11 липня 2024 року
м. Київ
справа № 2-917/11
провадження № 61-7200ск24
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Луспеника Д. Д. розглянув заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду: Ситнік О. М., Петрова Є. В.,
Пророка В. В. у справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими та виключними обставинами постанови Київського апеляційного суду від 03 липня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Медвинської сільської ради Богуславського району Київської області про визнання права власності на спадкове майно, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 02 квітня 2024 року,
18 квітня 2018 року та 12 липня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Богуславського районного суду Київської області із заявами про перегляд за нововиявленими обставинами рішення від 17 листопада 2011 року.
Ухвалою Богуславського районного суду Київської області від 22 листопада
2018 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду
від 06 березня 2019 року, у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Богуславського районного суду Київської області від 17 листопада 2011 року відмовлено.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 березня 2020 року касаційну скаргу
ОСОБА_1 задоволено.
Ухвалу Богуславського районного суду Київської області від 22 листопада
2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 березня 2019 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (провадження № 61-8029св19).
Ухвалами Богуславського районного суду Київської області від 08 липня 2020 року заяви ОСОБА_1 від 18 квітня 2018 року та від 12 липня 2018 року про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Богуславського районного суду Київської області від 17 листопада 2011 року залишено без задоволення, відповідне судове рішення залишено в силі.
Постановою Київського апеляційного суду від 25 листопада 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Ухвалу Богуславського районного суду Київської області від 08 липня 2020 року скасовано, справу за заявою ОСОБА_1 від 18 квітня 2018 року про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Богуславського районного суду Київської області від 17 листопада 2011 року направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Ухвалою Миронівського районного суду Київської області від 07 червня 2022 року, з урахуванням ухвали Миронівського районного суду Київської області
від 20 червня 2022 року про виправлення описки, відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Богуславського районного суду Київської області від 17 листопада 2011 року та залишено судове рішення в силі.
Постановою Київського апеляційного суду від 07 листопада 2022 року п апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Ухвалу Миронівського районного суду Київської області від 07 червня 2022 року скасовано, направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Ухвалою Миронівського районного суду Київської області від 21 березня 2023 року відмовлено в прийнятті заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Богуславського районного суду Київської області
від 17 листопада 2011 року.
Постановою Київського апеляційного суду апеляційну скаргу від 03 липня
2023 року ОСОБА_1 на ухвалу Миронівського районного суду Київської області від 21 березня 2023 року залишено без задоволення.
ОСОБА_1 звернувся з заявою про перегляд за нововиявленими та виключними обставинами постанови Київського апеляційного суду від 03 липня 2023 року, просив поновити строк на звернення із такою заявою, скасувати постанову, оскільки вона прийнята складом суду, який вже розглядав справу, чим порушено статті 37 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Постановою Київського апеляційного суду від 02 квітня 2024 року відмовлено
у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на звернення із заявою про перегляд за нововиявленими та виключними обставинами постанови Київського апеляційного суду від 03 липня 2023 року.
Заяву ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими та виключними обставинами постанови Київського апеляційного суду від 03 липня 2023 року повернуто заявнику.
16 травня 2024 року ОСОБА_1 , із застосуванням засобів поштового зв'язку, звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 03 липня 2023 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 02 квітня 2024 року.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 червня 2024 року у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 03 липня 2023 року відмовлено на підставі пункту 3
частини другої статті 394 ЦПК України.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Касаційного цивільного суду від 03 червня 2024 року визнано наведені в клопотанні підстави пропуску строку на касаційне оскарження неповажними, відмовлено в задоволенні клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 02 квітня 2024 року залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків касаційної скарги протягом десяти днів з дня отримання цієї ухвали, а саме для звернення до Верховного Суду із заявою про поновлення строку на касаційне оскарження, в якій навести інші підстави для його поновлення та надати докази на їх підтвердження; для уточнення касаційної скарги в частині зазначення повних відомостей стосовно відповідача; для сплати судового збору за подання касаційної скарги. На підтвердження сплати судового збору надати документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону; для подачі до Верховного Суду виправленої касаційної скарги, оформленої відповідно до вимог статті 392 ЦПК України; для надання копії цієї скарги відповідно до кількості учасників справи.
27 червня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із заявою про відвід суддів Верховного Суду Ситнік О. М., Петрова Є. В., Пророка В. В. з підстав недовіри суддям Верховного Суду при розгляді його касаційної скарги.
Заява про відвід обґрунтована тим, що судді умисно створили умови для пропуску ним строку на касаційне оскарження шляхом постановлення суддею Верховного Суду Осіяном О. М. ухвали від 01 травня 2024 року, якою вперше подану ним касаційну скаргу повернуто, оскільки була вона подана до Верховного Суду України, а отже, подана в інший спосіб, ніж до Верховного Суду.
Вважає, що це є одним і тим самим судом тому підстав для повернення його касаційної скарги не було. Вважає, що суд в такому випадку мав залишити його касаційну без руху. Вказана обставина на переконання заявника є обставиною непереборної сили.
Зазначає, що судді перекваліфікували його заяву за нововиявленими
і виключними обставинами на третю касаційну скаргу і на підставі пункту 3 частини другої статті 394 відмовили у відкритті касаційного провадження про перегляд постанови Київського апеляційного суду від 03 липня 2023 року за нововиявленими і виключними обставинами.
Таким чином, у своїй заяві ОСОБА_1 висловлює сумніви в об'єктивності суддів Верховного Суду Ситнік О. М., Петрова Є. В., Пророка В. В. та не погоджується із залишенням його касаційної скарги без руху у зв'язку з ненаданням належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження судових рішень та відмовою у відкритті касаційного провадження на постанову Київського апеляційного суду від 03 липня 2023 року.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 липня 2024 року заявлений ОСОБА_1 відвід суддів Верховного Суду Ситнік О. М., Петрова Є. В., Пророка В. В. визнано необґрунтованим та передано для вирішення зазначеного питання іншому судді.
Згідно з частинами другою та третьою статті 40 ЦПК України питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу,
і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями
від 10 липня 2024 року заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду призначено судді Верховного Суду Луспенику Д. Д.
Вважаю, що підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про відвід суддів Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду немає.
Відповідно до статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу
у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя. Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.
За змістом частини восьмої статті 40 ЦПК України передбачено, що суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи.
Згідно з частиною одинадцятою статті 40 ЦПК України за результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.
Відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
У рішенні ЄСПЛ у справі «Білуха проти України» (№ 33949/02, § 49-52,
від 09 листопада 2006 року) зазначено, що наявність безсторонності відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд, як такий, та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, допоки не надано доказів протилежного. Стосовно об'єктивного критерію, то це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими.
Як зазначає Європейський суд з прав людини, найголовніше - це довіра, яку
в демократичному суспільстві повинні мати суди у громадськості (Hauschildt Case, № 11/1987/134/188, §48).
Щодо суб'єктивного критерію, то немає підстав стверджувати, що судді Верховного Суду Ситнік О. М., Петров Є. В., Пророк В. В. , виявляють особисту упередженість. Презумпція особистої неупередженості судді діє доти, доки не з'являться докази на користь протилежного. Таких доказів заявником не надано.
Згідно з об'єктивним критерієм необхідно встановити, чи існують факти, які можна встановити та які можуть ставити під сумнів безсторонність судді. Вирішальним при цьому є те, чи можуть бути побоювання учасників справи щодо відсутності безсторонності у певного судді об'єктивно виправдані.
Доводи заявника, які обґрунтовані виключно припущеннями і нічим не доведені, зводяться до незгоди із прийнятими суддями процесуальними судовими рішеннями в цій справі, що відповідно до статті 36 ЦПК України не є підставою для відводу, а є виключно реалізацією суддями своїх процесуальних повноважень, передбачених нормами ЦПК України не свідчать про існування обставин, які викликають сумнів у неупередженості та об'єктивності суддів.
При цьому Верховний Суд звертає увагу заявника на те, що заявлення завідомо безпідставного відводу є зловживанням процесуальними правами (пункт 1 частини другої статті 44 ЦПК України).
Оскільки обставини, на які посилається ОСОБА_1 як на підставу для відводу суддів, не дають підстав для обґрунтованого сумніву в неупередженості та об'єктивності суддів Ситнік О. М., Петрова Є. В., Пророка В. В., при розгляді цієї справи, заява ОСОБА_1 про відвід від участі у розгляді справи суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 36, 40 ЦПК України, Верховний Суд
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду: Ситнік О. М., Петрова Є. В., Пророка В. В. у справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими та виключними обставинами постанови Київського апеляційного суду від 03 липня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Медвинської сільської ради Богуславського району Київської області про визнання права власності на спадкове майно, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 02 квітня 2024 року відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Д. Д. Луспеник