 25 жовтня 2023 року скаргу задоволено частково.

Зобов'язано державного виконавця Дергачівського відділу ДВС у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Стадніченко Т. О. залучити Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції для вжиття заходів щодо розробки комплексної стратегії примусового виконання рішення суду у справі № 619/3051/17 у частині про контакт дитини з батьком, а також у частині усунення перешкод. В інший частині скаргу залишено без задоволення.

Постановою Харківського апеляційного суду від 06 червня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу Дергачівського районного суду Харківської області від 25 жовтня 2023 року залишено без змін.

05 липня 2024 року ОСОБА_1 , через систему «Електронний суд», подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Дергачівського районного суду Харківської області від 25 жовтня 2023 року в частині відмови у задоволенні скарги та постанову Харківського апеляційного суду від 06 червня 2024 року.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08 липня 2024 року справу призначено судді-доповідачеві Петрову Є. В., судді, які входять до складу колегії: Грушицький А. І., Литвиненко І. В.

11 липня 2024 року ОСОБА_1 , через систему «Електронний суд» подав до Верховного Суду заяву про відвід суддів Верховного Суду Петрова Є. В., Грушицького А. І., Литвиненко І. В.

Заява мотивована наявністю сумнівів в об'єктивності та неупередженості суддів Верховного Суду Петрова Є. В., Грушицького А. І., Литвиненко І. В. при здійсненні касаційного провадження з посиланням на те, що вказані судді приймали участь у розгляді його скарг, які стосуються дій державного виконавця у виконавчих провадженнях у справі № 619/4720/18 (провадження № 61-381св24), у справі № 619/3051/17 (провадження № 61-5882ск24), у справі № 619/842/24 (провадження № 61-7380ск24) та безпідставно відмовили у розгляді.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або необ'єктивності судді.

Наявність безсторонності відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд, як такий, та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно об'єктивного критерію, то це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими.

ЦПК України не встановлює вичерпного переліку обставин, які свідчать про необ'єктивність судді, проте визначає, що такі підстави повинні бути обґрунтовані особою, яка ініціює питання про відвід судді.

Згідно з положеннями частини четвертої статті 36 ЦПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу (частина друга статті 36 ЦПК України).

Відповідно до статті 37 ЦПК України суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої інстанції, не може брати участі в розгляді цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а так само у новому розгляді справи судом першої інстанції після скасування рішення суду або ухвали про закриття провадження у справі. Суддя, який брав участь у врегулюванні спору у справі за участю судді, не може брати участі в розгляді цієї справи по суті або перегляді будь-якого ухваленого в ній судового рішення. Суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді апеляційної інстанції, не може брати участі у розгляді цієї самої справи в судах касаційної або першої інстанції, а також у новому розгляді справи після скасування ухвали чи рішення суду апеляційної інстанції. Суддя, який брав участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції, не може брати участі в розгляді цієї справи в суді першої чи апеляційної інстанції, а також у новому її розгляді після скасування ухвали чи рішення суду касаційної інстанції. Суддя, який брав участь у вирішенні справи, рішення в якій було в подальшому скасовано судом вищої інстанції, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду у цій справі. Суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої, апеляційної, касаційної інстанцій, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з виключними обставинами у цій справі.

Верховний Суд, оцінюючи наявність обґрунтованих підстав для відводу щодо суб'єктивного критерію, дійшов переконання про відсутність підстави стверджувати, що суддя-доповідач у цій справі чи судді, визначені до складу колегії для її розгляду, виявляють особисту упередженість. Презумпція особистої неупередженості судді діє, допоки не з'являться докази на користь протилежного.

За об'єктивним критерієм необхідно встановити, чи існують факти, які можна встановити та які можуть ставити під сумнів безсторонність судді. Вирішальним при цьому є те, чи можуть бути побоювання учасників справи щодо відсутності безсторонності у певного судді об'єктивно виправдані.

Згідно з частиною четвертою статті 10 ЦПК України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Білуха проти України» (№ 33949/02, § 49-52, від 09 листопада 2006 року) зазначено, що наявність безсторонності відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд, як такий, та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, допоки не надано доказів протилежного. Стосовно об'єктивного критерію, то це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими.

Зі змісту поданої заяви вбачається, що доводи заяви ОСОБА_1 про відвід суддів Верховного Суду Петрова Є. В., Грушицького А. І. та Литвиненко І. В. по своїй суті зводяться до незгоди заявника із постановленими судовими рішеннями, що відповідно до статті 36 ЦПК України не є підставою для відводу судді.

Статтею 48 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» встановлено, що суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і має наслідком відповідальність, установлену законом.

Учасники справи не можуть використовувати інститут відводу судді з метою схиляння суду до ухвалення бажаного для них процесуального рішення.

Згідно з частинами другою та третьою статті 40 ЦПК України питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.

Ураховуючи, що заявлений ОСОБА_1 відвід суддів Верховного Суду Петрова Є. В., Грушицького А. І., Литвиненко І. В. є необґрунтованим, тому питання про відвід суддів відповідно до частини третьої статті 40 ЦПК України підлягає передачі на розгляд іншому судді, визначеному у порядку, встановленому частиною першою статті 33 ЦПК України.

Керуючись статтями 33, 36, 40, 260 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Верховного Суду Петрова Є. В., Грушицького А. І., Литвиненко І. В. у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії та бездіяльність державного виконавця Дергачівського відділу державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, заінтересовані особи: Дергачівський відділ державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ОСОБА_2 визнати необґрунтованою.

Заяву про відвід суддів Верховного Суду Петрова Є. В., Грушицького А. І., Литвиненко І. В. передати для вирішення зазначеного питання, у порядку, передбаченому частиною першою статті 33 ЦПК України, іншому судді.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Петров

А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко