Окрема думка
судді Верховного Суду у Касаційному цивільному судіПророка В. В.
справа № 2-917/11(провадження № 61-7200 ск 24)
04 липня 2024 року
м. Київ
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:Ситнік О. М. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Пророка В. В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду: Ситнік О. М., Петрова Є. В., Пророка В. В. в справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими та виключними обставинами постанови Київського апеляційного суду від 03 липня 2023 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Медвинської сільської ради Богуславського району Київської області про визнання права власності на спадкове майно, за касаційною скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 02 квітня 2024 року, ухвалою від 01 липня 2024 року вказану заяву визнав необґрунтованою, а також розглянувши заяву Пророка В. В. про самовідвід від розгляду цієї ж справи ухвалою від 02 липня 2024 року в її задоволенні відмовив.
Водночас вважаю, що заяву про відвід суддів розглянуто неповноважним складом суду, а заява про самовідвід підлягала задоволеннюз огляду на таке.
1. У травні 2024 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 03 липня 2023 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 02 квітня 2024 року.
2. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17 травня 2024 року справу призначено судді-доповідачеві Ситнік О. М., судді, які входять до складу колегії: Пророк В. В., Петров Є. В.
3. Ухвалою Верховного Суду від 03 червня 2024 року у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 03 липня 2023 року відмовлено на підставі пункту 3 частини другої статті 394 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
4. Ухвалою Верховного Суду від 03 червня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 02 квітня 2024 року залишено без руху та надано скаржнику строк для усунення недоліків.
5. 27 червня 2024 року до Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1 про відвід суддів Верховного Суду Ситнік О. М., Петрова Є. В. та Пророка В. В. від участі у розгляді його касаційної скарги на ухвалу Київського апеляційного суду від 02 квітня 2024 року.
6. Суддею-доповідачем підготовлено проект ухвали про визнання вказаної заяви ОСОБА_1 необґрунтованою за підписом трьох суддів, які визначені протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17 травня 2024 року.
7. Водночас питання про відвід суддів Ситнік О. М., Петрова Є. В., Пророка В. В. за заявою ОСОБА_1 мало вирішувати суддею-доповідачем одноособово та відповідно ухвала про визнання її необґрунтованою також мала бути постановлена суддею-доповідачем одноособово.
8. Оскільки я не є суддею-доповідачем у справі № 2?917/11 (провадження № 61-7200 ск 24), та не міг приймати участь у розгляді заяви ОСОБА_1 про відвід суддів, з метою недопущення виникнення обставин, які могли б викликати в учасників справи та сторонніх спостерігачів сумніви щодо неупередженості судді та забезпечення довіри учасників справи до судових рішень Верховного Суду я як суддя який входив до складу колегії для розгляду справи № 2?917/11, 02 липня 2024 року заявив відповідний самовідвід.
9. Ухвалою Верховного Суду від 02 липня 2024 року у задоволенні моєї заяви про самовідвід було відмовлено.
10. Відмовляючи у задоволенні моєї заяви про самовідвід Верховний Суд вказав на те, що заявляючи відвід колегії суддів у складі: Ситнік О. М. (суддя-доповідач), Петров Є. В., Пророк В. В., заявник ОСОБА_1 зокрема, посилався на те, що судді перекваліфікували його заяву за нововиявленими і виключними обставинами на третю касаційну скаргу і на підставі пункту 3 частини другої статті 394 ЦПК України незаконно відмовили йому в відкритті касаційного провадження про перегляд постанови Київського апеляційного суду від 03 липня 2023 року за нововиявленими і виключними обставинами. Отже, обставини, наведені мною на обґрунтування заяви про самовідвід, не знайшли свого підтвердження, оскільки заявлений колегії в складі трьох суддів відвід неможливо вирішити суддею-доповідачем одноособово (навіть до відкриття касаційного провадження).
11. Проте частиною другою статті 393 ЦПК України визначено, що у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.
12. Одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження) (частина перша статті 394 ЦПК України).
13. Також, статтею 40 ЦПК України визначено, що питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу.
14. Отже ЦПК України встановлено, що вирішення питання про відвід до постановлення ухвали про відкриття касаційного провадження у справі вирішується суддею-доповідачем одноособово, і тільки після постановлення відповідної ухвали про відкриття касаційного провадження - колегією суддів.
15. Наведене узгоджується із сталою практикою Верховного Суду, викладеною в ухвалах: від 13 лютого 2024 року та від 12 березня 2024 року у справі № 274/1067/18 (4-с/0274/10/23) (провадження № 61-18518ск23), від 27 лютого 2024 року у справі № 537/3697/22 (провадження № 61-18152ск23), від 27 березня 2024 року у справі № 161/14312/23 (провадження № 61-2273ск24), від 16 серпня 2022 року у справі № 758/12319/19 (провадження № 61?6749 ск 22), від 16 липня 2021 року у справі № 202/1722/19 ( провадження № 61-8370ск21), від 19 листопада 2020 року у справі № 161/17373/19 (провадження № 61-6915ск20), від 03 лютого 2020 року у справі № 756/1503/18 (провадження № 61-7593ск19), та багатьох інших.
16. Також частиною першою статті 39 ЦПК України встановлено, що з підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов'язані заявити самовідвід.
17. Пунктом 4 частини першої статті 36 ЦПК України передбачено, що суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо було порушено порядок визначення судді для розгляду справи.
18. Крім цього, пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
19. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своєму рішенні від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» наголосив на тому, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.
20. ЄСПЛ у своєму рішенні від 09 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України» зазначив: «фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на склад колегії у кожній справі (див. ухвалу щодо прийнятності від 4 травня 2000 року у справі «Бускаріні проти Сан-Маріно» (Buscarini v. San Marino), заява № 31657/96, та «Посохов проти Росії» (Posokhov v. Russia), заява № 63486/00, п. 39, ECHR 2003-IV)».
21. Таким чином, ЄСПЛ зазначає, що дотримання прав особи, визначені частиною 1 статті 6 Конвенції щодо розгляду її справи встановленим законом судом, буде забезпечено лише тоді, коли її справу буде розглядати суд, який створений як орган та за персональним складом призначений у відповідності до вимог діючого законодавства.
22. Отже, ухвалення будь-якого рішення, навіть такого, що ґрунтується на правильному застосуванні норм права, не може вважатися законним, якщо воно ухвалене неповноважним складом суду.
23. Враховуючи викладене та беручи до уваги те, що за нормами ЦПК України питання відвід судді (суддів) до відкриття касаційного провадження у справі вирішується суддею-доповідачем одноособово, оскільки я не є суддею-доповідачем у справі № 2?917/11 (провадження № 61-7200 ск 24), вважаю неповноважним за моєї участі склад суду для вирішення питання про відвід суддів Верховного Суду Ситнік О. М., Петрова Є. В. та Пророка В. В. від участі у розгляді касаційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 02 квітня 2024 року у справі № 2-917/11 та відповідно вважаю, що моя заява про самовідвід підлягала задоволенню, оскільки стаття 36 ЦПК України зобов'язує суддю заявити самовідвід та він підлягає відводу у тому випадку, якщо було порушено порядок визначення судді для розгляду справи.
24. Крім цього відповідно до частини п'ятої статті 259 ЦПК України ухвали суду, постановлені окремим документом, підписуються суддею (суддями) і приєднуються до справи.
25. Частиною першою статті 260 ЦПК України визначено, що ухвала має містити у своїй вступній частині дату її постановлення.
26. Також ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями) (частина друга статті 261 ЦПК України).
27. Тобто датою ухвали є дата її підписання суддею (суддями).
28. Ухвала Верховного Суду про відмову у задоволенні моєї заяви про самовідвід датована 02 липня 2024 року, а ухвала Верховного Суду про визнання необґрунтованою заяви ОСОБА_1 про відвід суддів - 01 липня 2024 року, що у учасників справи та сторонніх спостерігачів може викликати логічне нерозуміння того, як питання про визнання необґрунтованою заяви ОСОБА_1 про відвід суддів передувало вирішенню питання щодо заявленого мною самовідводу.
29. Крім цього вказані ухвали були передані мені на підпис лише 04 липня 2024 року, про що мною виконано відповідний напис біля мого підпису, що свідчить про те, що дати вказаних ухвал проставлені неправдиво.
Суддя В. В. Пророк